Постанова № 43441500, 01.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2015 р. Справа № 913/1647/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю прокурора Вензель Ю.М., посвідчення № 013763 від 06 грудня 2012 року;

представників:

відповідача - Награбового О.О., за довіреністю № 25 від 08 травня 2014 року;

позивачів - не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 216 Х\1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 13 листопада 2014 року у справі № 913/1647/14

за позовом Прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області, м. Київ в інтересах держави в особі:

1. Фонду державного майна України, м. Київ

2. Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт", с. Гора Бориспільського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна", м. Луганськ

про стягнення суми

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13 листопада 2014 року по справі 913/1647/14 (суддя Суслова В.В.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Стягнуто з Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТейр - Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "АЕРОСВІТ" суму заборгованості за Договором № 11-167/04.01-2010 від 30 серпня 2010 року в розмірі 617810,37 грн., пені 45701,04 грн., 3% річних 32493,52 грн. та 13915,66 грн. судового збору.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТейр - Україна", з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 13 листопада 2014 року по справі № 913/1647/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити позов без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що судом першої інстанції не враховано, що на виконання повідомлень другого позивача про відступлення права вимоги, відповідачем була сплачена частина заборгованості іншим (новим) кредиторам, а тому помилково стягнув всю суму боргу на користь Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт". Крім того, на думку відповідача, прокурор не мав права звертатись до господарського суду з таким позовом, оскільки "Авіакомпанія "Аеросвіт" є самостійним суб'єктом господарювання і не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, а договірні відносини, які склались між другим позивачем та відповідачем не є сферою державного регулювання, а тому просить скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове, яким залишити позов без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

10 лютого 2015 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від другого позивача - Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в яких просить рішення місцевого господарського суду від 13 листопада 2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх. 2102).

Другий позивач зазначає, що право вимоги до нових кредиторів не перейшло, оскільки відповідачем у відповідності до п. 3.4 договорів відступлення права вимоги не були виконані свої зобов'язання протягом 20 календарних днів, а тому ці договори втратили чинність, а всі права по стягненню боргу повернулись до первісного кредитора. Платежі про часткове погашення боргу новим кредиторам, на які посилається відповідач, другим позивачем було зараховано в якості погашення заборгованості по рахункам №363/07 на суму 239775,00 грн. та № 364/07 на суму 192526,97 грн.

18 березня 2015 року прокуратура Київської області надіслала письмові пояснення по справі з правовим обґрунтуванням звернення прокурора із зазначеним позовом до господарського суду (вх. 4415).

У судовому засіданні 19 березня 2015 року задоволено клопотання прокурора про відкладення та продовження строку розгляду апеляційної скарги на 15 днів.

На виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 19 березня 2015 року про відкладення розгляду справи другий позивач надав додаткове обґрунтування своєї позиції у справі (вх. 4567 від 20 березня 2015р.).

У призначене судове засідання 01 квітня 2015 року позивачі не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Про виконання Харківським апеляційним господарським судом свого процесуального обов'язку щодо належного повідомлення прокурора, представників сторін та третіх осіб про час та місце судового розгляду справи, свідчить штамп на зворотній сторінці ухвали від 19 березня 2015 року (т. 2 а.с.174) про відправлення її копій сторонам, що є доказом належного повідомлення учасників процесу про час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації № 28 від 20 лютого 2013 року.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності належно повідомлених представників позивача на підставі наявних в справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представника відповідача, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який вважає, доводи апеляційної скарги позбавленими фактичного обґрунтування, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Зобов'язанням, відповідно до пунктів 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Пункт 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору.

30 серпня 2010 року між Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "АЕРОСВІТ" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТейр-Україна" (замовник) був укладений договір № 11-167/04.01-2010 про виконання робіт з технічного обслуговування повітряних суден (далі - Договір) (т.1 а.с. 61-73).

Відповідно до п.1.1. Договору замовник замовляє, а виконавець зобов'язується виконати роботи з технічного обслуговування (надалі - "ТО") та інженерного забезпечення повітряних суден В737-300/400/500, (реєстраційні номери яких наведені в Процедурі Взаємодії) (надалі -"ПС") замовника. Роботи, зазначені в пп. 1.1.1 - 1.1.11 (надалі - "Роботи"), виконуються Виконавцем згідно з ухваленням на виконання таких Робіт, відповідно до сертифікату з технічного обслуговування Виконавця №ВР0105, виданого Державною Авіаційною адміністрацією (надалі за текстом "Державіаадміністрація") та сертифіката виданого Європейською Асоціацією Безпеки Польотів (надалі - "EASA") EASA PART 145.0014.

