Постанова № 43443089, 01.04.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2015 року Справа № 904/6409/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Помазкін А.Є., представник, дов. № 4/01 від 02.01.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"АГРО-СОЮЗ" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2014 року у справі № 904/6409/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "ІнтерМікро Дельта, Інк", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"АГРО-СОЮЗ", смт.Ювілейне, Дніпропетровська обл.

про стягнення 1 406 571,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2014 року Приватне акціонерне товариство "ІнтерМікро Дельта, Інк" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"АГРО-СОЮЗ" про стягнення 1 406 571,75 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.14р. (суддя Петренко) порушено провадження у справі.

13.11.14р. від сторін надійшла заява про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі № 904/6409/14.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.14р. (головуючий суддя Петренко Н.Е., судді - Колісник І.І., Бєлік В.Г. ) на підставі ст.. 78 Господарського процесуального кодексу затверджено мирову угоду, укладену 12.11.14р. між Приватним акціонерним товариством "ІНТЕРМІКРО ДЕЛЬТА, ІНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АГРО-СОЮЗ", відповідно до якої останнє зобов'язалось до 10 квітня 2015 року сплатити позивачу заборгованість в сумі 1 610 262, 91 грн., яка виникла за договором поставки шин № 85/12/02 від 17.04.2012 року. та припинено провадження по справі.

Не погодившись з ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить вищевказану ухвалу скасувати та поновити провадження по справі.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом не перевірено повноваження у представників сторін на вчинення дій щодо укладення мирової угоди. Мирова угода у справі №904/6409/14 та Заява №1 від 12 листопада 2014 року про затвердження Мирової угоди у справі була підписана директором ТОВ «Компанія «АГРО-СОЮЗ» Біликом Дмитром Івановичем. При цьому повноваження директора судом не були перевірені та не могли бути перевірені, адже в матеріалах справи відсутня копія Статуту Відповідача.

Відповідно до п. 6.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «АГРО-СОЮЗ» в редакції, яка діяла на момент винесення оспорюваної ухвали, вищим органом управління Товариства є Загальні збори його Учасників, в подальшому - «Збори», які складаються з Учасників Товариства або призначених ними представників. Збори мають право приймати рішення по всім питанням діяльності Товариства, у тому числі і з тих, що передані Зборами до компетенції виконавчого органу (Директору Товариства).

До компетенції Зборів належить: укладення одного чи декількох кредитних договорів (позик) або взяття на себе будь-яких зобов'язань Товариством та/або дочірніми підприємствами, що не були затверджені в Бюджеті Товариства та/або дочірніх підприємств, на суму, що перевищує або у сукупності призводить до перевищення 15 % передбачених Бюджетом кредитів (позик) та інших зобов'язань Товариства та/або дочірніх підприємств на відповідний календарний рік. (п.п. 6.2.15)

Повноваження, передбачені підпунктами 6.2.1 - 6.2.27 Статуту належить до виключної компетенції Зборів і не можуть бути передані до компетенції виконавчого органу (Директора Товариства).

Пунктом 6.7. Статуту встановлено, що виконавчим органом Товариства є Директор Товариства, надалі - «Директор», який здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства і є підзвітний Зборам. Директор вирішує усі питання діяльності Товариства, крім віднесених до виключної компетенції Зборів.

Відповідно до п. 6.9. Статуту Директор (з урахуванням обмежень, встановлених цим Статутом): укладає від імені Товариства в Україні та за її межами угоди повноваження на їх укладення та забезпечує виконання угод, договорів, контрактів.

У разі необхідності вчинення будь-яких правочинів (надання повноважень на їх вчинення) чи інших дій, рішення щодо яких віднесено за законодавством та/або цим Статутом до виключної компетенції Зборів. Директор має право їх вчиняти (здійснювати) лише після прийняття відповідного рішення Зборами.

Враховуючи вищевказані пункти Статуту Товариства директор Білик Дмитро Іванович не мав достатніх повноважень на укладення та підписання Мирової угоди у справі №904/6409/14 без отримання на це попередньої згоди Зборів Товариства.

Окрім того, судом в порушення норм процесуального права, не було перевірено під час укладення Мирової угоди повноваження Генерального директора Приватного акціонерного товариства «ІнтерМікро Дельта, Інк», про що свідчить відсутність у справі протоколу про його призначення, наказу про вступ на посаду, а також витягу з ЄДРПОУ, відповідно до якого можна встановити, що саме ця особа є керівником Позивача.

Крім того, скаржник зазначає, що закріплені в мировій угоду обов'язки Відповідача є більшими від предмету позову.

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався. Подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з надходженням представника та директора у відрядженні в м.Києві.

Представник позивача просить відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справи, мотивуючи тим, що таким чином відповідач затягує розгляд справи. Аналогічні клопотання заявлялися ним і в суді першої інстанції.

Згідно ст..77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст..69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже основною підставою для відкладення розгляду справи є неможливість вирішення спору в даному судовому засіданні, тобто неможливість достовірно встановити фактичні обставини справи.

Колегія суддів, враховуючи, що в матеріалах справи містяться необхідні дані для вирішення питання щодо повноважень директора (Статут товариства) та вирішення питання щодо відповідності рішення суду нормам матеріального та процесуального права, відповідач не позбавлений був права направити в судове засідання іншого представника, справа в судових інстанціях розглядається більше 7 місяців і відкладення розгляду справи не сприяє захисту права позивача в розумні строки, вважає клопотання про відкладення справи таким, що не підлягає задоволенню.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні зазначили, що господарським судом були перевірені повноваження сторін, усвідомлення ними наслідків укладання мирової угоди. Апелянтом не доведено, що директор товариства Білик Д.І. не мав права на укладання мирової угоди. Мирова угода не встановлює для апелянта новий обов'язок, оскільки сума мирової угоди складається з суми позову 1 674 630,44 грн. та суми сплаченого позивачем судового збору - 33 492,48 грн. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101, 106 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.

В серпні 2014 року Приватне акціонерне товариство "ІнтерМікро Дельта, Інк" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"АГРО-СОЮЗ" про стягнення 1 289 161,42 грн. основного боргу, 70 868,22 грн. пені, 46 724,11 грн. штрафу. Підставою звернення до суду стало невиконання відповідачем зобов'язань перед відповідачем, що випливають з укладеного між сторонами17.08.2012р. договору на поставку шин № 85/12/02, за яким позивач поставляв відповідачу обумовлений товар. Нарахування пені та штрафу передбачено умовами договору.

03.11.2014р. до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 1 289 161,42 грн. основного боргу, 172 252,25 грн. пені, 55 221,12 грн. штрафу, 60 135,51 грн. 3% річних, 97 860,14 грн. інфляційних втрат. Всього на суму 1 674 630,44 грн. Також позивач просив стягнути 33 492,61 грн. судового збору.

12.11.2014р. до суду надійшла заява про затвердження мирової угоди з доданої до неї мировою угодою. І заява і мирова угода підписані від позивача генеральним директором Науменко І.П., від відповідача директором Д.І.Білик. Підписи директорів скріплені печатками.

В мировій угоді сторони погодили, що станом на дату укладання даної угоди (12.11.2014р.) заборгованість відповідача складає 1 289 161,42 грн., розмір пені -172 252,25 грн., штрафу - 55 221,12 грн., 3% річних - 60 135,51 грн., інфляційних втрат - 97 860,14 грн.

Сторони погодили, що Відповідач сплачує основний борг, пеню, штраф, 3% річних та судовий збір в сумі 33 492,61грн., а всього суму 1 610 262,91 грн., відповідно до графіка, встановленого п.2.1.1. мирової угоди. А інфляційні втрати в сумі 97 860,14 грн. відповідач сплачує лише у разі порушення строків оплати, зазначених в п.2.1.1. мирової угоди.

Згідно ч.ч.1 - 4 ст.78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

В п.3.19. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанцій» зазначено,що одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК).

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Суддя має роз'яснити сторонам процесуальні наслідки припинення провадження зі справи, зазначивши про це в ухвалі. …

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

Колегія суддів констатує, що затверджена судом мирова угода безпосередньо стосується предмета позову, відповідає закону, остаточно вирішує спір і не може призвести до виникнення нового спору. Стосується лише прав і обов'язків сторін угоди, щодо предмета позову, які виникли на момент її укладання.

Господарський суд правильно затвердив мирову угоду. До затвердження мирової угоди господарський суд, згідно протоколу судового засідання, розглянув питання щодо повноважності сторін на підписання мирової угоди, усвідомлення ними наслідків відповідних процесуальних дій.

Колегія суддів зазначає, що мирова угода за своєю природою не є цивільним правочином, порядок укладання якого регулюється нормами матеріального права, а є одним із способів вирішення судового спору, який регулюється нормами процессуального права. Тому посилання відповідача на п.6.2.15 Статуту товариства, яким до виключної компетенції загальних зборів належить укладання кредитних договорів або взяття будь-яких інших зобов'язань Товариства, що не були затверджені в бюджеті …на суму, що перевищує або у сукупності призводить до перевищення 15% передбачених бюджетом кредитів та інших зобов'язань на відповідний календарний рік, не приймається судом до уваги.

Крім того, згідно п.6.2.16 Статуту товариства, до виключної компетенції зборів належить ініціювання, участь або врегулювання товариством та/або дочірніми підприємствами будь-якого судового спору, арбітражу або інших процесуальних дій, сума яких перевищує еквівалент 1 000 000 доларів США.

Таким чином, Мирова угода з боку відповідача підписана повноважною особою.

Посилання відповідача на те, що в мировій угоді обов'язки відповідача є більшими від предмету позову також не приймаються до уваги колегією суддів.

В мировій угоді крім сплати основної заборгованості, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат сторони також погодили питання щодо сплати судових витрат, що не суперечить закону. І загальна сума грошових зобов'язань за мировою угодою відповідає загальній сумі, яка б була стягнута з відповідача у разі прийняття судом рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наведених підстав. Рішення суду слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 66, 67, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"АГРО-СОЮЗ" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2014 року у справі № 904/6409/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 06.04.2015р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ Л.О.Чимбар

___ Л.В.Чоха