Ухвала суду № 43467831, 01.04.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/778/1850/15 Головуючий у 1 інстанції: Скользнєва Н.Г.

Суддя-доповідач: Коваленко А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Боєвої В.В.,

суддів: Коваленко А.І.,

Денисенко Т.С.,

при секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, який в ході судового розгляду уточнив.

У позові зазначав, що 10 листопада 2011 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, відповідач, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, знаходячись біля будинку АДРЕСА_1 на ґрунті виниклих особистих неприязних відносин до нього, умисно наніс йому чисельні удари руками та ногами по його тілу, голові та ногам.

Внаслідок зазначених умисних дій відповідача йому були спричинені, згідно висновку експерта № 857 від 03.04.2012р., "ушиб левого коленного сустава, сопровождавшийся скоплением крови в полости сустава, повреждение передней крестообразной связки, внутреннего и наружного менисков, закрытый перелом наружного мыщелка левой большеберцовой кости, закрытый перелом 4, 5, 6, 7 ребер с права по средне-подмышечной линии, 4, 5, 6 ребер слева по средне-ключичной линии, ушиб грудной клетки, которые в совокупности квалифицируются как телесные повреждения средней степени тяжести, не опасные для жизни, но повлекшие за собой длительное расстройство здоровья, более 21 дня".

Внаслідок злочину йому було завдано матеріальної шкоди в розмірі 10 575,19 грн., до складу якої входять витрати на лікування, придбання лікарських засобів та медичних матеріалів, яка повинна бути відшкодована відповідачем.

Крім того, вважає, що внаслідок злочинних дій йому також заподіяна моральна шкода, яку він оцінює у 50 000,00 грн., оскільки внаслідок отримання тілесних пошкоджень від скоєного відповідачем злочину він зазнав фізичну біль та моральні страждання, внаслідок ушкодження здоров'я він вимушений був тривалий час не працювати, постійно відвідувати лікувальні установи, витрачати сімейні кошти на придбання ліків.

На підставі викладеного, просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду, спричинену внаслідок скоєння злочину, в розмірі 10 575,19 грн., моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2014 року по справі № 0808/5052/2012 відповідача визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, і призначено покарання у вигляді 2 років обмеження волі На підставі ст. 75 КК України відповідача звільнено від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом випробувального строку в один рік не скоїть нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Стягнуто з засудженого відповідача на корить позивача моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 28 травня 2014 року вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2014 року відносно відповідача в частині вирішення цивільного позову потерпілого скасований. Справа в цій частині надіслана на новий розгляд в той самий суд в порядку цивільного судочинства.

В процесі розгляду справи в суді позивач уточнив свої позовні вимоги та остаточно просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду за придбання ліків та проведення операції в розмірі 10 575,19 грн.; відшкодування втраченого заробітку, внаслідок зниження працездатності в розмірі 23 357,00 грн.; моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

В обґрунтування доповненої вимоги щодо відшкодування втраченого заробітку, внаслідок зниження працездатності зазначив, що станом на 10 листопада 2011 року (дату вчинення злочину та завдання тілесних ушкоджень) він, як безробітний, був зареєстрований у Шевченківському районному центрі зайнятості. В період з 10 листопада 2011 року по 11 травня 2012 року він перебував на лікуванні у медичних установах міста Запоріжжя, внаслідок завдання йому тілесних ушкоджень. В період з листопада 2011 року по вересень 2013 року він постійно лікувався та за висновком ВКК № 285 від 05 вересня 2012 року йому заборонений фізичний труд строком на 1 рік (до 05.09.2013р.), тому він не міг працювати, оскільки злочинними діями відповідача була значно знижена його працездатність. За направленнями Шевченківського районного центру зайнятості його відмовлялися приймати на роботу та лише у вересні 2013 року він зміг працевлаштуватися.

Виходячи із того, що внаслідок зниження його професійної працездатності з вини відповідача, він не міг працевлаштуватися, то йому відповідачем повинна бути відшкодована втрата заробітку за період з грудня 2011 року по серпень 2013 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати в цей період, що в загальному розмірі становить 23 357,00 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду за придбання ліків та проведення операції в розмірі 10 575 грн. 19 коп., втрачений заробіток (дохід) у зв'язку з пошкодженням здоров'я в розмірі 5 642 грн. 20 коп., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., а всього 21217 грн. 39 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 243,60 грн.

В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від13 січня 2015 року заяву ОСОБА_3 про перегляд вищезазначеного заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника, заперечення позивача та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 10 листопада 2011 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, ОСОБА_3, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, знаходячись біля будинку АДРЕСА_1 на ґрунті виниклих особистих неприязних відносин до ОСОБА_4 умисно наніс останньому чисельні удари руками та ногами по його тілу, голові та ногам.

Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2014 року по справі № 0808/5052/2012 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначено покарання у вигляді 2 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом випробувального строку в один рік не скоїть нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на корить ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. (а.с. 25-30)

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 28 травня 2014 року вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2014 року відносно ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову потерпілого скасований. Справа в цій частині надіслана на новий розгляд в той самий суд в порядку цивільного судочинства. (а.с. 19-24)

Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Внаслідок зазначених умисних дій ОСОБА_3, згідно висновку експерта № 857 від 03.04.2012р., ОСОБА_4 були спричинені ушкодження: "ушиб левого коленного сустава, сопровождавшийся скоплением крови в полости сустава, повреждение передней крестообразной связки, внутреннего и наружного менисков, закрытый перелом наружного мыщелка левой большеберцовой кости, закрытый перелом 4, 5, 6, 7 ребер с права по средне-подмышечной линии, 4, 5, 6 ребер слева по средне-ключичной линии, ушиб грудной клетки, которые в совокупности квалифицируются как телесные повреждения средней степени тяжести, не опасные для жизни, но повлекшие за собой длительное расстройство здоровья, более 21 дня".

Згідно зі ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано шкоду у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі.

У зв'язку із спричиненням позивачу середньої ступені тяжкості тілесних ушкоджень, в період з 10 листопада 2011 року по 28 листопада 2011 року він перебував на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні Міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги, а потім проходив амбулаторне лікування у поліклініці за місцем проживання, що підтверджується виписним епікрізом ИБ № 18391 від 28 листопада 2011 року. (а.с. 3)

Надалі, встановлено, що у зв'язку з постійними стійкими болями в області лівого колінного суставу позивач був вимушений звернутися за отриманням медичної допомоги до відділення ортопедів, арттрології та спортивної травми КУ "Запорізька обласна клінічна лікарня", внаслідок чого в період з 09 лютого 2012 року по 22 лютого 2012 року перебував на стаціонарному лікуванні у вказаному відділенні лікарні, за результатами якого йому було проведене термінове хірургічне втручання, що підтверджується виписним епікризом ИБ № 2445 від 22 лютого 2012 року. (а.с. 4)

В процесі стаціонарного та амбулаторного лікування ОСОБА_4 були витрачені кошти на обстеження експертом, обстеження спеціалістами, придбання медикаментів та проведення операції на загальну суму 10575,19 грн., яка складається з: 1481,78 грн. - витрати на ліки, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями чеків (а.с. 5-7); 370,00 грн. - витрати на обстеження спеціалістами (УЗІ та УЗСД), що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями квитанцій до прибутково-касового ордеру № 15 від 12.01.2012р. в сумі 100,00 грн., та до прибутково-касового ордеру № 1583 від 03.12.2011р. в сумі 270,00 грн. (а.с. 8); 73,41 грн. - витрати за проведення експертного дослідження в Запорізькому обласному бюро судово-медичної експертизи, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією фіскального чеку (а.с. 7); 8650,00 грн. - витрати на медикаменти на проведення хірургічного втручання (операції) 09 лютого 2012 року, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями рахунку № 35 від 09.02.2012р. та квитанції № 9043.281.1 від 10.02.2012р. (а.с. 9-10).

З огляду на зазначене, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на обстеження експертом, спеціалістами, придбання медикаментів та проведення операції на загальну суму 10575,19 грн., оскільки вони належним чином підтверджені дослідженими у справі доказами.

Також, матеріалами справи встановлено, що в період часу з 10 листопада 2011 року по 11 травня 2012 року ОСОБА_4 перебував на лікуванні у різних медичних установах, а саме: в період з 10.11.2011р. по 28.11.2011р. у нейрохірургічному відділенні Міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги (стаціонарне лікування); в період з 29.11.2011 р. по 08.02.2012р. у міській лікарні № 7 (амбулаторне лікування); в період з 09.02.2012р. по 22.02.2012р. у відділенні ортопедів, арттрології та спортивної травми КУ "Запорізька обласна клінічна лікарня" (стаціонарне лікування); в період з 23.02.2012р. по 11.05.2012р. у міській лікарні № 7 (амбулаторне лікування), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписних епікризів ИБ № № 18391 від 28 листопада 2011 року, ИБ № 2445 від 22 лютого 2012 року, довідки головного лікаря міської лікарні № 7 від 25.02.2013р. (а.с. 3, 4)

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1195, ч. 1 ст. 1197, ст. 1198 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування відповідно до ч. 2 ст. 1195 ЦК України визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи викладене, суд дійшов до правильного висновку, що тимчасова втрата працездатності, а відповідно втраченого заробітку (доходу), за період з грудня 2011 року по 11 травня 2012 року підтверджена та посвідчена належними та допустимими доказами у справі, передбаченими ст. 57 ЦПК України, які фактично є аналогічними до листка непрацездатності.

Розмір втраченого заробітку (доходу) ОСОБА_4 за період з грудня 2011 року по 11 травня 2012 року у зв'язку з ушкодженням його здоров'я, внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 суд визначив з урахуванням мінімальної заробітної плати, встановленої по Україні Законом України "Про державний бюджет на 2011 рік" та Законом України "Про державний бюджет на 2012 рік" та частково задовольнив в цій частині позовні вимоги в розмірі 5645,20 грн. В іншій частині позовних вимог суд правомірно відмовив, оскільки відповідно до листа директора Шевченківського районного центру зайнятості м. Запоріжжя від 16.07.2012р. ОСОБА_4 з 12 травня 2012 року призначена допомога по безробіттю на підставі Закону України "Про зайнятість населення" та призначена відповідна виплата, що в свою чергу свідчить про наявність у позивача заробітку (доходу) у зазначений період часу.

Також суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що неправомірними діями відповідача спричинено моральну шкоду позивачу, оскільки останній переніс фізичні та моральні страждання, пережив сильний емоційний стрес, нервове потрясіння, наслідками якого стало порушення сну та тривалий час, постійні головні болі, наявності стану тривожності, підвищеної нервозності, слабкості. Внаслідок зазначеного позивач відчуває психологічний дискомфорт, пригніченість та переслідування відчуття тривоги за стан його здоров'я.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд визначив розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди у розмірі 5 000 грн. керуючись принципом розумної достатності, виваженості та з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Доводи апелянта про розгляд справи районним судом за його відсутності не є безумовною підставою для скасування судового рішення, оскільки в силу ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд позбавлений такої можливості. Разом із тим, вимогами ст. 303 ЦПК України встановлено, що у такому випадку зазначена особа має можливість подати всі докази, які вона мала на меті подати до суду першої інстанції, до суду апеляційної інстанції. При цьому, у суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 брав участь.

Доводи апелянта про те, що ніякого злочину відносно ОСОБА_4 він не скоював, з ухваленим відносно нього обвинувальним вироком він не погоджується, оскільки ініціатором конфлікту вважає позивача, є безпідставними.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні відносно позивача злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та обсяг спричинених позивачу тілесних ушкоджень, встановлені вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2014 року та ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 28 травня 2014 року, що набрали законної сили, а тому не можуть бути предметом дослідження та не підлягають доказуванню у відповідності до ч. 4 ст. 61 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги щодо придбання позивачем медикаментів та наявністю причинного зв'язку між отриманими ушкодженнями та необхідністю операції, спростовуються матеріалами справи та належним чином дослідженими та оціненими судом доказами у справі. Апелянтом не надано суду жодного доказу на спростування висновків суду, апеляційна скарга лише відображає позицію відповідача, яку він неодноразово висловлював при розгляді справи та вважає єдино вірною.

Рішення суду відповідає матеріалам справи та закону. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2014 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: