Ухвала суду № 43439022, 24.03.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24 березня 2015 року Справа № 920/629/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Черкащенка М.М.,суддів:Вовка І.В., Грека Б.М., Катеринчук Л.Й., Стратієнко Л.В.,

розглянувши заяву Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Сумській області про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 07.10.2014у справі№ 920/629/14за заявою Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Сумській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Петро Ойл"про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.04.2014 у справі № 920/629/14, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2014, заяву Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Сумській області про порушення провадження справи про банкрутство повернуто без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2014 зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

Конотопською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Сумській області подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 07.10.2014 у справі № 920/629/14, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, справу направити на розгляд до господарського суду Сумської області.

Заяву з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 17.02.2015 у справі № 925/1941/14 мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції частини третьої статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши доводи заяви та додані до неї постанови Вищий господарський суд України зазначає, що заява подана заявником без пропуску строку, встановленого положеннями статті 11117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), і вважає, що справа № 920/629/14 підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

У постанові від 07.10.2014 у справі № 920/629/14, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що надані суду податковою інспекцією інкасові доручення, які виставлялись боржнику на виконання судових рішень про стягнення податкових заборгованостей і про накладення арешту на кошти і матеріальні цінності боржника, які були повернуті без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках останнього, не являються доказами безспірності кредиторських вимог в розумінні статті 10 Закону про банкрутство, абзацом другим якої передбачено, що безспірність кредиторських вимог при зверненні із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Водночас, у постанові від 17.02.2015 у справі № 925/1941/14, на яку заявник посилається, Вищий господарський суд України у подібних правовідносинах, розглядаючи спір аналогічного змісту, за однакового матеріально-правового регулювання, дійшов протилежного висновку і зазначив, що згідно статті 95 Податкового кодексу України, частини третьої статті 10, частини сьомої статті 11 Закону про банкрутство, доказами в підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів, є, зокрема, інкасові доручення для примусового стягнення коштів в дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України, а відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження у такому випадку до заяви органу доходів і зборів про порушення провадження у справі про банкрутство не додається, оскільки списання коштів з рахунків боржника здійснюється відповідно до умов і порядку, визначених Податковим кодексом України, а не Законом України "Про виконавче провадження".

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку, що зі змісту доданої до заяви постанови вбачаються ознаки неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого суд касаційної інстанції дійшов неоднакових висновків стосовно переліку доказів, якими має підтверджуватись безспірність грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів, внаслідок чого ухвалив різні за змістом судові рішення.

Наведене є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Допустити справу № 920/629/14 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя:М. ЧеркащенкоСудді:І. Вовк Б. Грек Л.Катеринчук Л. Стратієнко