Постанова № 43444893, 01.04.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/754/15

01 квітня 2015 року 12год. 23хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковська Л.А. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Тарасюк Р.В.,

відповідача: представник Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Босна" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Босна» (далі - ПП «Босна») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - ДПІ у м.Рівному) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000211502 від 13.02.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між позивачем і ТОВ «АЗС-сервіс» укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів, на виконання якого позивач 05.12.2014 року здійснив проплату коштів дизельного палива на суму 100000 грн. Пояснив, що контрагент ТОВ «АЗС-сервіс» порушив порядок заповнення податкових накладних, а тому позивач до поданої податкової декларації надав до податкового органу заяву зі скаргою на ТОВ «АЗС-сервіс» разом з копіями платіжних доручень та копіями податкових накладних. За таких обставин, вважає, що позивач правомірно включив суми податку на додану вартість в розмірі 15699,32 грн. до податкового кредиту за грудень 2014 року, а тому податкове повідомлення-рішення №0000211502 від 13.02.2015 року, на думку позивача, є протиправним, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню. З таких підстав просив позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених в письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи (а.с.44). В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що документальною позаплановою виїзною перевіркою правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2014 року виявлено порушення п.201.10 ст.201, п.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення з ПДВ за грудень 2014 року на суму 15699 грн. Вважають податкове повідомлення-рішення №0000211502 від 13.02.2015 року правомірним, обґрунтованим і таким, що не підлягає скасуванню. З таких підстав просили в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП «Босна» зареєстроване як юридична особа 17.11.2003 року, що підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.5). Відповідно до довідки про взяття на облік платників податків №29-16/1555 від 27.04.2007 року (а.с.6) ПП «Босна» перебуває на обліку в ДПІ у м.Рівному з 19.11.2003 року за №19-124/2348.

Матеріали справи свідчать, що в період з 19.02.2015 року по 25.02.2015 року посадовою особою контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПП «Босна» від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт №215/17-16-15-02/32745019 від 03.03.2015 року (а.с.7-13).

На підставі висновків цього акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000211502 від 13.03.2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15669 грн. (а.с.14). Не погодившись з ним, ПП «Босна» звернулося до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000211502 від 13.03.2015 року, суд виходить з такого.

Як вбачається зі змісту акту перевірки вказане податкове повідомлення-рішення базується на висновках контролюючого органу про порушення ПП «Босна» п.201.10 ст.201, п.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що 16.05.2011 року між ПП «Босна» (Покупець) і ТОВ «АЗС-сервіс» (Продавець) укладено договір, що містить елементи договорів купівлі-продажу нафтопродуктів та зберігання нафтопродуктів №477/11/П3 (а.с.26), відповідно до умов якого «Продавець зобов'язується передавати Покупцю у власність автомобільні бензини та дизельне паливо згідно з видатковими накладними, а Покупець зобов'язується отримувати товар як кінцевий споживач, виключно для власного некомерційного використання в господарчій діяльності, а не для подальшої реалізації суб'єктам господарювання роздрібної торгівлі або іншим суб'єктам господарювання».

Згідно з п.4.1 договору «Покупець проводить оплату за товар на протязі 1 (одного) дня з дати виписки рахунка на оплату, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, або внесенням готівкових коштів касу на АЗС Підприємства».

14.05.2014 року між сторонами укладено Доповнення №1 до договору №477/11/П3 від 16.05.2011 року, якими, зокрема, розділ 4 доповнено п.4.5 у наступній редакції: «У випадку здійснення систематичних поставок ПММ, Постачальник має право виписувати отриманий Покупцем товар (при умові, що Покупець проти цього не заперечує) періодично за 7-10 днів, або інший погоджений сторонами період, при цьому виписується підсумкова (зведена) податкова накладна відповідно до видаткових документів» (а.с.27).

Як встановлено судом, 05.12.2014 року ПП «Босна» здійснило проплату за дизельне паливо згідно з договором №477/11/П3 від 16.05.2011 року в сумі 100000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №752 від 05.12.2014 року (а.с.33).

При цьому, матеріали справи свідчать, що протягом грудня 2014 року ТОВ «АЗС-сервіс» здійснювало заправку автомобілів ПП «Босна» дизельним паливом, у зв'язку з чим виписало видаткові накладні №1496 від 02.12.2014 року в сумі 44143,95 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 7357,32 грн.(а.с.28), №1541 від 11.12.2014 року на суму 56445,05 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 9407,51 грн.(а.с.30), виписав та зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних зведені податкові накладні №22 від 02.12.2014 року на суму 5804,10 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 967,35 грн. (а.с.29), №183 від 11.12.2014 року на суму 56445,05 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 9407,51 грн. та №292 від 31.12.2014 року на суму 37750,85 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 6291,81 грн. (а.с.32).

Відповідно до пунктів 198.1-198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Судом встановлено, що 20.01.2015 року ПП «Босна» подало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року, в 23 рядку якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 33627 грн. (а.с.16-22).

Одночасно, разом із податковою декларацією позивачем було подано контролюючому органу заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (а.с.23), в якій зазначив, що податкові накладні №183 від 11.12.2014 року та №292 31.12.2014 року, виписані ТОВ «АЗС-сервіс» не за датою передоплати і виникнення податкового зобов'язання відповідно, та контрагнетом порушено термін реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджений Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, слід зазначити, що Податковий кодекс України надає право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не тільки за умови наявності належним чином оформленої податкової накладної, а й при наявності її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є обов'язком продавця.

Податковий кодекс України чітко визначає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, так само як і порушення порядку заповнення податкової накладної не дає право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Одночасно, Податковий кодекс України надає право покупцю, у випадку відсутності реєстрації податкової накладної продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних, звернутися зі скаргою на такого постачальника, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

На переконання суду, ПП «Босна» після отримання податкових накладних від контрагента ТОВ «АЗС-сервіс» було вчинено усі необхідні дії, передбачені чинним законодавством, тобто до податкової декларації по ПДВ за грудень 2014 року подано додаток №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)», а тому в позивача були правові підстави на віднесення сум ПДВ згідно з податковими накладними №183 від 11.12.2014 року та №292 від 31.12.2014 року до податкового кредиту грудня 2014 року.

В силу вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду справи обставини в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000211502 від 13.02.2015 року не відповідає вказаним критеріям правомірності.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що податковий орган під час прийняття податкового повідомлення-рішення №0000211502 від 13.02.2015 року діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а тому податкове повідомлення-рішення №0000211502 від 13.02.2015 року підлягає скасуванню.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено перед судом правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0000211502 від 13.02.2015 року.

За таких обставин, позовні вимоги ПП «Босна» обґрунтовані, підтверджені належними доказами, а отже підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області від 13.03.2015 №0000211502.

Присудити на користь позивача Приватне підприємство "Босна" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.