Ухвала суду № 43438158, 25.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2015 року

справа № П/811/2634/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду

від 29 серпня 2014 року у справі №П/811/2634/14

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Світловодський завод «Спецзалізобетон»

до

про

Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Світловодський завод «Спецзалізобетон» (далі по тексту – позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі по тексту – відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003782201, №0003792201 та №0003802201 від 07 липня 2014 року.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №П/811/2634/14.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що нарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток приватних підприємств є необґрунтованим, передчасним та таким, що суперечить вимогам законодавства. Також позивач вказує, що правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Альфа-12» підтверджується відповідними податковими накладними.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2014 року у справі №П/811/2634/14 адміністративний позов задоволено. (суддя – Кармазина Т.М.)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що кредиторська заборгованість позивача по господарським взаємовідносинам з ПП «Нафтобудком» в сумі 157583,04 грн., з ПП «Сатурн СВ» в сумі 1085658 грн., з ПП «Троян СВ» в сумі 581799,60 грн., з ПП «Ті.Ен.Ті» в сумі 234777,34 грн. не є безповоротною фінансовою допомогою та не може вважатися безнадійною кредиторською заборгованістю, оскільки не підпадає під визначення цих понять, встановлених п.п.14.11, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податковий кодекс України, та не містить їх ознак. Податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним суб'єктом господарювання було лише одержання позивачем податкової вигоди. Також, відповідачем не наведено доказів того, що договір, сторонами якого є позивач та ПП «Альфа-12», укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Відповідач – Світловодська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2014 року у справі №П/811/2634/14 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що позивач не виконав взяті на себе зобов’язання щодо своїх контрагентів - ПП «Нафтобудком», ПП «Сатурн СВ», ПП «Троян СВ», ПП «Ті.Ен.Ті» і став боржником, тобто має кредиторську заборгованість. Кошти, виражені у грошовій формі, які не були в установленні строки повернені кредиторам, вважаються простроченою кредиторською заборгованістю. Також відповідач вказує, що в межах перевірки ПП «Альфа-12» даним підприємством не було надано первинних бухгалтерських та податкових документів, а проведені заходи щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «Альфа-12» та його постачальників не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг на адресу ПП «Альфа-12».

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 15 травня 2014 року по 28 травня 2014 року посадовими особами відповідача було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 року, результати якої оформлено актом №234/2201/00132003 від 04.06.2013 року.

Висновками даного акту встановлено порушення позивачем:

- пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік всього у сумі 391 022 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на 1806 грн.;

- п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.п.201.8, 201.10, 201.15 ст.201, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму ПДВ 67 283 грн., у тому числі по періодах: липень 2013 р. - 4 583 грн., серпень 2013 р. - 30 274 грн., вересень 2013 р. - 32 426 грн..

07 липня 2014 року на підставі акта перевірки №234/2201/00132003 від 04.06.2013 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0003782201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 586 503 грн., з яких: 391 002 грн. - за основним платежем, 195 501 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0003792201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 806 грн.;

- №0003802201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 100 925 грн., з яких: 67 283 грн. - за основним платежем, 33 642 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податковий орган в акті перевірки вказує, що при проведенні перевірки по податку на прибуток позивачем не було відображено у рядку 03 Декларацій «інші доходи» суми безнадійної кредиторської заборгованості за 2013 рік в сумі 2059818 грн.. Позивачем не було виконано взяті на себе зобов'язання щодо своїх контрагентів, а саме: ПП «Нафтобудком» (код за ЄДРПОУ 37130273), ПП «Сатурн СВ» (код за ЄДРПОУ 367107776), ПП «Троян СВ» (код за ЄДРПОУ 36092819), ПП «Ті.Ен.Ті» (код за ЄДРПОУ 36491964). Позивач є боржником та має кредиторську заборгованість, зокрема, по ПП «Нафтобудком» в сумі 157583,04 грн. (дата виникнення вересень 2010 року); по ПП «Сатурн СВ» в сумі 1085658 грн. (дата виникнення серпень 2010 року); по ПП «Троян СВ» в сумі 581 799,60 грн. (дата виникнення травень 2010 року); по ПП «Ті.Ен.Ті» в сумі 234 777,34 грн. (дата виникнення грудень 2010 року). На думку відповідача, дана сума заборгованості позивача перед вказаними вище юридичними особами за отриманий товар (роботи, послуги), яка залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, є такою, що підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги та на підставі п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України включається до складу його доходів (з урахуванням суми вхідного ПДВ) і відображається в рядку 03.25 додатка ІД до Декларації з податку на прибуток підприємства.

За таких обставин, відповідач дійшов висновку, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. встановлено його заниження всього у сумі 391022 грн. та завищення збитків підприємства на 1806 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та контрагентами - ПП «Нафтобудком», ПП «Сатурн СВ», ПП «Троян СВ», ПП «Ті.Ен.Ті» укладались договори поставки.

18 липня 2013 року між позивачем та ПП «Нафтобудком» укладено додаткову угоду №2 до договору №35 від 01 серпня 2010 року, згідно якої сторони дійшли згоди відстрочити термін розрахунку за поставлений товар згідно даного Договору на строк 4 (чотири) роки, але не пізніше 18 липня 2017 року.

19 березня 2013 року між позивачем та ПП «Сатурн СВ» укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки №18 від 01.04.2010р., згідно якої сторони дійшли згоди відстрочити термін розрахунку за поставлений товар згідно даного Договору на строк 4 (чотири) роки, але не пізніше 19 березня 2017 року.

12 квітня 2013 року між позивачем та ПП «Троян СВ» укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки №23 від 27.04.2010р., згідно якої сторони дійшли згоди відстрочити термін розрахунку за поставлений товар згідно даного Договору на строк 4 (чотири) роки, але не пізніше 12 квітня 2017 року.

28 жовтня 2012 року між позивачем та ПП «ТІ.ЕН.ТІ» укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки №32 від 01.11.2009 р., згідно якої сторони дійшли згоди відстрочити термін розрахунку за поставлений товар згідно даного Договору на строк 4 (чотири) роки, але не пізніше 28 жовтня 2017 року.

Пунктом 14.1.56 статті 14 Податкового кодексу України визначено поняття доходу як загальної суми доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно пункту 134.1.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Згідно п.135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Водночас, у відповідності до п.135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно вимог пп..135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

У відповідності до абзацу «а» пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю.

Відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Згідно зі ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, за приписами ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Таким чином, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за неоплачені товари/послуги залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими і платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості (з урахуванням ПДВ) включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

З огляду на зазначені правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що кредиторська заборгованість позивача по господарським взаємовідносинам з ПП «Нафтобудком» в сумі 157583,04 грн., з ПП «Сатурн СВ» в сумі 1085658 грн., з ПП «Троян СВ» в сумі 581799,60 грн., з ПП «Ті.Ен.Ті» в сумі 234777,34 грн. не є безповоротною фінансовою допомогою та не може вважатися безнадійною кредиторською заборгованістю, оскільки не підпадає під визначення цих понять, встановлених п.п.14.11, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України, та не містить їх ознак, а, отже, позивач не зобов'язаний був відносити суму цієї кредиторської заборгованості до складу інших доходів 2013 р. згідно до приписів п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 цього Кодексу.

Також із матеріалів справи вбачається, що 17 липня 2013 року між позивачем (покупець) та ПП «Альфа-12» (постачальник) було укладено договір поставки №32.

На виконання вимог вищевказаного договору позивачем здійснено часткову оплату товару, що підлягав поставці на загальну суму 403 700 грн., у тому числі ПДВ - 67 283 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями В свою чергу, ПП «Альфа 12» було виписано позивачу податкові накладні.

Отримані позивачем від ПП «Альфа-12» податкові накладні складені належним чином, відображені позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та включені до складу податкового кредиту з ПДВ в липні, серпні та вересні 2013 року по першій події у відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України - з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні копії судових рішень або вироків суду, що набрали законної сили, з яких би вбачалась відсутність здійснення ПП «Альфа-12» господарської діяльності.

З огляду на встановлені судом обставини справи, вказані норми законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що під час судового розгляду відповідач не надав беззаперечних доказів щодо відсутності господарських операцій між позивачем та ПП «Альфа-12».

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що відповідачем безпідставно збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 67 283 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 33 642 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Виходячи із зазначеного, податковим органом, як суб’єктом владних повноважень, не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих по відношенню до платника податків рішень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 29 серпня 2014 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2014 року у справі №П/811/2634/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 30 березня 2015 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна