Рішення № 43448411, 30.03.2015, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/4835/14-ц

Провадження № 2/201/596/2015р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі : головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

при секретарі - Кірієнко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної фірми "Домобуд" в особі ліквідатора Чабана Ярослава Ігоровича до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, (третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна) про визнання угод недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2013р. позивач ТОВ ПБФ "Домобуд" в особі ліквідатора Чабана Я.І. звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до приватного нотаріуса ДМНО Лозенко Валентини Володимирівни, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання угод недійсними.

Повноваження ліквідатора Чабана Я.І. були визначені постановою господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2011р., в подальшому повноваження подовжено ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012р. та від 21.01.2014р. (а.с. № 8-9, 10 т. № 1, а.с. № 2 т. № 2).

Ухвалою судді Шевцової Т.В. від 09.01.2014р. було відкрито провадження по справі, а ухвалою від 10.01.2014р. вжито заходи забезпечення позову (а.с. № 18, 20 т. № 1).

Ухвалами колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.03.2014р. скасовано ухвалу судді Шевцової Т.В. від 09.01.2014р. про відкриття провадження по справі та ухвалу від 10.01.2014р. про вжиття заходів забезпечення позову (а.с. № 87, 89 т. № 1).

При поверненні справи до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, суддею Шевцовою Т.В. нових заходів забезпечення позову не вживалося, та ухвалою від 24.03.2014р. справу було направлено за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (а.с. № 94-95 т. № 1).

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Ткаченко Н.В. від 15.04.2014р. справу прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи в судовому засіданні (а.с. № 98).

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2011р. ТОВ ПБФ "Домобуд" визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура. Об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться в ліквідаційній масі. Право власності на вищезазначене приміщення, згідно довідки КП ДМБТІ зареєстровано за ОСОБА_2, на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-7799/11. Звернувшись до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2013р. з копією даного рішення, останній повідомив, що зазначене рішення судом не виносилось. 30.05.2013р. ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу даного приміщення з ОСОБА_3 (посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Лозенко В.В.). ОСОБА_3 в свою чергу 07.06.2013р. уклала договір дарування, даного приміщення з ОСОБА_4 (договір посвідчений тим же нотаріусом). Позивач вважає, що оскільки право власності на нерухоме майно об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою АДРЕСА_1 набуте ОСОБА_2 незаконно, на підставі неіснуючого рішення то просить визнати недійсними договір купівлі-продажу блоку допоміжних приміщень від 30.05.2013р. та договір дарування нежитлового приміщення від 07.06.2013р.

10.07.2014р. позивач уточнив свої позовні вимоги, та вважає, що майно набуто ОСОБА_4 безпідставно, на підставі нікчемного договору і має бути витребуване, а державна реєстрація скасована. Тому просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу блоку допоміжних приміщень, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, укладений 30.05.2013р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Лозенко В.В., реєстровий № 2420; визнати недійсним договір дарування блоку допоміжних приміщень, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, укладений 07.06.2013р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Лозенко В.В., реєстровий № 2562; витребувати у ОСОБА_4 нерухоме майно блок допоміжних приміщень, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; зобов'язати Реєстраційну службу ДМУЮ скасувати державну реєстрацію нерухомого майна за договором дарування блоку допоміжних приміщень, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, укладений 07.06.2013р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Лозенко В.В., реєстровий № 2562.

У судовому засіданні представник позивача ТОВ ПБФ „Домобуд „ в особі ліквідатора Чабана Я.І.- Романенко Л.С. (діє за дорученнями від 26.01.2014р. та від 25.01.2014р.- а.с. № 104 т. № 1, а.с. № 90 т. № 2 ) позовні вимоги в уточненій редакції від 10.07.2014р. підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити. Повноваження ліквідатора Чабана Я.І. було подовжено ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2014р. та від 19.02.2015р. (а.с. № 3, 77 т. № 2).

Представник відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_7 (діє за трьома договорами від 24.04.2014р. та 03.09.2014р.- а.с. № 109-111, 112 т. № 1, а.с. № 7-12 т. № 2) в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням їх доповнень та уточнень від 10.07.2014р. не визнала та пояснила суду, що 21.02.2003р. між ОСОБА_2 та ТОВ проектно-будівельною фірмою "Домобуд" в особі директора Ходаченка Г.А. було укладено договір за № 1, який доповнений додатковою угодою № 1 від 01.03.2007р., з яких слідує, що сторони домовились про спільну діяльність по дольовій участі в будівництві автогаражного комплексу по АДРЕСА_1.

В силу указаних угод ОСОБА_2 зобов'язалась сплатити вартість блоку допоміжних приміщень загальною площею 224 кв.м. в розмірі 178 590 грн. ,що підтверджується п.2.2.1 Договору, копія якого долучена до матеріалів справи. ТОВ ПБФ "Домобуд" зобов'язався побудувати блок допоміжних приміщень в автогаражному комплексі по АДРЕСА_1 у відповідності до проектної документації, будівельних норм і правил в передбачений строк в 4 кварталі 2003р. та відповідно до п.2.1.2 договору зобов'язався по закінченню будівництва передати ОСОБА_2 - дольщику у власність блок допоміжних приміщень. ОСОБА_2, на виконання договору № 1 від 21.02.2003р. та додаткової угоди № 1 від 01.03.2007р. про дольову участь в будівництві автогаражного комплексу по АДРЕСА_1 сплатила всю вартість блоку допоміжних приміщень, що підтверджується копіями квитанцій. На виконання умов договору від 25.11.2008р. ТОВ ПБФ "Домобуд" в особі директора Ходаченко Г.А. за актом приймання-передачі передав ОСОБА_2 на підставі договору № 1 про дольову участь в будівництві автогаражного комплексу від 21.02.2003р. по АДРЕСА_1 у власність допоміжні приміщення загальною площею 224 кв.м., що підтверджується копією акту приймання-передачі від 25.11.2008р. Навесні 2014р. відповідачам стало відомо, що позивач протиправно включив до інвентаризаційного опису № 1 від 30.11.2011р. як майно ТОВ ПБФ "Домобуд", так і належне на сьогоднішній день ОСОБА_4 нерухоме майно, а саме блок допоміжних приміщень площею 224 кв.м. у складі об'єкту незавершеного будівництва гаражного комплексу за адресою АДРЕСА_1, тим самим порушив права ОСОБА_4 як власника даного нерухомого майна. Дії ТОВ ПБФ "Домобуд" щодо включення до інвентаризаційного опису № 1 від 30.11.2011р. протиправні, незаконні оскільки майновими правами на частку в об'єкті інвестування володіла саме ОСОБА_2 і позивач ніяким чином не мав права включати до інвентаризаційного опису, тобто до ліквідаційної маси об'єкт нерухомості, право на який у відповідності до закону станом на 30.11.2011р. належало ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_2 повністю виконала свої обов'язки за договором, сплативши вартість об'єкту, тобто вчинила дії , спрямовані на виникнення юридичних фактів необхідних для набуття майнових прав на блок допоміжних приміщень літ.А-2, сходи літ.а загальною площею 223,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загальноприйнятий момент набуття права власності, визначений ст.328 ЦК України, на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Кожна із сторін договору виконала свої зобов'язання, а тому ОСОБА_2 набула майнові права на об'єкт інвестування, а саме блок допоміжних приміщень загальною площею 223,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 і розпорядилася своїми правами на свій розсуд , а саме передала приміщення за договором купівлі-продажу ОСОБА_3, яка в свою чергу, за договором дарування передала свої права ОСОБА_4, який на сьогоднішній день на законних підставах володіє цим приміщенням. В момент укладання договору дарування 07.06.2013р. між ним та ОСОБА_3 були додержані усі вимоги закону, необхідні для чинності правочину, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним. Крім того, витребувати майно у особи, яка на думку власника майна незаконно ним заволоділа, може тільки безпосередньо сам власник, а у позивача відсутні докази на підтвердження права його власності на спірне нерухоме майно. Враховуючи вищевикладене просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача - Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції - в судові засідання по справі неодноразово не з'являвся, про дату та час розгляду справи кожного разу повідомлявся належним чином, в справі є відповідні розписки або поштові повідомлення (а.с. № 6, 55, 79, 84 т. № 2). Представник відповідача - ОСОБА_8 (діє за дорученням від 08.10.2014р.) направила суду свого листа про розгляд справи за відсутності їх представника (а.с. № 57, 58 т. № 2). Представник відповідача - ОСОБА_9 (діє за дорученнями від 28.11.2014р. та від 03.03.2015р.) також двічі до суду направляла свої письмові заперечення, та в цих листах просила справу розглядати за відсутністю їх представника (а.с. № 60, 61, 87-88, 89 т. № 2).

Третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. - в судові засідання по справі неодноразово не з'являлася, про дату та час розгляду справи кожного разу повідомлялася належним чином, в справі є відповідні поштові повідомлення (а.с. № 15, 23, 56, 78, 86 т.№ 2). Приватний нотаріус Лозенко В.В. неодноразово до суду направляла свої листі, в яких просила справу розглядати за її відсутністю (а.с. 24, 63, 72 т. № 2).

Ухвалою суду від 30.03.2015р., винесеною без виходу до нарадчої кімнати, прийнято рішення про розгляд справи за відсутністю не з,явившихся сторін по справі (а.с. № 98 звор.стор. т. № 2).

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як встановлено у судовому засіданні 30.05.2013р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу блоку допоміжних приміщень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Договір було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. за реєстровим № 2420 (а.с. № 17 т.№ 1).

07.06.2013р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування блоку допоміжних приміщень, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Договір було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. за реєстровим № 2562 (а.с. № 16 т. № 1).

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання даних договорів недійсними посилаючись на положення ч.1, 2 ст.228 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним і тому вважає, що договір купівлі-продажу блоку допоміжних приміщень загальною площею 216,0 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений 30.05.2013р. приватним нотаріусом ДМНО Лозенко В.В. є нікчемним, тобто недійсним, оскільки він порушує публічний порядок тому, що спрямований на незаконне заволодіння майном і такий договір не може породжувати наслідків щодо передачі блоку допоміжних приміщень від ОСОБА_3 до ОСОБА_4, згідно договору дарування блоку допоміжних приміщень, укладеного 07.06.2013р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Однак, при цьому позивачем не надано доказів, які підтверджували би факт порушення публічного порядку, а також наявність вини хоча б однієї із сторін вищевказаних правочинів, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину, або однієї зі сторін.

В Постанові № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України:

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Жодного доказу, який підтверджував би факт порушення публічного порядку, а також наявність вини хоча б однієї із сторін вищевказаних правочинів, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину, або однієї зі сторін позивачем не вказано і не надано.

Також судом встановлено, що при укладанні сторонами договору купівлі-продажу від 30.05.2013р. та договору дарування від 07.06.2013р. були додержані вимоги ст. 203 ЦК України, необхідні для чинності правочину, а саме: зміст договорів не суперечить актам цивільного законодавства і моральним засадам суспільства; сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало внутрішній волі; правочини було вчинено у письмовій формі, та нотаріально посвідчені, як того вимагає закон; правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; права малолітніх дітей та інших непрацездатних або недієздатних осіб не порушено.

Відповідно до частин 1,2 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

На думку позивача нікчемність договору купівлі-продажу від 30.05.2013р. виражається у тому, що продавець ОСОБА_2 не була власником приміщення. Однак, власник блоку допоміжних приміщень, розташованих за адресою : АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, який не був стороною цього оспорюваного правочину .

В п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009р. роз'яснено, що реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним, чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується.

Крім того, не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача в частині витребування нерухомого майна, а саме блоку допоміжних приміщень, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, оскільки у відповідності до ст. 387 ЦК України тільки власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У відповідності до ч.2 ст.331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Позивач в розумінні ст.ст.328, 331 ЦК України не являється власником спірного майна, суду не надано жодного правовстановлюючого документу, який й би підтверджував право власності позивача на спірне нерухоме майно.

Той факт, що спірний об'єкт нерухомого майна нібито знаходився на балансі позивача ніяким чином не підтверджує право власності позивача на спірне майно, оскільки баланс підприємств є документом бухгалтерського обліку, який в узагальненому грошовому виразі містить дані про фінансовий стан суб'єкта господарювання і ніяким чином не являється правовстановлюючим документом на нерухоме майно.

До висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача суд приходить також з огляду на те, що ОСОБА_2, на виконання договору № 1 від 21.02.2003р. та додаткової угоди № 1 від 01.03.2007р. про дольову участь в будівництві автогаражного комплексу по АДРЕСА_1 сплатила всю вартість блоку допоміжних приміщень, що підтверджується копіями квитанцій. На виконання умов договору від 25.11.2008р. ТОВ ПБФ "Домобуд" в особі директора Ходаченко Г.А. за актом приймання-передачі передав ОСОБА_2 на підставі договору № 1 про дольову участь в будівництві автогаражного комплексу від 21.02.2003р. по АДРЕСА_1 у власність допоміжні приміщення загальною площею 224 кв.м., що підтверджується копією акту приймання-передачі від 25.11.2008р. (а.с. № 91-96 т. № 2).

Суд погоджується з позицією сторони відповідачів, про те, що дії ТОВ ПБФ "Домобуд" про включення до інвентаризаційного опису № 1 від 30.11.2011р. спірного приміщення є протиправні та незаконні, оскільки майновими правами на частку в об'єкті інвестування володіла саме ОСОБА_2 і позивач ніяким чином не мав права включати до інвентаризаційного опису, тобто до ліквідаційної маси об'єкт нерухомості, право на який у відповідності до закону станом на 30.11.2011р. належало ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_2 повністю виконала свої обов'язки за договором, сплативши вартість об'єкту, тобто вчинила дії , спрямовані на виникнення юридичних фактів необхідних для набуття майнових прав на блок допоміжних приміщень літ.А-2, сходи літ.а загальною площею 223,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Так, моментом виникнення майнових прав є загальноприйнятий момент набуття права власності, визначений ст.328 ЦК України, на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Кожна із сторін договору виконала свої зобов'язання, а тому ОСОБА_2 набула майнові права на об'єкт інвестування, а саме блок допоміжних приміщень загальною площею 223,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 і розпорядилася своїми правами на свій розсуд , а саме передала приміщення за договором купівлі-продажу ОСОБА_3, яка в свою чергу, за договором дарування передала свої права ОСОБА_4, який на сьогоднішній день на законних підставах володіє цим приміщенням.

Аналізуючи аргументи представника позивача відносно того, що поза увагою не можна залишати ті обставини, що відносно позивача господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження про банкрутство (а.с. 5-7, 8-9 № т. № 1), суд не може їх покласти в основу висновку про правомірність заявлених позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у цій справі, оскільки особливий статус позивача у зв'язку із порушенням відносно нього провадження про банкрутство жодним чином не змінює змісту положень цивільного законодавства, які підлягають застосуванню при розгляді цієї справи, та не спростовує висновки суду щодо правомірності укладених угод, як 30.05.2013р., так і 07.06.2013р.

Що стосується посилань представника позивача на те, що з відповіді голови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2013р. вбачається, що рішення суду від 14.11.2011р. у справі № 2-7799/11 судом не виносилося (а.с. 12, 13-15 т. № 1), то суд їх оцінює критично, оскільки постановою від 25.02.2015р. кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013040650000296 від 26.11.2013р. за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.358 КК України було закрито у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. № 97 т. № 2).

А як зазначалося вище, відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується.

За таких обставин суд приходе до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

З огляду на те, що даним рішенням в задоволені позовних вимог позивачу відмовлено, то відповідності до ст. 154 ЦПК України, суд вважає за необхідне скасувати в повному обсязі заходи забезпечення позовних вимог, вжиті ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Ткаченко Н.В. від 10.07.2014р., які виразилися в накладені заборони на вчинення дій, спрямованих на відчуження в будь-який спосіб нерухомого майна у вигляді блоку допоміжних приміщень, загальною площею 216,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. № 189 т. № 1).

Що стосується заходів забезпечення позову вжитих ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Шевцової Т.В. від 10.01.2014р. (№ справи у 2013р. був № 200/17774/13ц), що виразилися в накладені арешту на нерухоме майно у вигляді блоку допоміжних приміщень загальною площею 216,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. № 20 т. № 1), то дані заходи були скасовані ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.03.2014р. (а.с. № 87 т. № 1).

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за можливе розподілити їх наступним чином.

Враховуючи, що при подачі позову позивачем було сплачено судовий збір за вимогами немайнового характеру в розмірі 229грн. 41 коп. (а.с. № 1 т. № 1) розмір судового збору встановлений на день подачі позову 27.12.2013р.) та враховуючи, що в задоволені позовних вимог відмовлено, то дані витрати не підлягають компенсації позивачеві.

З огляду на те, що 10.07.2014р. позивачем було уточнено позовні вимоги та додано ще дві вимоги немайнового характеру - витребування майна та зобов'язання вчинити певні дії (не дивлячись на те, що позивач просить витребувати майно у відповідача ОСОБА_4, він не ставить питання про визнання за ним права власності, а тому дана вимога є вимогою немайнового характеру), проте судовий збір не сплачено за цими вимогами, то суд вважає за можливе стягнути з ТОВ ПБФ "Домобуд" в особі ліквідатора Чабана Я.І. на користь держави судовий збір у розмірі 487грн. 20коп. (243грн.60коп. - розмір судового збору для позовів немайнового характеру *2 = 487грн. 20коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 228, 328, 331, 387 ЦК України, п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009р., ст. 8, 10, 11, 57, 58, 60, 74-76, 88, 154, 169, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної фірми "Домобуд" в особі ліквідатора Чабана Ярослава Ігоровича до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції (третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна) про визнання угод недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної фірми "Домобуд" в особі ліквідатора Чабана Ярослава Ігоровича на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 487грн. 20коп.

Заходи забезпечення позовних вимог, вжиті ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Ткаченко Н.В. від 10.07.2014р., які виразилися в накладені заборони на вчинення дій, спрямованих на відчуження в будь-який спосіб нерухомого майна у вигляді блоку допоміжних приміщень, загальною площею 216,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - скасувати в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя: Ткаченко Н.В.