Ухвала суду № 43441630, 02.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1015/15

Головуючий у першій інстанції Сувертак І.В.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Добряк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3, - ОСОБА_4, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2014 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

04 вересня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 25 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - Банком) та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 1506/1007/45-001, з подальшим внесенням змін та доповнень, за яким позичальнику було передано грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 62300 дол. США на строк до 25 жовтня 2037 року із сплатою 12,5 відсотків річних за користування кредитними коштами з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку. 28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор плюс") укладено договір факторингу, за яким Банк відступив свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів, право на вимогу якої належить Банку на підставі документації. Одночасно між ТОВ "ФК "Вектор плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" також укладено договір факторингу. Внаслідок укладення вказаних договорів відбулась заміна кредитора, а саме ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло статусу нового кредитора/стягувача за вказаним кредитним договором від 25 жовтня 2007 року, за яким позичальником є відповідачка ОСОБА_3 18 червня 2013 року ТОВ "Кредитні ініціативи" направило відповідачці вимогу про досудове врегулювання спору та погашення кредиту достроково, але вимога залишена без задоволення. У порушення умов кредитного договору позичальник не виконує зобов'язання за кредитним договором. Станом на 25 травня 2013 року заборгованість за кредитним договором становить 123130,26 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 984180,17 грн., в тому числі: за кредитом - 44541,81 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 356022,69 грн., за відсотками за користування кредитом - 27861,70 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 222698,57 грн., пеня - 50726,75 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 405458,91 грн.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 11, 509, 525, 526, 549, 554, 624, 625 ЦК України, позивач просив суд позов задовольнити та вирішити питання про розподіл судових витрат (а.с. 1-5).

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, але надали письмові пояснення, у яких проти позову заперечували і зазначали, що відповідачка не отримала письмову вимогу про дострокове повернення кредиту. До вимог про стягнення пені має бути застосована давність в один рік. У 2009 році АТ "Сведабанк" звернувся до відповідачки ОСОБА_3 з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у вигляді квартири АДРЕСА_1 за рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 556158,11 грн. Банк здійснив реалізацію іпотечного майна за договором іпотеки від 25 жовтня 2007 року в рахунок погашення боргу. Тому вимоги позивача не доведені, а сума боргу не співмірна та не відповідає дійсності (а.с. 75-76).

Рішенням суду першої інстанції позов ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено частково. Суд стягнув з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 620534,49 грн., у тому числі: за кредитом - 356022,69 грн., за відсотками - 222698,57 грн., пеня - 41813, 23 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3441 грн. (а.с. 83-85).

В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права (а.с. 97-99).

Представник позивача, ТОВ "Кредитні ініціативи", відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4, в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи сповіщені належними чином. Представник відповідачки - ОСОБА_4, звернулась до апеляційного суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю в іншій справі, поважність причини неявки в суд не довела, тому законних підстав для задоволення клопотання немає.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у даному випадку їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника відповідачки ОСОБА_3, - ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача задоволенню не підлягає частково, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

У статті ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - Банком) та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 1506/1007/45-001, з подальшим внесенням змін та доповнень, за яким позичальнику було передано грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 62300 дол. США на строк до 25 жовтня 2037 року із сплатою 12,5 відсотків річних за користування кредитними коштами з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку (а.с. 6-13, 14, 15).

28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор плюс") укладено договір факторингу, за яким Банк відступив свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів, право на вимогу якої належить Банку на підставі документації.

Одночасно між ТОВ "ФК "Вектор плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" також укладено договір факторингу № 15 (а.с. 24-35). Внаслідок укладення вказаних договорів відбулась за міна кредитора, а саме ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло статусу нового кредитора/стягувача за вказаним кредитним договором від 25 жовтня 2007 року, позичальником згідно якого є відповідачка ОСОБА_3

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові у випадках, встановлених законом.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.

Вимога, що передається іншій особі в порядку цесії, переходить до неї в тому обсязі, в якому вона раніше належала цедентові.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 517 ЦК України зазначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно із договором про відступлення прав вимоги, а саме реєстру заборгованостей боржників та купівельна ціна (додаток 15) заборгованість відповідачки станом на 28 листопада 2010 року складає 114942,54 дол. США, у тому числі: по тілу кредиту - 44541,81 дол. США, по відсоткам - 24905,21 дол. США, по пені - 45495,52 дол. США (т.2, а.с. 85-88).

У порушення умов кредитного договору позичальник не виконує зобов'язання за кредитним договором. 18 червня 2013 року ТОВ "Кредитні ініціативи" направив відповідачці ОСОБА_3 письмову вимогу про досудове врегулювання спору та дострокове повернення кредиту, яку відповідачка не виконала (а.с. 22, 23),

Станом на 25 травня 2013 року заборгованість за кредитним договором становить 123130,26 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 984180,17 грн., в тому числі: за кредитом - 44541,81 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 356022,69 грн., за відсотками за користування кредитом - 27861,70 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 222698,57 грн., що підтверджується наданим позивачем належним розрахунком заборгованості за кредитним договором.

У відповідності до ст. ст. 256, 258, 261, 267 ЦК України судом першої інстанції обґрунтовано застосований строк позовної давності до вимог про стягнення пені та зменшено розмір пені до 5231,23 дол. США, що за курсом НБК еквівалентно 41813,23 грн.

Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом України в постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, в постанові від 19 березня 2014 року у справі №6-20цс14, в постанові від 03 вересня 2014 року у справі №6-100цс14, які у відповідності до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позичальник, відповідачка ОСОБА_7 , не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Тому права позивача були порушені і у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 620534,49 грн., у тому числі: за кредитом - 356022,69 грн., за відсотками - 222698,57 грн., пеня - 41813, 23 грн..

Доводи представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, в апеляційній скарзі про те, що рішення суду не відповідає вимогам закону, оскільки судом не враховано, що ТОВ "Кредитні ініціативи" не доведений розмір заборгованості за кредитним договором, так як не враховані кошти від реалізації іпотечного майна, не приймаються до уваги за таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу відповідачка повинна була довести в судовому засіданні обставини, на які посилалася як на заперечення проти позову, але в судовому засіданні суду першої інстанції не надано переконливих доказів у підтвердження цих обставин, тому ці обставини є не доведеними.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 листопада 2014 року за клопотанням представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, була призначена судова бухгалтерсько-економічну експертизу та суд попередив відповідачку про наслідки ухилення від проведення експертизи, передбачені ч. 4 ст. 10 та ч. 1 ст. 146 ЦПК України, відповідно до якої у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо (відмова у сплаті витрат на проведення експертизи), суд залежно від того, хто із цих особі ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

29 січня 2013 року до апеляційного суду повернулася цивільна справа з повідомленням директора Одеського НДІСЄ Кравченка О.М. від 26 січня 2015 року про неможливість проведення експертизи у зв'язку з відмовою відповідачки оплатити вартість робіт.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" від 30 травня 2007 року, викладених у п. 20 постанови № 8, оплата експертизи в цивільній справі проводиться за рахунок сторони, яка порушила відповідне клопотання. У разі незгоди сторони (сторін) оплатити вартість експертизи суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, у разі незгоди сторони (сторін) оплатити вартість експертизи апеляційний суд може розглянути справу на підставі наявних доказів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 18 січня 2012 року на прилюдних торгах реалізовано іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_2 (т. 3, а.с. 57).

26 січня 2012 року Другий Суворовський Відділ ДВС перерахував на розрахунковий рахунок ПАТ "Сведбанк" грошові суми від реалізації іпотечного майна в розмірі 186585,65 грн. (т. 3, а.с. 61-63).

31 січня 2012 року зараховані кошти у розмірі 23143,84 дол. США, з яких 17515,47 дол. США зараховано на тіло кредиту, 5628,37 дол. США - на погашення відсотків, згідно умовам кредитного договору.

Зазначені обставини підтверджуються наданим позивачем розрахунком заборгованості та виписками по особовим рахункам НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 (т. 1, а.с. 174-228; т. 2, а.с. 4-431; т. 3, а.с. 89-90).

До апеляційної скарги представником відповідачки також не надано ніяких доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції в цій частині, тому ці обставини є не доведеними.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно та повно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм правильну оцінку та з правильно виходив з того, що є законні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК Украйни під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Інших правових доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, - ОСОБА_4, відхилити, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

Р.Д. Громік