Рішення № 43440599, 01.04.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/9767/14-ц Провадження № 22-ц/773/554/15 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В. Категорія: 43 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Данилюк В.А.,

суддів Шевчук Л.Я., Подолюка В.А.,

при секретарі Вергуну Т.С.,

з участю: позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

представника третьої особи Мірчука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття з державної реєстрації та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Реєстраційна служба Луцького міського управління юстиції про визнання права власності на спірну квартиру та усунення перешкод в користуванні майном за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 лютого 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття з державної реєстрації.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на підставі свідоцтва про право власності від 11.12.2012 року являється власником квартири АДРЕСА_1.

Вказує, що з 17.07.2010 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі ОСОБА_4, яка зареєстрована в даному жилому приміщенні, проте, у зв'язку з припиненням між сторонами фактичних шлюбних відносин з вересня 2013 року відповідач в спірній квартирі не проживає та не приймає участі у сплаті комунальних послуг.

Просить суд визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняти її з державної реєстрації у квартирі АДРЕСА_1.

06.08.2014 року ОСОБА_4 звернулась в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Реєстраційна служба Луцького міського управління юстиції про визнання права власності на спірну квартиру та усунення перешкод в користуванні майном.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що за час спільного проживання сторони за кошти, які були надані ОСОБА_2 Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» на підставі кредитного договору від 26.11.2012 року, придбали квартиру АДРЕСА_1.

Вважає, що вищевказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя, а тому просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частини спірної квартири, зобов'язати Реєстраційну службу Луцького міського управління юстиції внести відповідні відомості щодо її права власності на 1/2 даної квартири до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні їй квартирою АДРЕСА_1

Крім того, просить суд стягнути з ОСОБА_2 в її користь понесені судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 26.09.2014 року позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Реєстраційна служба Луцького міського управління юстиції про визнання права власності на спірну квартиру та усунення перешкод в користуванні майном в порядку ст. 123 ЦПК України прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття з державної реєстрації.

В ході судового розгляду позивач ОСОБА_2 змінив позовні вимоги, просив суд визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 в м. Луцьку Волинської області внаслідок відсутності її понад встановлені строки; припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_4 на 1/3 частину даної квартири; стягнути з нього на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за належну їй 1/3 частину виплаченої кредитної заборгованості перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» кредитний договір № 86712С5 від 25.11.2012 року, цільове використання коштів - придбання житла в сумі 10477,88 грн. з депозитного рахунку Луцького міськрайонного суду, на який ним було внесено дану суму коштів; грошову компенсацію за належну ОСОБА_4 1/3 частину виплаченої частини вартості квартири АДРЕСА_1 в розмірі 26146,00 грн. з депозитного рахунку Луцького міськрайонного суду, на який ним було внесено дану суму коштів; визнати за ним право власності на 2/3 частини та за ОСОБА_1 на 1/3 частини вищевказаної квартири.

Ухвалою суду від 26.01.2015 року позов в частині вимог щодо припинення права спільної сумісної власності ОСОБА_4 на 1/3 частину даної квартири; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошової компенсації за належну їй 1/3 частину виплаченої кредитної заборгованості перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», визнання за ОСОБА_2 права власності на 2/3 частини та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 залишено без розгляду.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 лютого 2015 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, та зняття з державної реєстрації відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спірну квартиру та усунення перешкод в користуванні майном задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 квартирою АДРЕСА_1

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 (двісті сорока трьох) гривень 60 копійок.

Не погоджуючись із даним рішенням суду в частині вирішення зустрічного позову, представник відповідача за первісним позовом і одночасно позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, у якій покликається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить рішення суду в частині вирішення зустрічного позову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В даному судовому засіданні відповідач ОСОБА_4, її представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали, просять її задоволити.

Позивач ОСОБА_2, його представник ОСОБА_3, представник третьої особи ПАТ «Державно експортно-імпортний банк України» Мірчук В.В. апеляційну скаргу заперечили, просили суд її відхилити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони з 17.07.2010 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 32).

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.12.2012 року власником квартири АДРЕСА_1, являється ОСОБА_2 (а.с. 11).

З будинкової книги вбачається, що у спірній квартирі з 20.02.2013 року зареєстрована ОСОБА_4 (а.с. 7-9)

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_4 не проживає в спірній квартирі протягом дев'яти місяців, а також, що в спірній квартирі ОСОБА_2 змінив замки, перешкоджаючи доступу ОСОБА_4 до спірної квартири. Крім того, судом встановлено, що речі ОСОБА_4 надалі перебувають у даній квартирі.

