Постанова № 43443382, 23.03.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ23 березня 2015 р. Справа № 804/2922/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: Панченко Я.І. Іванова С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕС" до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "АКСЕС" звернулося з позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та, з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог від 16.03.2015р., просить:

- визнати протиправними дії відповідача по визнанню в акті документальної позапланової невиїзної перевірки позивача від 04.11.2014р. №1605/10/04-81-22-01/35747794 фінансово-господарських операцій фіктивними, а правочинів - нікчемними;

- визнати протиправними дії відповідача щодо виключення (коригування) на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки позивача від 04.11.2014р. №1605/10/04-81-22-01/35747794 з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів та інших електронних баз Державної фіскальної служби України, суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ, які визначені позивачем у податкових деклараціях за період з 01.04.2014р. по 30.04.2014р. та 01.07.2014р. по 31.07.2014р.;

- зобов'язати відповідача відновити в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів та інших електронних баз Державної Фіскальної служби України суми податкового кредиту та податкових зобов'язнь з податку на додану вартість, які визначені позивачем у податкових деклараціях за період з 01.04.2014р. по 30.04.2014р. та 01.07.2014р. по 31.07.2014р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що посадовою особою відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «АГРОС-ДНЕПР» за квітень 2014р., ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «МЕГАТЕКС» за квітень 2014р., ТОВ «БК «ПРАЙМ» за липень 2014р., ТОВ «КОМЕРСАНТ ІНВЕСТ» за липень 2014р. за результатами якої було складено акт № 1605/10/04-81-22-01/35747794 від 04.11.2014р. за висновками якого було встановлено, що позивачем було завищено податковий кредит на загальну суму 156625,41грн. по взаємовідносинах з ТОВ «АГРОС-ДНЕПР», ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «МЕГАТЕКС», ТОВ «БК»ПРАЙМ», ТОВ «КОМЕРСАНТ ІНВЕСТ» та податкові зобов'язання на загальну суму 173079,44грн. по взаємовідносинах з ТОВ «АТЛАС АВТО ТРАНС АГ», ТОВ «ПРОМСПЕЦБУД», ДП «Криворізька теплоцентраль», ТОВ «ПРОМБУД-КР». Позивач не погоджується із висновками, викладеними в акті перевірки, вважає їх помилковими, надуманими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а також такими, що виникли в результаті ненадання належної оцінки та належного аналізу представником контролюючого органу договорів та інших первинних документів, невірного тлумачення умов укладених договорів. Позивач також зазначає, що здійснював оскарження висновків акту перевірки відповідно до положень п.56.2 ст.56, п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, однак висновки акту були залишені без змін, крім того, відповідь Головного управлінням фіскальної служби у Дніпропетровській області на скаргу було направлено з порушенням строків, встановлених розділом 7 Наказу від 25.12.2013р. №848 « Про затвердження Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів» у зв'язку з чим така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків. Позивач вказує на те, що до контролюючого органу були надані належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій, а також документи, що підтверджують використання придбаного товару та послуг у господарській діяльності та надані до податкової інспекції документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Посадовою особою відповідача також безпідставно не було прийнято до уваги постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2014р. у справі №804/15714/14, за якою дії податкової інспекції по проведенню звірок ТОВ «БК «ПРАЙМ» були визнані неправомірними. Також, на думку представника позивача, факт відсутності контрагентів за місцезнаходженням не може бути підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту та позивач не може нести відповідальність за протиправні дії контрагентів згідно до ст.61 Конституції України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився без поважної причини, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 26.02.2015р., 05.03.2015р., що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням, звітом електронного відправлення та факсимільним звітом (а.с.129-131 том 2).

Згідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, заслухавши думку представника позивача, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами відповідно до норм ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКСЕС» зареєстровано 05.03.2008р. як юридична особа за місцезнаходженням: 50042, Дніпропетровська область , м.Кривий Ріг, вул. Співдружності , буд.11, кв. 63 та з 05.03.2008р. перебуває на обліку у Криворізькій Центральній ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією Статуту позивача, копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.10.2014р., копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 10.05.2011р. №386616, копією Свідоцтва №100254361 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 16.11.2009р. (а.с.102-104, 109 , 111-124 том 2).

У період з 22.10.2014р. по 28.10.2014р. посадовою особою податкової інспекції на підставі наказу №641 від 21.10.2014р., повідомлення від 21.10.2014р., згідно п.20.1.4 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «АГРОС-ДНЕПР» за квітень 2014р., ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «МЕГАТЕКС» за квітень 2014р., ТОВ «БК «ПРАЙМ» за липень 2014р., ТОВ «КОМЕРСАНТ ІНВЕСТ» за липень 2014р. за результатами якої був складений акт за №1605/10/04-81-22-01/35747794 від 04.11.2014р. за висновками якого встановлено, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин між ТОВ «АГРОС-ДНЕПР», ТОВ «ТД «МЕГАТЕКС», ТОВ «КОМЕРСАНТ ІНВЕСТ», ТОВ «БК «ПРАЙМ» - «АКСЕС» - ТОВ «АТЛАС АВТО ТРАНС АГ», ТОВ «ПРОМБУД - КР», ТОВ «ПРОМСПЕЦБУД» та ДП «Криворізька теплоцентраль» за квітень, липень 2014р. за наслідками чого позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 156625,41грн. по взаємовідносинах з ТОВ «АГРОС-ДНЕПР», ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «МЕГАТЕКС», ТОВ «БК»ПРАЙМ», ТОВ «КОМЕРСАНТ ІНВЕСТ» та податкові зобов'язання на загальну суму 173079,44грн. по взаємовідносинах з ТОВ «АТЛАС АВТО ТРАНС АГ», ТОВ «ПРОМСПЕЦБУД», ДП «Криворізька теплоцентраль», ТОВ «ПРОМБУД-КР» (а.с. 37-80 том 2).

На підставі вищевказаного акту перевірки будь-якого податкового повідомлення-рішення відповідачем не приймалося, що підтверджується копією листа податкової інспекції від 29.12.2014р. №20624/10/04-81-22-07 (а.с. 96-97, 141-142 том 2).

Водночас, представник позивача у позові та в засіданні зазначає, що на підставі вказаного вище акту перевірки податковим органом проведені коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів та інших електронних базах Державної Фіскальної служби України, які були визначені позивачем у податкових деклараціях за період з 01.04.2014р. по 30.04.2014р. та 01.07.2014р. по 31.07.2014р. про що також зазначено і в листі ДПІ від 29.12.2014р. (а.с. 5,13 том 1, а.с. 96-97, 141-142 том 2).

Позивач не погоджується з вищенаведеними діями відповідача по визнанню у акті перевірки від 04.11.2014р. фінансово-господарських операцій фіктивними, а правочинів - нікчемними, а також щодо виключення (коригування) податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які визначені позивачем у податкових деклараціях за період з 04.04.2014р. по 30.04.2014р. та 01.07.2014р. по 31.07.2014р. без прийняття податкового повідомлення-рішення, просив їх визнати протиправними та зобов'язати відповідача відновити в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів та інших електронних базах Державної Фіскальної служби України суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ, які визначені позивачем у податкових деклараціях за період з 04.04.2014р. по 30.04.2014р. та 01.07.2014р.

Заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд не находить обґрунтованих правових підстав для задоволення позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивачеві в частині визнання протиправними дій відповідача по визнанню в акті документальної позапланової невиїзної перевірки позивача від 04.11.2014р. №1605/10/04-81-22-01/35747794 фінансово- господарських операцій фіктивними, а правочинів - нікчемними, суд виходить з наступного.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Акти ненормативного характеру (індивідуальний акт), в свою чергу, породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта ( чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Однак, оскаржувані акти та висновки, викладені в них, не є нормативними актами, оскільки не встановлюють, не змінюють і не скасовують норми права, не носять загальний чи локальний характер та не застосовується неодноразово.

Також ці акти, а також і дії по формуванню висновків, викладені в них, не є правовими актами індивідуальної дії, оскільки не породжують права і обов'язки у позивача. Тобто, в актах перевірок, складених посадовими особами податкового органу не містяться вимоги та приписи відповідача, які є обов'язковими для виконання позивачем.

Таким чином, зазначені акти та дії по формуванню будь-яких висновків, викладених у них, не можуть розглядатися як нормативно-правові акти чи правові акти індивідуальної дії у розумінні п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представником позивача не було надано суду доказів на підтвердження того, що дії відповідача по формуванню вказаних висновків, викладених у акті від 04.11.2014р. стали підставами для виникнення у позивача будь-яких прав та обов'язків, які є обов'язковими для виконання.

Також, слід зазначити, що сам акт перевірки та дії по формуванню висновків у вказаному акті можуть бути підставами для прийняття податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, будь-яких рішень, які є тими рішеннями, які породжують для сторін права та обов'язки та підлягають оскарженню в судовому порядку.

Як з'ясовано у ході судового розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, на підставі вищевказаного акту перевірки від 04.11.2014р. жодних рішень, які є обов'язковими для виконання позивачем не приймалося.

Враховуючи наведене та те, що дії відповідача щодо викладених висновків в акті від 04.11.2014р. не породжують будь-яких правових наслідків для позивача, не містять приписів та вимог відповідача, які є обов'язковими для виконання позивачем, а тому не можуть бути предметом судового розгляду, що виключає можливість задоволення таких позовних вимог.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїй постанові від 10.09.2013р. №21-237а13.

У відповідності до вимог ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Не підлягають задоволенню також і позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дії відповідача щодо виключення (коригування) на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки позивача від 04.11.2014р. №1605/10/04-81-22-01/35747794 з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів та інших електронних баз Державної фіскальної служби України, суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ, які визначені позивачем у податкових деклараціях за період з 01.04.2014р. по 30.04.2014р. та 01.07.2014р. по 31.07.2014р., виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.171 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

Згідно ст. 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх осадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим Кодексом України.

У пункті 61.1 ст.61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 6.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК).

Відповідно до ст.71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно п.п.72.1.1 .72.1 ст.72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

За приписами ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є, зокрема, документально підтверджена інформація, що надається платниками податків; інформація суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; дані перевірок платників податків.

Експлуатація інформаційних баз даних здійснюється відповідно до Тимчасового регламенту затвердженого наказом ДПС України від 24.12.2012р. №1198, який встановлює порядок дій структурних підрозділів територіальних органів Міндоходів з використання системи при виконанні функціональних обов'язків. ІС «Податковий блок» містить декілька підсистем - автоматизованих інформаційних систем (АІС), серед яких: «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», «Реєстрація платників податків», «Обробка податкової звітності та платежів», «Облік платежів», «Податковий аудит», а також «Скарга» та «Суди».

Інформація з вказаних підсистем в автоматичному режимі відображається в аналітичній системі ризикоорієнтованій системі адміністрування податків - «Аналітична система» за допомогою якої можна лише переглянути результати співставлення та відпрацювання схемного кредиту.

Працівники територіальних органів Міндоходів за спеціальною процедурою отримують права доступу користувача до компонентів системи (ролі) та інформаційних ресурсів відповідно до повноважень кожного окремого працівника. При цьому, Тимчасовим регламентом для кожної підсистеми визначено конкретні процедури, які можуть виконуватися, терміни та періодичність їх виконання, а також підрозділи на конкретному рівні (районний, центральний) щодо кожної окремої процедури, які відповідальні за внесення, актуалізацію та обробку даних в ІС «Податковий блок».

Отже, в ІС «Податковий блок» спеціально уповноваженими відповідальними особами територіальних органів Міндоходів щодо кожного окремого платника податків вносяться об'єктивні дані - податкова інформація: відомості щодо реєстрації платника податків, відомості щодо перебування його на обліку, дані податкової звітності платника податків (задекларовані), дані щодо фактичної сплати податків, результати податкового контролю та інша податкова інформація.

Інформація з ІС «Податковий блок» використовується територіальними органами Міндоходів, в тому числі під час проведення перевірок та звірок.

Такі дані (інформація) містяться в інформаційних базах в обсягах, що самостійно відображені платниками податків в податковій звітності. Поряд з цим в інформаційних базах міститься інформація контролюючих органів щодо результатів податкового контролю даних податкової звітності платника податків. При цьому, дані податкової звітності платника податків є даними платника податків, а результати податкового контролю - є даними контролюючого органу.

Таким чином відображення співробітниками контролюючих органів в інформаційних базах даних результатів податкового контролю щодо платників податків не є зміною показників податкової звітності з податку на додану вартість платника податків, а є лише відображенням відомостей ( податкової інформації) щодо фактів, які об'єктивно мали місце - проведення перевірки, її результати, при цьому, дані податкової звітності платника податків залишаються в обсягах, самостійно визначених платником податків.

Отже, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відображення в інформаційних електронних базах даних контролюючих органів відомостей (податкової інформації) щодо проведення перевірок та звірок є лише збиранням податкової інформації у формі податкового контролю, які не впливають на права та обов'язки позивача, оскільки не змінюють майнового стану платника податків без прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного податкового повідомлення-рішення.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, і частина 1 статті 71 КАС України покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником позивача у ході судового розгляду справи не наведено жодних підстав та не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що формування відповідачем висновків у акті від 04.11.2014р., внесення результатів перевірки до інформаційних баз податкової служби та відображення відповідачем в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів та інших електронних баз Державної Фіскальної служби України податкової інформації за актом від 04.11.2014р. створили, змінили юридичні права та обов'язки платника податку, тобто вказані дії відповідача породили для позивача будь-які правові наслідки, які є обов'язковими для виконання позивачем.

Не надано представником позивача і доказів того, що вказані вище дії відповідача спричинили збільшення чи зменшення податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість.

Також не можуть бути прийняті до уваги доводи про те, що відповідачем проведені коригування показників податкової звітності з ПДВ, які ним самостійно визначені у податкових деклараціях за спірний період, про що свідчить лист ДПІ від 29.12.2014р. № 20624/10/04-81-22-07 з огляду на те, що ці твердження є помилковими, оскільки зміст наведеного листа свідчить про те, що до АІС «Податковий блок» було внесено дані акту перевірки від 04.11.2014р. (а.с. 96-97, 141-142 том 2).

Одночасно слід зазначити, що є неспроможним і твердження позивача про те, що під час перевірки посадовою особою не було враховано висновки постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2014р. у справі №804/15714/14 з огляду на те, що представником позивача не надано доказів щодо набрання законної сили вказаною постановою суду станом на момент проведення перевірки 04.11.2014р., що виключає можливість прийняття даного судового рішення в якості належного та допустимого доказу у відповідності до вимог ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України та ст.124 Конституції України.

Не можуть бути задоволені і позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача відновити в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів та інших електронних баз Державної Фіскальної служби України суми податкового кредиту та податкових зобов'язнь з податку на додану вартість, які визначені позивачем у податкових деклараціях за період з 01.04.2014р. по 30.04.2014р. та 01.07.2014р. по 31.07.2014р., оскільки ці позовні вимоги є похідними та можуть бути задоволені лише за умови визнання протиправними дій відповідача з проведення перевірки.

В той же час, оскільки позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача не підлягають задоволенню, то не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги позивача про зобов'язання вчинити певні дії.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення зазначеного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

З огляду на викладене, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у відповідності до вимог ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕС" до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 30.03.2015р.

Суддя С.О. Конєва