У п.п. 1.1.1 - 1.1.11 Договору визначений перелік робіт, які виконуються в межах даного Договору, а саме: лінійне ТО ПС; обслуговування базове ТО ПС; роботи з обслуговування буфетно-кухонного обладнання ПС; роботи з підтримки компонентами та матеріалами (забезпечення послуг закупівлі агрегатів та матеріалів та логістики); роботи з інженерного забезпечення; роботи зі збору польотної інформації з бортових реєстраторів ПС; виконання інспекцій неруйнівного контролю елементів конструкції ПС (в тому числі бороскопування двигунів та ДСУ); виконання слюсарних робіт та робіт з ремонту композитних конструкцій ПС; роботи по обслуговуванню інтер'єру ПС; роботи з приймання нових ПС; інші роботи з технічного обслуговування ПС, згідно п.2.11.

Згідно п. 3.2.1. та п.3.2.3. Договору, виконавець зобов'язаний виконати замовлені Роботи на підставі Заявки (у формі вказаного зразку в Додатку № 1) заповнену Замовником відповідним чином та в обумовлені строки, якщо інше не обумовлене Процедурою Взаємодії, що є невід'ємною частиною Договору. Виконувати Роботи якісно та в повному обсязі, згідно з необхідною документацією, що стосується виконання відповідних Робіт.

Замовник зобов'язується надати заповнену Заявку (форму заявки вказано в Додатку № 1), на виконання Робіт на умовах вказаних в Процедурі Взаємодії, що є невід'ємною частиною Договору, а також забезпечити своєчасну та повну оплату робіт, наданих виконавцем в спосіб та у строки, обумовлений статтею 5 цього Договору (п.3.1.1., п.3.1.9. Договору).

Статтею 5 Договору, сторони визначили вартість робіт та умови оплати.

Відповідно до п.5.1. Договору, вартість рутинних Робіт лінійного ТО ПС в обсязі Transit Check, Daily Check, 7 Days Check, робот з інтервалом 40 льотних годин та 200 льотних годин , які надаються згідно з п.2.1, становить: в період з квітня по жовтень - 14 500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) доларів США за місяць (включає 30 людино-годин в місяць на усунення дефектів, що будуть виявленні в процесі виконання рутинного ТО); в період з листопада по березень - 16 500 (шістнадцять тисяч п'ятсот) доларів США за місяць (включає 30 людино-годин в місяць на усунення дефектів, що будуть виявленні в процесі виконання рутинного ТО); - Вищевказана вартість розрахована базуючись на розкладі польотів Замовника, що вказаний в Процедурі Взаємодії. В разі суттєвої зміни розкладу, що вплине на об'єм робіт Виконавець має право збільшити вартість послуг. Вищевказана вартість послуг включає лише працезатрати, вартість всіх матеріалів, використання ангару та інше, будуть виставлені розцінюватися на умовах даного Договору.

В пункті 5.2. Договору зазначено, що вартість та всі умови виконання Робіт зазначених в п.2.2. являються предметом додаткових переговорів між Сторонами та будуть викладені у відповідній Додатковій Угоді до даного Договору. Роботи згідно п.2.2.6 можуть надаватися шляхом оформлення Заявки на виконання робіт, вартість послуг буде розраховуватися виходячи з фактичних людино-годин та витрачених матеріалів на умовах Договору.

Пунктом 5.21. Договору передбачено, що після виконання Робіт та підписання Сертифікату про виконання ТО (CRS), Виконавець надасть Замовнику акт виконаних робіт (в акті виконаних робіт (надалі "Акт"), вартість буде визначена з урахуванням ПДВ, згідно діючого законодавства України. Замовник зобов'язаний підписати цей акт та повернути Виконавцю протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати його отримання. Якщо, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання Акту Замовником, на адресу Виконавця не надійде письмового повідомлення про відмову у підписані Акту, з зазначенням причин такої відмови, Акт вважаться підписаним Сторонами.

Після підписання Акту виконаних робіт, виконавець надає замовнику рахунок на погоджену в акті суму в національній валюті України, згідно з офіційним курсом НБУ гривні до долару США на дату виставленого рахунку. Замовник повинен здійснити оплату згідно виставленого рахунку, протягом 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що другий позивач за замовленням відповідача належно виконав роботи, передбачені Договором на загальну суму 617810,37 грн., проте, відповідачем були порушені умови Договору щодо повної та своєчасної їх оплати.

Застосовуючи приписи статей 625, 549 Цивільного кодексу України та вимоги статей 217, 230 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача, у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань, 3% річних в сумі 32493,52 грн. та 45701,04 грн. пені.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Позивач (виконавець) виконав замовлення відповідача за Договором у повному обсязі, на загальну суму 617810,37 грн., що підтверджується актами здачі - приймання виконаних послуг:

- за липень 2012 року №7/2012 від 31 серпня 2012 року на суму 229255,57 грн. (т. 1 а.с. 23);

- за серпень 2012 року №8/2012 від 30 вересня 2012 року на суму 212071,58 грн. (т. 1 а.с. 21);

- за вересень 2012 року №9/2012 від 31 жовтня 2012 року на суму 163024,00 грн. (т. 1 а.с. 18);

- за жовтень 2012 року №10/2012 від 30 листопада 2012 року на суму 13459,22 грн. (т. 1 а.с. 16);

На виконання умов Договору, позивачем виставлені відповідачу рахунки на оплату № 444/08-КД від 22 серпня 2012 року на суму 229255,57 грн.; № 486/09 від 20 вересня 2012 року на суму 212071,58 грн.; №562/10-КД від 29 жовтня 2012 року на суму 163024,00 грн.; № 614/11-КД від 16 листопада 2012 року на суму 13459,22 грн. (т. 1 а.с. 29, 32, 34, 37).

Замовник (відповідач) належним чином не виконав договірні зобов'язання, за виконані позивачем роботи у розмірі 617810,37 грн. не розрахувався.

Сума боргу у розмірі 617810,37 грн. підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків, станом на 31 жовтня 2012 року, підписаний та скріплений печатками сторін (т. 1 а.с. 14-15).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідачем порушені умови договору щодо проведення розрахунків з позивачем, а тому місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача вартості виконаних робіт за Договором.

Разом з цим, судова колегія приймає до уваги наступне.

Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт» уклало договори про відступлення права вимоги, відповідно до умов яких, другий позивач відступив новим кредиторам право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна», а саме: №18-640/1 від 14 березня 2013 з ПАТ «АЕС Київобленерго» на суму у 121617,10 грн., №18-641 від 20 березня 2013 року з ТОВ «Фірма «Дім» на суму 167923,57 грн., №18-644 від 19 березня 2013 року з ФОП «Заккероні Лучано» на суму 89241,28 грн. (т. 2 а.с. 177-182).

Заборгованість ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» до укладання зазначених договорів складала 996592,32 грн.

Після здійснення оплати за зазначеними договорами (платіжні доручення №4092, №4293, №4490 (т.2 а.с.27,29,30) заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» зменшилась на 378781,95 грн. і склала 617810,37 грн.

Платежі за цими договорами були зараховані другим позивачем як часткове погашення заборгованості Відповідача по рахункам №363/07 на суму 239775 грн. та № 364/07 на суму 192526,97 грн. Загальна сума по двом рахункам складає 432301,97 грн., з яких було погашено 378781,95 грн.

Окрім цього, між Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт» були укладені договори про відступлення права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» з ТОВ «ЕллісКом» на суму 5571,00 грн., фізичною особою Мельник О.М. на суму 139082,14 грн., ТДВ "Страхова компанія "Кредо" на суму 4735,47 грн., але ці договори не призвели до настання правових наслідків.

Так, згідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В п.3.4 договорів про відступлення права вимоги, які укладались з кредиторами ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» зазначено, що в разі невиконання Боржником, протягом 20 календарних днів з моменту набрання чинності цим Договором, зобов'язання зі сплати грошових коштів Новому кредитору в розмірі визначеному п.1.2 цього Договору, даний Договір втрачає юридичну силу і Боржник несе перед первісним кредитором зобов'язання з погашення боргу, як зобов'язана сторона у Договорі про виконання робіт з технічного обслуговування ПС № №11-167/04.01-2010 від 30 серпня 2010 року.

Таким чином, умовами договорів передбачено, що в разі несплати Боржником (Відповідачем) заборгованості протягом 20 днів, права по стягненню заборгованості не переходять до нових кредиторів, і залишаються у ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт», а договір втрачає юридичну силу.

