Ухвала суду № 43441775, 18.03.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2568/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1011/15Головуючий у 1-й інстанції Сидоренко Ю. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Пікуля В.П., Прядкіної О.В.

При секретарі : Кальник А.М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 5 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Наконечної Надії Павлівни про встановлення факту, що має юридичне значення, скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 5 лютого 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Встановлено факт, що є рівними частки у майні, яке було у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_5, право власності на ? частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 243 грн. 60 коп. у відшкодування понесених судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 231 грн. 43 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, просить рішення змінити в частині відмови в задоволенні вимог про визнання за ним права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, а саме визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом ? частину житлового будинку та земельну ділянку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає, за таких обставин.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_5

Згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 10 червня 1986 року.

З наданої позивачем ксерокопії заповіту, який посвідчений 20 травня 2000 року секретарем Вовнянської сільської ради Миргородського району, вбачається, що ОСОБА_5 заповіла все свої майно ОСОБА_2

У зв'язку із зверненням ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини як спадкоємцем за законом після померлої ОСОБА_5, приватним нотаріусом Наконечною Н.П. 20 серпня 2010 року була заведена спадкова справа. В подальшому, спадкоємець ОСОБА_3 подав заяву про прийняття спадщини у вигляді земельної ділянки площею 5,41 га на території Вовнянської сільської ради, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

6 грудня 2010 року спадкоємцю за законом ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину земельної ділянки, розташованої на території Вовнянської сільської ради.

20 вересня 2011 року син померлої ОСОБА_2 також подав заяву про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, яка станом на момент смерті ОСОБА_5 складалась з земельної ділянки розміром 5,42 га, розташованої на території Вовнянської сільської ради.

В той же день, ОСОБА_2 на підставі вказаної заяви було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на іншу ? частину зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 1296 ЦК України отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину є правом, а не обов'язком спадкоємця. В даному випадку позивач, не дивлячись на наявність заповіту, розпорядився цим правом у спосіб подачі заяви про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, тим самим реалізував своє право самостійно обирати порядок спадкування, що не суперечить закону.

При цьому, свої висновки суд першої інстанції обґрунтував посиланням на Правові позиції, висловлені Верховним Судом України в постанові від 6 лютого 2013 року в справі №6-167 цс12, для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

У відповідності до ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком з наступних підстав.

За змістом ст. 1296 ЦК України прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця та залежить від його власного волевиявлення.

Таким чином, для прийняття спадщини необхідне його волевиявлення та здійснення ним певних дій.

В даному випадку, позивач, знаючи про наявність заповіту та маючи його копію, останній нотаріусу не пред'явив, своє право на одержання свідоцтва про право на спадщину за заповітом не реалізував, а обрав інший порядок спадкування, подавши до нотаріуса заяву про отримання спадщини за законом.

Вірно встановивши фактичні обставини справи та правильно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про наявність підстав для визнання за позивачем як за спадкоємцем за законом права на ? частину житлового будинку по АДРЕСА_1, в якому ? його частина належить іншому подружжю ОСОБА_6, а інша ? частина після смерті ОСОБА_5 є об'єктом спадщини, право на успадкування якої мають сторони як спадкоємці за законом.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.

Так, твердження апелянта про те, що йому не було відомо про існування заповіту, відхиляється колегією суддів, оскільки спростовується встановленими судом першої інстанції обставинами, згідно яких сам позивач при спілкуванні з нотаріусом повідомив про складання матір'ю на його ім'я заповіту, зазначивши, що ним було втрачено його оригінал.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду проте, що отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом, спадкоємець ОСОБА_2 фактично виразив свою волю на реалізацію права самостійно обирати порядок спадкування.

За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, яке постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки при подачі апеляційної скарги апелянтом не було сплачено судовий збір, останній підлягає стягненню при постановленні ухвали апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 5 лютого 2015 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 243 грн. 60 коп. судового збору за апеляційний розгляд справи за банківськими реквізитами: отримувач: УДКСУ у м. Полтаві; код ЄДРПОУ: 38019510; банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області; код банку отримувача: 831019; розрахунковий рахунок: 31217206780002; код доходів бюджету: 22030001.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги.

С У Д Д І :

З оригіналом згідно.