На підставі встановлених обставин справи та з покликанням на ст. 405 ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, та зняття з державної реєстрації слід відмовити за безпідставністю вимог. У цій частині рішення суду не оскаржувалося сторонами.

Вирішуючи позовні вимоги за зустрічним позовом, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Реєстраційна служба Луцького міського управління юстиції про визнання права власності на спірну квартиру та усунення перешкод в користуванні майном. При цьому судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Для придбання спірної квартири ОСОБА_2, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, уклав з Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» кредитний договір № 86712С5 від26.11.2012 року, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 235312,00 грн.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань перед банком за вищевказаним кредитним договором між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 86712Р5 від 26.11.2012 року (а.с. 35).

Крім того, з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань перед банком за вищевказаним кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, згідно якого останнім в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1 (а.с.83-88).

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача ОСОБА_4 щодо визнання права власності на спірну квартиру як на частку у спільному майні подружжя, суд виходив з того, що ОСОБА_4 просить в порядку поділу спільного майна визнати за нею право власності на 1/2 частини спірної квартири. При цьому суд покликався на норми, що регулюють поділ спільного майна подружжя і на підставі ст. 57, 61, 70 СК України дійшов висновку, що спільною сумісною власністю подружжя є виключно та частка квартири, кредит за яку був сплачений подружжям за час перебування у шлюбі. Враховуючи такі обставини, суд вважав, що, оскільки кредит відповідачем не погашений, банк згоди на подальшу сплату кредиту колишнім подружжям у рівних частках не давав, зміни до кредитного договору від 26.11.2012 року не вносилися, а тому вимоги ОСОБА_4 щодо поділу майна є передчасними і не підлягають до задоволення. З цих же підстав є безпідставними вимоги щодо зобов'язання Реєстраційної служби внести зміни щодо права власності на спірну квартиру.

Такий висновок суду не ґрунтується на обставинах справи та на нормах матеріального права.

Так в суді встановлено, що ОСОБА_2 набув права власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської рад и від 05.12.2012 року і отримав свідоцтво на нерухоме майно від 11.12.2012 року (а.с. 5-12), сплативши кредитні кошти, надані банком на підставі договору.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Отже спірна квартира належить ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, як придбана подружжям за час шлюбу.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 просила визнати за нею право власності на ? частку без проведення поділу спільного майна подружжя, а тому покликання судом першої інстанції на норми, що регулюють поділ спільно нажитого майна подружжя, є безпідставними.

Разом з тим без проведення поділу майна визнати право власності на частку у квартирі є неможливим, тому, враховуючи, що позивач ОСОБА_2, звертаючись із позовом про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право на житло, фактично заперечує право власності останньої на спірну квартиру, позовна вимога ОСОБА_4 підлягає до часткового задоволення з визнанням квартири спільною сумісною власністю подружжя.

Оскільки дана квартира є спільною сумісною власністю , то без поділу майна або виділу частки будь-які підстави для внесення відомостей щодо права власності позивачки на спірне нерухоме майно є необґрунтованим, а тому дана вимога ОСОБА_4 не підлягає до задоволення.

Таким чином рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 підлягає до скасування із постановленням нового рішення в цій частині про часткове задоволення позовних вимог.

Разом з тим, судом встановлено, що з серпня 2013 року відповідач у вхідних дверях замінив замки, внаслідок чого позивач разом з неповнолітньою дитиною не може потрапити в помешкання.

Відповідно до ст. 155 ЖК України власник квартири чи її частки не може бути позбавлений права користування житловим приміщенням, крім випадків, передбачених законодавством.

Ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач замінив замки у вхідних дверях спірної квартири, чим створив позивачу перешкоди в користуванні належним їй на праві спільної сумісної власності майном.

Отже, суд дійшов вірного висновку, що слід зобов'язати ОСОБА_2 усунути ОСОБА_4 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 в м. Луцьку Волинської області, а тому в цій частині рішення суду щодо вирішення позовних вимог за зустрічним позовом слід залишити без змін.

На підставі ст. ст. 60, 68 СК України, ст. 155 ЖК України, 321, 391ЦК України, керуючись ст. 307, 309, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів:

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 лютого 2015 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Реєстраційна служба Луцького міського управління юстиції про визнання права власності на спірну квартиру та усунення перешкод в користуванні майном задовольнити частково.

Визнати квартиру АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В решті рішення суду в цій частині залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: