Рішення № 43437952, 01.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2015 р.Справа № 922/335/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м. Київ до Антрацитівського МКП "Теплокомуненерго", м. Антрацит про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Станішевський І.С., дов. № 14-125 від 13.05.14 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" 3% річних в сумі 102917,64 грн., інфляційні втрати в сумі 342903,24 грн. та 8916,42 грн. судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2470/11 від 30.09.11 р.

Розпорядженням голови ВГСУ № 28-р від 02.09.14 р. було визначено, що у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя господарськими судами Луганської та Донецької областей, розгляд господарський справ підсудних господарському суду Луганської області здійснюється господарським судом Харківської області.

Враховуючи викладене, господарський суд Харківської області ухвалою від 19.01.15 р., прийняв позовну заяву та призначив її до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 01.04.15 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, через канцелярію суду надав витребувані документи, які були долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав.

Відповідно до відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідач знаходиться за адресою: 94613, Луганська область, м. Антрацит, вул. Горноспасательна, 4.

Харківська дирекція Поштамт-Центр поштового зв'язку № 1 в своєму листі від 24.02.15 р. № 7-14-70 проінформувала господарський суд Харківської області, що, у зв'язку з проведенням бойових дій в зоні АТО, з 27.11.14 р. до окремої вказівки, призупиняється приймання для пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей.

Оскільки телефонний (факсимільний) зв'язок з відповідачем також відсутній, суд, керуючись приписами інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", розмістив інформацію про час і місце судового засідання на сторінці господарського суду Харківської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), що підтверджується відповідною роздруківкою (а.с. 63).

Враховуючи викладене, відповідач вважається судом таким, що був належним чином повідомлений про розгляд справи в господарському суді Харківської області.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

30.09.2011 між позивачем та відповідачем укладений договір №14/2470/11 про купівлю-продаж природного газу (далі - договір)(а.с. 11-16), відповідно до п. 1.1 якого, продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцеві (відповідач) у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (іншими споживачами), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується споживачами Покупця виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами та використовується теплогенеруючими підприємствами на власні потреби та втрати (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору, продавець передав покупцю в період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року природний газ в обсязі до 4654 тис. куб. м.

Згідно з п. 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (а.с. 21-24).

Відповідно до п. 5.2 договору, ціна за 1000 куб.м. газу становить 3023,50 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3023,50 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3700,76 грн. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 285,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 342,00 грн. Всього до оплати за природний газ та за послуги з його транспортування 3368,97 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4042,76 грн.

30.09.2011 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору №14/2470/11 від 30.09.2011 (а.с. 17), на підставі якої п.5.2 було викладено у наступній редакції: "ціна за 1000 куб.м. газу становить 3382,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3382,00 грн., крім того цільова надбавка 2% та ПДВ - 20%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 4139,57 грн.

До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 362,76 грн."

11.10.2011 між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору №14/2470/11 від 30.09.2011 (а.с. 18), на підставі якої, п.5.2 було викладено у наступній редакції: "ціна за 1000 куб.м. газу становить 3382,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3382,00 грн., крім того цільова надбавка 2% та ПДВ - 0%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 3449,64 грн.

До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 362,76 грн."

01.08.2012 між сторонами було укладено додаткову угоду №3 до договору №14/2470/11 від 30.09.2011 (а.с. 19-20), на підставі якої, п.5.2 було викладено у наступній редакції: "ціна за 1000 куб.м. газу становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3884,78 грн., ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4661,74 грн."

Згідно з п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Позивач у жовтні 2011 року, жовтні-грудні 2012 року належним чином виконав умови даного договору, поставив природний газ відповідачеві за договором №14/2470/11 від 30.09.2011 природний газ, а саме:

- за жовтень 2011 року - 141,035 тис.куб.м. на суму 537681,84 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 31.10.2011 (а.с.21), підписаним сторонами;

- за жовтень 2012 року - 168,544 тис.куб.м. на суму 785707,63 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 27.11.2012 (а.с.22), підписаним сторонами;

- за листопад 2012 року - 592,456 тис.куб.м. на суму 2761 873,46 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 30.11.2012 (а.с.23), підписаним сторонами;

- за грудень 2012 року - 945,349 тис.куб.м. на суму 4406967,46 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 31.12.2012 (а.с.24), підписаним сторонами.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення зобов'язань за договором.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем газу належним чином не виконував, за поставлений газ розраховувався частково, що підтверджується довідками про операції (а.с. 25-31).

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача 2591239,55 грн. основного боргу, 23018,45 грн. інфляційних за період з грудня 2012 року по січень 2013 року, 394095,20 грн. пені, 103743,38 грн. 3% річних за період з 15.11.11 по 05.11.13 р. та 556818,40 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Луганської області від 24 грудня 2013 року у справі 913/3318/13 позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 2591239,55 грн., 3% річних за період з 15.11.11 по 05.11.13 р. в сумі 103743,38 грн., пеню в сумі 275866,64 грн., інфляційні втрати за період з грудня 2012 року по січень 2013 року в сумі 23018,45 грн., 556818,40 грн. штрафу та судовий збір. В решті частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.14 року та постановою Вищого господарського суду України від 03.04.14 р., зазначене рішення суду залишене без змін.

Таким чином, вказане рішення набрало законної сили, та, відповідно до ст. 115 ГПК України, є обов'язковим на всій території України і підлягає виконанню у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Проте, рішення господарського суду Луганської області у справі №913/3318/13, станом на момент звернення позивача до господарського суду Харківської області, відповідачем не виконано, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з Антрацитівського МКП "Теплокомуненерго" 3% річних за період з 06.06.13 р. по 30.09.14 р. в сумі 102917,64 грн. та інфляційні втрати за період з червня 2013 року по серпень 2014 року в сумі 342903,24 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи набрання рішенням у справі №913/3318/13 законної сили, суд вважає встановленим належними доказами факт прострочення відповідача виконання грошових зобов'язань за спірним договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено, рішенням у справі №913/3318/13 присуджено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 15.11.11 по 05.11.13 р. та інфляційні втрати за період з грудня 2012 року по січень 2013 року.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% за період з 06.06.13 р. по 30.09.14 р. є неправомірною, оскільки 3% річних за період з 06.06.13 р. по 05.11.13 р. вже було стягнуто за рішенням господарського суду Луганської області у справі №913/3318/13. В той же час, суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат за період з червня 2013 року по серпень 2014 року позивачем здійснено правомірно.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 3% річних такою, що підлягає частковому задоволенню в сумі 70069,96 грн. за період з 06.11.13 р. по 30.09.14 р., а вимога про стягнення інфляційних втрат за період з червня 2013 року по серпень 2014 року в сумі 342903,24 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до приписів якої, при частковому задоволенні позову - витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" (94613, Луганська область, м. Антрацит, вул. Горноспасательна, 4, код ЄДРПОУ 03076618) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3% річних за період з 06.11.13 р. по 30.09.14 р. в сумі 70069,96 грн., інфляційні втрати за період з червня 2013 року по серпень 2014 року в сумі 342903,24 грн. та 8259,46 грн. судового збору.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.04.2015 р.

Суддя Т.В. Інте