Постанова № 43439919, 01.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2015 р. Справа№ 910/24063/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Кропивної Л.В.

Пашкіної С.А.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - Шестаков Д.М.,

від відповідача 1. - не з'явився,

від відповідача 2. - Кобець Т.М.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор»

на рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 р.

по справі № 910/24063/14 (суддя Балац С.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор»

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімзбут»

2. публічного акціонерного товариства «Банк народний капітал»

про стягнення 3 158 857,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2015р. позов товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімзбут» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» пеню в сумі 270 172,40 грн., штраф в сумі 786 905,80 грн., 19 % річних в сумі 280 941,97 грн., інфляційні втрати в сумі 320 837,70 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 33 177,16 грн. В іншій частині позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015р. по справі №910/24063/14 в частині відмови в задоволені позову щодо солідарного стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімзбут» та публічного акціонерного товариства «Банк народний капітал» та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, в тому числі стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімзбут» та публічного акціонерного товариства «Банк народний капітал» 1 499 999,44 грн. основного боргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2015р. відновлено товариству з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015р. враховуючи перебування судді Смірнової Л.Г. у відпустці, змінено склад колегії та сформовано колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Кропивна Л.В. та Пашкіна С.А.

Публічне акціонерне товариство «Банк народний капітал» заперечує проти апеляційної скарги та просить в задоволенні апеляційної скарги повністю відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохімзбут» своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

За таких обставин, справа розглядається за відсутності представника відповідача 1, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

21 жовтня 2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» - постачальник, та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімзбут» - покупець було укладено договір поставки нафтопродуктів № 89/13 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, в кількості, асортименті по цінам, в терміни відповідно до умов Договору і додатків до нього, які є його невід'ємними частинами, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, передбачених Договором. /а.с. 22/.

Згідно п. 3.2 Договору одиниця виміру кількості товару та кількість поставки кожної партії товару, що поставляється за Договором визначається в додатках.

Ціна товару, узгоджується сторонами для кожної партії товару окремо в додатку до даного Договору (п. 4.1 Договору).

За результатами поставки товару сторони підписують акт прийому-передачі товару (п. 6.4 Договору).

По актах приймання-передачі від 30.01.2014р. № 301 на суму 1 859 960,20 грн., від 04.02.2014р. № 372 на суму 676 423,80 та від 06.02.2014р. №433 на суму 611 239,20 грн. позивач поставив відповідачеві-1 товар на загальну суму 3 147 623,20 грн. /а.с. 41-43/.

Згідно з п. 7.1 Договору покупець зобов'язується оплатити товар протягом п'яти банківських днів з моменту поставки товару, якщо інше не передбачено сторонами в додатках до Договору.

Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача (п. 7.4 Договору).

За отриманий товар відповідач розрахувався частково у сумі 1 647 623,73грн.

Таким чином, сума основного боргу складає 1 499 999,44грн.

За статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 8.2 Договору у випадку порушення відповідачем-1 термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених Договором та додатками до нього, останній сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків відповідно до умов Договору.

У випадку, якщо термін прострочення відповідачем-1 проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, останній зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25% від суми заборгованості (п. 8.3 Договору).

За статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Разом з цим, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами Договору, зокрема п. 8.4. сторони встановили, що за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору постачальник має право стягнути з покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 19% від неоплаченої вартості товару.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 пені в сумі 270 172,40 грн., штрафу в сумі 786 905,80 грн., 19 % річних в сумі 280 941,97 грн. та інфляційних втрат в сумі 320 837,70 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі,

Публічним акціонерним товариством «Банк народний капітал» на користь позивача видано банківську гарантію від 22.11.2013р. №18-16/652 (далі - Гарантія), згідно з якою відповідач-2 приймає на себе безвідкличні зобов'язання сплатити позивачу кошти в сумі, що не перевищує 15 000 000,00 грн. у випадку невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів від 21.10.2013 № 89/13. /а.с. 50/.

Згідно умов банківської гарантії Гарант бере на себе зобов'язання сплатити Бенефіціару кошти в сумі, що не перевищує 15 000 000,00грн. потягом 5(п'яти) банківських днів після отримання від Бенефіціара та розгляду письмової вимоги.

Відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

Позивач, заявляю позов, просив суд стягнути з відповідача-1 (боржника) 0,00грн. вартість поставлених та неоплачених нафтопродуктів, 270 172,40 грн. пені, 786 905,80грн. штрафу, 280 941,97грн. 19% річних та 320 837,70 грн. інфляційних витрат. Також позивачем заявлено до стягнення солідарно з відповідача-1 (боржника) та відповідача-2 (гаранта) 1 499 999,44 грн. основного боргу.

За статтею 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Банк являється Гарантом відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України. Гарантія за своєю правовою природою являється самостійним зобов'язанням та не залежить від основного зобов'язання, тобто гарант несе субсидіарну відповідальність, яка в свою чергу являється додатковою відповідальністю за зобов'язанням іншої особи - основного боржника, якщо з нього кредитор не може одержати належного йому боргу.

Відповідач-2 та відповідач-1 в силу статті 541 Цивільного кодексу України не є солідарними боржниками, оскільки солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо передбачених законом або договором, а тому для стягнення заборгованості з відповідачів солідарно відсутні підстави.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

З наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015р. у справі №910/24063/14.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 р. у справі №910/24063/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/24063/14 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Л.В. Кропивна

С.А. Пашкіна