Постанова № 43442577, 31.03.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року Справа № 803/264/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А. Я.,

при секретарі судового засідання Новак Л.О.,

за участю представника позивача Мірач І.П.,

представників відповідача Борсук С.А., Нінічук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОШЕ» до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОШЕ» (далі - ТзОВ «ДОШЕ») звернулося в суд із позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14 листопада 2014 року №205000004/2014/000243/2, визнання протиправною бездіяльності щодо безпідставного нездійснення митного оформлення товару за митною декларацією від 13 листопада 2014 року №205070000/2014/049797 у строк, передбачений частиною першою статті 255 Митного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Ягодинською митницею Міндоходів, необґрунтовано та неправомірно було відмовлено у здійсненні митного оформлення партії товару U 5225, а саме, універсального концентрату аміномакс, призначеного для відгодівлі свиней, від 25 кг живої ваги і до забою, вагою нетто 20 000 кг, за ціною 2,14 польських злотих за 1 кг (без врахування транспортних витрат), придбаного позивачем згідно контракту купівлі-продажу №1/2014 від 7 лютого 2014 року, специфікації №86 від 12 листопада 2014 року та інвойсу №FSE-116/14/SZ від 12 листопада 2014 року.

ТзОВ «ДОШЕ» для митного оформлення й митного контролю товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон, було надано відповідачу усі необхідні електронні документи. В графах 12, 45 митної декларації (далі - МД) №205070000/2014/049797 від 13 листопада 2014 року позивачем було вказано митну вартість у розмірі 45 600 польських злотих, що в гривнях становить 206 074 грн. 33 коп., визначену за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до наданих відповідачу документів та в порядку, передбаченому статтею 58 Митного кодексу України.

За результатами розгляду 14 листопада 2014 року було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів (далі - рішення) №205000004/2014/000243/2, яким було скориговано митну вартість даного товару та визначено її в сумі 45 600 польських злотих, що в гривнях становить 211 263 грн. 25 коп. (по курсу Національного банку України (далі - НБУ) 4 грн. 632966 коп./польський злотий), у зв'язку з тим, що подані для підтвердження митної вартості товару документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а в документах, поданих для підтвердження митної вартості мають місце розбіжності: транспортні витрати, що зазначені у калькуляції не відповідають транспортним витратам, що зазначені у фактурі, а також декларантом не був поданий витребовуваний документ про транспортні перевезення (договір).

14 листопада 2014 року позивачем отримано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі - картка відмови) №205070000/2014/00162, в зв'язку з невідповідністю заповнення граф 12, 45 МД вимогам статті 53 Митного кодексу України. У цій же картці відмови визначено умову, виконання якої забезпечує можливість здійснення митного оформлення - привести рівень митної вартості у відповідності до рішення від 14 листопада 2014 року №205000004/2014/000243/2.

Таким чином, різниця між митною вартістю, визначеною митницею та митною вартістю, визначеною декларантом становить 5 188 грн. 92 коп. (1 120 польських злотих) на користь першої. З метою подальшого збуту придбаного товару 17 листопада 2014 року позивачем подано для митного оформлення товару нову МД №205070000/2014/050360, зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товару та надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України в розмірі 610 грн. 22 коп., що був визначений митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України. Митне оформлення у цьому випадку проводилось за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

Вважає, що у Ягодинської митниці Міндоходів не було підстав для відмови у митному оформленні товару через невідповідність заповнення граф 12, 45 МД вимогам статті 53 Митного кодексу України.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні від 26 лютого 2015 року №03-70-10/15-136 пред'явленні позовні вимоги заперечив, з наступних підстав.

Під час митного оформлення товару, задекларованого ТзОВ «ДОШЕ», посадовою особою митного поста «Луцьк» виявлено розбіжності, які впливають на обчислення митної вартості: транспортні витрати, що заявлені в калькуляції не відповідають транспортним витратам, які зазначені у фактурі. У зв'язку із виявленими розбіжностями щодо сум транспортних витрат було неможливо достовірно перевірити числове значення заявленої митної вартості.

ТзОВ «ДОШЕ» було надіслане електронне повідомлення про необхідність надання оригіналів документів, які підтверджують транспортні витрати, що зазначені у графі 44 МД та договір на перевезення на предмет розбіжностей у відомостях, що заявлені у цих документах.

У заяві від 8 грудня 2014 року позивачем було надано пояснення щодо неможливості надати митному органу контракт на перевезення товару, у зв'язку із тим, що він не укладався у письмовій формі. Проте, на думку представника відповідача, викладена у заяві від 8 грудня 2014 року позиція ТзОВ «ДОШЕ» не була належним чином обґрунтована, а додані до заяви документи не підтвердили задекларованої митної вартості.

На підставі викладеного, посадовою особою органу доходів і зборів 14 листопада 2014 року було прийняте рішення про коригування митної вартості №205000004/2014/000243/2.

Листом від 17 грудня 2014 року №03-70-52/1910 Ягодинська митниця Міндоходів повідомила позивача про неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору, заявленою декларантом, з відповідним обґрунтуванням.

Крім того, зазначає, що строк митного оформлення був перевищений виключно у зв'язку із виявленими розбіжностями у сумах транспортних витрат, та, як наслідок, витребування у декларанта додаткових документів.

На підставі вищевикладеного, вважає, що рішення про коригування митної вартості від 14 листопада 2014 року №205000004/2014/000243/2 прийняте у відповідності до вимог Митного кодексу України, а тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві, додатково зазначила, що позивач надав митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, згідно із переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які ідентифікують оцінюваний товар, зокрема, інвойс та калькуляцію, які містили усі складові митної вартості товару, а саме: ціну товару, вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України та вартість перевезення на митній території України. Просила визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 14 листопада 2014 року №205000004/2014/000243/2, визнати протиправною бездіяльність щодо безпідставного нездійснення митного оформлення товару за митною декларацією від 13 листопада 2014 року №205070000/2014/049797 у строк, передбачений частиною першою статті 255 Митного кодексу України.

Представники відповідача в судовому засіданні позову не визнали з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову, просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 червня 2008 року проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОШЕ».

13 листопада 2014 року позивачем через декларанта було подано на митний пост «Луцьк» Ягодинської митниці Міндоходів, правонаступником якої є Волинська митниця ДФС, для митного оформлення партію товару U 5225, а саме, універсального концентрату аміномакс, призначеного для відгодівлі свиней, від 25 кг живої ваги і до забою, вагою нетто 20 000 кг, за ціною 2,14 польських злотих за 1 кг на загальну суму 42 800 польських злотих (без врахування транспортних витрат), що надійшов згідно контракту купівлі-продажу №1/2014 від 7 лютого 2014 року, специфікації №86 від 12 листопада 2014 року та інвойсу №FSE-116/14/SZ від 12 листопада 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, декларантом для митного оформлення товару були подані: ВМД №205070000/2014/049797, міжнародна товаротранспортна накладна СМR В/N від 12 листопада 2014 року; калькуляція транспортних витрат В/N від 6 листопада 2014 року; рахунок-фактура (інвойс) №FSE-116/14/SZ від 12 листопада 2014 року; специфікація №86 від 12 листопада 2014 року; специфікація б/н від 7 лютого 2014 року; контракт №1/2014 від 7 лютого 2014 року; ветеринарні свідоцтва ЕРД-00 №492373 від 13 листопада 2014 року; сертифікат походження товару РL/МF/АК 0339355 від 12 листопада 2014 року; сертифікат якості від 12 листопада 2014 року; інші документи, перелічені в графі 44 ВМД. В графах 12, 45 МД №205070000/2014/049797 від 13 листопада 2014 року було вказано митну вартість товару у розмірі 206 074 грн. 33 коп., визначену за ціною контракту.

За вказаною МД №205070000/2014/049797 від 13 листопада 2014 року позивачу було відмовлено у митному оформленні товару, у зв'язку із невідповідністю заповнення граф 12, 45 МД вимогам статті 53 Митного кодексу України, та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 листопада 2014 року №205070000/2014/00162 і рішення про коригування митної вартості товарів від 14 листопада 2014 року №205000004/2014/000243/2.

У графі 30 рішення про коригування митної вартості товарів від 14 листопада 2014 року №205000004/2014/000243/2 митним органом було визначено митну вартість товару у розмірі 45 600 польських злотих за ціною 2,28 польських злотих за 1 кг, а у графі 33 рішення зазначено, що митна вартість товарів не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять всіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а в документах, поданих для підтвердження митної вартості мають місце розбіжності, а саме: транспортні витрати, що зазначені у калькуляції не відповідають транспортним витратам, що зазначені у фактурі, а також декларантом не був поданий витребовуваний документ про транспортні перевезення (договір).

ТзОВ «ДОШЕ» здійснило митне оформлення товару зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товару та надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України в розмірі 610 грн. 22 коп., що був визначений митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України. Повторне митне оформлення товару відбувалось за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

В подальшому, позивач звернувся до Ягодинської митниці Міндоходів із заявою від 8 грудня 2014 року №08/01, долучивши додаткові документи (завірені копії з неофіційним перекладом листів компанії «DOSSCHE» від 14 листопада 2014 року), у якій просив визнати заявлену ТзОВ «ДОШЕ» за основним методом згідно ДМВ №205070000/2014/049797 від 13 листопада 2014 року митну вартість товару, скасувати рішення про коригування митної вартості товару №205000004/2014/000243/2 від 14 листопада 2014 року, вирішити питання про повернення внесеної ТзОВ «ДОШЕ» грошової застави та надати пояснення, чому митне оформлення товару не було завершено у строк, передбачений частиною першою статті 255 Митного кодексу України, а фактично проводилось протягом 11 год. 30 хв.

Ягодинська митниця Міндоходів листом від 17 грудня 2014 року №03-70-52/1910 проінформувала позивача про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, виходячи з того, що позивачем не було подано документів, які документально підтверджують розбіжності витрат, понесених на транспортування в країні експортера. Крім того, у цьому листі митний орган також зазначив, що строк митного оформлення товару був перевищений з підстав визначених частиною другою статті 255 Митного кодексу України.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі рішення про коригування митної вартості товарів, з наступних підстав.

Статтею 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою - третьою статті 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, сьомої - дев'ятої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Частинами першою - другою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Статтею 256 Митного кодексу України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом (за ціною договору) та надання відповідачу необхідних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Судом встановлено, що заявою від 8 грудня 2014 року №08/01 позивачем, в межах строків, визначених статтею 55 Митного кодексу України, були надані органу доходів і зборів пояснення та додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, проте, відповідачем відмовлено у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Разом з тим, суд вважає, що Ягодинською митницею Міндоходів не було враховано, що відповідно до пункту 6.1 контракту №1/2014 від 7 лютого 2014 року та товарно-супровідних документів поставка спірного товару відбувалася на умовах СРТ - м. Луцьк, Україна Правил Інкотермс 2000, а це означає, що продавець зобов'язаний поставити товар до місцезнаходження покупця, при цьому, понесені ним транспортні витрати включаються до ціни товару. У спірному випадку замовлення перевезення вантажу та оплату послуг з перевезення товару здійснював продавець компанія «DOSSCHE» (Республіка Польща), саме перевезення здійснювалося фірмою F.H.U. MICHAL (Республіка Польща), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 12 листопада 2014 року.

До заяви від 8 грудня 2014 року позивачем було додано лист-засвідчення компанії «DOSSCHE» (Республіка Польща) від 14 листопада 2014 року, у якому вказано, що фірма співпрацює із транспортною фірмою F.H.U. MICHAL, яка займається перевезенням товару з м. Сандомєж до м. Луцька, співпраця відбувається згідно із домовленістю, схваленою законом, а також відповідно до замовлень на поставку різних вантажів, беручи до уваги принципи і вартість перевезення, зазначені у підрахунку витрат.

З цього слідує, що перевезення спірного вантажу відбувалося без укладення письмового договору, відтак, позивач не міг надати такий договір на вимогу митного органу.

Разом з тим, до митного оформлення декларантом була надана калькуляція транспортних витрат, а в подальшому позивач у заяві від 8 грудня 2014 року письмово пояснив розбіжність витрат щодо транспортування в калькуляції та фактурі. При цьому, до заяви було також надано лист-пояснення компанії «DOSSCHE» (Республіка Польща) від 14 листопада 2014 року, з якого слідує, що розбіжність виникла внаслідок того, що останній розрахунок (калькуляція) було складено 6 листопада 2014 року (поставка товару відбулася 13 листопада 2014 року), а збільшення витрат на перевезення (згідно із інвойсом) пов'язане із зростанням цін на страхування транспортних засобів та на пальне.

Крім того, суд бере до уваги доводи позивача про те, що вартість перевезення товару до місця ввезення на митну територію України у калькуляції є вищою, ніж у інвойсі, і саме більша вартість була включена декларантом до митної вартості товару, тому наявність зазначених вище розбіжностей не призвела а ні до заниження митної вартості товару, а ні до заниження митних платежів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що позивачем доведено заявлену митну вартість товару за ВМД №205070000/2014/049797 від 13 листопада 2014 року, відповідачем в свою чергу не доведено, що декларантом за вказаною митною декларацією було невірно визначено митну вартість товару за основним методом, відтак, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення.

Разом з тим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Волинської митниці ДФС щодо безпідставного нездійснення митного оформлення товару за ВМД №205070000/2014/049797 від 13 листопада 2014 року у строк, передбачений частиною першою статті 255 Митного кодексу України, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, уповноваженою особою декларанта ТзОВ «ДОШЕ» було подано для здійснення митного контролю та митного оформлення МД №205070000/2014/049797 о 13 год. 37 хв. 13 листопада 2014 року. Того ж дня о 17 год. 16 хв. посадова особа митного органу прийняла вказану декларацію до митного оформлення та через розбіжності у поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення документах декларанту о 20 год. 33 хв. 13 листопада 2014 року було направлено електронне повідомлення з вимогою надання додаткових документів. Пояснення щодо відсутності витребуваних митним органом документів були надані декларантом 14 листопада 2014 року о 14 год. 21 хв. та в той же день було прийнято рішення про коригування митної вартості №205000004/2014/000243/2 від 14 листопада 2014 року і надіслане декларанту о 18 год. 42 хв., що підтверджується поясненнями представників сторін та роздруківками електронних повідомлень між декларантом та Ягодинською митницею Міндоходів.

Відповідно до частини першої, другої статті 255 Митного кодексу України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений, зокрема, на час виконання відповідних формальностей виключно у разі подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні.

На думку суду, перебіг строку митного оформлення у спірному випадку слід обчислювати з 17 год. 16 хв. 13 листопада 2014 року, тобто, з моменту, коли посадова особа митного органу прийняла декларацію до митного оформлення. При цьому, в межах чотиригодинного строку посадовою особою митного органу, а саме, о 20 год. 33 хв. 13 листопада 2014 року, було направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою надання додаткових документів, а після отримання відповідних пояснень щодо відсутності витребовуваних документів було прийнято оскаржуване рішення.

Таким чином, строк митного оформлення був перевищений у зв'язку із виявленими розбіжностями у сумах транспортних витрат, та, як наслідок, витребування у декларанта додаткових документів, що відповідає вимогам пункту 6 частини другої статті 255 Митного кодексу України.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийняття рішення про коригування митної вартості від 14 листопада 2014 року за №205000004/2014/000243/2, а тому адміністративний позов в цій частині підлягає до задоволення.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ягодинської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 14 листопада 2014 року за №205000004/2014/000243/2.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Я. Ксензюк

Повний текст постанови виготовлений 3 квітня 2015 року.