Рішення № 43456131, 01.04.2015, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/484/15-ц

Провадження № 2/444/331/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

01 квітня 2015 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Ясиновський Р. Б.,

секретар судового засідання Реміцька І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ПАТ КБ "Надра" про визнання недійсними договорів, стягнення коштів в порядку двосторонньої реституції та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просили визнати недійсним з моменту укладення Кредитний договір № 040/37/07-Ф, укладений між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 26.06.2007 року, визнати недійсною з моменту укладення Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 040/37/07-Ф від 26.06.2007 р., укладену між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1.15.10. 2010 року., визнати недійсним з моменту укладення Додатковий договір про внесення змін та доповнень № 2 до Кредитного договору № 040/37/07-Ф від 26.06.2007 р., укладений між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1 29 вересня 2014 р., визнати недійсним з моменту укладення договір поруки, укладений між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2 26 червня 2007 року, визнати недійсним з моменту укладення Іпотечний договір, укладений між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 26.06.2007 року; в порядку двосторонньої реституції стягнути із ПАТ "Комерційний Банк "Надра" на користь ОСОБА_1 978,10 дол. США та 18 382,63 грн., а також стягнути із банку на користь ОСОБА_1 заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 50 000, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовують тим, що оспорюваний кредитний договір суперечить Закону України "Про захист прав споживачів" та правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, при укладенні кредитного договору банк приховав від позивача повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, вказав в договорі занижені значення показників істотних умов договору, чим ввів позивача в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник, яка одночасно є представником позивача ОСОБА_2, з'явилися, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, дали пояснення, аналогічні, викладеним в позові. Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про таке був належно повідомлений.

Відповідач ПАТ "КБ "Надра" явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, тобто повторно не прибув в судове засідання, заперечень проти позову не подав, свого відношення до позову не висловив жодним іншим чином, хоча був належним чином повідомлений про дату і час слухання справи, а також було роз"яснено наслідки неявки в судове засідання, заяви про розгляд справи у його відсутності не подавав. Позивач та її представник проти заочного розгляду справи не заперечили. За таких обставин суд ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст.. 10, 60, 61 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беріть участь у справі, виникає спір.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що, 26 червня 2007 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 040/37/07-Ф, у відповідності пп.1.1. якого, банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах строковості, забезпеченості, повернення та платності грошові кошти в сумі 25 000, 00 дол. США. Відсоткова ставка за користування кредитом становить 12, 99 % річних. Кредит надається строком до 26 червня 2037 року. Щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 293, 94 дол. США.

15.10.2010 р. між банком та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору № 040/37/07-Ф від 26.06.2007 р. 29.09. 2014 р. між банком та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір №2 про внесення змін та доповнень.

26 червня 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ КБ "Надра" було укладено договір поруки, згідно якого поручитель ручається перед Банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору № 040/37/07-Ф від 26.06.2007 р. , щодо повернення кредиту в сумі 25 000, 00 дол. США, сплати відсотки за користування ним із розрахунку 12, 99 % річних, інших платежів, передбачених договором та можливих штрафних санкції.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ "Надра" укладено іпотечний договір,посвідчений приватний нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г.Я., 26.06.2007 р., зареєстрований в реєстрі за номером 1775, згідно з яким в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_1

Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, цільове використання кредиту - проведення розрахунків по договору купівлі-продажу квартири № 1771 від 26.06.2007 р., згідно якого позичальник придбаває у власність нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1; витрати страхувальника по договору страхування нерухомого майна, визначеного пп. 2.1. цього Договору; витрати, пов'язані з оформленням кредиту.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011 р., дія Закону України "Про захист прав споживачів" поширюється на відносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання цього договору.

Отже з умов кредитного договору слідує, що кошти були надані в споживчих цілях для придбання квартири. Таким чином, оспорюваний кредитний договір за своєю природою є договором споживчого кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору, Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.

Відповідно до пп. 3.1. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затв. Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 р., банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке: 1) значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку; 2) перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; 3)перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Згідно пп. 3.2. Правил, Кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу; сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом. Згідно пп. 3.4. Правил, Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

З кредитного договору № 040/37/07-Ф вбачається, що в ньому немає відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, немає умов, які пп. 3.1., 3.2., 3.4. Розділу 3 Правил, визнані обов'язковими. Кредитний договір № 040/37/07-Ф не містить графіку платежів, а графік платежів до додаткової угоди №1 від 15.10.2010 р., не відповідає строку, на який згідно умов кредитного договору та додаткової угоди, виданий кредит, в такому графіку відсутня інформація щодо вартості всіх супутніх послуг, інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом, відсутній докладний розпис сукупної вартості кредиту за кожним платіжним періодом. Кредитний договір не містить вказівки на вид та предмет кожної супутньої послуги, пов'язаної із оформленням кредиту, яка має фінансуватися позичальником, не містить вказівки на її вартість та обґрунтування такої вартості. Кредитний договір не містить умов відкриття, ведення та закриття позичкового рахунку, відкритого позивачеві, тарифів та всіх сум коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням.

У відповідності до ч. 1 ст. 293 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. За змістом ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів укладених зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачами умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків. Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

У відповідності до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

У відповідності до пп. 3.5. Правил, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку). Пп. 4.2.6 кредитного договору 040/37/07-Ф передбачає право банку ініціювати зміну відсоткової ставки за користування Кредитом, письмово попередивши про це позичальника за 10 робочих днів. При незгоді позичальника з новим розміром процентної ставки, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, відсотків за користування ним та можливих штрафних санкцій. Така умова договору надає право банку змінювати відсоткову ставку на власний розсуд, що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін кредитного договору.

Відповідно до пп. 3.6. Правил, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Як вбачається зі змісту пп. 1.3.2. та пп. 4.3.12 кредитного договору № 040/37/07-Ф таким передбачено сплату на користь банку комісії за видачу кредиту в сумі 1,5% від суми кредиту та комісії за дострокове погашення кредиту у розмірі 2% від початкової вартості кредиту. Пп. 1.1.1. додаткової угоди № 1 встановлює комісію за консультування по кредитних операціях в розмірі 0.75%. Пп. 2.10. додаткової угоди передбачено, що у випадку повного дострокового погашення кредиту, позичальник зобов'язаний сплати комісію у розмірі 2% від суми загальної заборгованості за Договором, розрахованої на дату часткового погашення. У випадку часткового погашення кредиту шляхом внесення необхідного платежу у розмірі, що перевищує платіж, визначений графіком погашення кредиту за відповідний період, позичальник зобов'язаний сплатити комісію в розмірі 2% від суми, що становить різницю між сплаченим платежем та платежем, визначеним графіком.

У відповідності до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Положення пп. 2.10 додаткової угоди містить умову про зміну суми комісії, що підлягає сплаті, в залежності від зміни загальної суми заборгованості по договору та суми фактично сплаченого місячного платежу по кредиту, тому суд приходить до висновку, що така умова, в силу ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", є несправедливою.

З представленого позивачем розрахунку заборгованості по кредитному договору № 040/37/07-Ф вих. № 49/5/2-5024 від 10 листопада 2014 вбачається, що, платежі на погашення кредиту сплачувалися позивачкою щомісяця, але на погашення тіла кредиту не зараховувались взагалі чи зараховувались частково на розсуд банку. Оскільки відсотки нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом, така непропорційність у зарахуванні тіла кредиту та відсотків, на думку суду, ставить в несправедливе становище споживача в договірних зобов'язаннях.

Із наявних у справі доказів судом встановлено, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на погіршення становища позивача як споживача фінансових послуг.

Ч. 3 ст. 203 ЦК України передбачає, що волевиявлення учасника правочину повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі. З кредитного договору № 040/37/07-Ф видно, що сторони узгодили такі істотні умови як сума кредиту в розмірі 25 000, 00 дол. США, відсоткову ставку за користування кредитом 12,99%, та строк погашення до 26.06.2037 року. Як вбачається із представленого позивачем висновку спеціаліста від 18.12.2014 р., встановлений в договорі щомісячний платіж в сумі 293,94 дол. США, не відповідає відсотковій ставці 12,99%, яка передбачена договором. Для обрахування щомісячного платежу фактично банком була встановлена відсоткова ставка в розмірі 13,824 % річних.

Таким чином, умови кредитування, які фактично встановлені в кредитному договорі не відповідають волевиявленню позивача. За таких обставин суд приходить до висновку, що банк приховав від позичальника об'єктивну інформацію щодо сукупної вартості кредиту, вказав в договорі занижені значення відсоткової ставки, як істотної умови договору, тим самим ввівши позивача в оману щодо фактичної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позивач банку, за умови погашення кредиту згідно умов кредитного договору. Факт приховування важливої інформації перед укладенням кредитного договору та не відповідність визначених в договорі умов фактично встановленим, що призвело до отримання додаткового прибутку на користь банку, в даному випадку, суд розцінює як умисел в діях відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу) , такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до п. 20 Постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину.

