Ухвала суду № 43441197, 01.04.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/2234/15 Головуючий у 1-й інстанції: Галянчук Н.М.

Суддя-доповідач: Поляков О.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Спас О.В.,

Полякова О.З.,

Бабак А.М.,

при секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 січня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4, про виселення,-

ВСТАНОВИЛА :

У червні 2014 року Банк звернувся до суду з позовом ОСОБА_4 про виселення.

В обґрунтування позову зазначав, що 11.08.2005 року на підставі кредитного договору укладеного між Банком та ОСОБА_4, остання отримала кредит у розмірі 17440,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 10.08.2015 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_4 укладений договір іпотеки, за умовами якого відповідач передала в іпотеку нерухоме майно: квартиру загальною площею 68,25 кв.м, житловою площею 44,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на праві власності.

Відповідач не виконувала належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим Банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 березня 2013 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 68,25 кв.м, житловою площею 44,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві приватної власності ОСОБА_4

Банк надіслав на адресу відповідача письмову вимогу про звільнення житлового приміщення протягом тридцяти днів, проте до теперішнього часу ОСОБА_4 не звільнила житлове приміщення.

Враховуючи вищевикладене Банк просив суд виселити відповідача та інших осіб з квартири АДРЕСА_1 та стягнути судовий збір.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 січня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ "КБ "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 серпня 2005 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 2РУЬОК00000532 (копія а.с. 6-8), відповідно до якого остання отримала кредит у сумі 17440,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,88 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10.08.2015. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Банк та ОСОБА_4 уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Сіротенко Г.О. 11 серпня 2005 року зареєстрований у реєстрі за № 1990 (копія а.с. 9-12).

Згідно з умовами договору, відповідач передала в іпотеку наступне нерухоме майно: квартиру загальною площею 68,25 кв.м. житловою площею 44.00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Сіротенко Г.О. від 11 серпня 2005 року за реєстровим № 1978.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором, рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 березня 2013 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 06 червня 2013 року, в межах суми боргу за кредитним договором звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 68,25 кв.м, житловою площею 44,00 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 Закону України "Про іпотеку" (копії судових рішень а.с. 87-92).

Згідно зі ст. 40 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. З ст. 109 Житлового Кодексу України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Житлового кодексу України, статей 39, 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення його мешканців.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Районний суд вірно визначився , що законодавець пов'язує процедуру позасудового вирішення спору з фактом отримання повідомлення іпотекодержателя мешканцями квартири, а не з фактом направлення такого повідомлення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв письмову вимогу про звільнення житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14). Однак в справі відсутні належні дані ,яки б беззаперечно свідчили про отримання відповідачем вимоги про виселення.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про іпотеку", реалізація права на виселення позивачем можлива за умови дотримання порядку позасудового врегулювання. Процедура досудового врегулювання спору невід'ємно пов'язана із фактом отримання письмової вимоги іпотекодержателя про звільнення житлового приміщення його мешканцями і суд першої інстанції обґрунтовано за відсутності правових підстав відмовив у задоволенні позову .

На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.307,308,317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" - відхилити .

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 січня 2015 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: