Рішення № 43437407, 24.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015Справа №910/1266/15-г

За первісним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне

машинобудівництво";

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго";

про стягнення 2 370 630,22 грн.

За зустрічним

позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне

машинобудівництво";

про стягнення неустойки в розмірі 8 992 217,95 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники за первісним позовом:

Від позивача: Котенок Ю.М., представник, довіреність № б/н від 27.08.2014 р.;

Від відповідача: Мокрецький О. В., представник, довіреність № 434/22 від 18.12.2014 р.;

Представники за зустрічним позовом:

Від позивача: Мокрецький О. В., представник, довіреність № 434/22 від 18.12.2014 р.;

Від відповідача: Котенок Ю.М., представник, довіреність № б/н від 27.08.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудівництво" 23.01.2015 р. звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення 2 141 902,73 грн. основної заборгованості, 82 155,17 грн. пені, 16 001,93 грн. трьох відсотків річних, 130 570,39 грн. інфляційної складової боргу, а також 29 918,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо розрахунку за поставлений товар згідно договору про закупівлю (поставку) № 121/42 від 03.07.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 року порушено провадження у справі № 910/1266/15-г.

До господарського суду 12.02.2015 року від Публічного акціонерного товариства "Центренерго" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудівництво", у якій заявник просить суд стягнути з позивача за первісним позовом 8 422 500,57 грн. пені за договором № 121/42 від 03.07.2014 року, 272 144,52 грн. штрафу за договором № 121/42 від 03.07.2014 року та 297 572,86 грн. штрафу за договором №121/42/н від 02.07.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 року прийнято зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудівництво" для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/1266/15-г.

У судових засіданнях 12.02.2015, 24.02.2015, 03.03.2015, 17.03.2015 оголошувалась перерва у справі відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 24.03.2015 р. представник позивача за первісним позовом та представник позивача за зустрічним позовом свої позовні вимоги підтримали.

У своєму письмовому відзиві представник відповідача за первісним позовом проти позовних вимог заперечую, у задоволенні первісного позову просить відмовити посилаючись на несвоєчасне виконання постачальником зобов'язання щодо поставки продукції, а також на надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно вливають на виконання зобов'язання ПАТ «Центренерго», передбачених умовами договору, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання.

Представник відповідача за зустрічним позовом у судовому засіданні та у своїх письмових запереченнях проти зустрічного позову заперечував, посилаючись на не надсилання покупцем заявки постачальнику щодо фактичного об'єму кожної партії продукції.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовних заяв, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача за первісним та зустрічним позовами, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між ТОВ «Торговий дім «Енергетичне машинобудівництво» (постачальник) та ПАТ «Центренерго» (покупець) 03.07.2014 р. було укладено договір про закупівлю (поставку) товарів № 121/42 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно додатку до Договору.

Пунктами 2.1. та 2.2. договору передбачено, що ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором. Ціни на продукцію визначаються в додатку за даним договором.

Згідно до п. 3.2. договору, місце, строк (термін) поставки продукції визначається в додатку до договору.

Пунктом 2 додатку 1 до договору сторони встановили, що загальна вартість продукції за договором складає 5 951 457,16 грн. разом з ПДВ.

Умови розрахунків: протягом 30 календарних днів після підписання акту приймання передачі продукції. (п. 3 додатку 1 до договору)

Пунктом 5 додатку 1 до договору передбачено строк поставки товару, а саме на підставі отриманої письмової заявки покупця протягом 20 днів (з правом дострокової поставки).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом строку зазначеного в додатку до договору, а саме до 31.12.2014 р. (п. 12.1. договору)

На виконання умов договору позивач за первісним позовом поставив відповідачу товар на загальну суму 4 156 758,40 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами прийому-передачі та не заперечується відповідачем . Зокрема, у своєму письмовому відзиві на позовну заяву відповідач за первісним позовом визнає факт поставки товару за договором на загальну суму 4 156 758,40 грн.

Позивач за первісним позовом зазначає, що в порушення умов договору відповідач оплату поставленого товару здійснив частково в розмірі 1 471,84 грн., внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в розмірі 2 141 902,73 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги за первісним позовом такими, що підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, пунктом 3 додатку 1 до договору сторони встановили умови розрахунків, відповідно до якого відповідач зобов'язався здійснювати розрахунок за поставлений товар протягом 30 календарних днів після підписання акту приймання передачі продукції.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару за договором 121/42 від 03.07.2014 року відповідач за первісним позовом здійснив не в повному обсязі, внаслідок чого заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за вказаним договором складає 2 141 902,73 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач за первісним позовом доказів оплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 2 141 902,73 грн. суду не надав.

Обгрунтовуючи свої заперечення на позовні вимоги, ПАТ «Центренерго» у своєму відзиві посилається, зокрема, на призупинення виконання свого зобов'язання щодо оплати за поставлений товар у зв'язку з порушенням позивачем строків виконання зобов'язання щодо поставки товару. Також відповідач за первісним позовом посилається на обставини за яких ПАТ «Центренерго» не може провести в повному обсязі розрахунки із контрагентами, які виникли внаслідок надзвичайних та невідворотних подій, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань відповідача, передбачених умовами договору, дію яких не можливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання.

Вказане твердження відповідача не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ч. ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідачем за первісним позовом не було надано суду жодних доказів повідомлень позивача щодо неможливості виконання своїх зобов'язань за договором про закупівлю (поставку) товарів № 121/42 від 03.07.2014 р., або будь-яких застережень щодо обставин, які можуть перешкодити виконання умов договору.

В той же час, цілком очевидним є той факт, що настання форс-мажорних обставин має опосередкований зв'язок із невиконанням відповідачем зобов'язань перед позивачем, об'єктивною ж причиною порушення ним зобов'язань є відсутність грошових коштів для здійснення оплати поставленого товару.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, суд приймає до уваги правову позицію, викладену у п. 1.10. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 14 від 17.12.2013, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Відтак, заперечення відповідача за первісним позовом щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання у зв'язку з виникненням обставин непереборної сили є необґрунтованими та судом до уваги не приймаються.

Оскільки заборгованість ПАТ "Центренерго" перед ТОВ "Торговий дім "Енергетичне машинобудівництво" у сумі 2 141 902, 73 грн. за договором № 121/42 від 03.07.2014 р. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 2 141 902, 73 грн. заборгованості, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 82 155,17 грн., 3% річних в сумі 16 001,93 грн. та 130 570,39 грн. інфляційних втрат.

З положень ст. 625 Цивільного кодексу України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо строків оплати вартості товару, перевіривши розрахунки позивача, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 16 001,93 грн. та 130 570,39 грн. інфляційних втрат.

У задоволенні позовних вимог щодо стягненні з відповідача за первісним позовом пені суд відмовляє з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.02.2004 р. порушено провадження у справі №15/76-6 (далі справа № 15/76-6-43/624-6) про банкрутство ПАТ "Центренерго.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) (далі-Закон) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом із тим Закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові Верховного Суду України від 01.10.2013 у справі № 3-27гс13.

Стосовно правовідносин сторін за зустрічним позовом судом було встановлено наступне:

В ході розгляду справи, 12.02.2015 року Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудівництво" про стягнення неустойки в розмірі 8 992 217,95 грн.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідачем було допущено неналежне виконання зобов'язання за договором про закупівлю (поставку) товарів № 121/42 від 03.07.2014 р. в частині строків поставки товару, у зв'язку з чим ПАТ "Центренерго" на підставі п. 9.2. договору нараховано відповідачу за зустрічним позовом штрафні санкції у вигляді 8 422 500,57 грн. пені та 272 144,52 грн. штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 1 статті 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 9.2. договору про закупівлю (поставку) товарів № 121/42 від 03.07.2014 р. сторони встановили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язання щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2% вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості, і крім цього, постачальник відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов'язань за цим договором.

Як вже зазначалося вище, пунктом 3.2. договору сторони встановили, що місце та строк (термін) поставки продукції визначається в додатку до договору.

Пунктом 5 додатку 1 до договору сторонами передбачено строк поставки товару, а саме на підставі отриманої письмової заявки покупця протягом 20 днів (з правом дострокової поставки).

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом зазначає, що на виконання умов договору ним було направлено постачальнику письмову заявку № 23/3077 від 10.07.2014 р. на постачання продукції, копію якої було додано ПАТ «Центренерго» до зустрічної позовної заяви.

Проте, жодного документу, з якого вбачається, що така заявка направлялася відповідачеві, позивачем за зустрічним позовом до суду представлено не було.

Також судом не приймаються доводи позивача за зустрічним позовом про направлення постачальнику листа-попередження № 23/4600 від 30.09.2014 р., оскільки надані ПАТ «Центренерго» в якості доказів по справі копія реєстру згрупованих поштових відправлень та копія чеку згрупованих поштових відправлень не можуть бути розцінені господарським судом як належні та допустимі докази на підтвердження факту направлення постачальнику саме листа-попередження. Відповідач за зустрічним позовом, у наданому акті № 4 від 02.10.2014 р. про розкриття вхідної кореспонденції, зазначає, що при розкритті директором товариства в присутності співробітників рекомендованого листа з повідомленням № 23/4600 від 30.09.2014 р., останніми встановлено, що в листі знаходяться акти прийому-передачі.

Згідно з п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Таким чином, враховуючи викладене, належним доказом відправлення постачальнику заявки на постачання або листа-попередження є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі, які, в свою чергу, ПАТ «Центренерго» на підтвердження викладених у зустрічний позовній заяві обставин не надано.

Також позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача 297 572,86 грн. штрафу за договором забезпечення виконання договору неустойкою № 121/42/н від 02.07.2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Торговий дім «Енергетичне машинобудівництво» (постачальник) та ПАТ «Центренерго» (покупець) 02.07.2014 р. було укладено договір про забезпечення виконання договору неустойкою № 121/42/11.

Згідно з п. 2 вищезазначеного договору, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 297 572,86 грн., що складає 5% від ціни договору про закупівлю між покупцем та постачальником, укладеного за результатами відкритих торгів (оголошення № 131102, опубліковане в Інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» від 05.06.14 р. № 45/1 (891/1)) за невиконання постачальником договірних зобов'язань, передбачених договором, укладеним за результатами відкритих торгів на закупівлю:24.20.3. Труби та трубки зовнішнього діаметру не більше ніж 406,4 мм., зі сталі, інші (оголошення № 105585, опубліковане в Інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» від 08.04.2014 р. № 28/2 (874/2)).

З матеріалів справи слідує, що відповідач за зустрічним позовом належним чином виконував свої зобов'язання за договором № 121/42 від 03.07.2014 р. щодо поставки товару. Підтвердженням поставки товару є підписані між сторонами акти прийому-передачі. Натомість, матеріали справи свідчать про невиконання ПАТ «Центренерго» своїх зобов'язання по оплаті отриманого товару, в результаті чого за ним утворилася заборгованість, розмір якої не оспорений позивачем за зустрічним позовом та становить 2 141 902,73 грн. Відповідачем за первісним позовом не заперечується та обставина, що отримана ним продукція частково не сплачена.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи вищевикладене, суд відзначає, що доводи позивача за зустрічним позовом не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у справі документами, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом неустойки в розмірі 8 992 217,95 грн. відсутні, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Центренерго".

Відповідно до ст. 49 ГПК України, у зв'язку з частковим задоволенням первісного позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (інд. 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудівництво" (інд. 04053, м. Київ, пров. Киянівський, 7-а, код ЄДРПОУ 32852583) 2 141 902 (два мільйони сто сорок одну тисячу дев'ятсот дві) грн. 73 коп. основної заборгованості, 16 001 (шістнадцять тисяч одну) грн. 93 коп. трьох процентів річних, 130 570 (сто тридцять тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 39 коп. інфляційних втрат та 45 769 (сорок п'ять тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 51 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. У задоволенні іншої частини первісних позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 02.04.2015 р