Рішення № 43437674, 30.03.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2015 р. Справа№ 914/262/15

За позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Львівського обласного благодійного фонду «Діти Чорнобиля Львівщини», м. Львів

про розірвання договору оренди та виселення з об'єкта оренди.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від позивача: Литовченко Л.Л. - представник за довіреністю від 19.01.2015р. №2302-вих-137;

Від відповідача: Буренок В,Л.- голова організації.

На розгляд господарського суду Львівської області Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради подано позов до Львівського обласного благодійного фонду «Діти Чорнобиля Львівщини» про розірвання договору оренди та виселення з об'єкта оренди.

Ухвалою від 29.01.2015 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 16.02.2015р.

В судовому засіданні 16.02.2015р. оголошено перерву до 02.03.2015р.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 02.03.2015р. розгляд справи відкладено на 30.03.2015р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов договору оренди нежитлових приміщень не своєчасно та не в повному обсязі вносив оренду сплату за користування об'єктом оренди. Внаслідок цього позивач на підставі ст. 782 ЦК України просить розірвати договір оренди нежитлових приміщень від 10.05.1994р. за № 6319 та виселити відповідача з нежитлових приміщень.

В судовому засіданні 30.03.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві, просить позов задоволити повністю. Усно зазначив, що заборгованість по орендній платі станом на 01.12.2014р. оплачена відповідачем повністю.

В судовому засіданні 30.03.2015р. представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав зазначених в запереченнях до позову (вх.№6231/15 від 13.02.2015р.), зазначає, що заборгованість по орендній платі

оплачена в повному обсязі. І що на момент звернення позивачем до суду , заборгованості по орендній платі була оплачена, а тому підстав для розірвання договору та виселення з приміщення немає.

В судовому засіданні 30.03.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

10.05.1994р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Договір № 6319 на оренду нежитлових приміщень (надалі - Договір).

Згідно п.1 Договору позивач здав, а відповідач прийняв в користування нежитлові приміщення загальною площею 37.8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Кавалерідзе, 8. Договір укладений на невизначений термін.

За оренду приміщення орендар повинен щомісяця до 10 числа місяця за попередній місяць сплачувати орендодавцю орендну плату у встановленому розмірі (п.4 Договору).

Відповідно до п.1.1. Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.12.2007р. № 1100, управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом департаменту економічної політики Львівської міської ради.

У відповідності до Положення про розмежування повноважень між виконавчим органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 219 від 19.10.2006р., до повноважень департаменту економічної політики Львівської міської ради належить здійснення міською радою та виконавчим комітетом; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності, надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. даного Положення, основними завданнями управління є: виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження (приватизація) майна комунальної власності територіально громади м. Львова.

Відповідно п.6 Договору несплата оренди протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди на вимогу орендодавця. При цьому в орендаря стягується заборгована сума орендної плати з урахуванням пені за кожен день прострочки.

Підставою позову є заборгованість зі сплати орендної плати станом на 01.12.2014р.

Позивач зазначає, що згідно довідки про заборгованість від 21.01.2015р. №2302-вих-158 відповідач порушив умови Договору, оскільки не в повному обсязі вносив орендну плату за користування об'єктом оренди.

Однак відповідачем, додано докази сплати заборгованості згідно Договору. Заборгованість відповідач сплатив згідно виставленого позивачем рахунок - фактура від 23.12.214р. № СФ-0017303 оренди приміщень на суму 2 710,00 грн.,що скріплений печаткою позивача. Згідно акту №ОУ-0017345 здачі - приймання робіт (надання послуг) по Договору від 23.12.2014р. на суму 2 710,00 грн. підписаного сторонами та скріпного печатками та рахунку фактури від 23.12.214р. № СФ-0017303 відповідачем сплачено орендну плату в сумі 2 710,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.12.2014р. №2. Оплату проведено 30.12.2014р. через Управління Державної казначейської служби України у Сихівському районі м. Львова.

Також, факт оплати орендної плати підтверджується банківською випискою від 30.12.2014р. по рахунку позивача, поданою самим позивачем.

Також з Акту звірки взаємних розрахунків станом на 14.02.2015р. поданого позивачем вбачається, що на момент звернення до суду 28.01.2015р. (дата подання позовної заяви), заборгованості по орендній платі протягом 3-х місяців не існувало, заборгованість станом на 28.01.2015р., що є підставою позову зі сплати орендної плати погашена.

Згідно акту від 14.07.2014р. № 932-нп/14-П/13 проведення перевірки нежитлового приміщення за адресою м. Львів, вул. Кавалерідзе,8 встановлено, що дане приміщення зачинене і не використовується.

В запереченнях на позовну заяву (вх.№6231/15 від 13.02.2015р.) відповідач зазначає, що про здійснення перевірки приміщення повідомлений не був. А згідно договору не зобов'язанні знаходитись в приміщенні протягом всього робочого часу. Також констатує, що є громадською організацією і бувають в приміщенні в зручний для них час.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить розірвати Договір оренди та висилити відповідача з нежитлових приміщень.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно приписів частини 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

У відповідності до ст. 783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо, зокрема, наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно приписів частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (надалі - Закон) орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною першою статті 19 цього ж Закону встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 206 ГК України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Аналогічне положення міститься в частині третій статті 291 ГК України, яка регламентує, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваний з моменту одержання наймачем повідомлення про відмову від договору.

Відповідно п.5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 року №12, вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке.

Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково.

Так, п. 6. Договору встановлено, що несплата оренди протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди на вимогу орендодавця.

Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Однак з матеріалів справа вбачається, що на момент звернення позивачем до суду у відповідача не існувало заборгованості по сплаті орендної плати протягом трьох місяців.

Як зазначено вище, підставою позову є існування заборгованості з орендної плати станом на 01.12.2014р. на суму 2 710,00 грн. (згідно виставленого позивачем рахунку - фактури від 23.12.214р. № СФ-0017303 оренди приміщень на суму 2 710,00 грн., згідно акту №ОУ-0017345 здачі - приймання робіт (надання послуг) по Договору від 23.12.2014р. на суму 2 710,00 грн.). Як слідує з наявних у справі доказів, а саме платіжного доручення від 29.12.2014р. №2, зазначена заборгованість відповідачем погашена 30.12.2014р. і станом на момент звернення до суду 28.01.2015р. її не існувало.

Сплата орендної плати за Договором відповідачем 30.12.2014р., також визнається позивачем та випливає з поданого на вимогу суду Акту звірки взаємних розрахунків станом на 14.02.2015р. та банківською випискою по рахунку за 30.12.2014р.

Враховуючи наведене, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами факту існування порушення умов Договору відповідачем, які є підставою його розірвання.

Оскільки вимога про виселення з орендованого майна відповідача є похідною вимогою, підстав для її задоволення також немає.

Враховуючи наведене, позовні вимоги суд вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

В силу ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судовий збір у відповідності до ст. 49 ГПК України покладається на позивача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.04.2015р.

Суддя Коссак С.М.