Рішення № 43437186, 30.03.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.03.15р. Справа № 904/1226/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "ТРАНСАВТОМАТИКА", м.Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м.Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання - помічник судді Лисаченко В.С.

Представники:

від позивача: представник Бобиль В.В., довіреність № 16/14 від 21.02.2015р.;

від відповідача: представник Мележик О.О., довіреність № ББУ/ПУ435/ВП/14 від 16.12.14р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Трансавтоматика", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м.Павлоград, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 360860,31грн. основної заборгованості з урахуванням інфляційних втрат; 1150,72грн. три відсотки річних; 10780,40грн. пені.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 16/9 від 16.02.2015 року ухвалою суду від 18.02.2015 року порушено провадження по справі та призначено слухання на 04.03.2015 року.

Суд розгляд справи відкладав з 04.03.2015 року. до 30.03.2015 року;

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 04.03.2015 року.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представників відображеними в протоколі судового засідання від 04.03.2015 року.

30.03.2015 року повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні суму заборгованості визнає, просить суд відкласти розгляд справи, з метою надання часу для мирного врегулювання спору, крім того відповідач надав суду відзив на позов; клопотання за вих.№б/н від 30.03.2015 року про зменшення розміру пені та клопотання за вих.№б/н від 30.03.2015 року в якому просить суд надати додатковий час для надання витребуваних судом документів, для чого перенести розгляд справи на іншу дату.

Представник позивача на прохання відповідача відкласти розгляд справи зазначив, що відповідач мав достатньо часу для примирення, однак не перерахував ані грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, ані надав позивачу графік розрахунку, у зв'язку з чим заперечив проти відкладення розгляду справи та наполягав на її вирішенню в даному судовому засіданні.

Господарський суд заслухав позицію позивача на усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та дійшов висновку, що відповідач мав достатньо часу для мирного врегулювання спору, однак жодних дій, як зазначає позивач та не спростовує належними доказами відповідач, з боку відповідача здійснено не було, у зв'язку з чим клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 30.03.2015 року в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Трансавтоматика", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач, постачальник) та публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля", м.Павлоград, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено договір №14-16/544-КП (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого в порядку та на умовах передбачених даним договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі по тексту - продукція), в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі та Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлено в його власність продукцію у відповідності до умов даного договору.

Пунктом 5.1 договору визначено, що загальна вартість договору визначається загальною сумою всіх Специфікацій до даного договору, але не повинна перевищувати 5000000,00грн., з урахуванням ПДВ.

Пунктом 5.2 договору визначено, що ціни на продукцію, яка поставляється постачальником вказується у відповідних Специфікаціях до даного договору.

Загальна вартість кожної партії продукції, яка поставляється постачальником за даним договором вказується у відповідних Специфікаціях до даного договору.

Розрахунки за продукцію, яка поставляється постачальником за даним договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 15 (п'ятнадцятий) календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції. У випадку якщо строк оплати припадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Пунктом 6.1 договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання будь-якою зі сторін прийнятих на себе за даним договором зобов'язань, вона несе відповідальність перед іншою стороною у відповідності до вимог діючого законодавства України, в тому числі, відшкодовує збитки, сплачує штрафні санкції.

Пунктом 6.7 договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки оплати вартості, не оплаченої продукції.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Сторони дійшли згоди, що у випадку неналежного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2014 року включно. У випадку не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за даним договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань (пункт 8.1 договору).

На виконання умов договору між позивачем та відповідачем підписано специфікацію від 02.10.2014 року, де сторони узгодили конкретний асортимент, кількість, ціну, вартість, строк поставки з моменту підписання специфікації.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу пульт-табло нахилений світлодіодний ППС-ТА-800 (типа "ДОМІНО") на загальну суму 350010,00грн., що підтверджується видатковою накладною №29 від 22.12.2014р., яка підписана повноважними представниками сторін, підписи яких скріплено печатками.

Від відповідача товар отримано Дербич Оленою Василівною, повноваження якої підтверджуються довіреністю №220720 від 18.12.2014р.

Враховуючи, що відповідач за отриманий від позивача товар в обумовлені договором строки не розрахувався позивач, з метою досудового врегулювання спору, звернувся до керівництва відповідача з претензією за вих.№17 від 26.01.2015 року в якій просить розрахуватися за отриманий від позивача товар.

В якості доказу отримання відповідачем від позивача претензії позивач надав рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач скориставшись наданим йому правом на судовий захист, повідомив наступне.

По-перше, позивач не довів факт передачі відповідачу документів на товар;

По-друге, позивач не надав жодного доказу на підтвердження права власності на поставлену продукцію.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 350010,00грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на положення пункту 5.2 договору, строк оплати товару отриманого за видатковою накладною №29 від 22.12.2014р. є таким, що настав.

Доказів оплати товару в сумі 350010,00грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

Частина 2 ст. 266 Господарського кодексу України встановлює, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення ((асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначається специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1 договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання будь-якою зі сторін прийнятих на себе за даним договором зобов'язань, вона несе відповідальність перед іншою стороною у відповідності до вимог діючого законодавства України, в тому числі, відшкодовує збитки, сплачує штрафні санкції.

Пунктом 6.7 договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки оплати вартості, не оплаченої продукції.

Позивач нарахував відповідачу до сплати пеню за період з 08.01.2015р. по 16.02.2015р. на суму 10780,40грн.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 1150,72грн. за період з 29.04.2014р. по 08.12.2014р. та інфляційні втрати у розмірі 10850,31грн. нараховані за січень 2015 року.

Господарський суд перевірив розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав їх вірними, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача господарський суд відхиляє, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Клопотання за вих.№б/н від 30.03.2015 року про зменшення розміру пені відхилити через його необгрунтованість та не підтвердження належними доказами.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 7455,83грн.

Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Леніна, 76; ідентифікаційний код 00178353) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Трансавтоматика" (49000, місто Дніпропетровськ, проспект Пушкіна, 49, офіс 503; ідентифікаційний код 20257178) 360860,31грн. (триста шістдесят тисяч вісімсот шістдесят грн. 31 коп.) основної заборгованості з урахуванням інфляційних втрат; 1150,72грн. (одна тисяча сто п'ятдесят грн. 72 коп.) трьох відсотків річних; 10780,40грн. (десять тисяч сімсот вісімдесят грн. 40 коп.) пені; 7455,84грн. (сім тисяч чотириста п'ятдесят п'ять грн. 83 коп.) судового збору, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

06.04.2015 року

Суддя І.В. Петренко