Постанова № 43439867, 31.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2015 р. Справа№ 910/1026/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі Філімонова І.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Едельвейс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.14року (повний текст якого складено 18.04.2014р.)

у справі №910/1026/14 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Едельвейс"

про стягнення 6 171,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Едельвейс" про стягнення 6 171,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами по справі було укладено договір про надання комунальних послуг на участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 30.06.2006 року та договір про виконання робіт з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів від 01.03.2008 року. Оскільки, відповідачем прострочено оплату послуг по укладених договорах, то у нього утворилась заборгованість за отримані послуги. У зв'язку з вищезазначеним, позивач звернувся в суд про стягнення з відповідача пені, яка станом на 01.11.2013 року становить 6 171,74 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва по справі № 910/1026/14 від 14.04.2014 р. позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Едельвейс" (02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, 13, кв. 113, ідентифікаційний код 32526961) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" (02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, 3, ідентифікаційний код 30300272) пені в розмірі 21 076 (двадцять одна тисячі сімдесят шість) грн. 14 коп., а також судовий збір в розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 22 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 14.04.2014 року № 910/1026/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Крім того апелянтом було заявлено клопотання про застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 року було відновлено скаржнику строк для подачі апеляційної скарги, прийнято її та порушено провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Іоннікова І.А.,Тарасенко К.В. Розгляд апеляційної скарги призначено на 31.03.2015 року.

Апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 14.04.2015 року № 910/1026/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Крім того позивач заявив клопотання про застосування до спірних правовідносин строку спливу позовної давності.

Представник позивача у засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів скаржника викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як було встановлено місцевим господарським судом 30.06.2006 року у між товариством з обмеженою відповідальністю "Рада" Корпорація "Позняки-жил-буд" (підприємство) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Едельвейс" (користувач) укладено договір на надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку і при будинкової території.

Відповідно до п.1.1 договору предметом договору є забезпечення підприємством надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території у будинку №13 по вул. Анни Ахматової м. Києва, в якому знаходяться нежилі приміщення користувача, а користувачем своєчасної оплати цих послуг у строки та на умовах, визначеними цим договором.

Згідно з п.3.1 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за надання послуг складається по фактичним витратам підприємства, що наведені в розрахунку вартості житлово-комунальних послуг, що є невід'ємною частиною цього договору.

Розмір щомісячної плати за надані послуги, визначається додатками до цього договору і розраховується як частка від загальних витрат на утримання будинку та прибудинкової території, згідно діючих тарифів. Щомісячна плата може корегуватись в разі зміни тарифів.

Оплата за надання послуг здійснюється користувачем на підставі рахунків, наданих підприємством, шляхом перерахування коштів на рахунок підприємства до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п.3.2 договору, послуги оплачуються в безготівковій формі через банківські установи шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підприємства.

Також, 01.03.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Рада" Корпорація "Позняки-жил-буд" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Едельвейс" (замовник) укладено договір про виконання робіт з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ).

Відповідно до п.1.1 договору, замовник" доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по перевезенню та знешкодженню твердих побутових відходів (ТПВ), відповідно до адреси об'єктів і періодичності вивозу, заявленої при складанні договору, а замовник зобов'язується оплатити роботу в порядку і строки, передбачені цим договором.

Згідно з п.4.1 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата за роботи здійснюється згідно з договором шляхом розрахунків перерахування коштів на рахунок виконавця до 10 числа поточного місяця (п.4.3 договору).

У відповідності до наявних матеріалів справи судом було встановлено, що за період з січня 2012 року по травень 2012 року позивачем по двох договорах надано відповідачу послуг на загальну суму 28 128,62 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт та рахунками-фактурами (а.с. 91-102).

Надані позивачем послуги оплачені відповідачем в повному обсязі з простроченням, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 49-51).

Відповідно до статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нормою частини 1 статті 1 Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг. Кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки у тому числі й за відсутності у договорі умови про неустойку.

Пунктом 3.3 договору на надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку і при будинкової території від 30.06.2006 року, за несвоєчасну оплату послуг користувачем, підприємство нараховує пеню в розмірі 1 % від суми сплати за кожний день прострочки (включаючи день оплати).

Відповідно до п.4.4 договору про виконання робіт з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) від 01.03.2008 року, якщо роботи замовнику надані в повному обсязі, але кошти за надані послуги не поступили на рахунок виконавця до 10 числа місяця, що слідує за звітним, замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу на користь виконавця, за кожен день прострочення, але не більше подвійної суми заборгованості.

У зв'язку з простроченням оплати наданих послуг позивач нарахував відповідачу пеню на загальну суму 21 201,95 грн.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум пені місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення 21 076,14 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання.

В апеляційній скарзі апелянт заявив клопотання про застосування до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності та пояснив, що не міг скористатися відповідним процесуальним правом під час розгляду справи місцевим господарським судом, оскільки не був обізнаний про відкриття відповідного господарського провадження.

З огляду на ту обставину, що відповідач не приймав участі у судових засіданнях, а в матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачу будь-яких процесуальних документів (наявні в матеріалах справи судові поштові повідомлення були недоставлені адресату через вибуття останнього з зазначеної адреси), колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву апелянта про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин під час розгляду справи в апеляційному провадженні.

Згідно з частинами першою і другою статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; при цьому законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду перевіряється у повному обсязі.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 р. N 01-08/369, апеляційний господарський суд не лише вправі, а й зобов'язаний перевірити законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду в частині, зокрема, з'ясування цим останнім наявності чи відсутності поважних причин пропущення строку позовної давності.

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

Як зазначив Конституційний Суд України у абзаці п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин

Під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За загальним правилом, перебіг загальної або спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. У визначенні моменту виникнення права на позов відображаються як об'єктивні, так і суб'єктивні моменти: об'єктивний - сам факт порушення права, суб'єктивний - особа дізналася або могла дізнатися про це порушення.

Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не є обов'язковою обставиною. Тому при вирішенні початку перебігу позовної давності береться момент коли особа фактично дізналась про наявність відповідного порушення. В даному випадку йдеться не про те. коли особа з'ясувала для себе, що певні дії, вчинки, правочини пов'язані з її особою є порушення її прав, свобод чи інтересів, а про те коли вона дізналася саме про фактичне вчинення цих порушень.

Подальшому з'ясуванню підлягає реальна можливість учасника правовідносин дізнатися про наявність порушення з моменту його настання або найближчого часового відрізку від цього моменту.

Перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з настанням події, з якою пов'язано його початок (ч.1 ст. 253 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору являється стягнення неустойки, а саме штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем власник договірних зобов'язань, а саме своєчасної оплати за отримані комунальні послуги.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давність.

Позовна давність в один різ застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином у разі наявності об'єктивних підстав для застосування наслідків спливу позовної давності для даного господарського спору слід застосовувати саме спеціальну позовну давність в один рік.

У відповідності до додатків позовної заяви та уточнень до позовної заяви позивачем було заявлено до відшкодування суми пені нараховані відповідачу за період з 21.01.2012 року по 31.05.2012 року, тобто з урахуванням спеціальної позовної давності строком в один рік, останній день звернення позивача до суду припадає на 03.06.2013 року (з огляду на вихідні дні).

Натомість позивач звернувся із позовною заявою до місцевого господарського суду для захисту порушених прав 25.01.2014 року з пропущенням річного строку, про що свідчить штамп «ОДЕРЖАНО» № 1026/14 від 25.01.2014 року Господарського суду м. Києва на першій сторінці позовної заяви.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку позивач суду не навів, натомість взагалі позивачем не було подано жодної заяви на відновлення пропущеного строку позовної давності, а відтак ТОВ «Рада» у задоволенні позовних вимог, заявлених до ТОВ «Фірма «Едельвейс» має бути відмовлено.

Таким чином, оскільки позовна заява була подана до суду зі спливом строку позовної давності, а відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, судова колегія дійшла висновку про відмову в позові.

Щодо заявлено представником відповідача клопотання про зняття арешту з коштів на рахунку боржника, то в даному випадку колегія суддів зазначає, що оскільки даний захід було здійснено у межах процедури примусового виконання рішення місцевого господарського суду органами виконавчої служби України, вирішення даного питання не належить до компетенції суду.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 14.04.2014р. у справі № 910/1026/14 скасуванню.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Едельвейс" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 14.04.2014р. у справі № 910/1026/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" (02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, 3, ідентифікаційний код 30300272) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Едельвейс" (02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, 13, кв. 113, ідентифікаційний код 32526961) 913,50 грн. (дев'ятсот тринадцять гривень 50 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва..

5. Матеріали справи № 910/1026/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко