Рішення № 43448149, 06.04.2015, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6561/14-ц

(2/199/163/15)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29 січня 2015 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого Якименко Л.Г.

при секретарі Яншиній Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачки про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 07.12.2012 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно з умовам якого позивач передав відповідачці 24000,00 грн., а ОСОБА_2 зобов'язалась повертати отримані кошти до 20-го числа кожного місяця. Факт передачі позивачем грошових коштів у власність ОСОБА_2 підтверджується власноруч написаною нею розпискою від 07.12.2012 року.

Оскільки до теперішнього часу відповідачка основну суму позики не повернула, від виконання своїх договірних зобов'язань ухиляється, тому ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 24000 гривні 00 копійок заборгованості за договором позики, 1315 гривень 73 копійки 3% річних від простроченої суми, 3960 гривень 00 копійок збитків від інфляції та 292 гривні 76 копійок судових витрат.

Позивач та його представник у судове засідання не з'явились, представник надав суду письмову заяву, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив справу слухати за відсутності позивача, проти постановлення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про день слухання справи повідомлявся належним чином. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 07.12.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно з умовам якого позивач передав відповідачці 24000,00 грн., а ОСОБА_2 зобов'язалась повертати отримані кошти до 20-го числа кожного місяця. Факт передачі позивачем грошових коштів у власність ОСОБА_2 підтверджується власноруч написаною нею розпискою від 07.12.2012 року.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

21.07.2014 року позивачем на адресу відповідачки була направлена претензія з вимогою повернути отримані у борг кошти у розмірі 24000,00 грн., яка залишилась без задоволення.

Згідно з положеннями ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У зв'язку з тим, що відповідачка до теперішнього часу не повернула позивачу позичені в нього гроші у повному розмірі, від виконання своїх обов'язків ухиляється, тому суд вважає стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 24000 гривні 00 копійок заборгованості за договором позики, 1315 гривень 73 копійки 3% річних від простроченої суми, 3960 гривень 00 копійок витрат від інфляції та 292 гривні 76 копійок судових витрат.

Керуючись ст.ст. 11, 60, 88, 169, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 1047, 1049 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 24000 гривні 00 копійок заборгованості за договором позики, 1315 гривень 73 копійки 3% річних від простроченої суми, 3960 гривень 00 копійок витрат від інфляції та 292 гривні 76 копійок судових витрат, а всього 29568 (дванадцять дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) гривень 49 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії рішення.

Суддя: