Постанова № 43452986, 27.04.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2а-4150/10/0770

рядок статзвіту -2.11.3

код - 08

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2011 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання Семаль Т.М.,

за участю:

представника позивача -відкритого акціонерного товариства "Великобичківський консервний завод" Ігнатенко С.С.;

представник відповідача -державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області не з'явився,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою відкритого акціонерного товариства "Великобичківський консервний завод" до державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 27 квітня 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 30 квітня 2011 року.

Відкрите акціонерне товариство «Великобичківський консервний завод»звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекція у Рахівському районі Закарпатської області, яким просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.04.2010 року за № 0000182351/0 93/10/23-00, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 49184 грн. (в т.ч. 36065 грн. за основним платежем та 13119 грн. штрафних санкцій) та за № 0000192351/0 92/10/23-00, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 20768,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 6284,5 грн., а також податкові повідомлення-рішення від 01.07.2010 року № 0000182351/1 125/2351/00377880; № 0000192351/1 126/2351/00377880 та податкові повідомлення-рішення від 16.09.2010 року № 0000192351/2 30/10/23-00/1594/00377880; № 0000612351/2/4044/7/25-055 31/10/23-10/1595/00377880; № 0000622351/2/4044/7/25-055 32/10/23-00/1596/00377880; № 0000182351/2 32/10/23-00/1597/00377880.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, відповідачем протиправно було донараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток та зменшено суму бюджетного відшкодування по ПДВ на тій підставі, що нібито позивач в травні 2009 року реалізував фронтальний одношківний навантажувач фізичній особі ОСОБА_2 за ціною 138500 грн., вартість якого не включив до валового доходу та податкових зобов'язань по ПДВ, оскільки позивач у травні 2009 року даній фізичній особі реалізацію фронтального одношківного навантажувача не здійснював. При цьому позивач зазначає, що договорів купівлі-продажу, міни, поставки та інші цивільно-правові договори, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію з гр. ОСОБА_2 не укладав, а факт укладення таких договорів перевіркою не встановлено. Також зазначає, що правовідносини між позивачем та гр. ОСОБА_2 врегульовані договором комісії від 05.01.2009 р., однак здійснення операцій за вказаним договором не являються об'єктом оподаткування по податку на прибуток та ПДВ в силу норм абз. 2 п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та абз. 2 п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, позивачем було подано доповнення до позовної заяви від 14.03.2011 року, де позивач вказує на те, що визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 10105 грн. (за основним платежем) проведено відповідачем на тій підставі, що позивачем було завищено задекларовані показники сум амортизаційних відрахувань у зв'язку з застосуванням невірних норм амортизації. Позивач зазначає, що такий висновок відповідача є помилковим, оскільки позивач здійснював амортизаційні відрахування на транспортні засоби, що були внесені засновником до статутного фонду у травні 2009 року за нормою амортизації 10%, у відповідності із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та п. 1. Перехідних положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств". З огляду на вищевикладене, позивач просить задоволити позовні вимоги.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову та доповнення до заперечень, відповідно до яких позовні вимоги не визнано та зазначено, що ВАТ „Великобичківський консервний завод" в лютому 2009 р. придбало від фірми „АгроБазар С.Дюранова" (Словаччина) фронтальний одношківний навантажувач фактурною вартістю 34660 грн. (без ПДВ), який в травні 2009 р. позивач реалізував фізичній особі ОСОБА_2 (згідно „довідки про вартість оцінюваного майна" ринкова вартість вказаного навантажувача 138500 грн.). Також зазначено, що пунктом 1. Перехідних положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема визначено, що амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року. Оскільки платником амортизаційні відрахування нараховувалися на транспортні засоби (навантажувач фронтальний -1989 р.в. -124653 грн.; навантажувач вилочний телескопічний -1996 р.в. -194400 грн.; навантажувач вилочний дизельний -1994 р.в. - 20500; навантажувач вилочний бензиновий - 1994 р.в. -16300 грн. та інші машини на суму 10035 грн.) внесені засновником до статутного фонду у 2009 р. за новою нормою ІІ групи, тобто 10 %, а не 6,25%, то платником завищено амортизаційні відрахування за 2009 рік на загальну суму 40419 грн. З наведених обставин відповідач просив відмовити в задоволені позову.

У судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві та у доповненні до позовної заяви підтримав повністю, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у Рахівському районі Закарпатської області було проведено планову виїзну перевірку ВАТ „Великобичківський консервний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 р., про що складено відповідний акт № 14/2351/0037880 від 30.03.2010 р.

Відповідно до даного акту, перевіркою встановлено порушення пп. 11.3.3 п. 11.3 ст. 11, пп. 8.6.1 п. 8.6, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 „Про оподаткування прибутку підприємств" занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 36065 грн., у тому числі ІІ квартал 2009 -26148 грн., ІІІ квартал 2009 року в сумі 6762 грн., ІV квартал 2009 року в сумі 3155 грн., а також порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1993 р. № 168/97-ВР „про податок на додану вартість" занижено зобов'язання по податку на додану вартість в травні 2009 року в сумі 20768 грн. (а.с.а.с. 10-24).

На підставі акту перевірки № 14/2351/0037880 від 30 березня 2010 р. Державною податковою інспекцією у Рахівському районі Закарпатської області було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2010 року за № 0000182351/0 93/10/23-00, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 49184 грн. (в т.ч. 36065 грн. за основним платежем та 13119 грн. штрафних санкцій) (а.с. 25);

- податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2010 року за № 0000192351/0 92/10/23-00, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 20768,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 6284,50 грн. (а.с. 26).

Вказані податкові повідомлення рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку до органів державної податкової служби. Рішенням про результати розгляду скарги ДПІ у Рахівському районі від 01.07.2010 р. оскаржені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення (а.с.а.с. 33-39).

За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 01 липня 2010 року № 0000182351/1 125/2351/00377880; № 0000192351/1 126/2351/00377880 та податкові повідомлення-рішення від 16.09.2010 року № 0000192351/2 30/10/23-00/1594/00377880; № 0000612351/2/4044/7/25-055 31/10/23-10/1595/00377880; № 0000622351/2/4044/7/25-055 32/10/23-00/1596/00377880; № 0000182351/2 32/10/23-00/1597/00377880 (а.с.а.с.27-28).

Рішенням про результат розгляду скарги від 16 вересня 2010 року № 1670/10/25-055 ДПА у Закарпатській області збільшено на 6932 грн. суму зменшення бюджетного відшкодування ПДВ та 3466 грн. -суму штрафної санкції, визначені податковим повідомленням-рішенням № 0000192351/0 92/10/23-00 від 15 квітня 2010 року, збільшено на 153 грн. суму податку на прибуток позивача та на 61 грн. -суму штрафної санкції, визначені податковим повідомленням-рішенням № 0000182351/0 93/10/23-00 від 15 квітня 2010 року, скаргу товариства залишено без задоволення. Рішенням від 25 жовтня 2010 року за № 11126/6/25-0115 ДПА України залишило скаргу позивача без розгляду на тій підставі, що вона була надіслана до ДПА України з порушенням встановленого десятиденного строку для подання (а.с.а.с. 29-32, 40-51).

Відповідно до пункту 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно п. 1.31 ст. 1 вказаного Закону продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Аналогічно врегульовано правила ведення податкового обліку щодо виникнення у платника податку податкових зобов'язань по податку на додану вартість у п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що валові доходи по податку на прибуток та податкові зобов'язання по податку на додану вартість виникають у платника податку в результаті укладення ним договорів купівлі-продажу, міни, поставки та інші цивільно-правові договори, які передбачають передачу прав власності на такі товари. При цьому, датою виникнення валових доходів по податку на прибуток та податкових зобов'язань по податку на додану вартість є або дата отримання коштів як оплату за товар, або відвантаження товару на виконання договорів купівлі продажу чи інших договорів, що передбачають перехід права власності.

Судом встановлено, що згідно акту № 14/2351/0037880 від 30 березня 2010 р. визначення суми податкових зобов'язань по податку на прибуток в розмірі 25960 грн. (за основним платежем) та зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість проведено на тій підставі, що позивач в травні 2009 року реалізував фронтальний одношківний навантажувач фізичній особі ОСОБА_2 за ціною 138500 грн., не включивши його вартість до валового доходу та податкових зобов'язань по ПДВ.

Однак, суд констатує, що актом перевірки № 14/2351/0037880 від 30 березня 2010 р. факту укладення позивачем з фізичною особою ОСОБА_2 договорів купівлі-продажу, міни, поставки чи інших цивільно-правових договорів, які передбачають передачу прав власності на товари, а саме на фронтальний одношківний навантажувач, не встановлено. У вказаному акті перевірки відсутні посилання на такі договори, не зазначено номер чи дату відповідного договору. Мало того, в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи, які б підтверджували виконання цивільно-правових договорів, що передбачають передачу прав власності на товари. Не надані відповідні докази відповідачем і в ході судового розгляду справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач у травні 2009 року реалізацію фронтального одношківного навантажувача фізичній особі ОСОБА_2 не здійснював, а відповідачем під час проведення перевірки було порушено п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України N 326 від 10.08.2005 року, де передбачено, що факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Водночас, судом не приймається до уваги посилання відповідача в акті перевірки № 14/2351/0037880 від 30 березня 2010 р. на висновок про вартість оцінюваного майна, оскільки такий висновок не являється цивільно-правовим договором, з якого б випливали відповідні права та обов'язки сторін та виникав би об'єкт оподаткування по податку на прибуток та податку на додану вартість.

Також суд до уваги не приймає посилання на договір купівлі-продажу від 18 лютогои2009 року, ВМД від 23 лютого 2009 р. № 302010009/9/130188 та фактуру постачальника „Агро-Базар С.Дюранова", відповідно до яких позивач придбав у „Агро-Базар С.Дюранова" (Словаччина) фронтальний одношківний навантажувач з огляду на таке.

У судовому засіданні судом належними доказами достовірно встановлено, що правовідносини між позивачем та гр. ОСОБА_2 були врегульовані договором комісії від 05 січня 2009 року, відповідно до п 1.1 якого комітент (гр. ОСОБА_2.) доручає, а комісіонер (позивач) бере на себе зобов'язання укласти від свого імені, але в інтересах та за рахунок Комітента договір купівлі-продажу з третьою особою (Агро-Базар С.Дюранова, Словаччина), надалі продавець, про придбання автомобільного автонавантажувача фронтального марки HON UNK 320 (а.с. 52).

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач уклав договір купівлі-продажу від 18 лютого 2009 р. фронтального одношківного навантажувачу у „Агро-Базар С.Дюранова" (Словаччина) та ввіз його на митну територію України від свого імені, але в інтересах та за рахунок фізичної особи ОСОБА_2. При цьому суд враховує, що відповідно до абз. 2 п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та абз. 2 п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»операції за договором комісії не являються об'єктом оподаткування по податку на прибуток та податку на додану вартість.

Крім того, в судовому засіданні судом встановлено, що згідно акту № 14/2351/0037880 від 30 березня 2010 р. визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 10105 грн. (за основним платежем) проведено відповідачем на тій підставі, що позивач завищив задекларовані показники у рядку 07 Декларації „сума амортизаційних відрахувань" на суму 40419 грн.

Підпунктом 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 даного Закону встановлено, що норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал), зокрема, для групи 2 встановлено 10 відсотків, при цьому в силу абзацу 3 пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 до 2-ої групи основних фондів відносяться автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього.

Згідно, пункту 1. Перехідних положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 01.07.2004 р. № 1957-ІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.

Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року.

Вказані правові норми прив'язують застосування старої (6,25%) чи нової (10%) норми амортизації для 2 групи основних фондів до дати понесення (нарахування) витрат на їх придбання та поліпшення, при цьому ні вказані норми права, ні Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" в цілому, не пов'язують визначення норм амортизації із роком випуску транспортних засобів, внесених до основних фондів.

Як вбачається з акту перевірки № 14/2351/0037880 від 30 березня 2010 р. позивачем амортизаційні відрахування нараховувалися на транспортні засоби (навантажувач фронтальний -1989 р.в. -124653 грн.; навантажувач вилочний телескопічний -1996 р.в. -194400 грн.; навантажувач вилочний дизельний -1994 р.в. - 20500; навантажувач вилочний бензиновий -1994 р.в. -16300 грн. та інші машини на суму 10035 грн.), які внесені засновником до статутного фонду у 2009 році.

Суд констатує, що оскільки вищевказані транспортні засоби були внесені засновником до статутного фонду у 2009 році, тобто після 01 січня 2004 року, то позивач має право здійснювати нарахування амортизаційних відрахувань витрат на такі транспортні засоби за нормою для 2-ої групи -10 відсотків.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов відкритого акціонерного товариства "Великобичківський консервний завод" до державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.04.2010 року за № 0000182351/0 93/10/23-00, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 49184 грн. (в т.ч. 36065 грн. за основним платежем та 13119 грн. штрафних санкцій) та за № 0000192351/0 92/10/23-00, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 20768,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 6284,5 грн., податкові повідомлення-рішення від 01.07.2010 року № 0000182351/1 125/2351/00377880; № 0000192351/1 126/2351/00377880 та податкові повідомлення-рішення від 16.09.2010 року № 0000192351/2 30/10/23-00/1594/00377880; № 0000612351/2/4044/7/25-055 31/10/23-10/1595/00377880; № 0000622351/2/4044/7/25-055 32/10/23-00/1596/00377880; № 0000182351/2 32/10/23-00/1597/00377880.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Великобичківський консервний завод" витрати понесені по сплаті судового збору у розмірі 3 гривні 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий Іванчулинець Д.В.

Суддя Іванчулинець Д.В.