Рішення № 43442701, 26.03.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/25/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2015 Справа № 908/720/15-г

За позовом: Приватного підприємства "ПроНет" (юридична адреса: 01014 м. Київ, вул. Струтинського, 6; поштова адреса: 04073 м. Київ, вул. Марка Вовчка, 18-А)

до Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (87535 м. Маріуполь, пл. Машинобудівників, 1)

про стягнення 426 694 грн. 33 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Глинківський О.В., дов. б/н від 17.06.2014 р.

від відповідача: Горячова А.Г., дов. 3 234/юро-79 від 17.03.2014 р.

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Приватного підприємства "ПроНет", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області про стягнення 311 966 грн. 99 коп. основного боргу, 25 845 грн. 69 коп. пені, 11 015 грн. 74 коп. 3% річних, 77 865 грн. 91 коп. втрат від інфляції.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", якщо місцевий господарський суд знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то заява подається до господарського суду за територіальною підсудністю судових справ

Відповідно до розпорядження голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р розгляд господарських справ Донецької області, здійснюється господарським судом Запорізької області.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., автоматичним розподілом справ між суддями від 04.02.2015р., справу № 908/720/15-г передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 04.02.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/720/15-г, присвоєно справі номер провадження 27/25/15 та призначено судове засідання на 03.03.2015р.

Ухвалою суду від 03.03.2015р. розгляд справи відкладався на 26.03.2015р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

26.03.2015р. продовжено судовий розгляд справи № 908/720/15-г.

До початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 26.03.2015р. позивач надав клопотання про уточнення розміру пені (зменшення пені на суму 7 735грн.21коп). та просить суд стягнути з відповідача 311 966 грн. 99 коп. основного боргу, 18 110 грн. 48 коп. пені, 11 015 грн. 74 коп. 3% річних, 77 865 грн. 91 коп. втрат від інфляції.

Клопотання позивача прийнято судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 311 966 грн. 99 коп. основного боргу, 18 110 грн. 48 коп. пені, 11 015 грн. 74 коп. 3% річних, 77 865 грн. 91 коп. втрат від інфляції.

Відповідач надав письмовий відзив, відповідно до якого позовні вимоги визнав частково та просить суд відмовити позивачу у стягненні пені в розмірі 5 804 грн. 72 коп. (письмовий відзив міститься в матеріалах справи).

Крім того, відповідач надав письмову заяву, в якій просить суд розстрочити виконання судового рішення строком на 6 місяців.

Позивач заперечив проти розстрочення виконання судового рішення строком на 6 місяців.

Відповідно до ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивача та відповідача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 20.02.2012р. між Приватним підприємством "ПроНет" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Азовзагальмаш" (замовник) укладено договір № 191111.

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає та оплачує, а виконавець зобов'язується виконати модернізацію телекомунікаційної системи замовника для чого:

- поставити обладнання згідно з специфікацією (додаток № 1 до договору);

- виконати роботи по модернізації телекомунікаційної системи, згідно з договірними цінами (додатки № 2, № 3, № 4, № 5), у відповідності до «Проекту модернізації телекомунікаційної системи» шифр «ПРОНЕТ 200411» за етапами по наступних фрагментах телекомунікаційної системи замовника:

1.1.1 .СКС майданчику «А»;

1.1.2.СКС Заводоуправління в частині інженерних корпусів 1, 2;

1.1.3.СКС будівлі « 8 ворота»;

1.1.4.Обладнання ядра мережі, що встановлено в Заводоуправлінні і центрі ІТ.

Згідно п. 2.3 договору загальна сума договору згідно із специфікацією (додаток № 1 до договору) та локальними кошторисами з розрахунками договірної ціни (додатків № 2, № 3, № 4, № 5 до договору) складає 2 499 772,49 грн., окрім того ПДВ-20% 499 954,50 грн., що складає разом 2 999 726,99 грн.. Остаточна сума договору визначається з урахуванням п. 2.7 даного договору.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 7 до договору загальна суму по договору з урахуванням доповнень та змін складає 6 131 920 грн. 24 коп., разом з ПДВ.

Згідно п. 3.4 договору на підтвердження виконання робіт з використанням матеріалів по факту виконання виконавець надає замовнику акти здачі приймання виконаних робіт (ф.№ КБ-2в) та довідку про вартість виконаних робіт та витрат (ф.№ КБ-3).

Відповідно до п. 3.5 договору замовник у 5-ти денний строк з дня отримання акту здачі приймання виконаних робіт (ф.№ КБ-2в) та витрат (ф.№ КБ-3) надсилаю виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від прийняття робіт.

Пунктом п. 3.8 договору визначено, що передача обладнання виконавцем замовнику відбувається на підставі акту передачі обладнання та/або видаткової накладної.

Згідно до п. 3.9 договору замовник у 5-ти денний строк з дня отримання акту передачі обладнання надсилає виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від прийняття обладнання.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 5 до договору виконавець починає виконання робіт і постачання обладнання на протязі 5 днів з моменту перерахування замовником 25% суми згідно п. 3 додаткової угоди № 5 до договору.

Відповідно до п. 7 додаткової угоди № 5 до договору розрахунок за поставлене обладнання та виконані роботи за даною додатковою угодою здійснюється перерахуванням замовником на розрахунковий рахунок виконавця суми за фактично поставлене обладнання та виконані роботи згідно актів передачі обладнання або видаткових накладних та актів здачі-приймання виконаних робіт, підписаних представниками сторін протягом 5 календарних днів з моменту підписання відповідних актів.

Зобов'язання по додатковій угоді № 5 до договору виконані позивачем в повному обсязі та належним чином, що підтверджується актами передачі обладнання № 14 та № 15 та актами приймання виконаних будівельних робіт № 14, № 15 та № 16, підписані сторонами 11.12.2013р.

Таким чином, відповідно до п. 7 додаткової угоди № 5 до договору, відповідач мав перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму за фактично поставлене обладнання та виконані роботи не пізніше 16.12.2013р.

Проте, зобов'язання щодо проведення розрахунків за договором (відповідно до п. 7 додаткової угоди № 5) Відповідачем було порушено: належний розрахунок не був проведений. Таким чином, починаючи з 17.12.2013 року у Відповідача перед Позивачем по додатковій угоді № 5 до договором виник і продовжує існувати борг.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 6 до договору виконавець починає виконання робіт і постачання обладнання на протязі 5 днів з моменту перерахування замовником 25% суми згідно п. 3 додаткової угоди № 6 до договору.

Згідно до п. 7 додаткової угоди № 6 до договору розрахунок за поставлене обладнання та виконані роботи за даною додатковою угодою здійснюється перерахуванням замовником на розрахунковий рахунок виконавця суми за фактично поставлене обладнання та виконані роботи згідно актів передачі обладнання або видаткових накладних та актів здачі-приймання виконаних робіт, підписаних представниками сторін протягом 5 календарних днів з моменту підписання відповідних актів.

Зобов'язання по додатковій угоді № 6 до договору виконані позивачем в повному обсязі та належним чином, що підтверджується Актом передачі обладнання № 12, підписаний сторонами 02.12.2013р.

Таким чином, відповідно до п. 7 додаткової угоди № 6 до договору, відповідач мав перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму за фактично поставлене обладнання не пізніше 09.12.2013р.

Проте, зобов'язання щодо проведення розрахунків за договором (відповідно до п. 7 додаткової угоди № 6) відповідачем було порушено: належний розрахунок не був проведений.

Таким чином, починаючи з 10.12.2013 року у відповідача перед позивачем по додатковій угоді № 6 до договором виник і продовжує існувати борг.

Відповідно до п. 6 додаткової угоди № 7 до договору виконавець починає виконання робіт і постачання обладнання на протязі 5 днів з моменту перерахування замовником 25% суми згідно п. 3 додаткової угоди № 7 до договору.

Відповідно до п. 8 додаткової угоди № 7 до договору розрахунок за поставлене обладнання та виконані роботи за даною додатковою угодою здійснюється перерахуванням замовником на розрахунковий рахунок виконавця суми за фактично поставлене обладнання та виконані роботи згідно актів передачі обладнання або видаткових накладних та актів здачі-приймання виконаних робіт, підписаних представниками сторін протягом 5 календарних днів з моменту підписання відповідних актів.

Зобов'язання по додатковій угоді № 7 до договору виконані позивачем в повному обсязі та належним чином, що підтверджується Актом передачі обладнання № 13, підписаний сторонами 10.12.2013р.

Таким чином, відповідно до п. 8 додаткової угоди № 7 до договору, відповідач мав перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму за фактично поставлене обладнання не пізніше 16.12.2013р.

Проте, зобов'язання щодо проведення розрахунків за договором (відповідно до п. 8 додаткової угоди № 7) відповідачем було порушено: належний розрахунок не був проведений.

Таким чином, починаючи з 17.12.2013 року у відповідача перед позивачем по додатковій угоді № 7 до договором виник основний борг у розмірі 311 966 грн. 99 коп.

Позивач надсилав на адресу відповідача претензію № 364 від 09.07.2014р. з вимогою погашення заборгованості.

Претензію відповідач отримав, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення рекомендованого листа 21.07.2014р. Суму основного боргу у розмірі 311 966 грн. 99 коп. не сплатив.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 311 966 грн. 99 коп. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 11 015 грн. 74 коп. 3% річних, 77 865 грн. 91 коп. втрат від інфляції.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт виконання зобов'язань за договором № 191111 від 20.02.2012р. належним чином відповідач не довів.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 11 015 грн. 74 коп. 3% річних, 77 865 грн. 91 коп. втрат від інфляції заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 18 110 грн. 48 коп. пені за період з 04.02.2014р. по 16.06.2014р. (з урахуванням заяви позивача про уточнення - зменшення розміру пені на 7735,21грн.).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6.3 договору при затримці платежів відносно вказаних в цьому договорі строків замовник зобов'язаний сплатити виконавцю пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, діючої на час нарахування пені, від несплаченої суми за кожний день затримки платежу.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 6 від 23.03.12р. «Про судове рішення», якщо про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Нарахування позивачем пені, у зв'язку з порушенням умов договору № 191111 від 20.02.2012р. у розмірі 18 110 грн. 48 коп. не суперечить нормам діючого законодавства України та підлягає стягненню саме у цій сумі.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 311 966 грн. 99 коп. основного боргу, 18 110 грн. 48 коп. пені, 11 015 грн. 74 коп. 3% річних, 77 865 грн. 91 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення строком на 6 місяців не задовольняється з огляду на наступне.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами, внесеними згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. N 2) суд зазначив, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надання розстрочення виконання рішення можливе за наявності обставин, що ускладнюють або роблять його неможливим. Відсутність грошових коштів для сплати грошових зобов'язань, наявність бюджетної заборгованості та фінансово-економічні труднощі не є достатньо обґрунтованою підставою для надання відстрочення виконання рішення.

За таких обставин, клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення судом не задовольняється.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідач не позбавлений права на звернення з заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України з наданням належних та допустимих доказів в обґрунтування.

Згідно з пленумом Вищого господарського суду України постанова від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення» про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 26.03.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, оскільки в матеріалах справи міститься письмова заява позивача щодо уточнення та зменшення суми пені (заявлена пеня в позові 25845,69грн., зменшено суми пені позивачем до 18110,48грн.).

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 121 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства "ПроНет", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь, Донецька область задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (87535 Донецька область м. Маріуполь, пл. Машинобудівників, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 13504334) на користь Приватного підприємства "ПроНет" (юридична адреса: 01014 м. Київ, вул. Струтинського, 6; поштова адреса: 04073 м. Київ, вул. Марка Вовчка, 18-А, ідентифікаційний код юридичної особи 21680973) 311 966 (триста одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 99 коп. основного боргу, 18 110 (вісімнадцять тисяч сто десять) грн. 48 коп. пені, 11 015 (одинадцять тисяч п'ятнадцять) грн. 74 коп. 3% річних, 77 865 (сімдесят сім тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн. 91 коп. втрат від інфляції, 8 379 (вісім тисяч триста сімдесят дев'ять) грн. 18 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 30.03.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.