Постанова № 43444346, 26.03.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року 12:58Справа № 808/5853/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сірик К.Л.,

представників позивача: Гончаренко Н.А., Мельник М.І.,

представника відповідача - 1: Гавриленко Д.В.,

відповідач -2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів та Управління Державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області,

про: стягнення з Державного бюджету України пені у розмірі 352 182 грн. 68 коп.

ВСТАНОВИВ:

17.09.2014 Публічне акціонерне товариство «Запорізький абразивний комбінат» (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - відповідач -1, СДПІ) та Управління Державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області (далі - відповідач -2, УДК) про стягнення з Державного бюджету України пені у розмірі 352 182 грн. 68 коп.

Ухвалою суду від 18.09.2014 відкрито провадження в адміністративній справі №808/5853/14, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд на 02.10.2014. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.10.2014.

Ухвалою суду від 14.10.2014 провадження у справі зупинене до набрання законної сили постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2014 по справі №808/5794/13-а.

26.03.2015 провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні 26.03.2015 на підставі ст.160 КАС Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до ст.41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав, зазначених у позовній заяві, наданих додаткових поясненнях та уточненнях позовних вимог. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17.05.2013 позивачем було подано до СДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за квітень 2013 року № 9028444361, якою задекларовано до відшкодування ПДВ в сумі 3 462 257 грн. та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування. За результатами проведених СДПІ камеральної та документальної позапланової перевірки правомірності обчислення ПАТ «Запоріжабразив» та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2013 року тимчасово не підтверджено відображене ПАТ «Запоріжабразив» у декларації за квітень 2013 року від'ємне значення з ПДВ у сумі 1 996 937 грн. та бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 3 462 257 грн., у зв'язку з неотриманням результатів зустрічних звірок. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2014 по справі № 808/5794/13-а, яка набрала чинності 17.02.2015, визнано протиправними дії СДПІ щодо ненадання до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі висновку щодо відшкодування 3462257,00грн. Позивач вважає, що податковим органом визнано правомірність відшкодування ПДВ, оскільки ПАТ «Діамантбанк» 29.08.2014 зараховані ПАТ «Запоріжабразив» облігації на суму 27 532 000 грн., що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах. До цих облігацій для відшкодування сум ПДВ, також увійшла сума 3 462 257 грн., яка зазначена у податковій декларації з ПДВ за квітень 2013 року. Оскільки ПАТ «Запоріжабразив» відшкодовано 3 462 257 грн. ПДВ лише 29.08.2014 то з 15.06.2013 по 29.08.2014 за податковим органом рахувалась заборгованість, у зв'язку з чим наявні усі підстави для застосування комбінатом до податкового органу вимоги пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, тобто стягнення пені. Стосовно позиції відповідача -1 про те, що оскільки бюджетне відшкодування ПДВ відшкодовано комбінату облігаціями, а не грошовими коштами, то нарахування пені не відбувається, оскільки змінено сам порядок відшкодування, позивач зазначив, що навіть у разі отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість облігаціями, комбінат не позбавляється права на нарахування та стягнення пені. На підставі вищевикладеного просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - 1 з позовними вимогами не погодився з підстав, викладених у наданих запереченнях та додаткових поясненнях. Зазначив, що позивачем невірно визначено строки в розрахунку пені, вимоги щодо якої заявлено у позові, і всупереч приписам ст.200.11, 200.12 ст.200 Податкового кодексу України враховано при такому розрахунку строк проведення позапланової виїзної документальної перевірки, а також строк, протягом якого відшкодування ПДВ не було здійснено за відсутності будь-яких порушень з боку відповідача-1. Відшкодування сум ПДВ облігаціями внутрішньої державної позики прирівнюється до видачі платнику податку суми бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на рахунок платника податку. Правовідносини з отримання платниками податків облігацій внутрішньої державної позики є бюджетними, а не податковими правовідносинами. Таким чином, бюджетне законодавство України не передбачає нарахування пені на суми бюджетного боргу, сума державного боргу встановлюється Законом про державний бюджет на відповідний рік, а повернення коштів з бюджету здійснюється виключно у обсягах яких такі кошти надійшли до державного бюджету. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що у позивача відсутнє право застосовувати положення п. 200.23 ст.200 Податкового кодексу України, у разі отримання бюджетного відшкодування шляхом отримання облігацій. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідач - 2 у судове засідання не з'явився, направив суду письмові пояснення по суті спору, просить розглянути справу без участі його уповноваженого представника. У поясненнях зазначає, що органи державної казначейської служби України не приймають самостійного рішення щодо коштів бюджету, а здійснюють повернення таких коштів тільки на підставі висновків, наданих органами державної податкової служби. Оскільки до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області відповідні висновки від податкового органу не надходили, то і підстав для відшкодування податку на додану вартість на визначену суму на користь позивача не було.

