Рішення № 43440995, 24.03.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3798/15 Справа № 200/17602/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т. В. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року м. Дніпропетровськ

24 березня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді : Ткаченко І.Ю.

суддів: Рудь В.В., Повєткіна В.В.

при секретарі: Левцунову І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК», третя особа: ОСОБА_5 про стягнення банківського вкладу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК»

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" про стягнення банківського вкладу, просили визнати їх вкладниками відповідно до Договору банківського вкладу "КЛАСІК" №В17-1822/Т/625652 від 08.01.2014р., стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів суму банківського вкладу в розмірі 196 234,50, зобов'язати відповідача відкрити поточні рахунки в ПАТ "АКТАБАНК" та стягнути з відповідача понесені судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилаються на те, що між ними та третьою особою укладено договори про відступлення права вимоги на підставі яких позивачі набули право вимоги замість третьої особи на виплату банківського вкладу згідно договору банківського вкладу "КЛАСІК" №В17-1822/Т/625652 від 08.01.2014, укладеного між відповідачем та третьою особою. В установлений Договором про відступлення права вимоги термін Позивачі та третя особа звернулись до Відповідача з вимогою про визнання новими вкладниками за Договором банківського вкладу та достроковим поверненням банківського вкладу у розмірі 15 000 доларів США кожному. Разом з тим, Позивачі надіслали на адресу відповідача заяви про відкриття поточного рахунку в ПАТ "АКТАБАНК". Але на сьогодні Відповідачем не вчинено жодних дій щодо повернення грошових коштів та відкриття рахунків. Вточнивши позовні вимоги позивачі просили визнати їх вкладниками на дату укладання договору про відступлення права вимоги та стягнути на їх користь суму банківського вкладу, у розмірі по 196 234,50 грн. - кожному з них. Окрім того, зобов'язати відповідача відкрити поточні рахунки в ПАТ "АКТАБАНК" (а.с.а.с.7-13,61-64).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК», третя особа: ОСОБА_5 про стягнення банківського вкладу задоволені у повному обсязі.

Визнано ОСОБА_2 вкладником на суму 196 234,50 грн. на 06.06.2014 р. на підставі договору про відступлення права вимоги укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 згідно договору банківського вкладу "Класік" №В17-1822/Т/625652 від 08.01.2014р., укладеного між ПАТ "АКТАБАНК" та ОСОБА_5.

Стягнуто з ПАТ "АКТАБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_2 грошові кошти згідно Договору банківського вкладу "Класік" №В17-1822/Т/625652 від 08.01.2014р. у розмірі 196 234,50 грн.

Зобов'язано ПАТ "АКТАБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відкрити поточний рахунок на ім'я ОСОБА_2.

Стягнуто з ПАТ "АКТАБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі у сумі 2 449,55 грн.

Визнано ОСОБА_3 вкладником на суму 196 234,50 на 06.06.2014р. на підставі договору про відступлення права вимоги укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 згідно договору банківського вкладу "Класік" №В17-1822/Т/625652 від 08.01.2014р., укладеного між ПАТ "АКТАБАНК" та ОСОБА_5.

Стягнуто з ПАТ "АКТАБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_3 грошові кошти згідно Договору банківського вкладу "Класік" №В17-1822/Т/625652 від 08.01.2014р. у розмірі 196 234,50 грн.

Зобов'язано ПАТ "АКТАБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відкрити поточний рахунок на ім'я ОСОБА_3.

Стягнуто з ПАТ "АКТАБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі у сумі 2 449,55 грн.

Визнано ОСОБА_4 вкладником на суму 196 234,50 грн. на 09.06.2014 р. на підставі договору про відступлення права вимоги укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 згідно договору банківського вкладу "Класік" №В17-1822/Т/625652 від 08.01.2014р., укладеного між ПАТ "АКТАБАНК" та ОСОБА_5.

Стягнуто з ПАТ "АКТАБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_4 грошові кошти згідно Договору банківського вкладу "Класік" №В17-1822/Т/625652 від 08.01.2014р. у розмірі 196 234,50 грн.

Зобов'язано ПАТ "АКТАБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відкрити поточний рахунок на ім'я ОСОБА_4.

