Рішення № 43437554, 31.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1965/15-г 31.03.15 р.

За позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар"

до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк"

про повернення банківського вкладу на суму 10 061 643,84 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: Алдошина Н.О. за довіреністю № 37 від 03.02.2015 р.;

від відповідача: Колянчук А.І. за довіреністю № 09/05-91 від 13.02.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Київстар" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про повернення банківського вкладу на суму 10 061 643,84 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.02.2015 р.

17.02.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли додаткові документи по справі.

У судовому засіданні 19.02.215 р. представник позивача подала клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою від 19.02.2015 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 03.03.2015 р.

03.03.2015 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив по справі.

У судовому засіданні 03.03.2015 р. оголошувалась перерва до 19.03.2015 р.

17.03.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли заперечення на відзив.

18.03.2015 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшли додаткові пояснення до відзиву.

Ухвалою від 19.03.2015 р. розгляд справи відкладено на 31.03.2015 р.

Представник позивача у судовому засіданні 31.03.2015 р. позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

У матеріалах справи міститься заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог.

Розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Забезпечення позову, за своєю правовою природою, є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів держави, територіальних громад, юридичних або фізичних осіб.

У відповідності до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

Позов, згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України, забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (п. 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»).

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування, зокрема, своїх вимог. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову.

Тобто, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (п. 1.1. інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»).

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9).

Враховуючи те, що позивач не обґрунтував та не довів належними доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу до забезпечення позову у вигляді накладання арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу, та що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, і невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог, суд відмовляє у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

У судовому засіданні 31.03.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

08.09.2014 р. між Приватним акціонерним товариством «Київстар» (надалі - позивач, Вкладник) та Публічним акціонерним товариством «ЕНЕРГОБАНК» (надалі - відповідач, Банк) укладено Генеральну угоду № 128783/К/ГенУ про розміщення коштів в рамках депозитної лінії (надалі - Угода).

Відповідно до п. п. 1.1. - 1.4. Угоди, Вкладник розміщує, а Банк приймає грошові кошти (далі за текстом - Вклад) сума, строки, валюта, розмір процентної ставки яких обумовлені угодами (далі за текстом - Угода), укладеними в рамках цієї Генеральної угоди, які є її невід'ємними частинами. Факт внесення Вкладником кожного з Вкладів підтверджується випискою з вкладного рахунку (далі за текстом - Рахунок) про зарахування на нього коштів. За користування коштами Вкладника, Банк нараховує та виплачує Вкладнику проценти. Нарахування та виплата процентів здійснюється на умовах, визначених цією Генеральною угодою та відповідним угодами до неї. Поповнення Вкладів, шляхом внесення грошових коштів на Рахунок, що збільшують суму відповідного Вкладу, визначеного Угодою, не здійснюється. Строк дії кожної Угоди не повинен перевищувати строк дії Генеральної угоди.

Пунктами 2.1. - 2.5. Угоди сторони домовились, що Банк, на підставі наданих Вкладником документів, відкриває йому Рахунок №26108312878301 /UAH. Кошти розміщуються на Рахунку шляхом їх перерахування з поточного рахунку Вкладника в сумі та в строки, визначені відповідними Угодами (далі за текстом - Дата внесення). Повернення кожного з Вкладів здійснюється Банком самостійно в строки, визначені відповідними Угодами (далі за текстом - Дата повернення) шляхом перерахування відповідних грошових сум на поточний рахунок Вкладника № 26005325079000 відкритий в AT «УкрСиббанк» Код банку 351005 (надалі за текстом - Поточний рахунок). Факт повернення кожного Вкладу підтверджується наданням Вкладнику, належним чином оформленої, виписки по Рахунку. Проведення розрахункових операцій за Рахунком, крім операцій, пов'язаних з реалізацією права застави на суму Вкладу, відповідно до укладених договорів застави чи чинного законодавства України, а також видача коштів готівкою з Рахунку забороняється. Сторони мають право продовжувати строк розміщення кожного Вкладу шляхом укладання додаткової угоди до відповідної Угоди.

23.12.2014 р. між сторонами укладено Угоду № УГенУ-005583-2612 до Генеральної угоди № 128783/К/ГенУ, за умовами якої сторони встановили, що Вкладник розміщує, а Банк приймає на Рахунок Вклад в сумі 10 000 000,00 грн. (Десять мільйонів грн. 00 коп.). Розміщення Вкладу, зазначеного в п.1. цієї Угоди, здійснюється з 23 грудня 2014 р. (надалі за текстом - Дата внесення) до 20 січня 2015 р. (надалі за текстом - Дата повернення). Нарахування процентів на суму Вкладу здійснюється за ставкою 19,5% (Дев'ятнадцять цілих п'ять десятих) процентів річних. У випадку дострокового повернення Вкладу, за вимогою Вкладника, в зв'язку з примусовим списанням, тощо, процентна ставка за користування Вкладом складає 8,0% (Вісім) процентів річних. Виплата Вкладнику нарахованих процентів за Угодою здійснюється Банком в наступному порядку: Проценти за весь період користування Вкладом виплачуються на Поточний рахунок Вкладника у день повернення Вкладу, зазначеного в цій Угоді. У випадку ненадходження суми Вкладу на рахунок в Дату внесення ця Угода вважається достроково розірваною за ініціативою Вкладника з Дати внесення. При цьому, Сторони погодили, що таке дострокове розірвання цієї Угоди не потребує від Сторін додаткового підписання жодних інших документів.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 29 від 12.02.2015 р. на підставі постанови Правління Національного банку України від 12.02.2015 р. № 96, з 12.02.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію відповідача.

У зв'язку із запровадженням в установі відповідача тимчасової адміністрації, останній проти задоволення позову заперечує.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час виникнення у відповідача зобов'язань щодо повернення вкладу позивача та сплати процентів, а також станом на час звернення позивача до суду з даною позовною заявою, в установі відповідача тимчасова адміністрація запроваджена не була, відтак, суд вважає, що жодних перешкод для виконання останнім власних договірних зобов'язань не існувало.

За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ч. 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Починаючи з 09.03.2011 р. (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 № 2677-VI) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Тому, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виходячи зі суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

За правилами ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне; і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Пунктом 1 частини 5 статті 36 вищезазначеного Закону встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників (п. 1 ч. 6 вказаної статті).

Закон України «Про банки та банківську діяльність» визначає правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків, забезпечує захист законних інтересів вкладників і клієнтів банків, як то встановлено статтею 1 вказаного Закону. Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідної до законодавства України та умов договору. Клієнтами банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку (статті 2 вказаного Закону). Банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб (стаття 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність).

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом (частина 4 статті 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції, як приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб.

Згідно з п.1.1 глави 1 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» № 516 від 03.12.2003 року (надалі - «Постанова»), вклад (депозит) - це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Пунктом 1.1 глави 1 вище вказаної Постанови встановлено, що вкладник - юридична чи фізична особа, яка здійснила розміщення готівкових (безготівкових) грошових коштів або банківських металів на рахунок у банку чи придбала ощадний (депозитний) сертифікат банку на договірних умовах, при цьому суб'єктами вкладних (депозитних) операцій, згідно зазначеної Постанови (пункт 1.1) є банки і власники грошових коштів або банківських металів. Пунктом 1.2. Постанови передбачено, що договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу (вклад (депозит) на вимогу) або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад (депозит)).

Згідно з пункту 3.3 глави 3 Постанови, банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Враховуючи обставини даної справи та те, що обов'язок відповідача щодо повернення позивачу суми депозиту та процентів виник до моменту запровадження в установі відповідача тимчасової адміністрації та до моменту звернення до суду з даним позовом, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналогічну позицію з даного приводу Вищий господарський суд України висловив у постанові від 17.11.2014 р. у справі № 910/2951/14.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (040714, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56; код ЄДРПОУ 19357762) на користь Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03110, м. Київ, просп. Червонозоряний, 51; код ЄДРПОУ 21673832) 10 000 000 (десять мільйонів) грн. 00 коп. вкладу, 53 424 (п'ятдесят три тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 66 коп. процентів, 8 219 (вісім тисяч двісті дев'ятнадцять) грн. 18 коп. 3 % річних та 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 06.04.2015 р.

Суддя Н.І. Зеленіна