Рішення № 43437255, 02.04.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 квітня 2015 р. Справа № 902/1599/14

Господарський суд Вінницької області у складі колегії: Головуючого судді Маслія І.В., суддів Банаська О.О., Яремчука Ю.О., при секретарі судового засідання Василишеній Н.О.

За участю представників сторін:

позивача: Безпалюк О.Л.- представник за довіреністю;

відповідача: Рибаченко І.В.- представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом:Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6)

до:Комунального підприємства "Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 13)

про стягнення 138347804,93 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" 138347804,93 грн., з яких: 109 879 264,28 грн. - боргу, 4 211 200,55 грн. - 3 % річних, 9 337 882,21 грн. - пені, 14 919 457,90 грн. - інфляційних.

Ухвалою від 13.11.2014р. порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 21.01.2015р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Маслія І.В., суддів Банаська О.О., Яремчука Ю.О. та призначено до розгляду у судовому засіданні на 03 березня 2015 року.

У судовому засіданні 03.03.2015р. оголошено перерву до 19 березня 2015 року.

Ухвалою від 19.03.2014 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України та призначено засідання на 02.04.2015 року.

03.03.2015 року через канцелярію суду від відповідача надійшов супровідний лист в якому відповідач надає докази що після порушення провадження у справі він сплатив позивачу основний борг в сумі 2 461 309,28 грн. з огляду на це просить припинити провадження у справі в частині основного боргу по п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

В судовому засіданні 02.04.2015 року представник позивача підтримав позов в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечив, з урахуванням здійснених проплат після порушення провадження у справі та просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 16.12.2014 року.

Ухвалою суду від 02.04.2015р. припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 2 461 309,28 грн. боргу.

Отже, предметом розгляду по суті є вимоги про стягнення з відповідача 107 417 955,00 грн. - основного боргу, 4 211 200,55 грн. - 3 % річних, 9 337 882,21 грн. - пені, 14 919 457,90 грн. - інфляційних.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28.12.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, далі позивач) та Комунальним підприємством "Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (покупець, далі відповідач) укладено договір № 13/2630-ТЕ-1 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природній газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, газ що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Згідно п. 2.1. Договору, продавець передає покупцю в період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 123 400 тис. куб. м.

Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку п. 2.1.1 Договору.

Відповідно до п. 5.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ -1 309,20 грн..

Як зазначено в п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе договірних зобов'язань позивачем передано відповідачу протягом січня - грудня 2013р., а відповідачем прийнято природний газ в обсязі 99 147,585 тис. куб м. на загальну суму 129 804 018,28 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, наявними в матеріалах справи.

Як слідує з пояснень представника позивача, відповідно до умов спірного договору одержаний природний був оплачений відповідачем у розмірі 19 924 754,00 грн. Вказані обставини відповідачем не заперечені.

Крім того судом встановлено, що 01.08.2014 р., 02.10.2014 р. та 09.12.2014 р. між Позивачем, Відповідачем, Територіальним органом Казначейства у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, Департаментом фінансів Вінницької міської ради, Департаментом енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької міської ради укладено договори № 325/30, № 544/30, № 1129/30 про організацію взаєморозрахунків.

Предметом даних договорів є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст.14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30 (п.1 Договорів).

Відповідно до умов вищезазначених договорів сторони погодили погасити заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 13/2630-ТЕ-1 від 28.12.2012 р. на загальну сумі 109 879 264,28 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету.

Таким чином, сторони по справі відповідно до вимог ст. 604 ЦК України замінили первісне зобов'язання про оплату природного газу на умовах договору поставки природного газу новими зобов'язаннями про оплату відповідачем на користь позивача обсягів газу вартістю109 879 264,28 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, припинивши первісне зобов'язання в цій частині.

