Ухвала суду № 43439655, 02.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2921/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАС» до Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСАС» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000062200 від 19 травня 2014 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 28 вересня 2014 року по 29 вересня 2014 року відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «АСАС» щодо господарських відносин з ТОВ «Оберек» за січень 2014 року та ПП «ОСОБА_5» за жовтень 2013 року, за результатами якої складено акт № 224/22/38049131 від 05 травня 2014 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, у результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 138 874,00 грн., в тому числі за жовтень 2013 року на суму 86 487,00 грн., за січень 2014 року на суму 52 387,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062200 від 19 травня 2014 року, яким ТОВ «АСАС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 208 311,00 грн., з них 138 874,00 грн. - основного платежу та 69 437,00 грн. - штрафних санкцій.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АСАС» зареєстровано в якості юридичної особи 23 грудня 2011 року, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії НОМЕР_1.

Згідно зі Свідоцтвом НОМЕР_2 про реєстрацію платника податку на додану вартість, позивач є платником ПДВ з 25 травня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 жовтня 2013 року між ПП «ОСОБА_5» (продавець) та ТОВ «АСАС» (покупець) укладено договір поставки № 24/10, за умовами якого постачальник поставляє паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти та вчасно оплатити поставлений товар. Загальна сума договору складається з сум, вказаних у накладних на кожну партію товару. Накладні є невід'ємною частиною даного договору. Відвантаження та доставка товару виконується засобами постачальника або покупця за домовленістю.

Згідно з рішенням Господарського суду Полтавської області від 11 листопада 2014 року, яке набрало законної сили, по справі № 917/1900/14 за позовом ТОВ «АСАС» до ПП «ОСОБА_5» про визнання договору № 24/10 від 24 жовтня 2013 року недійсним, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Факт реального виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти), актами приймання нафтопродуктів за кількістю.

Поставлений товар отриманий уповноваженою особою ТОВ «АСАС» ОСОБА_3 по довіреностям: № 166 від 25 жовтня 2013 року та № 169 від 29 жовтня 2013 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією журналу реєстрації довіреностей.

Крім того, розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується рахунками: № 57 від 25 жовтня 2013 року, № 69 від 29 жовтня 2013 року та платіжними дорученнями: № 548 від 05 листопада 2013 року, № 558 від 11 листопада 2013 року, а також карткою обліку розрахунків з ПП «ОСОБА_5» за 2013 рік.

На суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість ПП «ОСОБА_5» виписано податкові накладні: № 48 від 25 жовтня 2013 року на суму 259 720,00 грн.; № 59 від 29 жовтня 2013 року на суму 259 204,00 грн., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру податкових накладних від 16 листопада 2013 року.

Також, 20 січня 2014 року між ТОВ «Оберек» (продавець) та ТОВ «АСАС» (покупець) укладено договір поставки № 20/01-14, за змістом якого продавець поставляє паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти та вчасно оплатити поставлений товар. Найменування, кількість товару вказується в рахунках, накладних та податкових накладних.

Згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від 28 жовтня 2014 року, яке набрало законної сили, по справі № 910/19231/14 за позовом ТОВ «АСАС» до ТОВ «Оберек» про визнання договору № 20/01-14 від 20 січня 2014 року недійсним, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Факт реального виконання укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: видатковою накладною, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти), актом приймання нафтопродуктів за кількістю.

Поставлений товар отриманий уповноваженою особою ТОВ «АСАС» ОСОБА_3 по довіреності № 7 від 20 січня 2014 pоку, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією журналу реєстрації довіреностей.

Крім того, оплата поставлених нафтопродуктів здійснена позивачем в безготівковій формі відповідно до рахунку № 39 від 20 січня 2014 року, що підтверджується платіжним дорученням № 19 від 29 січня 2014 року та карткою обліку розрахунків з ТОВ «Оберек» за січень 2014 року.

ТОВ «Оберек» виписано податкову накладну № 2001 від 20 січня 2014 року, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 16123050 від 17 лютого 2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що для здійснення господарської діяльності - роздрібної торгівлі пальним позивачем орендовано склад паливно-мастильних матеріалів ТОВ «АСАС», який знаходиться у м. Шостка Сумської області по вул. Шевченка, 45, відповідно до договору оренди ємностей № 4/12 від 30 липня 2012 pоку. Виконання умов укладеного договору підтверджується актом здачі-прийняття обладнання (ємностей) від 01 серпня 2012 pоку.

Одержані нафтопродукти реалізовані через мережу автозаправних станцій АЗС, які перебувають в користуванні ТОВ «АСАС» відповідно до договорів оренди об'єктів нерухомості № 5/12 від 23 липня 2012 року (АЗС по вул. Шевченка, 45 у м. Шостка), № 6/12 від 23 липня 2012 року (АЗС по вул. Халтуріна в м. Шостка), № 7/12 від 23 липня 2012 року (АЗС по вул. Некрасова, 6 у м. Шостка), № 8/12 від 23 липня 2012 року (АЗС по пров. Ювілейному, 4 - А у м. Середина-Буда).

Також, наявність у позивача транспортних засобів для здійснення транспортування нафтопродуктів підтверджується договором суборенди транспортного засобу № 4 від 24 грудня 2012 року, актом здачі-прийняття автомобіля МАЗ-500А від 24 грудня 2012 року, договором оренди транспортного засобу № 11/12 від 24 грудня 2012 року, актом здачі-прийняття причепа-цистерни ГКБ 8350 від 24 грудня 2012 року.

Як вбачається з акту перевірки № 224/22/38049131 від 05 травня 2014 року, від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано акт № 892/26-55-22-01/38903753 від 25 березня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Оберек» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 грудня 2013 року по 28 лютого 2014 року»; від Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області отримано акт № 466/16-03-22-02-12/36195209 від 27 грудня 2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «ОСОБА_5» з платниками податків за жовтень 2013 року». Зазначеними актами не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «АСАС» з ТОВ «Оберек» та ПП «ОСОБА_5».

Крім того, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2014 року, по справі № 825/1704/14 за адміністративним позовом ТОВ «АСАС» до Новгород-Сіверської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, визнано протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АСАС» на підставі наказу № 149 від 25 квітня 2014 року, результати якої оформлені актом № 224/22/38049131 від 05 травня 2014 року.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб, зокрема, його контрагентів, за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 29 січня 2014 року № К/9991/81114/11, від 22 січня 2014 року № К/9991/37637/12, від 17 лютого 2014 року № К/800/50945/13, від 19 лютого 2014 року № К/800/61338/13, від 11 березня 2014 року № К/800/1128/14, від 03 березня 2014 року № К/800/12888/13, від 02 червня 2014 року № К/800/6497/13.

Колегією суддів також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) та «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява № 6689/03), в яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тому, колегія суддів вважає посилання відповідача на наявність актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Оберек» та суб'єкта господарювання ПП «ОСОБА_5», як на підставу відсутності реального здійснення господарських операцій та порушення позивачем норм податкового законодавства, необґрунтованими, оскільки жодним чином не доводять факт порушення позивачем норм податкового законодавства.

Отже, апелянтом не надані суду належні та допустимі докази в розумінні КАС України, а тому наведені обставини не беруться до уваги колегією суддів, як доказ порушення позивачем податкового законодавства.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0000062200 від 19 травня 2014 року, оскільки суми податкового кредиту за відповідний період підтверджуються первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ «Оберек» та ПП «ОСОБА_5», не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, та доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи, покладені податковим органом в основу висновків акта перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними, висновки відповідача по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком між собою, з огляду на що висновки акта перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року у справі № К/9991/12143/11, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року у справі № К/9991/39355/12.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАС» до Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 03 квітня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.