Рішення № 43437590, 10.03.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2015 р. Справа № 911/61/15

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства “Приватна охоронна асоціація “Вікінг” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейдагропостач-61” про стягнення боргу,

за участю представників:

позивача: не з’явились;

відповідача: не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Приватного підприємства “Приватна охоронна асоціація “Вікінг” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейдагропостач-61” про стягнення боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за угодою на організацію і надання послуг з охорони № 1/14 від 08.01.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2015 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду 27.01.2015.

Ухвалою від 27.01.2015 розгляд справи відкладено на 10.03.2015.

В судове засідання 10.03.2015 представники сторін не з’явились.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб’єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

08.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Трейдагропостач-61” (замовник) та Приватним підприємством “Приватна охоронна асоціація “Вікінг” (виконавець) було укладено угоду на організацію і надання послуг з охорони № 1/14, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якої замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання забезпечити охорону об’єкта замовника: територію ТОВ “Трейдагропостач-61”, що розташована за адресою: Черкаська обл., Городищенський р-н, с. Валява, вул. Жовтнева, 5. Система охорони об’єкта та розташування постів визначається виконавцем і узгоджується з замовником (додаток № 1).

Оплата послуг виконавця здійснюється замовником в наступному порядку: сума у розмірі 100% сплачується замовником виконавцю не пізніше 10 числа місяця слідкуючого за звітним; рахунок виставляється виконавцем замовнику, відповідно, з 01 по 03 число місяця слідкуючого за звітним. Акти здачі-прийому наданих послуг підписуються сторонами на протязі одного дня, по закінченню календарного місяця та по закінченню строку дії угоди. В акті здачі-прийому вказується обсяг наданих послуг в відпрацьованих годинах та їх загальна вартість. Замовник вправі відмовитись від підписання акту тільки за умови наявності вмотивованих зауважень, які вказуються в акті (п.п. 3.2., 3.2.1., 3.2.2., 3.3., 3.4.).

У випадку ненадходження грошових коштів за надані послуги згідно підп. 3.2.1. п. 3.2. угоди в зазначений термін, виконавець має право з наступного дня припинити охорону об’єкта замовника, в односторонньому порядку. Охорона об'єкту замовника поновлюється на наступний день після надходження грошових коштів згідно виставленого рахунку (п. 3.5. договору).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтями 174 Господарського кодексу України та 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що господарські зобов’язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Цивільним законодавством (ст. 627 Цивільного кодексу України) передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

На виконання умов договору, позивачем надавались відповідачу обумовлені сторонами охоронні послуги, про що складено акти здачі-прийому наданих послуг за період з січня по листопад 2014 року на загальну суму 271632,00 грн. Вказані акти, за виключенням актів за період з липня по листопад 2014 року, були погоджені відповідачем та відповідно скріплені його печаткою.

Крім того, договором в п. 2.3.10. передбачено, що у випадку не підписання актів без вмотивованих причин, вони вважаються прийнятими.

Так, оскільки відповідачем не надавалось позивачу жодних заперечень щодо змісту вказаних актів, суд вважає останніх такими, що прийняті.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов’язання з оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим позивач листом від 28.11.2014 повідомив про припинення охорони об'єкта з 18.11.2014.

Так, відповідно до довідки № 072-08-01/64 від 23.01.2015 та банківських виписок, наданих Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк», загальна сума сплачених відповідачем на користь позивача коштів складає 241888,00 грн. Відтак заборгованість відповідача перед позивачем складає 29744,00 грн. Крім того, з банківських виписок вбачається, що відповідач частково оплачував послуги навіть за періоди, за які акти наданих послуг не підписані останнім, що свідчить про визнання факту надання послуг.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 01.12.2014, в якій просив погасити існуючу заборгованість. Проте вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Суд зазначає, що в ухвалі суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу пропонувалось надати відзив на позов з документальним обґрунтування його доводів, проте відповідач ані відзиву, ані доказів сплати боргу не надав.

Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 30144,00 грн боргу. Проте, оскільки судом встановлено, що дійсна сума заборгованості відповідача складає 29744,00 грн, вимога про стягнення з відповідача суми боргу підлягає задоволенню частково у зазначеній сумі.

У задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 400,00 грн боргу суд відмовляє, як в такій, що не підтверджена документально.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 372,48 грн втрат від інфляції та 76,94 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки, надані позивачем суд дійшов висновку, що вони є арифметично невірними та складеними з порушеннями. Здійснивши власний розрахунок, суд встановив, що розмір втрат від інфляції та 3% річних є більшим ніж заявлено позивачем, проте, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З аналізу даної норми вбачається, що господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог. Відтак, вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних підлягають задоволенню повністю у заявлених сумах.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейдагропостач-61” (код ЄДРПОУ 34979368) на користь Приватного підприємства “Приватна охоронна асоціація “Вікінг” (код ЄДРПОУ 33006926) 29744,00 грн боргу, 372,48 грн втрат від інфляції та 76,94 грн 3% річних, а також 1827,00 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Суддя А.Ф. Черногуз