Ухвала суду № 43442711, 01.04.2015, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.04.2015 Справа № 20/45

м. Запоріжжя

Суддя Соловйов В.М., розглянувши матеріали скарги Комунального підприємства “КОМПАНІЯ “ВОДА ДОНБАСУ”

на дії Державної виконавчої служби України (04053, м. Київ, вул. Артема, 73, ідентифікаційний код 37471975)

по виконанню наказу господарського суду Донецької області від 03.10.2011р. № 20/45

у справі

За позовом: Публічного акціонерного товариства “ДТЕК “Донецькобленерго” (юридична адреса: 84600, Донецька область, м. Горлівка, пр-т. Леніна, 11; адреса для листування: 87528, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Войніч, 2, каб. 203, ідентифікаційний код 00131268)

до відповідача: Комунального підприємства “КОМПАНІЯ “ВОДА ДОНБАСУ” (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, 177а, ідентифікаційний код 00191678)

про стягнення 10 968 415, 35 грн.

ВСТАНОВИВ:

31.03.2015р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшла скарга КП “КОМПАНІЯ “ВОДА ДОНБАСУ” від 25.03.2015р. № 253/12 на дії Державної виконавчої служби України в процесі виконання рішення господарського суду Донецької області № 20/45 від 25.05.2011р. в якій скаржник просить суд:

поновити строк для оскарження постанови про арешт коштів боржника ЗВП № 41211546 від 12.12.2013р. на суму 392 819 005, 25 грн. в частині накладення арешту по виконавчому провадженню ВП № 29779478 (справа 20/45);

визнати неправомірними дії Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника ЗВП № 41211546 від 12.12.2013р. на суму 392 819 005, 25 грн. в частині накладення арешту по виконавчому провадженню ВП № 29779478 (справа 20/45);

скасувати постанову про арешт коштів боржника ЗВП № 41211546 від 12.12.2013р. на суму 392 819 005, 25 грн. в межах накладення арешту по виконавчому провадженню ВП № 29779478 (справа 20/45);

зняти арешт з рахунків, відкритих КП “Компанія “Вода Донбасу” через відокремлені підрозділи в банківських установах в межах накладення арешту по виконавчому провадженню ВП № 29779478 (справа 20/45).

Згідно ст. 1 Закону України від 12.08.2014р. № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції" у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та зобов’язано забезпечити розгляд:

господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - господарськими судами, що визначаються головою Вищого господарського суду України.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р “Про зміну територіальної підсудності господарських справ” на підставі подання Державної судової адміністрації України від 26.08.2014 № 8-4166/14 та від 29.08.2014 № 8-4211/14, ст. 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", ст. 34 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється такими судами:

господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області, господарським судом Запорізької області.

Отже, за териториальністю скарга підлягає розгляду у господарському суді Запорізької області.

Відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 31.03.2015р. справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

Скарга підлягає поверненню в зв’язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частинами 1, 2 ст. 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 36 ГПК України).

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та з метою правильного і однакового застосування розділу XIV ГПК України щодо порядку виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів пленум Вищого господарського суду України в підпункті 9.9 постанови від 17.10.2012р. № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” дав такі роз'яснення:

Скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження".

У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII1 ГПК тощо.

За приписами ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

При зверненні до суду з даною скаргою додані описи вкладення у цінний лист від 26.03.2015р., зі змісту яких вбачається, що на адресу стягувача та органу виконання було відправлено іншу скаргу ніж та, що надійшла до господарського суду Запорізької області.

Так, в пункті 1 графи “Найменування предметів” даних описів вкладення зазначено:

“1. Оригінал скарги на дії державної виконавчої служби України в процесі виконання рішення господарського суду Донецької області № 20/49 від 18.06.2011р."

В той же час, до матеріалів справи, що надійшли на адресу суду, додана інша скарга, а саме: скарга на дії державної виконавчої служби України в процесі виконання рішення господарського суду Донецької області № 20/45 від 25.05.2011р.

За приписами закону (ГПК України), при поданні позову позивач чи прокурор зобов’язаний надіслати сторонам та суду тотожну копію позовної заяви та додані до неї документи, що і повинно бути відображено у відповідному описі вкладення.

Таким чином, скаржником не надано жодних доказів надсилання на адресу стягувача та органу виконання копії скарги на дії державної виконавчої служби України в процесі виконання рішення господарського суду Донецької області № 20/45 від 25.05.2011р." та доданих до неї документів, що є безумовним порушенням імперативних приписів ст. 56 ГПК України.

Це порушує загальні принципи господарського судочинства, зокрема рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст.4-2 ГПК України) та змагальності (ст.4-3 ГПК України).

Також суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі чи в процесі виконання судового рішення.

Суд зазначає, що національним законодавством України (ст. 56 ГПК) передбачено забезпечення права інших учасників судового процесу на інформацію про подану скаргу та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов'язку скаржника надіслати іншим заінтересованим особам відповідні копії скарги та доданих до неї документів до її прийняття судом до розгляду.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні ЄСПЛ у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи одстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого судового рішення у справі.

Таким чином, право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, включає в себе обов'язок заявника належним чином інформувати інших учасників судового процесу про подання скарги до суду шляхом направлення на їх адресу копії скарги з усіма додатками. Таке інформування повинно бути здійснене скаржником до прийняття судом скарги до розгляду. Отже, прийняття скарги до розгляду до виконання заявником (скаржником) вказаного обов'язку, не відповідатиме статті 6 Конвенції.

У зв'язку із тим, що судом встановлено, що скаржником не надано належних доказів відправки Публічному акціонерному товариству “ДТЕК “Донецькобленерго” та Державній виконавчий службі України копії скарги та доданих до неї документів, повернення скарги є не правом, а обов'язком суду.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п. 6 ч.1 ст. 63, ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Комунального підприємства “КОМПАНІЯ “ВОДА ДОНБАСУ” від 25.03.2015р. № 253/12 на дії Державної виконавчої служби України в процесі виконання рішення господарського суду Донецької області № 20/45 від 25.05.2011р. та додані до неї документи на 176 аркушах повернути без розгляду.

Суддя Соловйов В.М.