Ухвала суду № 43440301, 31.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/1143/13 Головуючий у І інстанції Ковалевська Л. М.Провадження № 22-ц/780/1326/15 Доповідач у 2 інстанції ФінагєєвКатегорія 18 31.03.2015

УХВАЛА

Іменем України

31 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Ігнатченко Н.В., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря Микитенко Д.А.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за розпискою, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 21 січня 2011 року відповідачка отримала від позивача в борг грошові кошти в сумі 270 000 гривень та зобов'язувалась їх повернути до 01 лютого 2012 року. Проте, відповідач у визначений строк грошові кошти не повернула, від зустрічей та спілкування з позивачем ухиляється. В зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 270 000 гривень; 2 970,00 гривень - суму інфляційного знецінення; 11 475 гривень - 3% річних; 2000 гривень-юридичні послуги; судовий збір в сумі - 2 864,45 гривень та 114,70 гривень, а всього на суму - 289 424,15 гривень.

Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2013 року позовні вимоги задоволені.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог, через неповноту встановлення обставин справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд не надав належної оцінки доказам та поясненням представника відповідача щодо написання розписки від імені ОСОБА_1 Представник відповідача вказує на те, що відповідно до медичних призначень ОСОБА_1 з 2012 року систематично приймає медичні препарати, які впливають на здатність пам'ятати певні обставини та події, а тому необхідно перевірити факт написання розписки саме відповідачем по справі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 21 січня 2011 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 270 000 гривень та зобов'язувалась їх повернути до 01 лютого 2012 року, про що написала відповідну розписку.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047 ЦК України визначає що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Стаття 1049 ЦК України визначає що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції, з урахуванням зазначених норм права, дійшов до вірного висновку про стягнення з відповідача суми боргу за договором позики.

Доводи апелянта про те, що суд не надав належної оцінки поясненням представника відповідача в обґрунтування своїх заперечень щодо написання розписки саме ОСОБА_1, не заслуговують на увагу, оскільки у відповідності до вимог ст.ст. 57-61 ЦПК України не підтверджені належними та допустимими доказами у справі.

Заперечуючи проти задоволення позову в суді першої інстанції відповідач вказувала, що у неї є сумніви, щодо написання розписки саме нею, про те не заперечувала факту написання нею зазначеної розписки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Звертаючись до суду першої інстанції з заявою про перегляд заочного рішення, відповідач не зазначила істотних у справі обставин, що мали значення для справи, а саме не заперечувала обставин написання нею боргової розписки та не просила суд призначити у справі почеркознавчу експертизу.

В апеляційній скарзі відповідач просив суд призначити експертизу, проте в судове засідання суду апеляційної інстанції двічі не з'явився, судовий збір за заяву про призначення експертизи не сплатив, вільних зразків почерку та підпису не надав.

Крім того відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України - апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Оскільки відповідного клопотання про призначення експертизи позивачем до суду першої інстанції подано не було, колегія суддів згідно з приписами ч. 2 ст. 303 ЦПК України не має повноважень досліджувати докази, про які не було заявлено в суді першої інстанції та призначати експертизу.

Таким чином висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а відтак вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Ігнатченко Н.В.

Кашперська Т.Ц.