Стягнуто з ПАТ "АКТАБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_4 судові витрати по справі у сумі 2 449,55 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ "АКТАБАНК" посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення й ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 128-131).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 січня 2014 року між ОСОБА_5 та відповідачем укладено договір банківського вкладу "КЛАСІК" № В17-1822/Т/625652, згідно умов якого відповідач приймає грошові кошти в сумі в сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) доларів США (надалі - вклад), що на час укладання Договору еквівалентно 399 659 (триста дев'яносто дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. на строк 384 дні з 08.01.2014р. по 27.01.2015р. включно. Пункт 1.2 Договору передбачає проценти на суму вкладу за ставкою 8,50 % річних (а.с.17-18). Пунктом 2.8. Договору передбачено, що сума вкладу є незмінною протягом дії цього Договору.

Факт передачі з боку грошових коштів відповідачу ПАТ "АКТАБАНК" підтверджується квитанцією № 122449 від 08.01.2014 р. (а.с.24).

Відповідно до умов договору Банківського вкладу "КЛАСІК" №В17-2069/Т/623132 банк зобов'язався повернути вкладнику суму вкладу в обумовлений договором строк, та сплатити проценти за вкладом.

06.06.2014р. між ОСОБА_2 та вкладником був укладений договір відступлення права вимоги за Договором банківського вкладу "КЛАСІК" №В17-1822/Т/625652, укладеного з відповідачем (а.с.27-28).

06.06.2014р. між ОСОБА_3 та вкладником був укладений договір відступлення права вимоги за Договором банківського вкладу "КЛАСІК" №В17-1822/Т/625652, укладеного з відповідачем (а.с.29-30).

09.06.2014р. між ОСОБА_4 та вкладником був укладений договір відступлення права вимоги за Договором банківського вкладу "КЛАСІК" №В17-1822/Т/625652, укладеного з відповідачем (а.с.25-26).

За умовами п.1.1 договорів про відступлення права вимоги, Первісний кредитор (третя особа) передає Новим кредиторам (позивачам), а Нові кредитори приймають право вимоги, що належить Первісному кредиторові (третій особі), і стають кредиторами за Договором Банківського вкладу "КЛАСІК" №В17-1822/Т/625652 від 08.01.2014р. в межах наступних грошових сум вкладу: ОСОБА_2 на 15 000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США, ОСОБА_3 на 15 000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США, ОСОБА_4 на 15 000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США. Таким чином, залишок суми банківського вкладу третьої особи складає 5000 (п'ять тисяч) доларів США. Згідно змісту п.1.2. договорів про відступлення права вимоги, Нові кредитори (позивачі) одержують право (замість Первісного кредитора/вкладника) вимагати від боржника/відповідача належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цих договорів.

Згідно змісту п.1.2 договорів про відступлення права вимоги нові кредитори одержують право (замість первісного кредитора/вкладника) вимагати від відповідача належного виконання всіх зобов'язань за основним договором в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цих договорів.

Умовами пункту 1.3. вищевказаних договорів право вимоги засноване на Договорі Банківського вкладу "КЛАСІК" №В17-1822/Т/625652 від 08.01.2014 року та підтверджується квитанцією №122449 від 08.01.2014 р. про сплату 50 000 доларів США.

06.06.2014р., 06.06.2014р. та 09.06.2014р. позивачі та третя особа звернулись до відповідача з письмовими повідомленнями про укладання з вкладником договорів про відступлення права вимоги та вимогами про дострокове повернення вкладу у розмірі 45 000 (сорок п'ять тисяч) доларів США. Повідомлення були відправлені поштою на адресу відповідача та отримані їм 09.06.2014р., 09.06.2014р. та 11.06.2014р. (а.с.31-36).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договори про відступлення права вимоги були укладені у письмовій формі, як і договір банківського вкладу, а отже вони відповідають ст.ст.512-514,516 ЦК України, а порушені права позивачів на отримання грошових коштів підлягають захисту.

Однак з вказаними висновками суду 1 інстанції, колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду першої інстанції не відповідає.

Так, частинами першою, третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги - договір цесії, а його суб'єкти відповідно цедент (старий кредитор) та цесіонарій (новий кредитор). Договір відступлення права вимоги може бути оплатним та безоплатним і відповідно на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу або про договір дарування.

Судом першої інстанції не з'ясовувалось питання платності чи безоплатності договорам цесії, які укладені між позивачами та третьою особою у справі.

Так, цесія це сам факт заміни особи в зобов'язанні, що складається в силу укладення відповідної угоди купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання.

Заміна кредитора у зобов'язанні допускається шляхом відступлення права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).

Статтею 517 ЦК України передбачено, що укладаючи правочин про заміну кредитора у зобов'язанні первісний кредитор у зобов'язанні, повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ч.2 ст.517 ЦК).

Суд 1 інстанції не звернув увагу на те, що згідно актам приймання-передачі документів за договорами про відступлення права вимоги від 09 червня 2014 року, 06 червня 2014 року та 06 червня 2014 року цедентом передано цесіонаріям лише копію договору банківського вкладу від 08 січня 2014 року, копію квитанції №122449 від 08 січня 2014 року про залучення коштів на депозит (а.с.37,38,39), а в листі до банку сторони повідомили останнього про відступлення права вимоги та вимогу про дострокове повернення банківського рахунку від 08 січня 2014 року та надали банку лише копії договорів про відступлення права вимоги від 09 червня 2014 року, 06 червня 2014 року та 06 червня 2014 року (а.с.31-36), що не відповідає вимогам ст.517 ЦК України, а відтак посилання суду на порушення банком-відповідачем прав позивачів є безпідставним.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вимоги позивачів про визнання їх вкладниками на підставі договорів про відступлення права вимоги у судовому порядку не відповідають способам захисту прав, передбачених ст.16 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1060 ЦК України - договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ст.1058 ЦК України).

Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки, за договором банківського рахунку - поточні рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до змісту статей 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому самому банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки).

Договір банківського рахунку є публічним договором, тобто банк повинен укласти договір банківського рахунку з будь-яким клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах. Банк не має права відмовити клієнту у відкритті банківського рахунка, якщо дотримано наступних умов: клієнт звернувся до банку з пропозицією відкрити рахунок для вчинення відповідних операцій за рахунком, які передбачені законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією; відкриття рахунка не призведе до порушення законодавства та економічних нормативів; у банка є необхідні виробничі та технічні можливості для відкриття рахунка; відсутні інші причини, що позбавляють банк можливості відкрити рахунок.

Можливість відмови банку від відкриття рахунку може допускатися законом або банківськими правилами.

У разі ненадання клієнтом необхідних документів чи відомостей про себе банк відмовляє клієнту у його обслуговуванні (ч.V ст.64 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за N 1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно правовим позиціям Верховного Суду України, - письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошових сум підтверджується договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки.

Суд першої інстанції не врахував вказаних положень закону, оскільки вирішив стягнути суму грошових коштів за договором банківського вкладу на користь позивачів і зобов'язати банк відкрити поточні рахунки на ім'я позивачів на підставі договорів відступлення права вимоги та договору банківського вкладу, що не відповідає вимогам закону.

Частиною 2 ст.1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200.000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Статтею 28 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти.

Частина 5 ст.26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначає, що відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та зазначені норми Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, оскільки за змістом наведених норм закону випливає, що позивачі, як нові кредитори за укладеними договорами, мають право на виконання банком зобов'язань за договором банківського вкладу, тобто в межах цього одного вкладу і за умовами надання доказів прав нових кредиторів.

Позовні вимоги про визнання вкладниками банка-відповідача на підставі договорів цесії є безпідставними, оскільки відповідно до вимог закону позивачі не є вкладниками, а є новими кредиторами, які мають право лише вимагати виконання зобов'язання, а не вимагати укладення з ними договорів вкладу та відкриття поточних рахунків на їх ім'я, а тому позовні вимоги про визнання вкладниками ПАТ "АКТАБАНК" та зобов'язання відповідача відкрити поточні рахунки в ПАТ "АКТАБАНК" не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне, скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2014 року, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки якого не відповідають обставинам справи, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК», третя особа: ОСОБА_5 про стягнення банківського вкладу.

Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2014 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК», третя особа: ОСОБА_5 про стягнення банківського вкладу - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: