Постанова № 43447332, 24.03.2015, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1732/15-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015 м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді - Панас О.В.

при секретарі - Райковській О.К.

з участю: позивачки - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Липка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управлінння праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправною та скасування рішення комісії УПСЗН,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправною та скасування рішення комісії УПСЗН.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 14.08.2014 року на засіданні комісії для розгляду питань, пов'язаних з встановленням статусу згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому було вирішено: встановити неналежність ОСОБА_1 до осіб, на яких поширюються чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; визнати недійсним посвідчення «Члена сім'ї загиблого» ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 21.06.2005р., видане управлінням праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому, з подальшим його вилученням; припинити з 01.09.2014р. ОСОБА_1 надання пільг, передбачених статею 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; рішення комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 17.06.2005р. №261а визнати таким, що втратило чинність з 01.09.2014р. в частині, що стосується ОСОБА_1

Позивач вважає дане рішення комісії протиправним та незаконним, виходячи з наступного.

Батько позивачки ОСОБА_4 загинув при виконанні обов'язків військової служби, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 27.04.1961 р. Відповідно до виписки з наказу командуючого військами Прикарпатського військового округу №0272 від 20.05.1961р., старший лейтенант ОСОБА_4 командир танкового взводу 50 гвардійського мотострілкового полку 15 гвардійської мотострілкової дивізії загинув при зіткненні двох танків на тактичних навчаннях. Отже, смерть ОСОБА_4 - батька позивачки пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, що також підтверджується довідкою Рівненського обласного військового комісаріату №ХГ-10447 від 14.06.2005р.

21 червня 2005р. позивачу видано безстрокове посвідчення серії НОМЕР_2.

Крім того, вказала, що на законодавчому рівні не визначені підстави та процедура вилучення посвідчень ( за винятком випадків порушення кримінальної справи за ознаками скоєння злочину, передбаченого ст..358 КК України).

В листі від 07.11.2014 р. № 402/06/186-14 Мінсоцполітики України зазначило, що підставами, за якими особа втрачає право на статус особи, на яку поширюється дія статті 10 Закону можуть бути, зокрема: рішення суду; досягнення повнолітнього віку дитиною загиблого; вступ члена сім'ї загиблого до шлюбу вдруге.

Зазначила, що жодним нормативним актом відповідачу не надано права скасовувати безтермінове посвідчення позивачки, визнавати її особою, що не має права особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальною захисту", а тому, рішення комісії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, оформлене випискою з протоколу № 1229.1 від 14.08.2014 року прийнято з порушенням норм чинного законодавства.

Позивачка, представник позивача в судовому засіданні позов підтримали в межах доводів позовної заяви та просили задовольнити.

Представник відповідача, позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, які повністю підтримав в судовому засіданні. В запереченнях вказав, що позивач не надала будь-яких доказів на підтвердження того, що її померлий батько ОСОБА_4 належав до учасників бойових дій чи інвалідів війни, передбачених статтями 6 і 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на позивача не поширюється, а відтак позивач не має право на пільги, передбачені ст..15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки за змістом положень зазначеної статті такі пільги надаються лише особам, на яких поширюється чинність цього Закону (стаття 10). Вважає, що рішення комісії для розгляду питань, пов'язаних з встановленням статусу згідно з Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 1229.1 від 14 серпня 2014 року, прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, тобто правомірно, просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивачки, представника позивачки, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що батько позивачки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув при виконанні обов'язків військової служби, що підтверджується оглянутими судом належним чином завірененими копіями документів, а саме: довідкою ХГ-10447 від 14.06.2005 р. виданою Рівненським обласним військовим комісаріатом, випискою з наказу командуючого військами Прикарпатського військового округу №0272 від 20.05.1961р., де вказано, що старший лейтенант ОСОБА_4 командир танкового взводу 50 гвардійського мотострілкового полку 15 гвардійської мотострілкової дивізії загинув при зіткненні двох танків на тактичних навчаннях; свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 27.04.1961 року.

21 червня 2005 р. позивачу видано безстрокове посвідчення серії НОМЕР_2. яке дає позивачці право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.

Як вбачається з оглянутої виписки з протоколу № 1229.1 від 14.08.2014 року на засіданні комісії для розгляду питань, пов'язаних з встановленням статусу згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому було вирішено: встановити неналежність ОСОБА_1 до осіб, на яких поширюються чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; визнати недійсним посвідчення «Члена сім'ї загиблого» ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 21.06.2005р., видане управлінням праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому, з подальшим його вилученням; припинити з 01.09.2014р. ОСОБА_1 надання пільг, передбачених статею 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; рішення комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 17.06.2005р. №261а визнати таким, що втратило чинність з 01.09.2014р. в частині, що стосується ОСОБА_1

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

На виконання наведеної статті постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. N302 було затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, відповідно до п.4 якого, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого".

Пунктом 1 частини 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Пунктом 2 частини 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальною захисту" визначено, що чинність цього Закону поширюється також на дітей, які не мають (і не мали) своїх сімей.

Отже, зі змісту вищезазначених норм слідує, що чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюється також і на членів сім'ї військовослужбовців, які померли зокрема внаслідок виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків).

Як вже було встановлено судом, батько позивачки, який був військовослужбовцем, загинув при виконанні службових обов'язків (зіткненні двох танків на тактичних навчаннях), а тому позивач є членом сім'ї військовослужбовця, у розумінні пункту 1 частини 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і на неї поширюється чинність цього Закону.

З огляду на те, що статус позивачки був встановлений, вона не була зобов'язана повторно доводити свою належність до відповідної категорії осіб.

За викладених обставин, оскаржене позивачем рішення відповідача не ґрунтується на законі, порушує її право на соціальний захист, гарантоване ст. 46 Конституції України.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наданих відповідачем письмових заперечень, суд вважає, що відповідачем не надано жодних доказів стосовно правомірності прийнятого ним рішення.

Таким чином, порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом задоволення поданого нею позову повністю.

На підставі викладеного, Керуючись ст.ст.11,17,18,71,160,161, 162, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р I Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити .

Скасувати рішення комісії для розгляду питань, пов'язаних з встановленням статусу згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, щодо ОСОБА_1, оформлене випискою з протоколу № 1229 від 14.08.2014р..

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд.

Суддя Рівненського міського суду О.В.Панас