У рішенні Конституційного суду України від 10.11.2011 р. № 15-рп/2011(справа про захист прав споживачів кредитних послуг), Конституційний суд вважає, що держава встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України ), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг. Конституційний Суд України виходить також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Кодексу). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача визнання недійсним з моменту укладення кредитного договору № 040/37/07-Ф від 26 червня 2007 року, додаткової угоду №1 до Кредитного договору № 040/37/07-Ф від 26.06.2007 р., від 15 жовтня 2010 року, додаткового договору про внесення змін та доповнень №2 до Кредитного договору № 040/37/07-Ф від 26.06.2007 р. від 29 вересня 2014 р.

За приписами ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі усе, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, що існують на момент відшкодування.

Як вбачається із наявної у справі заяви на видачу готівки № NL-1 від 27.06.2007 р., позивачка отримано кредит в сумі 25 000, 00 дол. США. Випискою по рахунку ОСОБА_1 вих. № 49/5/2-502 від 10.11.2014 р., підтверджується сплата нею на користь банку в сукупності відсотків і тіла кредиту в сумі 25 978,1 дол. США. Крім того, наявними у справі квитанціями підтверджується сплата позивачкою разової комісії за надання кредиту в сумі 1 893,75 грн., штрафних санкцій в розмірі 80.80 грн. та в розмірі 148,47 грн. та кредитних зобов'язань за період з листопада 2014 року по березень 2015 р. загалом на суму 18 382,63 грн. Вказані суми підлягають стягненню з Банку в порядку застосування двосторонньої реституції.

Згідно ч. 2 ст. 230 ЦК України, сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку із вчиненням цього правочину. Як пояснила позивачка, у зв'язку із введенням її в оману та грубим порушенням її прав споживача, їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із укладенням оспорюваного кредитного договору, на обслуговування якого витрачала фактично весь свій дохід обмежуючись у інших потребах. Через постійні пошуки коштів для погашення кредиту та обмеження у зв'язку із цим в інших потребах, в сім"ї часто виникали сварки та непорозуміння, вона втратила нормальні життєві зв'язки, перестала спілкуватися з друзями та родиною. За таких обставин суд приходить до висновку, що із відповідача на користь позивачки ОСОБА_1 також слід стягнути моральну шкоду в сумі 5 000, 00 грн.

Судом встановлено, що на забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_1 та ВАТ КБ "Надра" 26 червня 2007 року укладено іпотечний договір, крім того, 26 червня 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ КБ "Надра" було укладено договір поруки.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Задовольняючи позовну вимогу про визнання недійсним кредитного договору, слід також визнати недійсними договори поруки та договір іпотеки, оскільки ці договори є похідними від головного договору.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для часткового задоволення позивних вимог позивачів.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 208, 209 ч. 3, 212-215, 224-229 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним з моменту укладення Кредитний договір № 040/37/07-Ф, укладений між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 26 червня 2007 року.

Визнати недійсною з моменту укладення Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 040/37/07-Ф від 26.06.2007 р., укладену між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 15 жовтня 2010 року.

Визнати недійсним з моменту укладення Додатковий договір про внесення змін та доповнень № 2 до Кредитного договору № 040/37/07-Ф від 26.06.2007 р., укладений між ПАТ "Комерційний банк "Надра" та ОСОБА_1 29 вересня 2014 р.

Визнати недійсним з моменту укладення договір поруки, укладений між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2 26 червня 2007 року.

Визнати недійсним з моменту укладення Іпотечний договір, укладений між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 26 червня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г.Я., 26.06.2007 р., зареєстрований в реєстрі за номером 1775.

В порядку двосторонньої реституції стягнути із Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" /Код ЄДРПОУ 20025456/ на користь ОСОБА_1 /ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ в розмірі 978,10 дол. США /дев'ятсот сімдесят вісім Доларів США 10 центів/ та 18 382,63 грн. /вісімнадцять тисяч триста вісімдесят дві гривні, 63 коп./

Стягнути із Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" /Код ЄДРПОУ 20025456/ на користь ОСОБА_1 /ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ - моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. /п'ять тисяч гривень, 00 коп./

Стягнути із Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" /Код ЄДРПОУ 20025456/ на користь ОСОБА_1 /ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ - судові витрати у справі в розмірі - 2337,08 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Львівської області через Жовківський районний суд Львівської області.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Одночасно роз'яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою. Заяву про перегляд заочного рішення має бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий суддя Ясиновський Р. Б.