Постанова № 43437111, 31.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2015 року 10:40 № 826/6430/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., при секретарі судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг проскасування частково розпорядження від 10.04.2014 року

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі - позивач або ПАТ «СК «АХА Страхування») з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (надалі - відповідач або Нацкомфінпослуг) про скасування розпорядження № 1047 від 10.04.2014 року «Про застосування заходу впливу до ПАТ «СК «АХА Страхування» в частині: п.1 резолютивної частини щодо припису усунути порушення законодавства про фінансові послуги в частинах п.4-7, 9, 12, 16-17 констатуючої частини розпорядження; п.2 резолютивної частини розпорядження: приписати позивачу вжити заходів для недопущення в подальшому порушень законодавства про фінансові послуги, зазначених в п.7, 10, 13 констатуючої частини цього розпорядження.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2014 року в задоволенні позову ПАТ «СК «АХА Страхування» відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2014 року постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2014 року скасована в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування п.1 резолютивної частини розпорядження Нацкомфінпослуг № 1047 від 10.04.2014 року «Про застосування заходу впливу до ПАТ «СК «АХА Страхування» щодо усунення порушення законодавства про фінансові послуги в частині п.п.6,7,9,12,16,17 та п.2 щодо вжиття заходів для недопущення в подальшому порушень законодавства про фінансові послуги, зазначених в п.7, 10, 13 та в цій частині прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано п.1 резолютивної частини розпорядження Нацкомфінпослуг № 1047 від 10.04.2014 року «Про застосування заходу впливу до ПАТ «СК «АХА Страхування» щодо усунення порушення законодавства про фінансові послуги в частині п.п.6,7,9,12,16,17; визнано протиправним та скасовано п.2 резолютивної частини розпорядження Нацкомфінпослуг № 1047 від 10.04.2014 року «Про застосування заходу впливу до ПАТ «СК «АХА Страхування» щодо вжиття заходів для недопущення в подальшому порушень законодавства про фінансові послуги, зазначених в п.7, 10, 13; в решті - постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року у справі № 826/6430/14, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так, Вищий адміністративний суд України, погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про законність і обґрунтованість оскаржуваного розпорядження відповідача в частині п.1 його резолютивної частини щодо припису усунути порушення законодавства про фінансові послуги в частині п.п.4,5.

В частині, що стосується позовних вимог про скасування п.1 резолютивної частини оскаржуваного розпорядження щодо припису усунути порушення законодавства про фінансові послуги в частині п.п. 6, 7, 9, 12, 16-17 та п.2 щодо вжиття заходів для недопущення в подальшому порушень законодавства про фінансові послуги в частині п.п. 7, 10, 13, суд касаційної інстанції зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджено законність та правильність процедури проведення планової виїзної перевірки за наслідками якої було видано оскаржуване розпорядження від 10.04.2014 року у відповідності до Указу Президента України від 23.11.2011 року № 1070/2011 та Положенню про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг 20.10.2012 року № 2319.

Ухвалою суду від 15.01.2015 року справа № 826/6430/14 прийнята до провадження судді Арсірія Р.О. та призначена до судового розгляду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, дослідивши обставини, на які звернуто увагу касаційної інстанції, а також з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позиції сторін, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, дорученням в.о. Голови Нацкомфінпослуг на проведення планової виїзної перевірки (інспекції) ПАТ «СК «АХА Страхування» від 29.11.2013 року № 119-13/7 ФП, інспекційній групі у складі керівника групи та п'яти її членам доручено проведення перевірки ПАТ «СК «АХА Страхування» щодо додержання вимог законодавства у сфері надання фінансових послуг за період з 01.06.2012 року по 16.12.2013 року. Строк перевірки визначено з 16.12.2013 року до 29.01.2014 року, проте продовжено до 18.02.2014 року.

На підставі зазначеного доручення, з відома Голови Правління ПАТ «СК «АХА Страхування», у присутності головного бухгалтера, відповідачем у період з 19.12.2013 року по 17.02.2014 року, була проведена планова виїзна перевірка (інспекція) ПАТ «СК «АХА Страхування», за результатами якої складено акт від 17.02.2014 року № 33/13-7 ФП.

На підставі акта планової виїзної перевірки (інспекції) ПАТ «СК «АХА Страхування» від 17.02.2014 року № 33/13-7 ФП, відповідачем було складено акт про правопорушення ПАТ «СК «АХА Страхування» вимог законодавства про фінансові послуги від 18.02.2014 року № 141/13-15/13/7.

Не погоджуючись з таким актом від 18.02.2014 року № 141/13-15/13/7, позивач 12.03.2014 року подав відповідачу заперечення до акту.

Крім того, позивачем подавалося відповідачу повідомлення від 04.04.2014 року № 1243/18 про самостійне усунення порушень законодавства, вказаних в акті від 18.02.2014 року № 141/13-15/13/7, отримане останнім 04.04.2014 року, що фактично свідчить про визнання позивачем факту допущення відповідних порушень.

Незважаючи на зазначене, за результатом розгляду справи про правопорушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, провадження у якій розпочато актом планової виїзної перевірки (інспекції) ПАТ «СК «АХА Страхування» від 17.02.2014 року № 33/13-7 ФП, відповідачем прийнято спірне розпорядження від 10.04.2014 року № 1047 «Про застосування заходу впливу до ПАТ «СК «АХА Страхування»», констатуючою частиною якого встановлено, зокрема:

п.6 - відповідно до бухгалтерської довідки за період з 01.06.2012 року по 16.12.2013 року ПАТ «СК «АХА Страхування» надавало безвідсоткові поворотні фінансові позики фізичним особам, в результаті чого порушено вимоги законодавства у сфері фінансових послуг, а саме: ч.8 ст.2 Закону України «Про страхування» щодо здійснення діяльності, яка не може бути предметом безпосередньої діяльності страховика; п.2.11. розділу 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 № 40 (надалі - Ліцензійні умови), щодо здійснення діяльності, яка не може бути предметом безпосередньої діяльності страховика; ч.2 ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (надалі - Закон № 2664-III ) щодо надання страховиком фінансових послуг всупереч обмеженням стосовно надання таких фінансових послуг, встановлених законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.

п.7 - відповідно до бухгалтерської довідки за період з 01.06.2012 року по 16.12.2013 року ПАТ «СК «АХА Страхування» надавало безвідсоткові поворотні фінансові позики фізичним особам, які були повернуті, чим порушено вимоги законодавства у сфері фінансових послуг, а саме: ч.8 ст.2 Закону України «Про страхування» щодо здійснення діяльності, яка не може бути предметом безпосередньої діяльності страховика; п.2.11. розділу 2 Ліцензійних умов щодо здійснення діяльності, яка не може бути предметом безпосередньої діяльності страховика; ч.2 ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» щодо надання страховиком фінансових послуг всупереч обмеженням стосовно надання таких фінансових послуг, встановлених законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.

п.9 - у договорах добровільного медичного страхування та добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби від 30.09.2013 року № 084МС/13К та від 09.10.2013 № 107МС/13корп, строк дії яких не закінчився, відсутні підписи застрахованих осіб, які свідчать про їх згоду на здійснення страхування, що призвело до порушення ПАТ «СК «АХА Страхування» вимог законодавства у сфері фінансових послуг, а саме: ст.3 Закону України «Про страхування» в частині відсутності підписів застрахованих осіб, які б свідчили про їх згоду на здійснення страхування.

п.12 - у договорі обов'язкового страхування нерухомого майна (нерухомості), що є предметом іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування від 02.06.2013 № 499ои/13п та у Договорі добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17.06.2013 № 1203/005707 відсутній страховий тариф, що призвело до порушення ПАТ «СК «АХА Страхування» вимог законодавства у сфері фінансових послуг, а саме абз.11 ч.4 ст.16 Закону України «Про страхування» в частині відсутності в договорі страхування страхового тарифу.

п.16 - ПАТ «СК «АХА Страхування» укладалися договори страхування подорожуючих за кордон за Програмами страхування, які не передбачені Правилами страхування, зокрема за період 01.06.2012 по 16.12.2013 року було укладено 116 992 договори страхування осіб, які виїжджають за кордон, серед них 55 494 які діяли станом на момент проведення перевірки. Умови зазначених договорів передбачають страхування за Програмами страхування осіб, які виїжджають за кордон: Програма страхування «С», Програма страхування «G» та Програма страхування «Р», проте самі умови Програм страхування в договорах відсутні. Також п.6.1.1. п.6.1. зазначених договорів передбачено, що згідно з Правилами добровільного страхування медичних витрат страховим випадком є подія, передбачена Програмою, наведеною в частині А Договору, але умови Програм страхування в договорі відсутні.

Правила добровільного страхування медичних витрат № 019, які є чинними на момент укладання вищезазначених договорів страхування (надалі-Правила), також не містять умов страхування за Програмою страхування «С», Програмою страхування «G» та Програмою страхування «Р». До того ж, відсутність в Правилах вказаних Програм страхування свідчить про відсутність тарифів, які обчислені (математично) актуарієм та затверджені правилами страхування, які б застосовувалися при розрахунку страхового платежу за Договорами страхування подорожуючих за кордон.

Враховуючи наведене, ПАТ «СК «АХА Страхування» порушено вимоги законодавства у сфері фінансових послуг, а саме: ч.3 ст.16 Закону України «Про страхування»; п.1.14 Ліцензійних умов в частині невиконання Страховиком вимог, установлених законодавством України у сфері регулювання страхової діяльності протягом дії ліцензії.

п.17 - за результатами страхової справи ТОВ «СТІКОН» встановлено, що між ПАТ «СК «АХА Страхування» та зазначеним товариством було укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25.06.2011 № АА/5879130.

Громадянином ОСОБА_1 та громадянкою ОСОБА_2 03.04.2012 було подано до ПАТ «СК «АХА Страхування» заяву про виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням 12.09.2011 події, що має ознаки страхового випадку, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб MITSUBISI OUTLANDER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Разом із заявою було подано копії всіх необхідних документів, передбачених статтею5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

ПАТ «СК «АХА Страхування» складено калькуляцію/висновок від 21.10.2011 № в03057, відповідно до якого вартість матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу MITSUBISI OUTLANDER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 5 882,85 грн.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

ПАТ «СК «АХА Страхування» було затверджено страхові акти від 13.12.2013 № 2011/V/OMTPL05352/VESKO44051 та від 13.12.2013 № 2011/V/OMTPL05354/VESKO44055 відповідно до яких сума страхових відшкодувань громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становить по 2 686,42 грн.

ПАТ «СК «АХА Страхування» було виплачено страхове відшкодування громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується платіжними дорученнями від 30.12.2013 № 81481 та № 81483.

У пакеті документів, наданому ПАТ «СК «АХА Страхування» на вимогу інспекційній групі, відсутні документи, що підтверджують право ПАТ «СК «АХА Страхування» визначати вартість відновлювального ремонт пошкодженого транспортного засобу.

Враховуючи наведене, ПАТ «СК «АХА Страхування» порушено вимоги законодавства у сфері фінансових послуг, а саме: ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо визначення розміру відшкодування витрат, пов'язаних із пошкодженням транспортного засобу, не у відповідності з порядком, встановленим законодавством.

Враховуючи викладене, керуючись п.10 ч.1 ст.28, ст.39, п.1 ч.1 ст.40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п.4 ч.1 ст.37 Закону України «Про страхування», пп.41 п.4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента від 23.11.2011 № 1070, п.1.5. розділу І, п.2.2. розділу ІІ, п.3.1. розділу ІІІ, п.4.18, абз.2 п.4.21 розділу ІV Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 № 2319, Нацкомфінпослуг постановила, крім іншого:

п.1 Приписати ПАТ «СК «АХА Страхування» усунути порушення законодавства про фінансові послуги, зазначені в п.п.2-6,7,8,9,11,12,14-17 констатуючої частини цього розпорядження та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін до 15.05.2014.

