Рішення № 43440176, 03.04.2015, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/15821/14-ц

пр. № 2/759/584/15

03 квітня 2015 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретарів судового засідання Борисенко А.М., Левко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань цивільну справу за позовом ПАТ «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 15.09.2014 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості, що виникла за кредитним договором №37.3/АА-069.07.2 від 16.07.2007 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 16.07.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №37.3/АА-069.07.2, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в іноземній валюті у розмірі 26191,00 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 16.07.2014 року та у відповідності до п. 3.1. вказаного договору, позичальник зобов'язався починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10 числа кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 312 доларів США на рахунок вказаний у п. 1.3. договору, шляхом внесення готівки чи перерахування зі свого поточного рахунку та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 12,5 % річних.

Окрім того, 16.07.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки.

Згідно з п.1.1 відповідач - 2 зобов'язався солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за несвоєчасне та повне виконання зобов'язань відповідача - 1 за кредитним договором.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, у відповідності до умов кредитного договору та надав відповідачу - 1 кредит у сумі 26191,00 доларів США, а останній не виконує свої зобов'язання за кредитним договором.

18.12.2014 року представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог в частині нарахованої пені за несвоєчасне погашення заборгованості з 415724,35 грн. на 454973,72 грн., оскільки зроблено новий розрахунок станом на 02.09.2014 року (а.с. 55-56, 57-58).

У судовому засіданні 03.04.2015 року представник позивача Гнап О.О. підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, із врахуванням уточнень поданих 18.12.2014 року.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні 03.04.2015 року наявність заборгованості перед позивачем не заперечував, проте, зазначив, що не погоджується з її розміром.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, пояснення відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, письмові докази, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 29 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

. У відповідності до частини 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У відповідності до частини 2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Абзацом 2 п.2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК України відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем - ОСОБА_1 16.07.2007 року було укладено кредитний договір №37.3/АА-069.07.2, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в іноземній валюті у розмірі 26191,00 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 16.07.2014 року та у відповідності до п. 3.1. вказаного договору, позичальник зобов'язався починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10 числа кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 312 доларів США на рахунок вказаний у п. 1.3. договору, шляхом внесення готівки чи перерахування зі свого поточного рахунку та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 12,5 % річних. (а.с. 6-8 копія кредитного договору).

17.11.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору №37.3/АА-069.07.2 від 16.07.2007 року, у відповідності до якого була збільшена процентна ставка в розмірі 16 % річних (а.с. 9).

Судом встановлено, що Банк виконав повністю свої зобов'язання, у відповідності до умов кредитного договору та надав відповідачу - 1 кредит у сумі 26191,00 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки (а.с. 60), а останній не виконав свої зобов'язання перед Банком.

Окрім того, судом встановлено, що 16.07.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. Згідно з п.1.1 відповідач - 2 зобов'язався солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за несвоєчасне та повне виконання зобов'язань відповідача - 1 за кредитним договором (а.с.10).

Уклавши з позивачем зазначений кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності відповідач-1 та відповідач-2 порушили свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 16532,55 доларів США - заборгованість за кредитом, та 454973,72 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості (а.с. 57-58 - розрахунок заборгованості).

Отже, враховуючи зазначене та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а отже такими, які слід задовольнити.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, на користь позивача з відповідачів підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 3654,00 грн. сплачена позивачем згідно платіжного доручення від 04.09.2014 року (а.с. 25).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 554, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 179, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН:НОМЕР_2, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» (р/р 32008171201, МФО 321712, код ЄДРПОУ 14349442) заборгованість за кредитним договором №37.3/АА-069.07.2 від 16.07.2007 року в розмірі 16532,55 доларів США - заборгованість за кредитом, та 454973,72 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН:НОМЕР_2, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» (р/р 32008171201, МФО 321712, код ЄДРПОУ 14349442) судові витрати у справі у вигляді судового збору: по 1827,00 грн. з кожного боржника.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А. Ключник