Укладення договорів про проведення взаєморозрахунків за рахунок субвенцій з державного бюджету в силу вимог чинного законодавства є диспозитивним правом його учасників. Тому посилання позивача щодо відсутності у нього волевиявлення на заміну первісного зобов'язання новим є безпідставними. Про припинення первісного зобов'язання свідчить також факт погодження сторонами у п.п. 2 п. 11 договору про взаєморозрахунки обов'язку не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Строк виконання нового зобов'язання пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету.

Згідно наявних у справі виписок по рахунку відповідача за 13 жовтня 2014 р. та 27 жовтня 2014 р. грошові кошти на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків у розмірі 107 417 955,00 грн. сплачені відповідачем на користь позивача, ще до порушення провадження у справі, а борг у сумі 2 461 309,28 грн. сплачений після порушення провадження у справі, щодо якого вже припинено провадження ухвалою суду.

Крім того за змістом п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо предмет спору був відсутній до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на викладене та на підставі наявних у справі доказів, в задоволенні позову в частині стягнення основного боргу в сумі 107 417 955,00 грн. слід відмовити.

Виходячи з того, що зобов'язання з оплати природного газу вартістю 109 879 264,28 грн. на умовах спірного договору поставки сторонами припинено за домовленістю сторін, прострочення оплати на умовах договорів про організацію взаєморозрахунків відповідачем не допущено, то у позові про стягнення штрафних та фінансових санкцій за прострочення указаної суми відповідно до вимог ст.ст. 604, 624, 625 ЦК України слід відмовити.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного суду України від 09.09.2014 р. у справах № 5011-1/1043-2012-42/528-2012 та № 5011-35/1533-2012-19/522-2012.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем було допущене прострочення виконання зобов'язання по оплаті на умовах договору № 13/2630-ТЕ-1 від 28.12.2012 р. поставки природного газу за січень 2013 р. на суму 19 924 754,00 грн. яке не включене до договорів про організацію взаєморозрахунків (129 804 018,28 грн. поставка газу за договором -109 879 264,28 грн. за договорами про організацію взаєморозрахунків = 19 924 754,00 грн.).

Відповідно до розрахунку наданого позивачем за прострочення оплати поставленого газу за січень 2013 р. останній нарахував до стягнення з відповідача 3% річних - 701 754,43 грн.; пені - 1 665 169,40 грн. та інфляційних - 623 044,39 грн. (а.с.9).

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою розрахунку 3% річних та індексу інфляції наданого позивачем, судом встановлено що останнім допущено помилки в визначенні періодів їх нарахування, а тому вказані вимоги задовольняються судом частково в сумі 676 293,61 грн. - 3% річних та 520 239,54 грн. - індексу інфляції згідно розрахунку проведеного судом в системі «Ліга Закон».

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіркою розрахунку пені, втому числі, що стосується періоду її нарахування, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказана вимога задовольняється судом в заявленому позивачем розмірі в сумі 1 665 169,40 грн. - пені.

У зв'язку з відсутністю клопотання, враховуючи інтереси сторін та те, що на початок укладення договорів про організацію взаєморозрахунків у відповідача існував значний борг за отриманий газ колегія суддів прийшла до висновку про не застосування ст. 83 ГПК України, щодо зменшення розміру пені.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню судом частково в сумі 2 861 702,55 грн., з яких:

пеня - 1 665 169,40 грн.;

індексу інфляції - 520 239,54 грн.;

3 % річних - 676 293,61 грн.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 13, код 33126849) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 1 665 169,40 грн. - пені; 700 116,78 грн. - 3 % річних, 587 123,07 грн. - індексу інфляції та 73 080,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

В позові у частині стягнення 107 417 955,00 грн. - основного боргу; 7 672 712,81 грн. - пені; 14 399 218,36 грн. - індексу інфляції та 3 534 906,94 грн. - 3% річних відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити позивачу рекомендованим листом.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 06 квітня 2015 р.

Головуючий суддя Маслій І.В.

Судді Банасько О.О.

Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6)