Рішення № 43469554, 10.04.2014, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/22385/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Нестеровському Б.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Васильківської районної державної адміністрації в Київській області про встановлення порядку участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визначити місце проживання його доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1; встановити порядок (графік) участі ОСОБА_2 у вихованні дитини та графік спілкування: з батьком - ОСОБА_1 з 19 години 00 хвилин неділі до 09 години 00 хвилин суботи; з ОСОБА_2 з 09 години 00 хвилин суботи до 19 годин 00 хвилин неділі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він познайомившись в 2003 році з ОСОБА_2, почав зустрічатися. Вони мали тісні взаємні стосунки, проживали разом, вели спільне господарством та несли взаємні права і обов'язки, як подружжя, але не реєстрували їхні відносини в органах РАЦС. В подальшому у них народилась донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В період вагітності ОСОБА_2, він як майбутній батько дитини, намагався створити для неї всі необхідні сприятливі умови для народження дитини. Неодноразово відвідував разом з ОСОБА_2 поліклініку, турбувався про її стан здоров'я, купував спеціальну одежу для вагітних. Після народження доньки, ОСОБА_2 почала вести аморальний спосіб життя: зловживати алкогольними напоями, що негативно випливало на розвиток та здоров'я дитини, оскільки вона годувала її груддю. Згодом він дізнався, що вона зустрічається з іншими чоловіками, що з його боку викликало обурення та душевний біль за їхню доньку і їхні стосунки. Через деякий час відповідач переїхала в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області з іншим чоловіком, забравши при цьому їхню доньку та не попередивши про це його. Так, не маючи власного житла в селі, ОСОБА_2 періодично змінювала своє місце проживання, що ускладнювало йому бачитися, спілкуватися з донькою та виконувати свої батьківські обов'язки. При цьому, згодом дізнався, що ОСОБА_3 впродовж тривалого часу проживала зі своєю тіткою в с. Борова Фастівського району Київської області, оскільки в стосунках відповідача з новим чоловіком почалися негаразди, які закінчувались сварками, з застосуванням фізичної сили до відповідача і дитини. Він був дуже схвильований і тому намагався як найшвидше забрати доньку до себе, щоб не травмувати психічний стан доньки. Також, під час спільного проживання ОСОБА_2 з чоловіком, він неодноразово, невиправдано застосовував фізичну силу до доньки, нібито як метод виховання. Оскільки, ОСОБА_2 була не зацікавлена у вихованні своєї доньки, вона забрала ОСОБА_3 від своєї тітки і в серпні 2010 року ОСОБА_2 привезла доньку до нього в Київ. Так, з жовтня 2010 року до червня 2012 року донька постійно проживала з ним та відвідувала спеціалізовану загальноосвітню школу № 105 в м. Киві. ОСОБА_3 відвідувала гуртки та спортивні секції, де вона спілкувалася зі своїми однолітками, розвивалася фізично та духовно. При цьому, неодноразово для оздоровлення своєї доньки, вони разом їздили на море, проводили якомога більше часу разом, спілкувались. В той час коли донька проживала з ним, ОСОБА_2 дуже рідко спілкувалась з ними, жодного разу не дзвонила, приїжджала два рази, не цікавилась життям та здоров'ям доньки, її вихованням. В червні 2012 року відповідачка зловживаючи його довірою, шляхом обману забрала доньку в с. Мала Салтановка Васильківського району Київської області і по теперішній час тимчасово проживає в чужому будинку, який за його баченням має гірші умови проживання ніж в яких проживала донька. Так, відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання, його квартира за адресою: АДРЕСА_1, має відповідні умови для проживання, включаючи: побутові пристрої, два дивана ліжка, два крісла, тумба та інші необхідні речі для життя. Умови в яких проживає ОСОБА_2 не відповідають для виховання та розвитку дитини, оскільки вони всі в чотирьох (з дитиною від другого шлюбу) проживають в одній кімнаті, донька спить на кріслі, вбиральня кімната до кінця необлаштована та взагалі будинок знаходиться в процесі ремонтних робіт. Намагаючись повернути доньку, він телефонував відповідачу з проханням не перешкоджати навчанню і не псувати майбутнє дитини своїм аморальним способом життя та дати можливість бачитися з донькою, але згодом, ані телефон доньки, ані телефон ОСОБА_2, не відповідав. Також, нещодавно він дізнався, що напередодні 01 вересня 2012 року ОСОБА_2 без його згоди забрала документи зі шкоди та влаштувала доньку в сільську шкоду, яка знаходиться на великій відстані від будинку де вони проживають. Він, як батько малолітньої дитини проти того, щоб його донька проживала разом з невідомим чоловіком, який зловживає алкогольними напоями, здійснює насилля в сім'ї, проти того, щоб донька навчалася в сільській школі, оскільки той рівень і та викладацька база, яку пропонує школа № 105 в м. Києві, в якій займалася донька, в рази краще ніж школа в селі. При цьому, усвідомлюючи свою особисту відповідальність за виховання та піклування про дитину, створення для неї належних соціально-побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров'я, духовного та розумового розвитку, вважає за необхідне визначити місце проживання доньки з ним та встановити порядок участі ОСОБА_2, яка проживає окремо, у вихованні дитини: з батьком - ОСОБА_1 з 19 годин 00 хвилин неділі до 09 годин 00 хвилин суботи; з ОСОБА_2 - з 09 годин 00 хвилин суботи до 19 годин 00 хвилин неділі. Він спроможний забезпечити доньку всім необхідним тому, що офіційно працює та не має шкідливих звичок. Він постійно піклується за станом здоров'я дитини. Приділяє багато часу вихованню та розвитку доньки. Також неподалік від його будинку проживає його мати - ОСОБА_4, за адресою: АДРЕСА_2, яка має змогу допомогти йому у вихованні доньки.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 вересня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Васильківської районної державної адміністрації в Київській області про визначення місця проживання малолітньої дитини та про встановлення порядку участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, в частині визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3, з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1, залишені без розгляду на підставі ч. 5 ч.1 ст. 207 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 вересня 2013 року прийнята заява позивача про збільшення позовних вимог від 22 травня 2013 року в порядку ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України, в частині вимог про встановлення порядку участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, а саме: встановити графік спілкування ОСОБА_1 з ОСОБА_3 два рази на місяць з 17 години 00 хвилин п`ятниці по 18 годину 00 хвилин неділі та половину всіх шкільних канікул в календарному році.

Заява про збільшення позовних вимог позивачем обґрунтована тим, що 14 травня 2013 року комісією Служби у справах дітей Васильківської районної державної адміністрації у Київській області, надано висновок щодо порядку участі його у вихованні його доньки - ОСОБА_3, та встановлено графік спілкування з дитиною, а саме: два рази на місяць з 17 годин 00 хвилин п'ятниці по 18 годин 00 хвилин неділі та половину всіх шкільних канікул в календарному році.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, просив позов задовольнити. Пояснив суду, що познайомився з відповідачем у вересні 2003 році та вони почали зустрічатися, відповідач часто залишалася у нього ночувати. Після нового 2004 року, він дізнався, що відповідач вагітна, запропонував їй одружитися, але під впливом своїх сестер вона відмовилася. Відповідач перебувала на обліку в жіночій консультації під час вагітності, за його місцем проживання та він повністю допомагав їй під час вагітності, та в подальшому, після народження дитини. Він забирав відповідачку з пологового будинку, придбавав для дитини усі необхідні речі: ліжечко, колиску, одяг. Після того. як відповідачка почала зустрічатися з іншим чоловіком, у 2010 році, вона привезла до нього дитину та залишила її проживати у нього. У зв`язку з тим, що він не був записаний батьком дитини, виникали труднощі щодо влаштування ОСОБА_3 до школи, до медичного закладу, він попросив відповідачку оформити документи про батьківство, на що відповідачка погодилась. З 2010 року по 2012 рік дитина постійно проживала у нього, а відповідачка лише декілька разів навідувала її. Він повністю піклувався про дитину, придбавав їй одяг, продукти харчування, займався її навчанням у школі, влаштував дитину до гімнастичного гуртка, найняв репетитора з іноземної мови. Успіхи дитини у школі покращилися, у неї було багато друзів. Влітку вони їздили відпочивати на море. В 2012 році відповідач нічого не пояснюючи забрала дитину і з того часу чинить перешкоди у їх спілкуванні, відмовляється отримувати речі які він купує для дитини. Зазначив, що саме він є біологічним батьком дитини. Він хотів, щоб дитина проживала з ним, так як вітчим б'є дитину, а відповідач його захищає, проживають вони в антисанітарних умовах в селі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог. Додатково пояснив суду, що позивач, як батько дитини, має рівні з матір'ю права по спілкуванню та вихованню дитини. В той же час, відповідач порушує права позивача, як батька дитини.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні. Пояснила суду, що позивач не є біологічним батьком її дитини - ОСОБА_3 Позивач спілкувався з її покійним батьком, споював його. Саме батько хотів, щоб вона оформила всі документи дитини саме на позивача, говорячи при цьому, що у нього є квартира, машина у зв'язку з чим вона і має вийти за нього заміж. Зазначила, що не проживала ніколи з позивачем, не вела з ним спільне господарство. Після того, як батько почав тиснути на неї, в сім'ї почалися скандали, що і стало причиною її від'їзду від батьків. Коли вона познайомилася з позивачем, то вже була вагітною від чоловіка, який відмовився на ній одружуватися. Пояснила, що дійсно в свідоцтві про народження, батьком було записано позивача, через те, що перед смертю її батько психологічно тиснув на неї по даному питанню. Оформлено батьківство на позивача було лише після шести років після народження доньки. Коли в 2010 році у неї народилася ще одна дитина, то її покійний батько навіть не дозволяв проживати у квартирі, доки вона не вирішить питання батьківства позивача. До 2008 року донька проживала з нею, а з 2010 року по 2012 рік з ОСОБА_1, хоча вона домовлялася, що донька буде проживати з її покійним батьком, адже саме він перед смертю хотів бачити онуку та піклуватися про неї. Вони домовлялися, що доньку вони будуть привозити до неї. Зазначила, що за чотири місяці до смерті її батька, вона проживала у квартирі батька, доглядала за ним, а донька проживала у ОСОБА_1 Донька розповідала їй, що позивач закривав її, вона навіть стрибала з вікна, щоб погуляти на вулиці, також розповідала, що він напивався та розбив стіл, люстру, вона боялася та плакала. Донька знає, що позивач не її батько. Зазначила, що не дозволяє доньці їздити до Києва, а не спілкуватися з ОСОБА_1, донька сама не бажає спілкуватися з ним. Пояснила, що не бажає щоб позивач проживав разом з її донькою, адже він має одну кімнату і проживати з дитиною - дівчинкою в одній кімнаті чужому чоловікові вона не дозволить. Зазначила, що буде оскаржувати батьківство позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні, з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.64-66). Додатково пояснила, що позивач відзивається погано про відповідача, як мати. Зазначила, що відповідач має повноцінну сім'ю, в якій дитині комфортно проживати.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Васильківської районної державної адміністрації в Київській області в судовому засіданні пояснила суду, що до служби надійшли документи ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання дитини та встановлення спілкування. неодноразово вказане питання виносилось на засідання комісії з захисту прав дитини, однак відповідач на нього не з`являлась. 21 травня 2013 року був наданий висновок про порядок участі батька у вихованні дитини, який вона підтримує в повному обсязі. Також з матір`ю дитини проводились бесіди щодо виконання вказаного рішення та не перешкоджання батьку у зустрічах та спілкуванні з дитиною. Також зазначила, що були обстежені умови проживання дитини, які є належними та придатними для проживання. В подальшому в судові засідання представник не з`являвся, подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3, батьками якої записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.7).

Відповідно до ч 4 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 на момент розгляду справи проживає постійно з матір'ю - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3, в період часу жовтня 2010 року по червень 2012 року вона проживала разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно ст. 157 Сімейного кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. 2 ст. 161 СК України).

Відповідно до листа Дитячої поліклініки №2 Дарницького району м. Києва, дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться на обліку в Дитячий поліклініці №2 Дарницького району з 18 жовтня 2010 року. Станом здоров`я піклується батько (а.с.11)

Відповідно до повідомлення Спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №105, ОСОБА_3 була зарахована до 1-А класу СШ №105 04 жовтня 2010 року. Заяву про прийом до школи писала мати дівчинки ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_1, якого вона представила батьком дитини. В заяві ОСОБА_2 зазначила дві адреси проживання дівчинки: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1. До зарахування в СШ №105 ОСОБА_3 навчалась в Борівській школі в 1-А класі. За час навчання дівчинки, ОСОБА_2 з`явилася лише декілька разів 25.05.2012р., 30-31.05.2012р., 01.06.2012р. - вона привозила та забирала дівчинку до шкільного табору та до школи. На батьківських зборах в 2010-2011 та 2011-2012 н.р. був присутній ОСОБА_1 Протягом навчання в першому та другому класах ОСОБА_3 до школи щоденно приводив ОСОБА_1, а після уроків та занять забирала жінка, яку ОСОБА_1 представив як свою матір (а.с.12).

Крім того, позивач ОСОБА_1 працює водієм в ТОВ «Інфікс Плюс» (а.с.13, 14). Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 офіційно не працює.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач забороняє йому бачитися з дитиною, дитина проживає в не ліпших умовах, натомість він має у власності квартиру, де дитині буде проживати комфортно.

Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 передбачено, що під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини. Під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Як вбачається з акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 28 серпня 2012 року, складеного комісією у складі головного спеціаліста Служби у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрацієї Кулініч І.О. та провідним спеціалістом Служби у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрацієї Деркач Л.М. та затвердженого начальником Служби у справах дітей Дарницької районної м. Києві державної адміністрації, комісією було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1, встановлено що в квартирі проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_3, стосунки в сім'ї добрі, батьком створені належні умови для проживання дитини (а.с.10).

Згідно акту обстеження умов проживання від 30 січня 2013 року, складеного начальником служби у справах дітей Васильківської РДА Ібрагімовою Н.В., головним спеціалістом служби Боровою Т.В., було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3, за якою проживають: ОСОБА_2 (мати), ОСОБА_10 (співмешканець), ОСОБА_3 (донька), ОСОБА_11 (донька), комісією було встановлено, що будинок цегляний, є газове опалення, на подвір'ї є колодязь, біотуалет обробляється, земельна ділянка. Умови проживання задовільні, в кімнатах затишно та чисто, є необхідні меблі. ОСОБА_2 проживає разом з ОСОБА_11 в одній кімнаті, а ОСОБА_3 в окремій кімнаті. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: є місце для навчання, ліжко, поличка для книг, іграшки (а.с.133).

Відповідно до висновку про участь у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11 лютого 2013 року № 298/6-23, складеного Васильківською районною державною адміністрацією Київської області, ОСОБА_1 звернувся до служби у справах дітей Васильківської районної державної адміністрації із відповідною заявою. 01 лютого 2013 року дане питання було винесено на засідання комісії з питань захисту прав дитини при Васильківській районній державній адміністрації. Було заслухано пояснення батька ОСОБА_1 про те, що він хоче спілкуватися та бачитися зі своєю донькою, приймати участь у її вихованні, але колишня цивільна дружина ОСОБА_2 ігнорує його звернення. Мати дівчинки зазначила, що вона не забороняє колишньому цивільному чоловіку спілкуватися із донькою та відвідувати її. Зважаючи на вищевказані обставини, відповідно до статей 157, 158 Сімейного кодексу України, Васильківська районна державна адміністрація вважає за доцільне, щоб малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала разом зі своєю матір'ю ОСОБА_2 по АДРЕСА_3. Також рекомендовано батькам дитини укласти між собою договір щодо здійснення батьківських прав та виконання своїх батьківських обов`язків (а.с.89).

Згідно розпорядження Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 21 травня 2013 року № 187, ОСОБА_1 було встановлено порядок побачень з малолітньою донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 по АДРЕСА_3, два рази на місяць з 17:00 годин в п'ятницю по 18:00 годин неділі. Надано батьку ОСОБА_1 право на проведення з дитиною половини канікулярних днів від загальною кількості канікулярних днів протягом календарного року. Матері дитини ОСОБА_2 не перешкоджати зустрічам та спілкуванню батька ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, дозволяти вільне спілкування з дитиною та поважати права батька дитини, оскільки за ним зберігається право на особисте виховання дитини (а.с.98).

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем не виконується розпорядження Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 21 травня 2013 року № 187 в частині надання позивачу можливості спілкуватися з донькою.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно зі ст.ст. 150, 151 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та право обирати форми та методи виховання, крім тих які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Відповідно ст. 153 Сімейного кодексу України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.

Будучи допитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що являється сусідкою позивача. Донька позивача - ОСОБА_3 та її син спілкувалися та ходили до однієї школи. ОСОБА_3 вона бачила до кінця другого класу, а вже в третій клас вона не прийшла. На її запитання, позивач відповів, що доньку задрала мати. Також пояснила суду, що і позивач, і його донька завжди були гарно та чисто вдягнуті, донька його дуже вихована дитина. Позивач завжди був присутнім на батьківських зборах, брав участь у фінансових питаннях життя класу, у його доньки першою з'явився велосипед, вона завжди гуляла або з позивачем, або з бабусею, також дитина відвідувала різні гуртки. Крім того, зазначила, що жодного разу не бачила позивача в нетверезому стані.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона є сестрою відповідача. Позивач почав зустрічатися з її сестрою, коли вона була на 2-3 місяці вагітності. Він не являється батьком дитини відповідача. Зазначила, що позивач та відповідач не проживали разом. Записати позивача батьком дитини було вирішено між позивачем та батьком відповідача. У розмові між позивачем, сестрою та батьком було вирішено, що дитина проживатиме з позивачем, оскільки відповідач була вагітна, не мала постійного заробітку, а дитині необхідно було відвідувати школу, поліклініку. Коли її сестра віддала дитину позивачу на тимчасове проживання, то дитина навіть стрибала з другого поверху, оскільки позивач не випускав її гуляти на вулицю, Також, позивач не дозволяв сестрі бачитися з дитиною. Зазначила, що зараз дитина проживає в повноцінній сім'ї. ОСОБА_2 працює, її чоловік також працює, діти доглянуті, в будинку чистота та порядок. Жодних відомостей щодо того, що нинішній чоловік сестри її б'є або доньку, вона не знає. Їй відомо лише те, що в 2009 році сестра з дітьми проживала у її тітки деякий час, але у зв'язку з чим їй не відомо.

Будучи допитаною в судовому в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив суду, що знає позивача близько сорока років, з відповідачем він не знайомий. Знає позивача лише як гарного батька. Про те, що у позивача є дитина, він дізнався коли ОСОБА_3, дитині, було близько одного року. Два роки ОСОБА_3 проживала разом з позивачем, після чого відповідач приїхала та забрала дитину. Зі слів ОСОБА_1 знає, що відповідач могла по пів року не приїздити до дитини. Зазначив, що приїздив часто до позивача у гості, вони приїздили з донькою до нього в гості на дачу. Знає, що дитина відвідувала гуртки з художньої гімнастики, мала певні успіхи. Крім того, ОСОБА_3 розповідала, що вітчим її бив.

Будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка неповнолітня ОСОБА_3, в присутності завідувача сектороу по забезпеченню роботи Комісії з питань захисту прав дитини Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_15, пояснила суду, що позивач є другом її дідуся, а ОСОБА_2 - її матір'ю. З матір'ю вона має добрі відносини, мати допомагає їй з уроками, а вона допомагає їй по господарству. Проживає вона з матір'ю, вітчимом та сестрою. Пояснила, що проживала разом з ОСОБА_1 в 2010 - 2011 році. Зі школи її забирала бабуся, мати ОСОБА_1, інколи вона ж відводила її на заняття в гуртки, після чого залишала її саму вдома. ОСОБА_1 не випускав її на вулицю, та одного разу вона навіть вистрибнула з вікна, щоб погуляти. Гуляла вона тільки на канікулах та у вихідні дні. Зазначила, що один раз відбувся скандал, коли ОСОБА_1 був п'яний, розбив стіл та люстру, не дозволяв їй бачитися з мамою. Він думав, що вітчим її б'є, але вітчим її ніколи не бив, а лише кричав та ставив в куток. Пояснила, що не хоче бачитися з ОСОБА_1, так як він, коли в третьому класі приїздив до неї у школу то влаштував скандал з вчителькою, зривав уроки та вона боїться. Вона казала йому, що не хоче бачитися з ним та щоб він не приїздив, але він не розуміє. Вітчим також не хоче, щоб вона з ним спілкувалася, а мати сварилася, коли вона один раз принесла додому речі від ОСОБА_1 Крім того, зазначила, що коли проживала разом з ОСОБА_1 відвідувала гімнастику та гурток по складання бісеру, а також їздила з ним на море. Крім того, пояснила, що чула, як ОСОБА_1 говорив матері, щоб вона переписала свідоцтво про її народження на нього. З того часу, як вона проживає разом з мамою, ОСОБА_1 часто привозив їй подарунки, однак вона не говорила про це мамі та вітчиму, щоб вони не сварилися, деякі речі віддавала подругам. Також зазначила, що під час проживання у ОСОБА_1, вона називала його татом, щоб йому було приємно.

У відповідності до ст. 159 Сімейного кодексу України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, а також надаючи оцінку показам свідків, суд вважає, що позивач правомірно вимагає встановлення порядку участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, оскільки за встановлених судом обставин, таке право позивача, як батька дитини, обмежується діями відповідача, яка спираючись на голослівні твердження відсутності кровного споріднення між позивачем та дитиною, створює перешкоди у їх спілкуванні. В той же час, суд критично відноситься до заперечень відповідача на позов, які останньою обґрунтовуються лише відсутністю кровного споріднення між позивачем та дитиною, оскільки відповідач з вимогами про оспорювання батьківства позивача, станом на день розгляду справи, не зверталась. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували дані обставини, відповідач суду не надала. Крім того, суд критично відноситься до показів неповнолітньої ОСОБА_3, оскільки остання в судовому засіданні не була щирою, відвертою. Так, отримуючи від позивача подарунки, одяг, взуття, продукти харчування, свідок про це в судовому засіданні не повідомляла, а на представлені позивачем докази в підтвердження даних фактів замешкалась та розгубилась. Крім того, неповнолітній свідок ОСОБА_3 приховала факт отримання подарунків від ОСОБА_1 і від матері, відповідача ОСОБА_2, а також приховала від останньої факти її зустрічей з ОСОБА_1 після шкільних уроків.

В той же час, суд вважає, що обраний позивачем спосіб його участі у вихованні та спілкуванні доньки не відповідає можливостям дитини в повній мірі сприйняти спілкування кожного з батьків та отримати від цього достатню кількість виховних заходів кожного з них в такому способі, який забезпечить участь кожного з батьків в процесі навчання, додаткових заняттях, спілкуванні поза годинами навчального процесу, оскільки позивач та відповідач з донькою проживають у різних місцевостях, дитина навчається у загальноосвітній школі за місцем проживання матері, має свій визначений спосіб життя.

Відповідно до вимог ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд, враховуючи вік дитини, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків та інші обставини, що мають істотне значення, приходить до висновку, що дані обставини, не позбавляють батька права брати участь у вихованні дитини, її утриманні, а також можливості вільно спілкуватися з нею, будь-яке перешкоджання матері у спілкуванні з дитиною, беручи до уваги розпорядження Васильківської районної державної адміністрації про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є порушенням прав позивача, як батька дитини.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних позивача в частині встановлення графіку спілкування з донькою - ОСОБА_3 наступним способом: перші та треті вихідні кожного місяця з 10 години 00 хвилин суботи до 18 години 00 хвилин неділі.

Щодо позовних вимог позивача про спілкування з дитиною строком на половину всіх шкільних канікул в календарному році, то дані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, враховуючи обставини, встановлені в судовому засіданні, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вбачає за можливе визначити позивачу можливість спілкування з донькою - ОСОБА_3 в літній період часу один календарний місяць, узгоджений з матір'ю дитини.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 151, 151, 153, 157, 159, 160, 161 Сімейного кодексу України, ст. ст. 3, 10, 60, 212-214 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Васильківської районної державної адміністрації в Київській області про встановлення порядку участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини - задовольнити частково.

Визначити такі способи участі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення графіку спілкування: перші та треті вихідні кожного місяця з 10 години 00 хвилин суботи до 18 години 00 хвилин неділі, а також - в літній період часу один календарний місяць, узгоджений з матір'ю дитини.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: