Рішення № 43456790, 30.03.2015, Франківський районний суд м. Львова

465/5745/14-ц

2/465/561/15

РІШЕННЯ

Іменем України

30.03.2015 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

Головуючого судді Дзеньдзюра С.М.

при секретарі Гимон І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, демонтаж самовільно побудованих гаражів та приведення земельної ділянки у попередній стан,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, демонтаж самовільно побудованих гаражів та приведення земельної ділянки у попередній стан. Позов обґрунтовує тим, що зареєстрований та проживає в будинку АДРЕСА_1 Батькові позивача ОСОБА_4 рішенням виконкому Червоноармійської райради м. Львова №442 від 15.04.1958 року було передано земельну ділянку площею 600,0 кв.м. для індивідуальної забудови по АДРЕСА_1. Після смерті батька позивач отримав у спадщину будинок АДРЕСА_1 та вищезгадану земельну ділянку. В 2004 році позивач приватизував 0,0496 га земельної ділянки і отримав державний акт на право приватної власності на землю. Однак 0,01 га земельної ділянки залишилась не приватизованою у зв'язку з знаходженням на ній тимчасового збірно-розбірного металевого гаражу для автомобіля самовільно встановленого ОСОБА_2 В 2010 році ОСОБА_2 самовільно по межі земельної ділянки позивача збудував цегляний гараж замість збірно-розбірного, оформив на нього право власності та приватизував земельну ділянку для його обслуговування. Таким чином, на земельній ділянці позивача знаходиться один чужий гараж і два будується, вказані конструкції перешкоджають позивачу закінчити приватизацію земельної ділянки та створоюють перешкоди у користуванні нею. Відтак, просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, демонтувати самовільно побудовані гаражі та привести належну йому земельну ділянки у попередній стан.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з'явились.

Представник відповідачів в судовому засіданні позов заперечив, посилаючись на письмові заперечення, долучені до матеріалів справи. Додатково пояснив, що відповідачі є власниками земельних ділянок по АДРЕСА_2 площею 0,007 та 0,0075 га. Будівельні роботи щодо реконструкції гаража розташованого на земельній ділянці ОСОБА_2 здійснюються на належних відповідачам земельних ділянках на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт та наказу Департаменту містобудування від 24.09.2014р. №289. В задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.

Відповідно до статей 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (п.1 ч.1 ст.214 ЦПК).

Судом встановлено, що рішенням виконкому Червоноармійської райради депутатів трулящих від 15 квітня 1958р. за № 442 ОСОБА_4 передано земельну ділянку площею 600,0 кв.м. для індивідуальної забудови по АДРЕСА_1.

Як вбачається з державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 площею 0,0496 га, цільовим призначенням якої є обслуговування житлового будинку. Співвласником даної земельної ділянки є ОСОБА_5.

ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0075 га для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 26286929 від 02.09.2014р. ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,007 га для будівництва індивідуальних гаражів по АДРЕСА_2, що вбачається з свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 26288688 від 02.09.2014р.

Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 04 серпня 2009 року визнано за ОСОБА_2 право власності на капітальний гараж, що розташований по АДРЕСА_2. 25.01.2010 року ухвалою Франківського районного суду м. Львова вищезгадане заочне рішення скасовано.

Разом з тим, згідно свідоцтва про право власності на гараж від 14 березня 2011р. ОСОБА_2 володіє на праві приватної власності гаражем загальною площею 20,2 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1. Свідоцтво видане на підставі наказу управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради НОМЕР_1 від 14 березня 2011р.

На час розгляду судом справи свідоцтво про право власності на гараж по АДРЕСА_2 від 14 березня 2011р. не скасовано, спорів щодо його недійсності немає.

Наказом департаменту містобудування ЛМР №289 від 24.09.2014р. затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на реконструкцію з розширенням ОСОБА_2 гаража на АДРЕСА_2 за рахунок прибудови.

Таким чином, судом встановлено, що будівельні роботи щодо реконструкції гаража розташованого на земельній ділянці ОСОБА_2 здійснюються на належних відповідачам земельних ділянках на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт зареєстрованої в Інспекції ДАБК у Львівській області 01.10.2014р. №ЛВ081142740529 та наказу Департаменту містобудування від 24.09.2014р. №289.

Як передбачено ст.41 Конституції України, зокрема, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч.2 ст. 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Враховуючи наведене, позивачем не доведено перед судом порушення відповідачами його прав, свобод чи інтересів. Вимоги позивача спростовані відповідачами та матеріалами справи, що в свою чергу, дає суду підстави визнати позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.10,11,209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

в задоволенні позову відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дзеньдзюра С.М.