Постанова № 43443606, 01.04.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2015 р. Справа № 805/772/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

16 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»

до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України - Центральний офіс з обслуговування великих платників

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 січня 2015 року № 0000073720

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» заявлено позов до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 січня 2015 року № 0000073720.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем у відповідності до вимог діючого законодавства заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у податковій декларації у серпні 2014 року на підставі фактичної сплати залишку від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2014 року у повному обсязі, а також на підставі сформованого податкового кредиту у липні 2014 року згідно з отриманими податковими накладними. Письмовою заявою, поданою до канцелярії суду 1 квітня 2015 року, представник позивача просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, письмових заперечень суду не надав.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 00191158, знаходиться на податковому обліку в Міжрегіональному головному управлінні Державної фіскальної служби України - Центральний офіс з обслуговування великих платників, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100336160.

З 23 вересня по 22 жовтня 2014 року відповідачем була здійснена камеральна перевірка даних, задекларованих позивачем з питання правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2014 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 22 жовтня 2014 року № 1239/28-10-37-10/00191158 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем 31 січня 2014 року прийняте спірне податкове повідомлення-рішення відповідно до пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України № 0000073720 за порушення вимог підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2033394 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 508348 грн. 50 коп.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Положеннями пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Судом встановлено, що 22 вересня 2014 року позивач подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014 року. Згідно з даною декларацією та розрахунком суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 67879503 грн., що є залишком від'ємного значення від загальної суми задекларованого від'ємного значення у декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року в розмірі 82548965 грн.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Кодексу передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Сума податкового кредиту, фактично сплачена позивачем постачальникам товарів (послуг) у липні-серпні 2014 року, становить 67956393 грн., що підтверджується наданими позивачем як відповідачу, так і суду, первинними документами. Судом встановлено, що податковий кредит у декларації за липень 2014 року в сумі 2033394 грн. було сформовано позивачем на підставі податкових накладних за фактом придбання товарів і послуг у наступних контрагентів: РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» податкові накладні від 9 липня 2014 року № 9/06 на суму податку на додану вартість 231109 грн. 20 коп., від 18 липня 2014 року № 17/06 на суму податку на додану вартість 217690 грн. 20 коп., від 29 липня 2014 року № 73/06 на суму податку на додану вартість 204297 грн. 66 коп., ПАТ «СЗФ» від 12 липня 2014 року № 24 на суму ПДВ 217247 грн. 80 коп., від 12 липня 2014 року № 25 на суму ПДВ 217247 грн. 80 коп., від 19 липня 2014 року № 38 на суму ПДВ 216417 грн. 04 коп., від 19 липня 2014 року № 39 на суму ПДВ 216417 грн. 04 коп., Донбаський протипожежний центр від 28 липня 2014 року № 172 на суму ПДВ 8749 грн. 80 коп., ТОВ «Линкор» від 15 липня 2014 року на суму ПДВ 196080 грн., ТОВ «Профстрой» від 17 липня 2014 року № 43 на суму ПДВ 12909 грн. 89 коп., ТОВ «НПО УСЛК» від 9 липня 2014 року № 91 на суму ПДВ 143875 грн. 60 коп., від 11 липня 2014 року № 93 на суму ПДВ 103832 грн. 80 коп., від 15 липня 2014 року № 95 на суму ПДВ 47519 грн. 20 коп. Позивачем на підтвердження позовних вимог надані наступні первинні документи у якості письмових доказів: договір на послуги водопостачання від 18 січня 2011 року з КП «Компанія «Вода Донбасу» з протоколом розбіжностей та додатковими угодами, типовий договір № 088М-20 на придбання технологічного обладнання з ТОВ «НПО УСЛК» від 13 січня 2014 року зі специфікаціями та додатковою угодою, типовий договір на придбання технологічного обладнання від 31 травня 2013 року № 088єл/116 з ТОВ «Линкор» зі специфікаціями та додатковими угодами, типовий договір з ТОВ «Профстрой» від 28 березня 2012 року № 089ЛМ/901-138 зі специфікаціями, договір поставки з ПАТ «Стахановський завод феросплавів» від 16 грудня 2013 року № 01/161 зі специфікаціями, договір підряду з ТОВ «Донбаський протипожежний центр» від 30 квітня 2014 року № 0165/ЗТО з додатками, рахунки-фактури, акти на подачу води, рахунки на оплату, акти приймання виконаних робіт, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, банківські виписки, що підтверджують фактичну сплату податку на додану вартість при оплаті позивачем придбаних товарів та послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналізуючи положень вищенаведених норм, суд зазначає, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до розділу 5 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 13 листопада 2013 року № 678 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (ДЗ) (додаток 3). Значення рядка З (ДЗ) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110. При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4). Залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду). Отже, від'ємне значення суми ПДВ виникає у разі, коли податковий кредит платника більший за податкове зобов'язання, тобто платник податку придбав більше робіт/товарів/послуг ніж продав протягом звітного (податкового) періоду.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача. Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, зокрема, відсутність у них обов'язкових реквізитів, передбачених частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», також, відповідність виписаних контрагентами позивача податкових накладних вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, відповідачем в акті перевірки не зазначається. Суд зазначає, що невиконання контрагентами позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для них і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Отже, сума фактично сплаченого позивачем податкового кредиту постачальникам у липні 2014 року у повному обсязі покриває суму залишку від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 67879503 грн., що підтверджує право позивача на отримання бюджетного відшкодування в заявленій в декларації за серпень 2014 року в сумі 67879503 грн., в тому числі в сумі 2033394 грн., яка зменшена відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість зменшення відповідачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведена правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України та позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 січня 2015 року № 0000073720 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 31 січня 2015 року № 0000073720, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2033394 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 508348 грн. 50 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 1 квітня 2015 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови

Суддя Смагар С.В.