Ухвала суду № 43443853, 02.04.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Борискін С.А.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"02" квітня 2015 р. Справа № 817/23/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Іваненко Т.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "12" лютого 2015 р. у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення №20 від 17.01.2013 року про застосування фінансових санкцій.

На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 26 грудня 2014 року УПФУ у Дубенському районі винесено рішення №24 про застосування фінансових санкцій у розмірі 340 грн. до Управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради за несвоєчасне подання звітності до органів Пенсійного фонду України.

Позивач вважає спірне рішення протиправним, оскільки норма, зазначена у п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-ІУ та на підставі якої його було притягнуто до відповідальності, на день прийняття спірного рішення втратила чинність.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 р. позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі №24 від 26 грудня 2014 року про застосування фінансових санкцій.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати вказану постанову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.

З матеріалів справи слідує, що 26.12.2014 року управлінням Пенсійного фонду України в Дубенському районі було складено акт про неподання звітності по персоніфікованому обліку відомостей (а.с. 4), яким встановлено факт порушення термінів подачі звітності за 2005-2008 року управлінням праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради до відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж УПФУ. У той же день відповідачем було прийняте рішення №24 про застосування до позивача фінансових санкцій за неподання звітності до органів Пенсійного фонду України у розмірі 340 грн. (а.с. 5)

Зі змісту акту від 26.12.2014 року, вбачається, що позивач не подав початкові та коригуючі відомості на ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за 2005-2008 роки, що визнано порушенням законодавства.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно прийняв оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, тобто неподання звітності) було передбачено застосування виконавчими органами Пенсійного фонду України до страховиків за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду України фінансових санкцій, а саме накладення штрафу у встановленому розмірі.

Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» наведена вище норма матеріального права із Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була виключена.

У той же час згідно з абз. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. Абзацом 6 цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та абзаців 5, 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Отже, нарахування після 1 січня 2011 управлінням Пенсійного фонду України на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності, граничний строк подання якої настав до цієї дати, є протиправним.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 4 червня 2013 року (справа № 21-170а13) та від 20.11.2012 року у справі № 21-367а/12.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, відповідають обставинам справи, які встановлено повно та всебічно, рішення по суті відповідає критеріям законності та обґрунтованості, тобто ухвалене відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "12" лютого 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Л.О. Зарудяна

Т.В. Іваненко

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: Управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради вул. Кирила і Мефодія, 16,м. Дубно,Рівненська область,35600

3- відповідачу: Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області вул. Шевченка,27,м.Дубно,Рівненська область,35600

- ,