Рішення № 43442829, 31.03.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015 р. Справа № 917/117/15

За позовом Приватного підприємства "Бізон-тех 2006", вул. Новицького Якова, 11, м. Запоріжжя, 69005

до Приватного підприємства "Амарант-Арго", вул. 50-річчня Радянської влади, 1, с. Вирішальне, Лохвицький район, Полтавська область, 37264

про стягнення грошових коштів

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: Дмитрієв Є.М., довіреність № 21/15 від 08.01.2015р.

від відповідача: Пащенко В.В., довіреність б/н від 10.03.2015р.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення 493 254,07 грн заборгованості по договору поставки насіння № ПЛ.-Н-113 від 24.12.2015 р., з них: 194 105,80 грн - сума основного боргу; 202 459,66 грн - сума індексації ціни товару; 58 231,74 грн - штраф, 38 456,87 грн - пеня.

Представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позову наполягає, в обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по договору поставки насіння № ПЛ-Н-88 від 27.12.2011 р.

Суд оглянув, надані представником позивача, оригінали документів, доданих до позовної заяви.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на те, що договір є неукладеним, оскільки засновники відповідача не надавали згоди на підписання Специфікації № 1від 29.04.2013р. до договору поставки на суму 372 960,43 грн, а у директора відповідно до Статутних документів були відсутні повноваження на укладення договорів на суму, що перевищує 100 000,00 грн.

Крім того, відповідач вважає, що індексація вартості ціни товару у валютному еквіваленті та зазначає, що позивачем не надано належного і допустимого доказу значення показника К2 - середнього курсу продажу банками доларів США на міжбанківському валютному ринку на дату складання позовної заяви.

Також наголошує на тому, що розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача штрафних санкцій є надмірно великим при недоведеному розмірі збитків позивача.

31.03.2015 р. від позивача надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи, на вирішення якої поставити наступне питання:

Чи підтверджується документально заявлений ТОВ «Бізон-Тех 2006» розмір заборгованості за поставлене Приватному підприємству «Амарант-Агро» насіння кукурудзи PR39R86 за договором № ПЛ-Н-113 від 24.12.2012р. на дату складення розрахунку заборгованості?

Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу.

Як зазначив Вищий господарський суд України в пункті 2 Постанови Пленуму № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Проведення експертизи відповідач мотивує необхідністю встановлення розміру заборгованості за простроченим кредитом, за простроченими процентами, визначення розміру пені, 3% річних та інфляційних.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позивач до позовної заяви додав обґрунтований розрахунок сум, заявлених до стягнення, що дозволяє суду самостійно перевірити правильність здійснених позивачем нарахувань.

У зв'язку з викладеним суд вважає, що у даній справі відсутні питання для роз'яснення яких необхідні спеціальні знання, тому відсутні підстави для призначення судової економічної експертизи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, суд встановив:

24.12.2012 р. між Приватним підприємства "Бізон-тех 2006" (Постачальник) та Приватним підприємством "Амарант-Агро" (Покупець) укладено договір поставки насіння № ПЛ-Н-88 (а.с. 14-18).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором та специфікаціями до нього, зобов'язувався поставляти та передавати у власність відповідача насіння для сівби (надалі - товар), а відповідач зобов'язувався приймати товар та оплачувати його.

Згідно з п. 2.1. договору, найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в Специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами.

Відповідно до п. 2.2. договору, кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього договору не скасовує дію попередніх Специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не буде вказано в ній.

Дата (строк) поставки товару вказується в Специфікаціях (п.4.3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи сторонами підписано одну Специфікацію до договору № 1 від 29.04.2013 р. (а.с. 19), згідно з якою позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 372 960,43 грн.

У пункті 2 Специфікації сторони визначили умови та місце поставки (передачі) товару: EXW (згідно Інкотермс у редакції 2010 року) - склад Постачальника (позивача).

Згідно з п. 4.1. договору, вказана умова поставки (ЕXW) передбачає вибірку товару Покупцем зі складу Постачальника автомобільним транспортом за свій рахунок.

Позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар у строки, зумовлені сторонами, тільки за умови надходження на його поточний рахунок у строки, визначені в Специфікаціях, повністю суми попередньої оплати або авансових платежів, якщо тільки Специфікацією не було передбачено продаж товару на умовах 100% відстрочки чи розстрочки його оплати. Вказані платежі повинні бути проіндексовані відповідно до умов договору (п.4.4 договору)

Відповідно до п. 7.1.4 договору відповідач зобов'язувався з'явитися за товаром у місце поставки товару, прийняти його і передати в обмін нього позивачу належним чином оформлену довіреність на отримання товару.

Позивач, на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 372 960,43 грн, що підтверджується видатковою накладною № ЗП5658 від 29.04.2013 р. та довіреністю відповідача № 5АА0000146 від 29.04.2013 р. (а.с. 20 - 21).

Згідно наявних у справі доказів товар на загальну суму 372 960,43 грн отримувався відповідачем без будь-яких зауважень щодо його кількості чи якості.

Згідно з п. 5.1. Покупець зобов'язується оплатити Постачальнику товар, у строки та в розмірах, що визначені в Специфікаціях, а також зобов'язується сплатити суму індексації ціни товару в порядку, визначеному цим договором. Якщо в специфікації не вказано дату (строк) оплати товару, то такий товар оплачується покупцем у день його отримання від Постачальника.

Відповідно до п. 7.1.1. договору відповідач зобов'язався оплатити товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни товару) в порядку, строки та в розмірах згідно з договором та Специфікаціями.

Оплата товару повинна бути здійснена відповідачем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника. Підставою платежу є даний договір (п. 5.2 договору);

Згідно із п. 3 Специфікації товар повинен був оплачений відповідачем в порядку, вказаному в договорі, та в такі строки:

У пункті 3 Специфікації сторонами узгоджено, що граничним строком повного та остаточного розрахунку за товар є 30 жовтня 2013 року.

Проте, в установлені договором строки, відповідач здійснив розрахунки за поставлений товар частково - в сумі 178 854,63 грн.

Вартість отриманого товару в сумі 194 105,80 грн відповідачем не оплачена.

Вказану суму боргу позивач просить суд стягнути з відповідача.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

У відповідності до ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 5.6. договору сторони узгодили, що ціна товару, що вказана в специфікації, визначена на дату їх складання. У зв'язку з тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в день складання специфікації, то всі платежі покупця постачальнику за товар підлягають індексації.

Згідно з п. 5.1., пп. 7.1.1., 7.1.3. Договору відповідач зобов'язався оплатити товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни товару), для чого зобов'язався перед здійсненням будь-якого платежу провести його індексацію в порядку, визначеному договором.

У п. 3 Специфікацій сторони узгодили, що суми платежів підлягають індексації згідно із договором.

Згідно з п. 5.6. договору проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику; СП - сума платежу за товар; К2 - середній курс продажу банками доларів СІЛА за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день; К1 - курс гривні до долару США на дату складання специфікації, за яким визначалась ціна товару в ній (вказується в специфікаціях). Якщо показник К1 не вказаний у специфікаціях, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату складання специфікацій.

Для розрахунку такої індексації сторони в підпункті 5.6.1. договору визначили, що для показника К2 вони використовують середній курс продажу банками доларів США за гривні (показник ASK на веб-сторінці www.udinform.com в огляді фінансового дня) на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день, інформацію про який сторони одержують із веб-сторінки www.udinform.com в огляді фінансового дня.

Згідно з пп. 5.6.6. договору, зобов'язання покупця щодо сплати проіндексованих сум платежів є грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару. Сплачені покупцем постачальнику суми у зв'язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну товару вказану в специфікаціях, є індексацією (тобто збільшенням) ціни товару.

Відповідно до п. 5.6.4 договору при зверненні постачальником до суду із позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості за цим договором, суми прострочених і несплачених покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але показник К2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви.

Згідно розрахунку позивача сума індексації ціни неоплаченого відповідачем товару становить 202 459,66 грн.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 627 ЦК України, встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, користуючись правами, наданими вказаними нормами, сторони за взаємною згодою у п. 5.6. договору і в його підпунктах 5.6.1 - 5.6.6., передбачили, що ціна товару підлягає збільшенню шляхом індексації платежів за товар у разі збільшення курсу продажу долару США за гривні на міжбанківському валютному ринку, і обов'язок покупця (відповідач у справі тa боржник у зобов'язанні) сплачувати позивачу проіндексовані платежі за товар.

Враховуючи викладене, позивачем правомірно проведено індексацію ціни неоплаченого відповідачем товару в сумі 202 459,66 грн.

Згідно з ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 8.1.3. договору передбачено, що за прострочення строків виконання грошових зобов'язань відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 30% від простроченої суми.

Таким чином, прострочення відповідачем платежів за договором є підставою для застосування як пені, так і штрафу.

Позивач просить стягнути з відповідача 11 476,17 грн пені за період з 31.10.2013 р. по 14.04.2014 р. та 26 980,70 грн за період з 15.04.2014 р. по 16.01.2015 р. (всього 38 456,87 грн).

Судом враховується, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами у договорі встановлений інший, не заборонений законом, порядок застосування та нарахування штрафних санкцій, який дозволяє виходити за межі шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

У п. 8.2. договору, Сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 ГК України), а строк позовної давності з вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) по таким зобов'язанням Сторони згідно із ст. 259 ЦК України збільшують до трьох років.

Оскільки, зобов'язання за договором на даний час не виконані відповідачем, позивач правомірно здійснив нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає 38 456,87 грн пені за період з 31.10.2013 р. по 16.01.2015 р.

За порушення відповідачем строків оплати згідно п. 8.1.3 договору, позивачем також заявлено до стягнення штраф у розмірі 58 231,74 грн.

Суд враховує, що штраф і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання - неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони можуть врегульовувати свої відносини на власний розсуд. Умовами договору передбачено цивільно-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. При цьому законом не встановлено обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня.

Судом враховує правову позицію Верховного Суду України з даного питання викладену, зокрема, у постанові від 09.04.2012 р. по справі № 12/039.

Згідно ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів не однакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Таким чином, одночасне застосування штрафу та пені, у разі неналежного виконання зобов'язань за Договором, не суперечить вимогам закону та умовам договору.

Таким чином, судом враховується, що мала місце прострочка з оплати за товар понад 20 днів, штраф у розмірі 58 231,74 грн не перевищує 30% від суми основної заборгованості (19 4105,80 грн), тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за договором, відповідач факт прострочення сплати коштів за отриманий товар не спростував.

Суд відхиляє твердження відповідача стосовно того, що договір є неукладеним, оскільки на виконання Специфікації № 1 від 29.04.2013 р. до договору передав відповідачу весь товар на суму 32 960,43 грн, відповідач зазначений товар прийнятий та частково оплачений. Тобто, сторонами вчинені відповідні дії на виконання договору.

Доводи відповідача про наявність в статуті обмежень повноважень у керівника юридичної особи на укладення договору судом відхиляються, оскільки в ЄДР відсутні дані про обмеження.

Належних та допустимих доказів, того що договір підписаний не уповноваженою на те особою, відповідачем не надано.

Щодо індексації ціни товару, слід зазначити наступне:

Законодавство України, у тому числі статті 265, 190 господарського кодексу України, не містять імперативних приписів про те, що ціна товару в договорі повинна бути тільки фіксованою, тобто такою, що не може бути зміненою після укладення договору.

Також, ч. 4 ст. 179 ГК України закріплено принцип свободи договору, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Сторони за взаємною згодою передбачили, що ціна товару за договором є такою, що збільшується шляхом індексації покупцем сум платежів за товар на певний індекс.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Амарант-Арго" (вул. 50-річчя радянської влади, буд.1, с. Вирішальне, Лохвицький район, Полтавська область, 37264, ідентифікаційний код 36454236, п/р № 26008001335983 в АТ"ОТП Банк", код банку (МФО) 300528 на користь приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (вул. Новицького Якова, буд. 11, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код 34216986 п/р № 26006185176 в ПАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", м. Київ, МФО 380805) 194105,80 грн основного боргу, 202459,66 грн індексації ціни товару, 38456,87 грн пені, 58231,74 грн штрафу, 9865,09 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.04.2015р.

Суддя Сірош Д.М.