Рішення № 43460555, 02.04.2015, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1840/15-ц

провадження 2/369/1293/15

РІШЕННЯ

Іменем України

02.04.2015 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Сохань Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування», третя особа публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання умов договору недійсними, відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2015 року позивач звернувся до суду з названим позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 23 січня 2014 року між ним та ТзДВ «СК «ВіДі-Страхування» був укладений договір добровільного страхування автомобіля Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_1. Протягом дії договору виникло декілька страхових випадків 19 листопада та 08 грудня 2014 року. Вказав, що свої обов'язки за договором відповідач не виконав по страховому випадку 19 листопада та фактично його незаконно примусили, зловживаючи його довірою, написати заяву про відмову від страхового відшкодування. За випадком від 08 грудня представник ТзДВ «СК «ВіДі-Страхування» повідомив, що автомобіль буде визнаватись таким, що отримав тотальні пошкодження, та розмір страхового відшкодування буде становить 20 860,70 грн. Даний розмір не відповідає умовами договору, чинному законодавству та порушує його права. Зазначив, що п. 9.6.4 та п. 9.6.5 договору суперечить вимогам ЦК України, Закону України «Про страхування, тому мають бути визнані недійсними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. Тому розмір страхового відшкодування має становити 147 860,70 грн.

Просив суд визнати договір добровільного страхування частково недійсним; визнати такими, що суперечать вимогам чинного законодавства та порушують права страхувальника п. 9.6.4 та п. 9.6.5 договору добровільного страхування; зобов'язати ТзДВ «СК «ВіДі-Страхування» виконати договір страхування та виплатити ОСОБА_1 страхову виплату в розмірі 147 860,70 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали. Суду пояснили, що при укладенні договору працівники відповідачів жодних спеціальних термінів йому не розяснили, в тому числі й поняття конструктивна повна загибель транспортного засобу. Укладення договору відбувалось дуже швидко, договір він повністю не встиг вивчити за браком часу. Після підняття курсу долару, відповідач не роз'яснив йому можливість внесення змін до договору щодо страхової суми. Вважає, що договір він уклав внаслідок введення його в оману та внаслідок помилки. В даний час автомобіль має лише зовнішні пошкодження, тому висновок відповідача про повну загибель авто є неправильним. Розрахунок страхового відшкодування відповідача є неправомірним. Просили задоволити позов.

У судовому засіданні представник ТзДВ «СК «ВіДі-Страхування» позовні вимоги визнав частково, а саме в частині виплати страхового відшкодування в розмірі 20 860,70 грн. У решті позовних вимог заперечував, подав суду письмові заперечення. Просив задоволити в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 20 860,70 грн., в решті позовних вимог просив відмовити.

У судове засідання представники ПАТ «Дельта Банк» не з'явивсь. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування за ст. 980 ЦК України можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст. 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

При розгляді справи судом встановлено, що 23 січня 2014 року між ТзДВ «СК «ВіДі-Страхування» та ОСОБА_1 укладений договір добровільного страхування наземного транспорту АС №008793.

За умовами договору страхування передбачено, що за даним договором страхується автомобіль Ford Fiesta, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Даний договір складається з спеціальної частини, загальної частини договору, додаткові умови та додатки до договору є невід'ємними частинами цього договору страхування та розглядаються страховиком та страхувальником як умови цього договору страхування в цілому.

Договором страхування передбачена франшиза по страховим випадкам: пошкодження за ризиками ДТП, ПДТО, пожежа, стихійні лиха, ВП - 0% від страхової суми; за ризиком викрадення та у разі конструктивної повної загибелі транспортного засобу - 7% від страхової суми.

08 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ТзДВ «СК «ВіДі-Страхування» про настання страхового випадку.

П. 7.4 договору страхування встановлено, що страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Порядок і умови виплати страхового відшкодування регламентований п.9 договору.

П. 9.1 встановлено, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого дійсного збитку та зазначеної у договорі страхової суми для кожного предмету договору страхування.

За п.9.6.4 договору якщо згідно з висновком експерта вартість відновлювального ремонту транспортного засобу дорівнює або складає більше 75% від дійсної вартості транспортного засобу на момент укладення договору, вважається, що настала конструктивна загибель транспортного засобу.

За п.9.6.5 у разі конструктивної повної загибелі транспортного засобу страхове відшкодування визначається в межах стразової суми виходячи на відповідний період страхування із дійсної вартості

За ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частин 1, 3-5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст.627 ЦК України та ст. 6 сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Ч.1 ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За ст. 16 Закону України «Про страхування» договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення предмета договору страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

У судовому засіданні представник ТзДВ «СК «ВіДі-Страхування» подав суду Правила добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), із змінами та доповненнями, які затверджені в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Тому з урахуванням того, що сторонами на власний розсуд шляхом вільного волевиявлення визначено умови договору, зокрема щодо предмету, ціни, строків виконання, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання таких умов договору дискримінаційними або ж несправедливими. Тобто, позивач не довів, що зміст договору суперечить вимогам Закону України «Про страхування», а відтак відсутні підстави для визнання його недійсним з підстав, передбачених ч.1 ст.203 ЦК України.

Крім того, суд вважає, що істотними умовами договору відповідно до змісту ст. 982 ЦК України є умови про предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Як вбачається з тексту укладеного сторонами договору такі умови договору передбачено та погоджено.

Отже, враховуючи вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач у судовому засіданні не довів, що оспорюваний договір не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України і підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 ЦК України, оскільки умови договору та необхідні платежі були погоджені сторонами при їх укладенні та визнані позивачем такими, що не є несправедливими, такими, що порушують його права.

Ст. 229 та ст. 230 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Норми статті 230 ЦК не застосовуються щодо односторонніх правочинів.

На підставі вищезазначеного вбачається, що правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Крім того, відповідні обставини наявності умислу, істотність значення обставин, щодо яких введено в оману, і сам факт обману, повинна довести сторона, яка введено в оману.

Однією з підстав, що стало причиною підписання договору, як вказав ОСОБА_1 в судовому засіданні, введення його в оману та тиск при укладанні договору стало порушення банком вимог ЦК України, Закону України «Про страхування». Однак, як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 добровільно виявив бажання скористатися послугами товариства та уклав оспорюваний договір.

Суд вважає, що при укладенні умов договору ОСОБА_1 діяв вільно, виходячи з власних інтересів, прийняв рішення про вибір контрагента та про вступ з ним в договірні відносини, на власний розсуд з контрагентом визначив характер договору, який вони уклали, його умови (зміст).

Посилання позивача на зміну істотних обставин за ст. 652 ЦК України, зокрема щодо зміни курси валюти, суд вважає необґрунтованим, оскільки дана норма регулює питання розірвання та зміну договору, а не визнання його недійсним. Обов'язку страховика ініціювати внесення змін до договорів у разі зміни курсу валюти,ні договором, ні чинним законодавством не передбачено.

На підставі наведеного, оцінюючи кожний доказ окремо та у їх сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог щодо визнання п.9.6.4 та п.9.6.5 договору недійсними.

П. 9.6 договору визначається порядок визначення страхового відшкодування.

За п.9.6.4 договору якщо згідно з висновком експерта вартість відновлювального ремонту транспортного засобу дорівнює або складає більше 75% від дійсної вартості транспортного засобу на момент укладення договору, вважається, що настала конструктивна загибель транспортного засобу.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України судом роз'яснено право сторін на призначення експертизи при вирішенні спірних питань, які потребують спеціальних знань, в тому числі щодо визначення вартості матеріального збитку, визначення вартості залишків. Клопотань про призначення експертизи сторони не заявляли.

Твердження позивача та його представника, що автомобіль Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_1, має лише зовнішні пошкодження, вартість матеріального збитку є нижчою, суд до уваги не бере, оскільки належних та допустимих доказів цим обставинам суду подано не було, та вони спростовуються звітом з визначення вартості матеріального збитку.

Так, відповідно до звіту з визначення вартості матеріального збитку від 30 грудня 2014 року, складеного ФОП ОСОБА_3: ринкова вартість Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_1, складає 279 500,07 грн., вартість відновлювального ремонту Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_1, складає 296 653,44 грн. Тому вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП станом на 19 грудня 2014 року дорівнює його ринковій вартості і складає 279 500,07 грн.

У п.1 договору визначено, що конструктивна повна загибель транспортного засобу - транспортному засобу нанесена шкода такого ступеню внаслідок настання страхових ризиків ДТП, ПДТО, пожежа, стихійні лиха, ВП, при якому вартість відновлювального ремонту згідно з висновком експерта дорівнює або більше 75% від страхової суми.

П. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

За п.9.6.5 у разі конструктивної повної загибелі транспортного засобу страхове відшкодування визначається в межах стразової суми виходячи на відповідний період страхування із дійсної вартості транспортного засобу на момент укладення договору страхування, зменшеної на величину безумовної франшизи, передбаченої в спеціальній частині цього договору, раніше виплачених страхових відшкодувань за цим договором та вартості залишків пошкодженого транспортного засобу. При цьому транспортний засіб залишається у страховика. Вартість залишків пошкодженого транспортного засобу встановлюється одним із нижчезазначених способів за вибором страховика: шляхом визначення попиту та пропозицій на ринку щодо таких залишків (зокрема: онлайн-аукціон з продажу автомобілів на базі платформи ТОВ «Україно-Польське підприємство «Автоонлайн-Україна»); шляхом авто товарознавчої експертизи (дослідження, оцінки) експертом/суб'єктом, який має право на її проведення.

Відповідно до зобов'язуючої пропозиції вартість залишків визначена страховиком в розмірі 127 000 грн. З пояснень сторін встановлено, що автомобіль для надання висновку спеціалістом щодо вартості залишків транспортного засобу, позивачем не надався, оскільки вони не погоджувались з висновком про настання конструктивної повної загибелі транспортного засобу. При розгляді справи позивач не надав належних та допустимих доказів на спростування висновку спеціаліста та на підтвердження своїх вимог.

Перевіривши подані суду розрахунки страхового відшкодування, враховуючи ненадання автомобіля для визначення вартості залишків, право страховика на визначення залишків на онлайн-аукціоні, спір сторін щодо розміру страхового відшкодування, суд приходить до висновку, що у якості страхового відшкодування з відповідача на користь позивача слід стягнути 20 860,70 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи наведене, з відповідача слід стягнути витрати пов'язані зі сплатою судового збору пропорційно до задоволеної частини в розмірі 208,60 грн.

Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування», третя особа публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання умов договору недійсними, відшкодування шкоди - задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (08131 Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56, код ЄДРПОУ 35429675) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, страхове відшкодування в розмірі 20 860,70 грн. (двадцять тисяч вісімсот шістдесят грн. 70 коп.) та судовий збір 208,60 (двісті вісім грн. 60 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С. Пінкевич