Матеріалами справи встановлено, що 17.05.2013 позивачем подано до відповідача-1 податкову декларацію з ПДВ за квітень 2013 року за № 9028444361, якою задекларовано до відшкодування ПДВ в сумі 3 462 257 грн. Додатком № 4 до декларації була заява про повернення суми бюджетного відшкодування 3 462 257 грн., визначеної декларації, якою позивач просив перерахувати кошти на рахунок 26007013004439.

06.06.2013 відповідач-1 направив на адресу товариства лист про відмову в автоматичному відшкодуванні № 3572/10/25-0/17, в якому повідомив про те що: «існування розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг та сумою податкових зобов'язань його контрагентів за операціями з постачання таких товарів/послуг, виключає право платника податків на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2013року…»

Не погодившись з відмовою в автоматичному відшкодуванні ПДВ позивач звернувся з позовом до Запорізького окружного адміністративного суду.

В обґрунтування позову заначено, що підстава відмови в автоматичному бюджетному відшкодуванні ПДВ у листі № 3572/10/25-0/17 від 06.06.2013 не передбачена п.200.19 ст.200 Податкового кодексу України.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2014 по справі № 808/5794/14 адміністративний позов ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, Управління Державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено, визнано протиправними дії відповідача -1 щодо ненадання до казначейської служби висновку щодо відшкодування 3 462 257 грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» суму бюджетної заборгованості у розмірі 3 462 257 грн. по податковій декларації за квітень 2013 року від 17.05.2013 за № 9028444361.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 у справі №808/5794/13-а апеляційну скаргу відповідача -1 залишено без задоволення. Прийнято відмову позивача від частини адміністративного позову. Визнано нечинною постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2014 в частині стягнення з державного бюджету на користь позивача бюджетної заборгованості в сумі 3 462 257 грн. по податковій декларації за квітень 2013 року. Провадження у справі в цій частині закрито. В частині визнання протиправними дій відповідача -1 щодо ненадання висновку до Управління державної казначейської служби України в м.Запоріжжі про відшкодування з бюджету 3 462 257 грн. - постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2014 - залишено без змін.

26.08.2014 ПАТ «Діамантбанк» отримало перелік одержувачів облігацій внутрішньої державної позики № 1 (додаток № 6 до Порядку випуску, обігу, погашення облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість), згідно якого ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» визначено одержувачем облігацій на суму 27532000,00грн., що дорівнює 27352шт. облігацій.

Позивач в апеляційній інстанції заявив клопотання про відмову від позову в частині, оскільки ПАТ «Діамантбанк» 29.08.2014 були зараховані ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» облігації на суму 27 532 000 грн., що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах. До цих облігацій для відшкодування сум ПДВ, також увійшла сума 3 462 257 грн., яка зазначена у податковій декларації з ПДВ за квітень 2013 року.

Оцінивши представлені докази, вважаю що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 цієї статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п.200.12 та 200.13 ст.200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Відповідачем -1 проведено камеральну перевірку даних, задекларованих вищезазначеною податковою декларацією, за результатами якої складено довідку у формі висновку від 06.06.2013 №269/25-0/00222226 та висновок №21 від 06.06.2013.

