Вирок № 43455301, 11.03.2015, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

11.03.2015

ЄУН 331/736/15-к

Провадження № 1-кп/331/132/15

2015 рік

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.03.2015 року Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Беклеміщева О.В.

при секретарі Запорожець О.Д.

за участю прокурора Москалець Я.В.

потерпілої ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжі обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Мелітополь Запорізької області, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей: сина ІНФОРМАЦІЯ_4, та доньку ІНФОРМАЦІЯ_5, працює головним бухгалтером Мелітопольського заводу автотракторних запчастин, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

Встановив:

05.10.2014 року о 8 годині 05 хвилин водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснював рух про проїзній частині вулиці Лепіка, рухаючись з боку Набережної магістралі в напрямку вулиці Артема в місті Запоріжжі. В салоні даного автомобіля знаходилась пасажир ОСОБА_1

При цьому, перехрестя вулиці Лепіка із вулицею Артема регулювалось світлофорним об'єктом, який працював у звичайному режимі.

В цей же час, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_2, почав перетинати зазначене вище перехрестя, рухаючись на дозволяючий зелений сигнал світлофора.

Водій ОСОБА_2, наближаючись до вищевказаного перетину проїзних частин, діючи в порушення вимог п. 8.7.3. е) правил дорожнього руху України, маючи об'єктивну можливість виявити, що для транспорту, що рухається по вулиці Лепіка, горить червоний сигнал, та зупинити керований автомобіль до лінії перехрестя, а продовжити подальший рух тільки після ввімкнення дозволяючого сигналу світлофора, вказаних заходів не прийняв, а продовжив подальший рух, виїхавши на перехрестя.

Внаслідок даного грубого ігнорування вимог правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2, сталося зіткнення правої бічної частини кузова керованого ним автомобіля з передньою частиною автомобіля «ГАЗ» під керуванням водія ОСОБА_3

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_1, згідно висновку судово-медичної експертизи № 4735 М від 12.11.2014 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді: «тупої травми живота з розривом селезінки у нижнього її краю, що призвело до необхідності оперативного втручання - спленектомії (видалення селезінки), зі скупченням крові в черевній порожнині, що кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 8.7.3. е) правил дорожнього руху України, згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 745/14 від 27.11.2014 року, знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у скоєнні злочину визнав і пояснив, що у цей день він керував автомобілем НОМЕР_1. На передньому пасажирському сидінні знаходилась його дружина. Позаду дружини на задньому сидінні знаходились потерпіла ОСОБА_1, донька потерпілої та його син. Вони їхали з міста Мелітополь в місто Запоріжжя на конкурс з бальних танців. Він не може пояснити, з якої причини він виїхав на перехрестя вулиць Лепіка та Артема на забороняючий сигнал світлофора, внаслідок чого сталося ДТП. Заявлений потерпілою цивільний позов визнає частково. Вважає за необхідно зменшити матеріальну шкоду на суму 2114,08 гривень, яка не підтверджується документально, а у частині стягнення з нього моральної шкоди - зменшити до 10000 - 15000 гривень.

Враховуючи, що учасники судового процесу не заперечували, суд, відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, у тому числі і обвинуваченим ОСОБА_2

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження.

Судом, відповідно до ст. 66 КК України, беруться до уваги обставини, пом'якшуючі відповідальність обвинуваченого: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, обтяжуючих відповідальність обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, що відноситься згідно зі ст. 12 КК України до категорії тяжких необережних злочинів, особу обвинуваченого: вперше притягується до кримінальної відповідальності, вину у скоєнні злочину визнав, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, обставини справи: шкода не відшкодована, та вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України.

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_2 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд вважає недоцільним застосування такого покарання, виходячи з обставин справи, та того, що ОСОБА_2 має водійський стаж з 1994 року і до теперішнього часу не допускав порушень вимог правил дорожнього руху.

Потерпілою ОСОБА_1 заявлений цивільний позов про стягнення з ПАТ СК «Арсенал страхування» (ЄДРПОУ 33908322) матеріальної шкоди в розмірі 8627,53 гривень та моральної шкоди в розмірі 5000 гривень, а також про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 95000 гривень.

Суд вважає позов у частині стягнення матеріальної шкоди таким, що підлягає частковому задоволенню, в розмірі 6513,45 гривень, оскільки заявлені витрати в розмірі 2114,08 гривень не підтверджені матеріалами справи.

Вирішуючи позов у частині відшкодування моральної шкоди, суд вважає доведеним, що в результаті дій обвинуваченого потерпілій ОСОБА_1 була завдана моральна шкода, яка виразилась у моральних та фізичних стражданнях, у зміні привичного укладу життя, розладу здоров`я, яке не прийшло до норми до теперішнього часу, тривалому перебуванні на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Розмір моральної шкоди в сумі 50000 грн. суд вважає достатнім та справедливим для компенсації потерпілій моральних збитків, завданих їй в результаті дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, враховуючи межі відповідальності страхової компанії за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за відшкодування моральної шкоди (5% від суми страхового полісу, що становить 5000 гривень), та розмір франшизи за полісом № АС/9248695 від 27.01.2014 року (1000 гривень), суд вважає за необхідне стягнути з ПАТ СК «Арсенал страхування» моральну шкоду в розмірі 4000 гривень, а з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 46000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

Засудив:

ОСОБА_2 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він на протязі 1 року не вчинить нового злочину.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне мешкання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без зміни - особисте зобов`язання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 46000 гривень.

Стягнути з Приватного Акціонерного Товариства Страхова компанія «Арсенал страхування» (ЄДРПОУ 33908322) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 6513,45 гривень, моральну шкоду в розмірі 4000 гривень, а всього стягнути 10513,45 гривень.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд міста Запоріжжя.

Суддя: О.В. Беклеміщев