Оскільки ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» не сплатила заборгованість по договорам між ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» та ТОВ «ЕллісКом», фізичною особою Мельник О.М., ТДВ «Страхова компанія «Кредо», зазначені договори припинили свою юридичну силу.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги лист другого позивача №11-03/627 від 27 вересня 2012 року, адресований відповідачу, про припинення дії договору з 27 вересня 2012 року (т. 2 а.с. 31). Проте, роботи, які були виконані позивачем на замовлення відповідача за період з липня по жовтень 2012 року включно прийняті відповідачем без зауважень, проте не оплачені ним, що підтверджується відповідними доказами, які були наведені вище в цій постанові, зокрема, актами прийнятих робіт, виставленими рахунками та підписаним сторонами Договору актом звірки.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано, у відповідності до чинного законодавства ґрунтовно зроблено висновок про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь другого позивача суми основного боргу у розмірі 617810,37 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачу нараховані другим позивачем 3% річних у сумі 32493,52 грн.

Зі змісту статті 625 Цивільного кодексу України випливає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, перевіривши арифметичних розрахунок 3% річних за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних на зазначену другим позивачем суму.

В силу статей 611 Цивільного кодексу України та 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У зв'язку із порушенням відповідачем умов Договору, другий позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 45701,04 грн.

Перевіривши обґрунтованість розрахунку пені, колегією суддів встановлено, що зроблений розрахунок відповідає як фактичним обставинам справи, так і вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.22 Договору № 11-167/04.01-2010 від 30 серпня 2010 року після підписання Акту виконаних робіт, Виконавець надає Замовнику рахунок на погоджену в Аті суму в національній валюті України, згідно з офіційним курсом НБУ гривні до долару США на дату виставлення рахунку. Замовник повинен здійснювати оплату, згідно виставленого рахунку, протягом 10 банківський днів з моменту виставлення рахунку.

Пунктом 7.9. Договору передбачено, що у випадку недотримання Замовником терміну сплати за цим договором, з нього буде стягнута пеня в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день затримання платежу. Період затримки оплати починається на наступний день після належної дати оплати і триває до настання дати фактичної оплати. Виконавець має право призупинити виконання Робіт до повного погашення Замовником існуючої заборгованості за послуги надані за будь-яким договором між Виконавцем та Замовником.

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Рахунки надавались Замовнику до підписання Актів виконаних робіт, в зв'язку з чим нарахування пені починається на 10-й день від дати підписання Актів виконаних робіт.

Перевіривши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок пені, враховуючи приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок пені, зроблений другим позивачем на суму 45701,04 грн., відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на помилкове порушення судом першої інстанції провадження у даній справі, оскільки вирішуючи питання про прийняття позовної заяви прокурора, Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Прокурор не мав права звертатись до господарського суду з таким позовом, оскільки "Авіакомпанія "Аеросвіт" є самостійним суб'єктом господарювання і не є органом державної влади чи місцевого самоврядування.

Проте, з такими доводами судова колегія погодитись не може, з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 121 Конституції України, на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 29 Господарського процесуального кодексу України, передбачено право прокурора самостійно визначати підстави представництва інтересів держави в суді.

Рішенням Конституційного суду України № 3-р п/99 від 08 квітня 1999 року визначено, що державні інтереси закріплені як Конституцією України, так і нормами інших правових актів, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, у чому саме проявилося порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту і визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Відповідно до статті 23 Господарського кодексу України, Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління. Органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб'єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб'єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб'єктів господарювання.

Статтею 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Фонд державного майна України здійснює управління корпоративними правами держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядком управління акціями (частками), які перебувають у державній власності, господарських товариств, створених за участю Фонду державного майна, затвердженим Постановою КМ України № 518 від 16 травня 2001р., визначено, що управління акціями (частками) товариств, які перебувають у державній власності, здійснює Фонд державного майна шляхом призначення представників для участі у загальних зборах акціонерів (учасників) товариств, які зобов'язані виконувати встановлені для нього завдання на здійснення функцій з управління акціями (частками) господарських товариств, котрі перебувають у державній власності.

Державі належить 22,3941% акцій Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт», що підтверджується інформаційною довідкою Національного депозитарію України вих. № 75130 від 02 лютого 2015 року (т. 2 а.с. 148).

Внаслідок виникнення дебіторської заборгованості та її непогашення перед Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт», порушені інтереси держави в особі Фонду державного майна України, уповноваженого на управління корпоративними правами держави, що обумовило звернення прокурора до суду із зазначеним позовом.

А тому, підстави для залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що місцевим господарський судом порушені процесуальні норми права, також не знайшли свого підтвердження та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи апеляційної скарги відповідача не відповідають, як матеріалам справи, так і чинному законодавству та не спростовують висновків, викладених Господарським судом Харківської області у рішенні від 13 листопада 2014 року у цій справі.

Судова колегія вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, через що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 13 листопада 2014 року у справі № 913/1647/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 06.04.2015р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.