Рішення № 43440957, 01.04.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 квітня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.

суддів : Павліченка С.В., Панька В.Ф.

з участю секретаря : Дашковської С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", який не брав участі у справі на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, де третьою особою без самостійних вимог є: Мукачівський відділ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції про визнання права власності на транспортний засіб, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вищенаведеним позовом, який мотивував тим, що 08.11.2007 року придбав у ОСОБА_2, який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_3 легковий автомобіль марки "Renault-Megane", модель Megane 1.6, рік випуску 1997, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, колір синій. Через відсутність грошових коштів, даний легковий автомобіль не було поставлено на облік в органах ДАІ. У зв'язку із цим, ОСОБА_2, який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_3 надав йому Довіреність серії ВКА №089071 від 08.11.2007 року зареєстрованої в реєстрі під № Д-1053. Згідно якої, уповноважив його керувати, розпоряджатись, відчужувати та знімати (ставити) з/на облік(у) даний автомобіль. Оскільки, ТЗ перебуває в його володінні, а тому набув, права власності на такий. Не дивлячись на це його права як фактичного власника автомобіля обтяжено, шляхом накладення арешту за зобов'язаннями ОСОБА_3 на якому зачаття реєстраційні документи на даний ТЗ. Виходячи з наведеного й просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 06 грудня 2012 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та визнано за ним право власності на легковий автомобіль.

ПАТ КБ "ПриватБанк", який не брав участі в справі, подав апеляційну скаргу на рішення суду в якій просить скасувати таке, і ухвалити нове рішення про відхилення позову. При цьому посилається на те, що рішення суду не відповідає вимогам норм матеріального права й ухвалено в порушення норм процесуального права.

У судовому засіданні апеляційної інстанції, представник апелянта в особі ОСОБА_4 підтримала, вимоги скарги, оскільки рішення суду не відповідає матеріалам справи, а також вимогам норм чинного законодавства.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, але подав заяву про розгляд справи у його відсутність, та вимоги апеляційної скарги заперечує.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились. Про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України та зважуючи на приписи ст. 303-1 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати скаргу за їх відсутності.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення сторони та обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального й процесуального права при винесенні оспорюваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до вимог статей 212 - 214 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним рішення є тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й, всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається, рішення в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності й підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам закону ухвалене в справі рішення суду не відповідає. Та через це підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

За правилами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 від 29.07.2005 року, власником легкового автомобіля комбі - В, марки "Renault-Megane", модель Megane 1.6, рік випуску 1997, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, колір синій, являється ОСОБА_3. Особливі відмітки, відчуження заборонено через Кредит, а.с. 8.

Зі змісту наданої позивачем розписки від 25.04.2012 року слідує, що ОСОБА_2 на підставі довіреності отримав від ОСОБА_1 08.11.2007 року грошові кошти в сумі 23000,00 грн. за передачу автомобіля, а.с. 9.

На підставі довіреності від 08.11.2007 року серії ВКА №689071 зареєстрованої в реєстрі за № Д-1053 ОСОБА_2 діючи у відповідності до довіреності від 18.11.2006 року за реєстровим № 4124 від імені ОСОБА_3, уповноважив ОСОБА_1 представляти інтереси із приводу продажу спірного легкового автомобіля комбі - В, який належить ОСОБА_3, а.с. 10.

Згідно договору застави рухомого майна від 01.08.2005 року зареєстрованого в реєстрі за № 7490, заставою забезпечено виконання зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором № MKH0AE00001294 від 29.07.2005 року з повернення кредиту в сумі 9020 доларів США. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, передано в заставу спірний легкового автомобіля комбі - В, а.с. 48-50.

Як слідує з витягу Державного реєстру обтяжень рухомого майна за № 35767543 від 23.04.2012 року на все майно ОСОБА_3 накладено арешт 22.10.2010 року із забороною відчуження, а.с. 4-7.

За загальним правилом статей 237, 244 і 245 ЦК України, довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, і ґрунтується на договорі та визначає правовідношення в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Як передбачено ч. 1 ст. 240 ЦК України, представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими, йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Видача генеральної довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб без укладення договору купівлі-продажу не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності до третіх осіб.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Згідно правила ч. 1 ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації.

Та як слідує з п. 4 ст. 208 ЦК України - у письмовій формі належить вчиняти інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Як передбачено ч. 1 ст. 34 ЗУ "Про дорожній рух", державна реєстрація транспортного засобу полягає в здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою й, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Відповідно до вимог абзацу 2 п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів /Затвердженого, постановою КМУ від 07.09.1998 р. N 1388 (у редакції постанови КМУ від 23 грудня 2009 р. N 1371)/ документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені, підписом відповідної посадової особи, що скріплений, печаткою: довідка-рахунок видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; вантажна митна декларація або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів; договір фінансового лізингу.

Частина 7 ст. 34 ЗУ "Про дорожній рух" та п. 7 наведеного Порядку, зобов'язує власників транспортних засобів та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представників зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Аналізуючи дані норми в їх взаємозв'язку, законодавець виходить із необхідності укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу в письмовій формі, який підлягає державній реєстрації в порядку спеціальної процедури оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

До звернення з позовом у суд ОСОБА_1 володів і користувався спірним легковим автомобілем комбі - В на підставі Довіреності від 08.11.2007 року отриману від ОСОБА_2, який діяв від імені власника ОСОБА_3. Тобто, позивач отримав лише право на керування й розпорядження даним автомобілем, а не отримав на нього право власності. Та дій стосовно укладення письмового договору купівлі-продажу ТЗ, не вчиняв.

Надана позивачем розписка від 25.04.2012 року, свідчить лише про те, що ОСОБА_2, який діяв від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності, отримав від ОСОБА_1 08.11.2007 року грошові кошти в сумі 23000,00 грн. за передачу автомобіля. Проте, зі змісту такої не вбачається, підтвердження факту того, що грошові кошти передано ОСОБА_1 на виконання умов договору купівлі-продажу ТЗ, та як і не зазначено, коли саме такий було укладено, а.с. 9.

Крім цього, спірний ТЗ перебуває в заставі ПАТ КБ "ПриватБанк", а тому, останній на підставі ст. 19 ЗУ "Про заставу" має право за рахунок заставленого майна задовольнити свої вимоги в повному обсязі. Та в порушення умов п. 17.7. Договору застави, ч. 2 ст. 586 ЦК України й ст. 17 ЗУ "Про заставу" без згоди апелянта, ОСОБА_3 передав заставний ТЗ у користування та розпорядження ОСОБА_1 по довіреності.

Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не можна визнати законним й обґрунтованим, а це у відповідності до вимог ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування, та ухвалення в зв'язку із цим нового рішення про відхилення позовних вимог.

Згідно вимог ст. 88 ЦПК України на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає стягненню з ОСОБА_1 сума в розмірі 121,80 гривня у відшкодування судових витрат, а.с. 52.

Виходячи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

р і ш и в :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", який не брав участі у справі - задоволити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06 грудня 2012 року скасувати, та ухвалити в справі нове рішення суду.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, де третьою особою без самостійних вимог є: Мукачівський відділ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції про визнання права власності на транспортний засіб, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" 121,80 гривню у відшкодування судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.

Головуючий : ____ Судді : ____

____