Ухвала суду № 43438262, 01.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16375/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

01 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Файдюка В.В., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солв» про накладення арешту на кошти та інші цінності на рахунках у банку,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солв» про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача на рахунках у банках, а саме: р/р №26042311549 (валюта: українська гривня) та р/р №26008311549 (валюта: українська гривня, євро, долар США), які відкриті у АТ «Фортуна-банк», МФО 300904.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2014 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, за ТОВ «Солв» обліковується податковий борг зі сплати пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 2 436 074,57 грн.

Даний податковий борг виник у зв'язку із несплатою відповідачем грошового зобов'язання, визначеного позивачем у податковому повідомленні-рішенні від 04.09.2013 №0007632206, яке було оскаржене у судовому порядку та його правомірність підтверджена постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2014 №826/19448/13-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014.

У відповідності до абзацу 5 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом 57.3 ПК України встановлено, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Таким чином, ТОВ «Солв» зобов'язаний був сплатити суму грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 04.09.2013 №0007632206 протягом 10 календарних днів з дати узгодження суми грошового зобов'язання (19.06.2014).

Однак, відповідач у встановлений законодавством строк суму грошового зобов'язання не сплатив. В зв'язку з цим, позивач надіслав ТОВ «Солв» податкову вимогу №11178-25 від 02.10.2014 на загальну суму 2436074,57 грн., яка сплачена не була.

07.10.2014 податковим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №21890/10/26-54-25-25, яким вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності платника податків ТОВ «Солв», a у разі, якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, - також того майна, права власності, на яке він набуде у майбутньому. Дане рішення, а також лист позивача №21875/10/26-54-25-25 від 07.10.2014 про надання переліку майна, яке перебуває у власності підприємства, балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, з метою складання опису майна, на яке поширюється право податкової застави направлені на адресу ТОВ «Солв» рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак лист повернувся до податкового органу із відміткою працівника пошти «інші причини, що не дали змоги виконати». В зазначений термін відповідач документів для складання акта опису до контролюючого органу не надав.

Пунктом 89.3 ст.89 ПК України встановлено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Згідно п.89.4 ст.89 ПК України, у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Суд першої інстанції вірно вказує, що податковим органом не надано суду копію акта відмови платника податків від опису майна у податкову заставу, який мав бути складений. Крім того, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши апеляційну скаргу, та дослідивши матеріали справи встановив, що такий акт відмови не складався. Відповідно, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що позивачем не дотримано вказаної процедури під час звернення до суду з вказаними вимогами.

Судова колегія погоджується з посиланнями суду першої інстанції на те, що нормами податкового законодавства вживається два поняття, які позначають арешт коштів на рахунках платника податків - власне арешт коштів, а також зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, та з тим, що дані поняття тотожні для цілей регулювання податкових правовідносин. Вказане кореспондується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у інформаційному листі від 29.04.2013 № 642/12/13-13.

Колегією суддів встановлено й інше порушення порядку звернення до суду з вказаними вимогами, з огляду на те, що податкові органи в силу пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги. За встановлення відповідних обставин, позов органу державної податкової служби підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова вимога №11178-25 була сформована 02.10.2014 року та направлена відповідачу. Водночас, позовна заява по даній справі була зареєстрована судом першої інстанції 24.10.2014 року, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції. Тобто позивач звернувся з вимогами про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку, до того як сплинув 60-денний термін, що також суперечить вимогам податкового законодавства.

Враховуючи вказані норми законодавства, та правову позицію ВАС України в листі від 29.04.2013 № 642/12/13-13, та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недотримання позивачем встановленого порядку, та передбачених законодавством умов для звернення до суду із позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Солв» на рахунках у банках.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 24.12.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Чаку Є.В.

Файдюк В.В.