Рішення № 43449066, 23.03.2015, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3496/13-ц

2/0203/156/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

Головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Місюра К.А.

за участю позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіна Вікторія Віталіївна, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права особистої власності на частину квартири, визнання майна спільною сумісною власністю, визначення часток та визнання права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що з 1992 року проживала з відповідачем однією сім'єю, який на той час формально перебував у шлюбі, що було розірвано в 1993 році. За час спільного проживання з відповідачем вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, піклувались один про одного та спільно купували майно. Мешкали в одній квартирі по АДРЕСА_6 в м.Дніпропетровську, що належала їй на праві приватної власності. ІНФОРМАЦІЯ_2 року в них народилась донька - ОСОБА_7 В подальшому вони вирішили придбати іншу квартиру для спільного проживання. В зв'язку з чим, 09.08.2007 року вона продала свою квартиру, а 16.08.2007 року між нею та ОСОБА_8 було укладено угоду про завдаток, згідно якої вона зобов'язалась купити квартиру по АДРЕСА_4 в м.Дніпропетровську не пізніше 15.09.2007 року за 77500 доларів США. На виконання цієї угоди 14.09.2007 року вони з ОСОБА_4 на спільні кошти (у тому числі від продажу належної їй квартири) придбали квартиру АДРЕСА_1. В цій квартирі вони проживали разом з відповідачем та їх донькою. Крім того, з жовтня 2008 року по вересень 2011 року нею особисто погашався кредит, за який частково було придбано спірну квартиру. З урахуванням зазначеного, посилаючись на те, що спірна квартира була придбана в період спільного проживання однією сім'єю з відповідачем, частково за кошти, що належали їй особисто, позивач просила суд встановити факт проживання її однією сім'єю з відповідачем; визнати за нею право особистої власності на ? частину квартири АДРЕСА_1; визнати іншу ? частину спірної квартири спільною сумісною власністю її та відповідача та визнати за нею право власності на ? частини цієї квартири.

Також ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіна В.В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу, вимоги за яким було об'єднано в одне провадження з зазначеними вище вимогами. В обґрунтування даного позову, позивач посилалась на те, що 16.10.2014 року відповідач ОСОБА_4 продав спірну квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_5 Зазначаючи про те, що на момент вчинення договору купівлі-продажу вказаної квартири існував спір, про що було відомо ОСОБА_4 та останній не мав право його вчиняти і ввів в оману покупця, квартира є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_4, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник підтримали позов та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просили задовольнити останній в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні 04.02.2015 року та представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Третьою особою - Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк», було подано клопотання, в якому останні просили провести розгляд справи за відсутності представника банку та вирішити питання щодо позову на розсуд суду.

Третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіна В.В. в судовому засіданні 05.03.2015 року також просила вирішити питання щодо позову на розсуд суду.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідачів та третьої особи, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 14.09.2007 року між ОСОБА_10. ОСОБА_8 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого останнім було придбано квартиру АДРЕСА_1.

Згідно довідки КП «Житлового господарства Кіровського району» Дніпропетровської міської ради №818 від 19.04.2013 року у вказаній квартирі зареєстровані позивач ОСОБА_1 та її неповнолітня дитина - донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1

В своєму позові та поясненнях під час розгляду справи ОСОБА_1 посилалась на те, що з 1992 року по жовтень 2010 року проживала однією сім'єю з ОСОБА_4 без реєстрацію шлюбу та просила суд встановити відповідний факт. Також посилаючись на те, що спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана в період спільного проживання однією сім'єю з відповідачем, частково за кошти, що належали їй особисто від продажу належної їй квартири АДРЕСА_3, а також, що на момент вчинення договору купівлі-продажу від 16.10.2014 року спірної квартири існував спір, про що було відомо ОСОБА_4 та останній не мав право його вчиняти і ввів в оману покупця, а квартира є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_4, ОСОБА_1 просила визнати за нею право особистої власності на ? частину квартири АДРЕСА_1; визнати іншу ? частину спірної квартири спільною сумісною власністю її та відповідача, визнати за нею право власності на ? частини цієї квартири та визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 16.10.2014 року.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на те, що ОСОБА_4 дійсно був знайомий з ОСОБА_1 з 1992 року. Відносини між ними існували до 2005 року та на момент придбання спірної квартири в 2007 році ніяких відносин, крім формального спілкування, між ними не було. Квартира була придбана за кошти, отримані ОСОБА_4 за кредитним договором та доказів тому, що ОСОБА_1 вносила власні кошти на придбання квартири останньою не надано. Представлена ОСОБА_1 розписка від 01.10.2007 року була написана набагато пізніше укладеного договору купівлі-продажу та під психологічним тиском з боку ОСОБА_1 Також посилались на пропуск позивачем строку позовної давності та просили застосувати наслідки пропуску строку для звернення до суду з позовом.

Приватний нотаріус Кухтіна В.В. в судовому засіданні пояснила, що договір купівлі-продажу від 14.09.2007 року посвідчувався в приміщенні банку на вул.Столярова, де оформлювався кредит. При оформленні договору були присутні продавці, представник банку та ОСОБА_4 і ОСОБА_1 Останні були комунікабельними, спілкувались між собою, обговорювали умови договору. ОСОБА_1 консультувалась у неї з приводу оформлення договору, посилаючись, що мешкають з ОСОБА_4 однією сім'єю, що в неї є особисті кошти, отримані від продажу квартири, які вона бажає вкласти в придбання нової квартири. Разом з тим, передача коштів проходила в окремій кімнаті та за рахунок яких коштів придбалась квартира їй не відомо.

Оцінюючи пояснення сторін, суд враховує показання свідка ОСОБА_11, яка будучі допитаною в судовому засіданні підтвердила факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 разом, як чоловіка та жінки з 1992 року, народження у них за час спільного проживання доньки в 1997 році. Також свідок зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 разом відмічали свята, ходили по магазинам, радились щодо придбання майна, планували відпустки. В 2007 році останні придбали квартиру по АДРЕСА_4 для спільного проживання сім'єю, придбання якої вони відмічали разом. В квартирі бачила особисті речі ОСОБА_4 - набор для гоління, тапочки та інш. Зі слід ОСОБА_1 їй відомо, що ця квартира була придбана за кредитні кошти та кошти, отримані ОСОБА_1 від продажу належної їй квартири, що досталась їй від батька. В 2008 році ОСОБА_4 перестав погашати кредит, на ґрунті чого відносини між ним та ОСОБА_1 почали погіршуватись та приблизно в 2010 році відносини було припинено.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що знайома з ОСОБА_1 з 1987 року, оскільки вони разом працювали. Знає, що остання мешкала з ОСОБА_4 однією сім'єю з 1992 року. Одного разу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підвозили її. В 2006 році бачила їх з дитиною разом в магазині, в сквері, де останні гуляли. Неодноразово була в гостях, де бачила ОСОБА_4 Також знає, що після придбання квартири ОСОБА_4 через деякий час перестав погашати кредит та останній вимушена була погашати ОСОБА_1 Через це між ними виникали сварки та в подальшому стосунки було припинено.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що знає ОСОБА_4 давно, перебуває з ним в дружніх стосунках. Оскільки за характером своєї роботи його часто не буває дома, він дозволяв ОСОБА_4 користуватись належною йому квартирою. Останній неодноразово мешкав в його квартирі в 2004 році, в період з 2005 по 2011 роки. Про особисті стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 йому нічого не відомо. Але знає, що останні жили разом в квартирі на АДРЕСА_7 В придбаній квартирі на АДРЕСА_4 він допомагав робити ремонт, одна із кімнат була облаштована для доньки та він вважає, що ця квартира була придбана ОСОБА_4 саме для останньої. Відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були конфліктні та приблизно в 2008-2010 роках вони розійшлись.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_4 є його знайомим, вони разом ходили в спортзал, сауну. Знає, що з 2005 року ОСОБА_4 проживав у ОСОБА_13, оскільки вони неодноразово приходили до останнього, де ОСОБА_4 переодягався та залишався на ніч.

Таким чином, з показань вказаних свідків та наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що починаючи з 1992 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 мешкали разом на зйомних квартирах, а після 14.09.2007 року в спірній квартирі АДРЕСА_1, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом. За час спільного проживання в них народилась донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 Після придбання спірної квартири в ній проводився ремонт, було обладнано окрему кімнату для доньки та за згодою ОСОБА_4 в квартирі було прописано ОСОБА_1 та їх неповнолітню дитину. Договір купівлі-продажу укладався в присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 До укладення цього договору ОСОБА_1 16.08.2007 року укладалась угода про завдаток в рахунок наступного придбання спірної квартири. Також ОСОБА_1 в період з жовтня 2008 року по серпень 2011 року особисто здійснювалось погашення заборгованості за кредитним договором від 14.09.2007 року, що укладався між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4

За вказаних обставин, суд вважає доведеним факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 1992 року по жовтень 2010 року.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до п.1 розділу VII Прикінцевих положень СК України, цей кодекс набуває чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01.01.2004 року, і до сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набуття ним чинності. Ці права та обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

З урахуванням того, що вимоги щодо встановлення факту спільного проживання позивачки разом з ОСОБА_4 стосуються періоду починаючи з 1992 року, а діючий на той час КпШС України такої норми не містив, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині слід задовольнити частково, встановивши факт проживання останньої та ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2004 року по жовтень 2010 року.

Відповідно до ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

А відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11 судам роз`яснено, що при застосуванні ст.74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.57 СК України (в редакції, що діяла на момент укладення договору купівлі-продажу від 14.0.2007 року) встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

З огляду на наведені положення СК України діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, якщо воно набуте ними за час шлюбу. Визнання ж такого майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка потребує доведення.

В своєму позові ОСОБА_1 просила суд визнати ? частину спірної квартири АДРЕСА_1 її особистою власністю, посилаючись на те, що остання була придбана як за кошти, що отримані ОСОБА_4 за кредитним договором від 14.09.2007 року, так і за її особисті кошти, що отримані за договором купівлі-продажу від 09.08.2007 року належної їй особисто квартири АДРЕСА_3.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 09.08.2007 року квартиру АДРЕСА_3 було продано ОСОБА_1 за 202000 грн.

Згідно договору споживчого кредиту від 14.09.2007 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, останнім було отримано кредитні кошти для придбання спірної квартири в сумі 227250 грн.

Згідно договору купівлі-продажу спірної квартири від 14.09.2007 року, остання була придбана за 230000 грн.

Відповідно до укладеної 16.08.2007 рок угоди про завдаток ОСОБА_1 передала продавцю в якості завдатку за придбання в подальшому спірної квартири 2000 доларів США.

Враховуючи зазначені вище обставини та положення СК України, досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що позивачкою не доведено її особистого права власності на ? частину спірної квартири та вважає, що останню слід визнати спільною сумісної власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та в порядку поділу спільного сумісного майна визнати за останніми право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 за кожним, припинивши право спільної сумісної власності на цю квартиру.

Так, суд вважає не доведеним позивачкою факт придбання спірної квартири за її особисті кошти, отримані від продажу належної їй квартири АДРЕСА_3. При цьому враховує той факт, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 14.09.2007 року укладався відразу після укладення ОСОБА_4 кредитного договору, в той же день, в приміщенні банку та сума отриманих за кредитним договором коштів майже дорівнювала вартості придбаної квартири, що зазначена в договорі купівлі-продажу.

Доказів, що спірна квартира була придбана за іншу суму матеріали справи не містять та позивачкою не надано. В той час, як відповідач ОСОБА_4 заперечував вказану обставину та посилався на придбання квартири саме за кошти, отримані в кредит.

Окрім цього, суд враховує, що договір купівлі-продажу укладався в інтересах сім'ї, для подальшого спільного проживання в ній позивачки та відповідача разом з їх дитиною однією сім'єю, погашення кредиту здійснювалось як ОСОБА_4, так і ОСОБА_1 та, таким чином, останні несли спільний обов'язок щодо повернення коштів за кредитним договором, витрачених на придбання спільного майна.

В зв'язку з чим, суд вважає, що спірна квартира є об'єктом права спільної сумісної власності сторін.

Посилання представника відповідачів на пропуск позивачкою строків позовної давності, суд вважає необгрунтованими, оскільки після придбання спірної квартири в вересні 2007 року позивачка разом з дитиною вселились в квартиру, були зареєстровані та постійно проживали як до припинення фактичних шлюбних відносин з відповідачем в жовтні 2010 року, так і в подальшому.

Як зазначила позивачка, про порушення свого права вона фактично дізналась наприкінці 2012 року, коли відповідач почав погрожувати їй виселенням з квартири, посилаючись на те, що договір купівлі-продажу останньої оформлено на нього.

З огляду на це та звернення до суду з позовом в травні 2013 року, суд вважає, що останній було подано позивачкою в межах встановлених законом строків позовної давності.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 16.10.2014 року, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Як встановлено судом, квартира АДРЕСА_4 була придбана ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період спільного проживання однією сім'єю та була об'єктом права спільної сумісної власності сторін.

А тому укладений ОСОБА_4 16.10.2014 року договір купівлі-продажу квартири без згоди позивачки та за наявності на момент його укладення спору з останньою з приводу права власності на цю квартиру, про що було відомо ОСОБА_4, є таким, що з урахуванням положень ст.ст.63,65 СК України, підлягає визнанню недійсним, а позов ОСОБА_1 в цій частині - задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог та виходячи із характеру виниклих правовідносин, суд вважає що саме з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки слід стягнути судовий збір в сумі 1637 грн. 20 коп. - 1150 грн. за частково задоволену вимогу майнового характеру (про визнання права власності на ? частину квартири), а також по 243 грн. 60 коп. за дві задоволенні вимоги немайнового характеру (про встановлення факту та визнання недійсним договору).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,57,60,63,65,69,70,74 СК України, ст.ст.3,10,11,27,31,58-60,88,212- 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіна Вікторія Віталіївна, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права особистої власності на частину квартири, визнання майна спільною сумісною власністю, визначення часток та визнання права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу - задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2004 року по жовтень 2010 року.

Визнати квартиру №22, загальною площею 43,3 кв.м. житловою площею 27,2 кв.м, що розташована в житловому будинку літ.А-5 по АДРЕСА_4 в м.Дніпропетровську, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

В порядку поділу спільного сумісного майна визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири №22, загальною площею 43,3 кв.м, житловою площею 27,2 кв.м, що розташована в житловому будинку літ.А-5 по АДРЕСА_4 в м.Дніпропетровську.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири №22, загальною площею 43,3 кв.м, житловою площею 27,2 кв.м, що розташована в житловому будинку літ.А-5 по АДРЕСА_4 в м.Дніпропетровську.

Право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_5 припинити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири №22 загальною площею 43,3 кв.м, житловою площею 27,2 кв.м, яка розташована в житловому будинку літ.А-5 по АДРЕСА_4 в м.Дніпропетровську, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що був посвідчений 16 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною Вікторією Віталіївною.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1637 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.Ю.Казак