Постанова № 43439657, 02.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 712/13420/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Пироженко С.А.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виконавчого комітету Черкаської міської ради на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Черкаської міської ради, Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_4, про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до виконавчого комітету Черкаської міської ради, Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради про зобов'язання надати будівельний паспорт забудови земельної ділянки площею 0,1000 га під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - необов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, визнала за можливе проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 07 квітня 2014 позивач звернувся до Управління надання адміністративних послуг Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради із заявою про надання будівельного паспорту забудови земельної ділянки площею 0,1000 га під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1.

Листом № 2291-арх від 10 квітня 2014 року відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до генерального плану м. Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 29 грудня 2011 року № 3-505, земельна ділянка по АДРЕСА_1 потрапляє в межі територій зелених насаджень загального користування та громадських центрів. Питання надання будівельного паспорта забудови земельної ділянки за вищевказаною адресою розглядатиметься за умови проведення актуалізації генерального плану міста. Запропоновано позивачу звернутися до Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради з проханням внести в пропозиції по актуалізації генерального плану м. Черкаси зміну даної земельної ділянки із земель, що підпадають під зелені насадження загального користування та громадських центрів на землі садибної житлової забудови.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи за необхідне зобов'язати виконавчий комітет Черкаської міської ради надати будівельний паспорт забудови земельної ділянки площею 0,1000 га під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 15 грудня 2010 року, ОСОБА_4, відповідно до рішення Черкаської міської ради № 5-163 від 13 жовтня 2009 року, є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,1000 га, яка розташована в АДРЕСА_1, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 жовтня 2013 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30 жовтня 2013 року, позивач набув право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована в АДРЕСА_1, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Як вбачається з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), спірна земельна ділянка виділяється за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) Черкаської міської ради.

Також, згідно з довідкою Управління Держкомзему у м. Черкаси № 1758-25-2 вбачається, що згідно з даними земельного кадастру, вказана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (рілля) Черкаської міської ради. Інформація щодо віднесення земельної ділянки до категорії земель за основним цільовим призначенням відсутня.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідно до п. 2.1 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 103 від 05 липня 2011 року (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 66 від 25 лютого 2013 року), видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об'єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об'єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Згідно з п. 2.4 вказаного Порядку, пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав: неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу; невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідач, у межах спірних правовідносин, діяв з порушенням наведених законодавчих норм, а саме: Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 103 від 05 липня 2011 року, оскільки під час відчуження відповідачем земельної ділянки попередньому власнику не було встановлено жодних обмежень щодо її знаходження в межах територій зелених насаджень загального користування та громадських центрів, а тому колегія суддів вбачає в діях відповідача ознаки протиправності та порушення прав та законних інтересів позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів правомірності відмови у наданні позивачу будівельного паспорту забудови земельної ділянки площею 0,1000 га під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1.

Водночас, колегія суддів не погоджується з висновком судом першої інстанції щодо зобов'язання виконавчого комітету Черкаської міської ради надати ОСОБА_3 будівельний паспорт забудови земельної ділянки площею 0,1000 га під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, оскільки за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання будівельного паспорту забудови земельної ділянки є дискреційними повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Колегія суддів зазначає, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності перевищує компетенцію адміністративного суду та виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

З метою забезпечення прав та законних інтересів позивача та керуючись завданнями та принципами здійснення адміністративного судочинства, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати виконавчий комітет Черкаської міської ради вирішити питання щодо надання ОСОБА_3 будівельного паспорту забудови земельної ділянки площею 0,1000 га під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Частиною 2 статті 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень може прийняти іншу постанову у випадках, встановлених законом.

Між тим, задовольнивши позов про зобов'язання надати будівельний паспорт забудови земельної ділянки, суд першої інстанції перебрав на себе повноваження та втрутився в дискреційні повноваження відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2015 року у справі № К/800/37968/14.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_3 до виконавчого комітету Черкаської міської ради, Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії є частково обґрунтованими.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про задоволення адміністративного позову частково.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Черкаської міської ради задовольнити частково.

Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 грудня 2014 року - скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Зобов'язати виконавчий комітет Черкаської міської ради вирішити питання щодо надання ОСОБА_3 будівельного паспорту забудови земельної ділянки площею 0,1000 га під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.