Постанова № 43444643, 31.03.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 року 12 год. 14 хв. Справа № 813/823/15

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Козак О.О.,

представника позивача - Дацишин І.Я.,

представника відповідача - Дац Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Перемишлянському районі Львівської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Перемишлянському районі Львівської області про зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

Управління Пенсійного фонду України у Перемишлянському районі Львівської області звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Перемишлянському районі Львівської області про зобов'язання прийняти до заліку суми пенсій, виплачені гр. ОСОБА_3 за період з 01.11.2014 року по 31.12.2014 року в розмірі 183 грн. 60 коп., в тому числі основний розмір пенсії - 175 грн. 62 коп., щомісячна цільова допомога на прожиття - 7 грн. 98 коп. та включити до щомісячних актів звірки про стягнення сум виплачених пенсії.

Ухвалою суду від 18.02.2015 року провадження у справі було відкрито. Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду. В судовому засіданні 31 березня 2015 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови відповідно д ч. 3, ст. 160 КАС України.

Позивач зазначає, що ОСОБА_3, який є громадянином України проживає у с. Коросно, Перемишлянського району, працюючи в Казахстанській ССР в 1982 році одержав трудове каліцтво (акт про нещасний випадок від 10 02.1982р.), внаслідок чого його визнано інвалідом 3-ї групи і призначена пенсія по інвалідності. Управлінням Пенсійного фонду України в Перемишлянському районі Львівської області, відповідно до 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_3 з 01.07.1982 року призначено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у включенні до щомісячних актів звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. При цьому, відмову відповідач обгрунтовує тим, що нещасний випадок стався поза межами України (на території країн СНД). Також, позивач посилається на Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року за №16/98-ВР, Закон України «Про пенсійне забезпечення», Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Представник позивача позов підтримала з викладених міркувань, просить його задовольнити.

Відповідач в запереченні на позовну заяву вважає, що в даному спорі немає належного відповідача та позивача, оскільки механізм відшкодування сум передбачений лише на централізованому рівні, і посилається на постанову Верховного Суду України від 01.03.2005 року. Представник відповідача дала аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, заслухавши представників сторін, з'ясувавши обставини справи, суд виходив з наступного.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року за №16/98-ВР встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 вищенаведених Основ, залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Як передбачено статтею 12 зазначених Основ, спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.

За пенсійним страхуванням, у відповідності до ст.25 даних Основ, надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення, зокрема, пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи та допомога на поховання пенсіонерів.

Пунктом 4 цієї ж статті визначено, що за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року за №1105-XIV, з наступними змінами та доповненнями, закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.

За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або сталось професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

А відтак, вимоги про стягнення з відповідача сум пенсій, виплачених гр. ОСОБА_3 є підставними та підлягають задоволенню.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 21.05.2013 року у справі №21-129а13, а тому, у відповідності до вимог ч.2 ст.161 КАС України та ст.244-2 КАС України, враховується судом при застосуванні вищенаведених норм законодавства.

З врахуванням викладеного, судом не беруться до уваги посилання відповідача на відповідний механізм відшкодування сум пенсій.

Судом не беруться до уваги посилання відповідача на постанову Верховного Суду України від 01.03.2005 року, оскільки застосування згаданим судом нормативно-правових актів на час прийняття цієї постанови не було обов'язковим для суду, згідно з положеннями ст.244-2 КАС України.

Що стосується вимог про зобов'язання прийняти до заліку та включити до щомісячних актів звірки виплачені суми внесків, то суд зазначає наступне.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України допомоги на поховання, визначено „Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", що затверджений спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697.

Пунктом 5 згаданого Порядку визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду України щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Пунктом 6 Порядку передбачено, що головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. На підставі акту звірення витрат проводиться відшкодування виплачених сум пенсій на централізованому рівні.

Однак, Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та Професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 року № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки він встановлює лише механізм включення та відшкодування витрат за особовими справами потерпілих і розрахований на відсутність спору.

У разі незгоди включити у щомісячний акт звірки суми з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків, то вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про зобов'язання включення сум витрат у акти звірки.

Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 06.06.2011 року у справі №21-116а11, а тому, у відповідності до вимог ч.2 ст.161 КАС України та ст.244-2 КАС України, враховується судом при застосуванні вищенаведених норм законодавства.

Таким чином, вимоги позивача про зобов'язання прийняти до заліку суми пенсій, виплачених гр. ОСОБА_3 за період з 01.11.2014 року по 31.12.2014 року в розмірі 183 грн. 60 коп. та включити до щомісячних актів звірки не підлягають задоволенню, оскільки не врегульовують спірних відносин, які виникли в даному випадку, так як встановлений порядок прийняття до заліку та включення даних сум розрахований на відсутність спору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є підставним та обґрунтованим в частині вимог про стягнення з відповідача сум пенсій, виплачених ОСОБА_3 за період з листопада по грудень 2014 року в розмірі 183 грн. 60 коп., а тому в цій частині підлягає задоволенню. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, витрати у формі судового збору зі сторін не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Перемишлянському районі Львівської області (код ЄДРПОУ 25258277), що знаходиться за адресою Львівська область, м. Перемишляни, вул. Привокзальна, 3 на користь Управління Пенсійного фонду України у Перемишлянському районі Львівської області (код ЄДРПОУ 22367712), що знаходиться за адресою Львівська область, м. Перемишляни, вул. Галицька, 183 грн. 60 коп. (сто вісімдесят три гривні шістдесят копійок) виплаченої пенсії ОСОБА_3

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 03 квітня 2015 року.

Суддя Сакалош В.М.