У довідці зазначено, що за результатами заявленої позивачем за квітень 2013 року суми бюджетного відшкодування встановлено наявність достатніх підстав, що свідчать про необхідність проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

06.06.2013 податковий орган направив на адресу товариства лист про відмову в автоматичному відшкодуванні № 3572/10/25-0/17.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2014 по справі № 808/5794/14 визнано протиправними дії відповідача -1 щодо ненадання до казначейської служби висновку щодо відшкодування 3 462 257 грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» суму бюджетної заборгованості у розмірі 3 462 257 грн. по податковій декларації за квітень 2013 року від 17.05.2013 за № 9028444361.

ПАТ «Діамантбанк» 29.08.2014 були зараховані ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» облігації на суму 27 532 000 грн. До цих облігацій для відшкодування сум ПДВ, також увійшла сума 3 462 257 грн., яка зазначена у податковій декларації з ПДВ за квітень 2013 року.

Отже, СДПІ за результатами перевірок визнала право позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ і підтвердила достовірність розрахунку заявленої до відшкодування суми, проте не подала у визначений законодавством строк до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених п.200.7 та п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

Згідно п.200.21 ст.200 Податкового кодексу України строк повернення бюджетного відшкодування ПДВ по податковій декларації за квітень 2013 року сплинув 15.06.2013.

Згідно з п.200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже, нормами Податкового кодексу України прямо закріплена відповідальність держави за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість. Зазначена норма є імперативною та не має будь-яких виключень.

При цьому суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено, що стягнення пені, нарахованої на суму наявної бюджетної заборгованості по ПДВ, можливе та здійснюється лише після фактичного погашення платнику цієї заборгованості.

Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості з бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

З огляду на те, що відповідачами не виконано обов'язку з відшкодування позивачеві суми податку на додану вартість за квітень 2013 року, у передбачений Податковим кодексом строк, у позивача виникло право на нарахування та стягнення пені на суму такої заборгованості на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її діїї, включаючи день погашення.

Як встановлено матеріалами справи станом на 15.06.2013 позивач не отримав належне йому бюджетне відшкодування з ПДВ за квітень 2013, а відтак , з 15.06.2013, дана сума автоматично стала заборгованістю бюджету з нарахування пені до дня фактичного погашення - 29.08.2014 облігаціями з ПДВ, зарахованими на рахунок позивача, але без належної суми пені, то за прострочку погашення бюджетного боргу з 15.06.2013 по 29.08.2014 за 442 дні з урахуванням облікової ставки НБУ 7%, яка складає 352182,68грн.

Таким чином, пеня, яка передбачена законом та добровільно не перерахована на банківський рахунок позивача в сумі 352182,68грн. підлягає стягненню на його користь з Державного бюджету України в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України при вирішенні спору цієї категорії у постанові від 03.06.2014 року по справі № 21-131а14.

Відповідно до вимог частини 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Частиною 2 статті 161 КАС України встановлено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Стосовно позиції відповідача -1 про те, що оскільки бюджетне відшкодування ПДВ відшкодовано комбінату облігаціями, а не грошовими коштами, то нарахування пені не відбувається, оскільки змінено сам порядок відшкодування.

З даного приводу суд зазначає, що навіть у разі отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість облігаціями, комбінат не позбавляється права нарахування пені, оскільки, як зазначено самим відповідачем -1, відшкодування сум ПДВ облігаціями внутрішньої державної позики прирівнюється до видачі платнику податку суми бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на рахунок платника податку. Крім того, податкове законодавство не містить будь-яких виключень щодо неможливості нарахування та стягнення пені за прострочку погашення бюджетного боргу у разі погашення такого боргу шляхом отримання облігацій.

Згідно з ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких грунтуються його заперечення.

Суд керується принципом законності та бере до уваги положення частини 1 статті 9 КАС України та частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 94 КАС, встановлено, що у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів та Управління Державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області про стягнення з Державного бюджету України пені у розмірі 328 278 грн. 68 коп.,- задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області (пр.Леніна,168, м.Запоріжжя, 69107, ЄДРПОУ 38025409) на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» (вул.Димитрова, буд.44, м.Запоріжжя, 69600, ЄДРПОУ 00222226) пеню у розмірі 352 182 (триста п'ятдесят дві тисячі сто вісімдесят дві) грн. 68 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» (вул.Димитрова, буд.44, м.Запоріжжя, 69600, ЄДРПОУ 00222226) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий