Постанова № 43439842, 31.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2015 р. Справа№ 910/25638/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю представників

сторін: від позивача - Стороженко Д.П.

від відповідача - не з'явився

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "Камянка Глобал Вайн"

на рішення

господарського суду м. Києва

від 14.01.2015 року

у справі № 910/25638/14 (суддя : Пушкин Л.Г.)

за позовом Агрофірми радгосп "Білозерський"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Камянка Глобал Вайн"

про стягнення 231 949,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.01.2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, будинок 16/13 літера А, ідентифікаційний код 36805359) на користь Агрофірми радгосп "Білозерський" (75003, Херсонська область, Білозерський район, с. Дніпровське, вул. Центральна, буд. 3, ідентифікаційний код 00413506) основну суму заборгованості у розмірі 183000 (сто вісімдесят три тисячі) грн 00 коп.; пеню у розмірі 13095 (тринадцять тисяч дев'яносто п'ять) грн 78 коп.; інфляційні нарахування у розмірі 30679 (тридцять тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 28 коп.; 3% річних у розмірі 5174 (п'ять тисяч сто сімдесят чотири) грн 14 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4638 (чотири тисячі шістсот тридцять вісім) грн 98 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2015 року скасувати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 року відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" строк подання апеляційної скарги. Задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" про відстрочення сплати судового збору. Відстрочено сплату судового збору Товариству з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" до ухвалення судового рішення у справі. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" надати суду докази сплати 2319,49 грн. судового збору за розгляд судом апеляційної скарги. Прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" до розгляду та порушити апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 17.03.2015 року

Через відділ документального забезпечення КАГС від ТОВ "Камянка Глобал Вайн" надійшло платіжне доручення про сплату судового збору.

Через відділ документального забезпечення КАГС від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи було відкладено на 31.03.2015 року.

В судове засідання 31.03.2015 року представник відповідача не з'явився.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 23 жовтня 2013 року між Агрофірмою радгосп "Білозерський" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" (надалі - відповідача, покупець) було укладено договір поставки № 23/10-ВМ (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався поставити, покупець прийняти та оплатити товар (виноматеріал урожаю 2012 р.).

Вартість договору складає 183000,00 грн в т. ч. ПДВ і може бути скорегована сторонами по факту поставки у випадку зміни кількості виноматеріалу (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.1. договору покупець здійснює оплату за виноматеріали шляхом безготівкового розрахунку протягом 30 календарних днів з дати відвантаження партії товару. Дата відвантаження вказується в товарно-транспортній накладній.

За доводами позивача, Агрофірма радгосп "Білозерський" належним чином виконав свої зобов'язання за договором та постави відповідачу товар на загальну суму 183000,00 грн, що підтверджується видатковою накладеною № РН-0003075 від 24.102013 р., довіреністю № 796 від 23.10.2013 р. на отримання матеріальних цінностей та товарно-транспортною накладною від 24.10.2013 р. Проте відповідачем в порушення договірних зобов'язань не оплачено товар у повному обсязі, у зв'язку з чим борг у відповідача перед позивачем становить 183000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 2.1. договору покупець здійснює оплату за виноматеріали шляхом безготівкового розрахунку протягом 30 календарних днів з дати відвантаження партії товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 183000,00 грн, що підтверджується видатковою накладеною № РН-0003075 від 24.102013 р., підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою їх печатками, довіреністю № 796 від 23.10.2013 р. на отримання матеріальних цінностей та товарно-транспортною накладною від 24.10.2013 р. Проте, відповідачем повністю не оплачено товар, у зв'язку з чим виник борг у сумі 183000,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 2.1 договору виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент розгляду справи настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковою накладною, підписаною сторонами, копія якої містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 183000,00 грн

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 183000,00 грн.

Крім іншого, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 13095,78 грн, інфляційні нарахування у розмірі 30679,28 грн та 3% річних у розмірі 5174,14 грн.

Відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 5.2 договору сторони визначили, що у випадку невиконання п. 2.1. договору - покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 13095,78 грн та 3% річних у розмірі 5 174,14 грн за обґрунтованими розрахунками позивача, з яким погоджується колегія суддів.

Перевіривши розрахунки позивача, суд першої інстанції вірно встановив, що розмір інфляційних нарахувань становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявлена позивачем - інфляційні нарахування у розмірі 30679,28 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 14.01.2015 року у справі №910/25638/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/25638/14 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло

Повний текст постанови складено 01.04.2015 року.