Ухвала суду № 43440941, 23.02.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

23 лютого 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.

суддів : Ігнатюка Б.Ю., Панька В.Ф.

з участю секретаря : Дашковської С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 13 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 де третіми особами є: міський відділ державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції в Закарпатській області, районний відділ державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції, Мукачівський МРЕВ Управління ДАІ ГУ МВС України в Закарпатській області, публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" про визнання укладеним (дійсним) договору купівлі-продажу автомобіля, визнання права власності на автомобіль та звільнення його з-під арешту, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вищенаведеним позовом, який просив задовольнити в зв'язку з тим, що спірний автомобіль належить йому на праві власності, який придбав у ОСОБА_3.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 13 листопада 2013 року в задоволенні позовних вимог, відмовлено за недоведеністю.

Проте, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, подали апеляційну скаргу на рішення суду в якій просять скасувати таке, і ухвалити нове рішення про задоволення позову. При цьому посилаються на те, що рішення суду не відповідає вимогам норм матеріального права й ухвалено в порушення норм процесуального права.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 11.03.2014 року апеляційну скаргу, задоволено. Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 13 листопада 2013 року скасовано та задоволено позовні вимоги.

Та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.11.2014 року касаційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" задоволено частково. Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 11.03.2014 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні апеляційної інстанції, апелянт ОСОБА_1, підтримав доводи апеляційної скарги з тих підстав, що спірний автомобіль придбав у ОСОБА_3, а тому належить йому на праві власності.

Апелянтка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, але про час та місце судового засідання їй відомо, що підтвердив ОСОБА_1. Відповідач ОСОБА_3, треті особи: МВ ДВС Мукачівського МРУЮ головного управління юстиції в Закарпатській області, РВ ДВС Мукачівського МРУЮ головного управління юстиції в Закарпатській області, Мукачівський МРЕВ Управління ДАІ ГУ МВС України в Закарпатській області, та ПАТ "ОТП Банк" у судове засідання не з'явились, але про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином. А звідси, виходячи з вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України та зважуючи на приписи ст. 303-1 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати скаргу в їх відсутності.

Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що автомобіль марки "Volvo S70 2.5" 1998 року випуску, зеленого кольору, кузов № НОМЕР_1, тип ТЗ легковий, седан, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстровано в МРЕВ ДАІ м. Мукачево УДАІ ГУ МВС України в Закарпатській області 27.06.2001 року за ОСОБА_3, згідно Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3. Згідно довіреності від 22.11.2010 року за № 1466 виданої ОСОБА_3 на право керування та розпорядження автомобілем ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, спірний автомобіль не належить ОСОБА_1.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторони, яка бере участь у справі, дослідивши матеріали справи й перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла до думки, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступних мотивів.

За правилами ч. 1 ст. 303 ЦПК України - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

А виходячи з положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводом апеляційної скарги є те, що рішення суду першої інстанції є недостатньо обґрунтованим, не встановлено всі обставини, які мають значення для справи, неповно їх досліджено та оцінено, що призвело до порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Проте такі доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3, автомобіль марки "Volvo S70 2.5" 1998 року випуску, зеленого кольору, кузов № НОМЕР_1, тип ТЗ легковий, седан, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстровано в МРЕВ ДАІ м. Мукачево УДАІ ГУ МВС України в Закарпатській області 27.06.2001 року за ОСОБА_3, а.с. 11.

Як убачається з довіреності від 22.11.2010 року за № 1466 виданої ОСОБА_3 на право керування та розпорядження спірним автомобілем ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, останні отримали лише право на керування й розпорядження даним автомобілем, а не отримали право власності, а.с. 13.

У межах процедури виконання судових рішень та виконавчих проваджень про стягнення заборгованості з ОСОБА_3, постановою старшого державного виконавця Кабацій О.І. МВ ДВС Мукачівського МРУЮ від 07.10.2011 року накладено в інтересах ВАТ "ПриватБанк" арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, а.с. 22. А постановою головного державного виконавця Гонаком М.М. МВ ДВС Мукачівського МРУЮ від 11.04.2012 року, оголошено розшук майна ОСОБА_3, а саме: автомобіля марки "Volvo S70 2.5" 1998 року випуску, зеленого кольору, кузов № НОМЕР_1, тип ТЗ легковий, седан, реєстраційний номер НОМЕР_2, а.с. 19. Та постановою головного державного виконавця Зейкан В.Л. МВ ДВС Мукачівського МРУЮ від 09.08.2012 року, накладено в інтересах ПАТ "ОТП Банк" арешт на ТЗ марки "Volvo S70 2.5" 1998 року випуску, зеленого кольору, кузов № НОМЕР_1, тип ТЗ легковий, седан, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, а.с. 17.

За загальним правилом статей 237, 244 і 245 ЦК України, довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, і ґрунтується на договорі та визначає правовідношення в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Як передбачено ч. 1 ст. 240 ЦК України, представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими, йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Видача генеральної довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб без укладення договору купівлі-продажу не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності до третіх осіб.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Згідно правила ч. 1 ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації.

Та як слідує з п. 4 ст. 208 ЦК України - у письмовій формі належить вчиняти інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Як передбачено ч. 1 ст. 34 ЗУ "Про дорожній рух", державна реєстрація транспортного засобу полягає в здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою й, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Відповідно до вимог абзацу 2 п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів /Затвердженого, постановою КМУ від 07.09.1998 р. N 1388 (у редакції постанови КМУ від 23 грудня 2009 р. N 1371)/ документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені, підписом відповідної посадової особи, що скріплений, печаткою: довідка-рахунок видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; вантажна митна декларація або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів; договір фінансового лізингу.

Частина 7 ст. 34 ЗУ "Про дорожній рух" та п. 7 наведеного Порядку, зобов'язує власників транспортних засобів та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представників зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Аналізуючи дані норми в їх взаємозв'язку, законодавець виходить із необхідності укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу в письмовій формі, який підлягає державній реєстрації в порядку спеціальної процедури оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

До накладення 07.10.2011 року арешту на все майно ОСОБА_3 у тому числі й на спірний автомобіль, ОСОБА_1 зокрема, користувався даним автомобілем згідно довіреності та в зв'язку із цим не вчиняв дій стосовно укладення письмового договору купівлі-продажу.

У матеріалах справи міститься Договір купівлі-продажу від 21.11.2007 року де в п. 3 йдеться про те, що ОСОБА_3 отримав у повному обсязі від ОСОБА_1 до моменту підписання даного договору 10000,00 доларів США, а.с. 117. А в п. 11 цього Договору йдеться про те, що Нотаріусом роз'яснено сторонам положення чинного законодавства щодо порядку укладення договорів купівлі-продажу, хоча нотаріально даний договір не посвідчувався.

Позивачем подано розписку від 22.11.2010 року та зі змісту такої слідує, що цієї дати ОСОБА_3 видав ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 довіреність на розпорядження спірним автомобілем. Після нотаріального посвідчення довіреності отримав від ОСОБА_1 за автомобіль 10000 доларів США, що еквівалентно 80000,00 гривень, а.с. 14.

Проте зі змісту даної розписки не убачається, що грошові кошти передано на виконання умов договору купівлі-продажу ТЗ марки "Volvo S70 2.5" 1998 року випуску, зеленого кольору, кузов № НОМЕР_1, тип ТЗ легковий, седан, реєстраційний номер НОМЕР_2. Та не зазначено, коли така угода була укладена. А навпаки зазначено, що кошти передано після в зв'язку з нотаріальним посвідчення Довіреності за автомобіль.

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 22.11.2010 року ОСОБА_3 надав йому розписку про те, що в зв'язку з укладеною усною угодою купівлі-продажу отримав від нього за придбаний автомобіль 80000,00 гривень, що по курсу становило 10000,00 доларів США. Та в підтвердження цієї обставини ОСОБА_3 повторно надав йому генеральну довіреність від 22.11.2010 року на керування та розпорядження легковим автомобілем.

Проте в підтвердження даної підстави, щодо укладення письмової угоди купівлі-продажу спірного автомобіля, ОСОБА_1 не надав суду письмової угоди від 22.11.2010 року про купівлю-продаж ТЗ марки "Volvo S70 2.5" 1998 року випуску, зеленого кольору, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 в силу приписів ч. 1 ст. 639 і п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України.

Встановивши недоведеність позовних вимог, суд першої інстанції підставно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні таких.

Позаяк доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та вище наведеного, а тому колегія суддів у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ураховуючи наведене та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 13 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили.

Головуючий : ___ Судді : _______

_______