Вирок № 43446229, 06.04.2015, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1403/14-к

Кримінальне провадження № 1-кп/355/7/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2015 р. Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді - К. В. Коваленко

суддів О.Д. Лисюка, О.Л.Литвиненко

за участю секретаря - Старенької С.М.

прокурора - Богомаза С.А., Петрик О.М., Мосінзова С.М.

з участю захисника : ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в смт. Баришівка кримінальне провадження за обвинуваченням : ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Суми, українець, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого, не військовозобов'язаного

в скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

що 23 серпня 2014 року близько 22.00 години поблизу центрального входу селищного цвинтаря, яке розташоване в адміністративних межах Баришівської селищної ради Київської області, неподалік від залізничної станції «Селичівка», між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які перебували в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка.

В ході сварки ОСОБА_3 наніс декілька ударів рукою в область голови ОСОБА_2, після чого пішов в напрямку до смт. Баришівка Київської області.

ОСОБА_2 обурившись на дії ОСОБА_3, дістав із сумки, яка була при ньому ніж та маючи прямий умисел на позбавлення життя ОСОБА_3 наздогнав останнього та тримаючи в правій руці ніж, наніс ним останньому два удари у верхню ліву частину грудей.

Відповідно до висновку експерта від 25.09.2014 року №129, смерть ОСОБА_3 настала від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням стінок міжреберних судин, легені, легеневого стовбуру, яке ускладнилося гострою крововтратою.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 пояснив суду , що 23.08.2014 року він приїхав електопотягом з м. Києва, де він працює, до дому. В обідній час на роботі він випив небагато, грамів 150-200 горілки, так як у одного з водіїв був день народження. Зійшовши на зупиночній платформі «Селичівка» близько 22 години, він пішов в напрямку сел. Баришівка стежкою через кладовище. Попереду нього йшов чоловік, якого біля кладовища він хотів його випередити. В той час, коли він порівнявся із невідомим, як він пізніше довідався, це був ОСОБА_4, той зупинився, та почав запитувати ОСОБА_2, чому той іде за ним та переслідує його. ОСОБА_4 був в нетверезому стані, вів себе агресивно та двічі вдарив ОСОБА_2 по голові, від чого той упав. ОСОБА_4 пішов далі попід забором кладовища, а ОСОБА_2, піднявшись, пішов навпростець через кладовище маючи намір догнати ОСОБА_4, та запитати, за що той його ударив. Наздогнавши ОСОБА_4, ОСОБА_2 погукав його, на що той, знову у грубій формі запитав : « чи тобі мало ?» та ще раз ударив його. Між ними почався конфлікт в ході якого ОСОБА_2, захищаючись від ОСОБА_4, вийняв із задньої кишені штанів ніж, якого він заздалегідь, наздоганяючи ОСОБА_4 переклад із сумки та наніс ним ОСОБА_4 два удари в область грудної клітки. Після нанесення ударів ОСОБА_4 впав, а ОСОБА_2 забрав свою сумку та поліетиленовий пакунок, які він перед цим поклав на землю та пішов додому. Пішов він не по асфальтованій дорозі, а стежкою через поле. По дорозі ОСОБА_2 зателефонував своєму брату, ОСОБА_5 та попросив зустріти його біля будинку, а також розповів про те, що сталось. Біля будинку ОСОБА_5 віддав брату сумку, яка була у нього. Наступного дня, коли вони з батьками садили картоплю, він попросив брата сховати ножа, брат погодився, та через деякий час повідомив, що ніж закопав неподалік від їхнього городу. Приблизно через місяць, його затримали працівники міліції.

Оцінивши в сукупності з іншими доказами пояснення ОСОБА_2, суд критично ставиться до його показів в тій частині, що він не мав наміру на нанесення потерпілому удару ножом, а даний удар був нанесений ним спонтанно, під час захисту. Дані покази спростовуються як обставинами справи так і іншими доказами дослідженими судом, під час судового слідства. Як вбачається з показів самого підсудного, то коли він догнав потерпілого ОСОБА_4, він заздалегідь переклав ніж з сумки до карману джинсів, поставив сумку та поліетиленовий пакунок на землю, таким чином звільняючи руки для подальших можливих фізичних дій. Крім того, підсудний пояснив, що ніж він вийняв з карману джинсів під час бійки, захищаючись від ударів потерпілого. Однак, оглянувши в судовому засіданні ніж, яким було заподіяно тілесні ушкодження потерпілому, судом встановлено, що це є складаний ніж та для того, щоб привести його в робочий(бойовий) стан, його необхідно було розкрити, що неможливо зробити однією рукою, захищаючись під час бійки. Таким чином суд приходить до переконання, що наздоганяючи потерпілого ОСОБА_4, обвинувачений ОСОБА_2 приготувався до нападу звільнивши руки від сумки та пакунку, вийнявши та розкривши ніж, таким чином привів його в робочий(бойовий) стан. Такі дії обвинуваченого свідчать про те, що він приготувався до активних дій по відношенню до потерпілого та мав умисел на нанесення потерпілому ушкоджень ножем.

Висновки суду про винність обвинуваченого ОСОБА_2 грунтуються на доказах досліджених судом під час судового слідства.

Допитані в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 та свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повідомитли суду обставин, які стосуються безпосередньо до скоєння злочину, а лише дають свою характеристику поведінці обвинуваченого після отриманої в 2008 році травми.

Свідок ОСОБА_12 пояснив суду про обситавини виявлення потерпілого та наслідків злочину.

Потерпіла ОСОБА_6 пояснила суду, що вночі 23.12.2014 року, коли вона приїхала з роботи додому та відпочивала, близько 24 години, до неї приїхали працівники міліції та повідомили, що її брата ОСОБА_3 вбили. Її брат був людиною неагресивною. Проте, коли був випивший він міг вчинити сварку чи бійку, проте першим сварок він не починав. Після повідомлення про вбивство, вона приїздила на місце вбивства, але близько до брата її не підпускали.

Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що 23.08.2014 року він збирався до друзів в мікрорайон «Совхоз» в смт. Баришівка. Близько 22 години, він дочекався, коли прийшов електропотяг з м. Київ, та дочекався, поки пройдуть люди, що приїхали на електропотязі, так як стежка від платформи через ліс вузька, та їхати на велосипеді назустріч людям, що йдуть від платформи незручно. Дочекавшись поки пройшли люди, він поїхав до Баришівки. Переїхавши залізничну колію, та минувши кладовище, він виїхав на асфальтовану дорогу та в світлі ліхтарика, що був у нього на велосипеді побачив чоловіка, який лежав на асфальті. Він підійшов до чоловіка свідок побачив, що той лежить на спині, очі у нього були відкриті. На оклики чоловік не реагував. Присвітивши ліхтариком свідок побачив на рівні грудного карману вологі сліди бурого кольору. Злякавшись він побіг до охоронника кладовища, та вони повернулись до чоловіка вже вдвох. Охоронник почав телефонувати з свого телефону в швидку допомогу та міліцію. В цей час чоловік останній раз вдихнув та помер. Охоронник залишився біля померлого, а свідок залишивши йому свої дані, поїхав подивитись можливих перехожих по дорозі до «Совхозу» проте доїхавши до самого населеного пункту свідок нікого не зустрів та поїхав по своїх справах.

Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що обвинувачений ОСОБА_2 її бувший чоловік. До травми голови, яку він отримав приблизно 6 років тому, він був нормальним, спокійним, а після травми він став дратівливим, в родині почались часті скандали тому вони розвелись. Також після травми у нього були провали в пам'яті.

Свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що він є батьком обвинуваченого, та що до травми голови, яка сталась 24 травня 2008 року, син став дратівливим, замкнутим. Через те що він не чує на одне ухо він часто нервується. Також пояснив, що після травми в сина бували провали в пам'яті.

Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що вона є мамою обвинуваченого, також свідок пояснила, що вона в вечір коли відбулась подія, була на роботі. Наступного дня по поведінці синів вона нічого не помітила. Про те що сталось вона дізналась від працівників міліції. 24.05.2008 року у її сина, ОСОБА_2, була травма голови. До травми син був відповідальним, ввічливим, після армії одружився, а після травми він став дратівливим, нервовим, не терпів коли з ним балакають на підвищених тонах. Не міг змиритись з травмою. Має 3 групу інвалідності довічно. На обліку у лікаря психіатра обвинувачений не перебуває.

Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що вона знає обвинуваченого ОСОБА_2. Також свідок пояснила, що після травми, отриманої в 2008 році він став дратівливим, нервовим. Через те що недочував обвинувачений сильно комплексував.

Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що вона є тіткою обвинуваченого. Про подію, що сталась 23.08.2014 року обвинувачений їй нічого не розповідав, та їй нічого не відомо.

Вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочинного діяння підтверджується письмовими доказами дослідженими судом під час судового слідства, а саме:

-Протоколом огляду місця події від 24.08.2014 року з фототаблицями;

-Висновком експерта № 129 від 25.09.2014 року згідно з яким смерть ОСОБА_3 настала від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням стінок міжреберних судин, легені, легеневого стовбуру, яке ускладнилося гострою крововтратою ;

-Висновком експерта №39 від 05.12.2014 року відповідно до якого на запитання 1,2,3,4,5,6 експерт відповів, що чоловіча теніска представлена на дослідження вилученена під час ОМП 23.08.2014 року неподалік залізничної станції «Селичівка» має механічні пошкодження у вигляду розрізів тканини у передній лівій та лівому рукаві теніски які могли бути залишені ножем представленим на дослідження.

-Висновком амбулаторної комісійно-комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 383 від 28.11.2014 року згідно якої ОСОБА_2 страждає та страждав під час скоєння інкримінованих йому дій на органічне ураження головного мозку травматичного ґенезу з афективною нестійкістю та легко вираженими когнітивним розладами і судомними пароксизмами в анамнезі. Ступінь психічних розладів у нього такий, під час скоєння інкримінованих йому дій він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, але не повною мірою. Він потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді примусового амбулаторного лікування у психіатра за місцем перебування. ОСОБА_2 під час скоєння інкримінованих йому дій не перебував в стані фізіологічного афекту. Про це свідчить відсутність характерної трьохфазної динаміки розвитку цього стан ОСОБА_2 притаманні такі індивідуально-психологічні особливості як емоційно-вольова нестійкість, дратівливість, ригідність, спалахливість, які здійснили суттєвий вплив на його поведінку в досліджуваній ситуації, але на його свідомість впливу вони не здійснили Клінічних ознак алкоголізму та наркоманії у ОСОБА_2 під час проведеного обстеження не виявлено.

-Протоколом проведення слідчого експерименту з відеозаписом від 03.10.2014 року, оглянутим судом під час судового слідства, під час якого ОСОБА_2, докладно без примусу сторонніх осіб, в присутності захисника розповів та показав події які відбулись 23.08.2014 року біля кладовища неподалік від залізничної платформи «Селичівка» , внаслідок чого був убитий потерпілий ОСОБА_3.

-Протоколом проведення слідчого експерименту з відеозаписом від 03.10.2014 року, оглянутим судом під час судового слідства, під час якого ОСОБА_5, докладно без примусу сторонніх осіб, в присутності захисника розповів та показав де саме, неподалік від огороду батьків, він на прохання брата ОСОБА_2 закопав ніж. В ході слідчого експерименту було виявлено та вилучено знаряддя злочину, ніж.

-Оглянутим та пред'явленим для впізнання обвинуваченому ОСОБА_2, в ході судового слідства, доказом, а саме знаряддям злочину ножом. Даний доказ обвинувачений впізнав, як ніж яким він в ході сварки 23.08.2014 року заподіяв два удари в область грудної клітки потерпілому ОСОБА_3. Ніж він впізнав по формі, кольору, матеріалу з якого зроблена ручка, та характерним металевим накладкам з металу жовтого кольору.

-Постановою про приєднання до справи речових доказів від 06.12.2014 року згідно якої до справи в якості речових доказів приєднано дві грошові купюри номіналом по 20 гривень, одну купюру номіналом 10 гривень з плямами речовин бурого кольору, два бланки посвідчень «Укрзалізниця», посвідчення «Укрзалізниця» на ім'я ОСОБА_3 з плямами речовини бурого кольору, одяг ОСОБА_3 та ніж.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.1 ст.115 КК України вірна, оскільки останній вчинив умисне вбивство (умисно протиправно заподіяв смерть ОСОБА_3).

Обираючи міру покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного, фактичні обставини справи.

Суд приймає до уваги, те, що ОСОБА_2 позитивно характеризується по місцю проживання. На обліку лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Пом'якшуючими відповідальність обставинами суд визнає те, що ОСОБА_2 щиро розкаюється в скоєному.

Також, при вирішенні питання покарання, суд приймає до уваги висновок амбулаторної комісійно-комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 383 від 28.11.2014 року згідно якого ступінь психічних розладів у ОСОБА_2 такий, що під час скоєння інкримінованих йому дій він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, але не повною мірою та потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді примусового амбулаторного лікування у психіатра за місцем перебування.

Відповідно до ст. 20 КК України підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру, однак не виключає притягнення до кримінальної відповідальності.

Згідно з вимогами цієї норми кримінального закону та роз'ясненнями, які містяться в п.п. 6, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03.06.2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», суд, отримавши на розгляд кримінальну справу з обвинувальним висновком та визнавши під час судового розгляду, що злочин учинено в стані обмеженої осудності особою, яка внаслідок наявного у неї психічного розладу потребує застосування примусових заходів медичного характеру, постановляє обвинувальний вирок і при призначенні засудженому покарання враховує його психічний стан як пом'якшуючу покарання обставину з одночасним застосуванням примусового заходу медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання, яка надається при засудженні особи до позбавлення волі медичною службою кримінально-виконавчих установ, а при засудженні до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, - психіатричними закладами органів охорони здоров'я за місцем проживання засудженого.

Обтяжуючою відповідальність обставиною, суд вважає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням наведеного, суд приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_2 не можливе ізоляції його від суспільства, та міра покарання повинна бути вибрана в межах санкції статті передбачених КК України.

Речові докази по справі, два бланки посвідчень «Укрзалізниця», посвідчення «Укрзалізниця» на ім'я ОСОБА_3 з плямами речовини бурого кольору, одяг ОСОБА_3 та ніж які зберігаються в кімнаті речових доказів Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області знищити.

Речові докази по справі, дві грошові купюри номіналом по 20 гривень, одну купюру номіналом 10 гривень з плямами речовин бурого кольору та мобільний телефон марки «Нокіа» сірого кольору які зберігаються в кімнаті речових доказів Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області повернути потерпілій ОСОБА_6.

Судові витрати на проведення судових експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Керуючись ст.ст. 371, 374 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст.115 КК України та призначити покарання у вигляді семи років позбавлення волі.

На підставі ст. 94 КК України застосувати до ОСОБА_2 примусові міри медичного характеру у вигляді примусового амбулаторного лікування у психіатра за місцем відбування покарання.

Стрк відбування покарання вираховувати з моменту затримання ОСОБА_2 а саме з 03.10.2014 року.

Запобіжний захід по відношенню до ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою і утримувати в Київському СІЗО Державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області .

Речові докази по справі, два бланки посвідчень «Укрзалізниця», посвідчення «Укрзалізниця» на ім'я ОСОБА_3 з плямами речовини бурого кольору, одяг ОСОБА_3 та ніж які зберігаються в кімнаті речових доказів Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області знищити.

Речові докази по справі, дві грошові купюри номіналом по 20 гривень, одну купюру номіналом 10 гривень з плямами речовин бурого кольору та мобільний телефон марки «Нокіа» сірого кольору які зберігаються в кімнаті речових доказів Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області повернути потерпілій ОСОБА_6.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати за проведення судових експертиз в сумі 1708 грн. 59 коп. на користь держави Банк одержувач ГУДСКУ у Київській області м. Київ р/р 31113115700016 МФО 821018 код ЄДРПОУ 37862784 одержувач УК у Баришівському районі Київській області 24060300.

Вирок може бути оскаржено на протязі тридцяти діб до апеляційного суду Київської області через Баришівський районний суд Київської області.

Суддя Баришівського

районного суду К. В. Коваленко

судді О.Д.Лисюк

О.Л. Литвиненко