п.2 приписати ПАТ «СК «АХА Страхування» вжити заходів для недопущення в подальшому порушень законодавства про фінансові послуги, зазначених в п.п.7, 10, 13 констатуючої частини цього розпорядження та повідомити Нацкомфінпослуг про виконання з наданням підтверджуючих документів у термін до 15.05.2014.

Вважаючи розпорядження відповідача № 1047 від 10.04.2014 року в частині п.1 резолютивної частини щодо припису усунути порушення законодавства про фінансові послуги в частинах п.4-7, 9, 12, 16-17 констатуючої частини розпорядження та п.2 резолютивної частини розпорядження щодо припису вжити заходів для недопущення в подальшому порушень законодавства про фінансові послуги, зазначених в п.7, 10, 13 констатуючої частини цього розпорядження протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом про його скасування у зазначених частинах.

Враховуючи, що Вищий адміністративний суд України, погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, під час первинного розгляду справи, про законність і обґрунтованість оскаржуваного розпорядження відповідача в частині п.1 його резолютивної частини щодо припису усунути порушення законодавства про фінансові послуги в частині п.п.4,5, то в цій частині спірне розпорядження не підлягає дослідженню та оцінці під час нового розгляду справи.

За правилами п.5.1. Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходу впливу, передбаченого пп.3 п.2.1 розділу II цього Положення, може бути оскаржене особою до Нацкомфінпослуг як колегіального органу або до суду, а рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу, передбачених пп.1, 2, 4-9 п.2.1 розділу II цього Положення, - до суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб регулює Закон України «Про страхування» (надалі - Закон 85/96-ВР).

Згідно ст.35 Закону 85/96-ВР, державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.

Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом та його органами на місцях.

Таким органом є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, основними функціями якої, є, зокрема: проведення перевірок щодо правильності застосування страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності (п.4 ч.1 ст.36 Закону 85/96-ВР).

За правилами п.2, 4 ч.1 ст.37 Закону 85/96-ВР, уповноважений орган має право, крім іншого: проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування, не частіше одного разу на рік призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора; видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Згідно п.4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженому Указом Президента України від 23.11.2011 року № 1070/2011, Нацкомфінпослуг відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: проводить у межах своїх повноважень самостійно або разом з іншими уповноваженими органами виїзні та безвиїзні перевірки діяльності фінансових установ; у разі порушення законодавства про фінансові послуги накладає адміністративні стягнення за правопорушення та застосовує відповідно до закону заходи впливу; приймає та надсилає фінансовим установам і саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження (приписи) щодо усунення порушень законодавства про фінансові послуги, вимагає надання необхідної інформації та документів;

При цьому, єдиний порядок здійснення Нацкомфінпослуг, нагляду за наданням фінансових послуг і дотриманням чинного законодавства у відповідній сфері шляхом проведення її уповноваженими особами виїзних та безвиїзних перевірок (інспекцій) учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), їх афілійованих та споріднених осіб, які проводяться самостійно чи разом з іншими уповноваженими органами державної влади встановлюють Правила проведення перевірок (інспекцій) Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затверджені Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 27.11.2012 року № 2422 (надалі - Правила).

За змістом п.1.3.Правил, у цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях, зокрема:

акт перевірки - документ, який складається уповноваженими особами Нацкомфінпослуг, що проводили перевірку діяльності об'єкта нагляду, в якому відображаються факт і результати її проведення;

виїзна перевірка - вид перевірки діяльності об'єкта нагляду, яка проводиться уповноваженими особами Нацкомфінпослуг за місцезнаходженням об'єкта нагляду;

об'єкти нагляду - учасники ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), їх афілійовані та споріднені особи, державне регулювання та нагляд за якими здійснює Нацкомфінпослуг;

планова перевірка - вид перевірки діяльності об'єкта нагляду уповноваженими особами Нацкомфінпослуг у сфері надання фінансових послуг, яка передбачена планом перевірок Нацкомфінпослуг, який затверджується розпорядженням Нацкомфінпослуг;

уповноважені особи Нацкомфінпослуг - посадові особи, які наділені Нацкомфінпослуг повноваженнями здійснювати перевірки об'єктів нагляду, мають право запрошувати посадових осіб цього об'єкта нагляду для надання пояснень та вимагати надання об'єктом нагляду необхідної інформації та документів або належним чином засвідчені копії цих документів (витяги з документів).

Місцем проведення перевірки є приміщення об'єкта нагляду за його місцезнаходженням або приміщення Нацкомфінпослуг (п.1.5. Правил).

За п.2.3 Правил, планові перевірки проводяться залежно від типу фінансової установи, але не частіше одного разу на рік.

Планова перевірка проводиться за весь або певний період діяльності об'єкта нагляду.

Підставою для проведення планової перевірки діяльності об'єкта нагляду є включення його до плану перевірок.

Про проведення планової перевірки об'єкт нагляду повинен бути попередньо письмово повідомлений директором департаменту за напрямом здійснення нагляду за окремими ринками фінансових послуг не пізніше ніж за десять календарних днів до початку її проведення.

Планова перевірка починається не раніше ніж через десять календарних днів після повідомлення об'єкта нагляду про її проведення, надісланого на адресу об'єкта нагляду відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі фінансових установ, інших реєстрах (переліках).

Письмове повідомлення про проведення планової перевірки, а також інші письмові повідомлення Нацкомфінпослуг відповідно до цих Правил надсилаються об'єкту нагляду рекомендованим листом з повідомленням про вручення або об'єкт нагляду повідомляється в інший спосіб, передбачений підпунктами «а» або «б» п. 9.4 р.IX Правил (п.2.4 Правил).

За правилами п.3.1., п.3.2, п.3.5. Правил, для проведення перевірки створюється інспекційна група. Мінімальна кількість членів інспекційної групи має становити дві особи.

Склад інспекційної групи визначається Головою Нацкомфінпослуг або членом Нацкомфінпослуг, який виконує обов'язки та повноваження Голови Нацкомфінпослуг, за поданням директора департаменту за напрямом здійснення нагляду за окремими ринками фінансових послуг за погодженням із членом Нацкомфінпослуг відповідно до розподілу обов'язків та повноважень.

Уповноважені особи Нацкомфінпослуг мають право проводити перевірки на підставі службового посвідчення та письмового доручення на проведення перевірки, складеного згідно із додатком 2 до цих Правил, які надаються Головою Нацкомфінпослуг або членом Нацкомфінпослуг, який виконує обов'язки та повноваження Голови Нацкомфінпослуг.

Про продовження строку планової або позапланової перевірки керівник об'єкта нагляду повідомляється листом Нацкомфінпослуг за підписом Голови Нацкомфінпослуг або члена Нацкомфінпослуг, який виконує обов'язки та повноваження Голови Нацкомфінпослуг, що надав доручення на проведення перевірки (п.3.6. Правил).

За результатами перевірки інспекційна група складає акт перевірки (п.6.2. Правил).

Заперечення, зауваження, пояснення до акта перевірки (за їх наявності), надані керівником об'єкта нагляду або особою, що виконує його обов'язки, є невід'ємною частиною акта перевірки (п.6.8. Правил).

За правилами п.п.9.1., 9.2., 9.5. Правил, акт перевірки складається у двох примірниках. Кожний примірник акта перевірки візується керівником інспекційної групи на кожній сторінці та підписується ним та членами інспекційної групи на останній сторінці.

Керівник об'єкта нагляду або особа, що виконує його обов'язки, після ознайомлення з актом перевірки підписує отриманий примірник акта.

У разі наявності заперечень (зауважень) щодо змісту акта перевірки керівник об'єкта нагляду або особа, що виконує його обов'язки, підписує його із запереченнями (зауваженнями).

Письмові заперечення (зауваження) до акта перевірки можуть надаватися об'єктом нагляду протягом п'яти робочих днів після отримання акта перевірки (п.9.8. Правил).

Відповідно до п.10 ч.1 ст.28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, крім іншого, у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - справи про правопорушення), механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) про застосування заходів впливу та їх оскарження визначає Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затверджене Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20.11.2012 року № 2319 (надалі - Положення).

Згідно п.1.11 Положення посадова особа Нацкомфінпослуг при виявленні порушення законодавства про фінансові послуги, за яке застосовується захід впливу, складає акт про правопорушення.

За правилами пп.1 п.2.1. Положення, Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу, зокрема, зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення.

Згідно п.2.2. Положення, рішення про зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги.

Невиконання вимог письмового розпорядження (припису) є підставою для застосування інших заходів впливу у визначених законом випадках.

Розгляд справ про правопорушення та застосування заходів впливу, передбачених пп.1, 2, 4-9 п.2.1 розділу II цього Положення, належить до повноважень Нацкомфінпослуг як колегіального органу (п.3.1. Положення).

Якщо в процесі розгляду справи про правопорушення виявляються підстави застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1, 2, 4 - 9 пункту 2.1 розділу II цього Положення, Голова Нацкомфінпослуг за власною ініціативою або директор департаменту за напрямом здійснення нагляду за окремими ринками фінансових послуг за погодженням із членом Нацкомфінпослуг відповідно до розподілу обов'язків та повноважень виносить це питання на розгляд Нацкомфінпослуг протягом 20 днів з дня порушення провадження у справі про правопорушення.

Провадження у справі про правопорушення є обов'язковою передумовою застосування заходів впливу, передбачених пп.1-9 п.2.1 розділу II цього Положення (п.4.1. Положення).

Днем початку провадження у справі про правопорушення є дата складання посадовою особою Нацкомфінпослуг акта про правопорушення (п.4.3. Положення).

Відповідно до п.4.4. Положення, справу про правопорушення не може бути порушено, а наявна в провадженні справа про правопорушення підлягає закриттю в разі, крім іншого, порушення строку для прийняття рішення про застосування заходу впливу;

Нацкомфінпослуг як колегіальний орган приймає рішення про застосування заходів впливу, передбачених пп.1, 2, 4-9 п.2.1 розділу II цього Положення, протягом 60 календарних днів з дня порушення провадження у справі про правопорушення (п.4.5. Положення).

Рішення про застосування заходу впливу або закриття справи про правопорушення надсилається особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі під підпис протягом 5 днів з дати його прийняття (п.4.18. Положення).

З огляду на викладене та оцінки обставин справи, судом не встановлено порушення відповідачем процедури проведення планової виїзної перевірки позивача за наслідками якої було видано оскаржуване розпорядження. Крім того, позивач на порушенні зазначеної процедури не зауважував та не заперечував її правильність.

Крім того, за результатом аналізу порушень, наведених у п.п.6,7,9,12,16,17 констатуючої частини спірного розпорядження, суд зазначає наступне.

Як вже зазналося раніше, згідно змісту п.6 та п.7 констатуючої частини спірного розпорядження, відповідно до бухгалтерської довідки за період з 01.06.2012 року по 16.12.2013 року ПАТ «СК «АХА Страхування» надавало безвідсоткові поворотні фінансові позики фізичним особам, у тому числі, які були повернуті.

За ст.1 Закону № 85/96-ВР страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За приписами ст.2 Закону № 85/96-ВР, страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України, є, зокрема, фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України «Про господарські товариства», з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (далі - страховики-резиденти).

Слова «страховик», «страхова компанія», «страхова організація» та похідні від них дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Відповідно до пп.14.1.257. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

При цьому, згідно п.5 ч.1 ст.1 Закону № 2664-III фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За п.6 ч.1 ст.4 Закону № 2664-III, надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту вважається фінансовою послугою.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Таким чином, поворотна фінансова допомога за своєю цивільно-правовою природою є позикою, а отже фінансовою послугою, яку не мав права здійснювати позивач відповідно до вимог страхового законодавства.

Крім того, надання безвідсоткової поворотної фінансової позики не є операціями для забезпечення власних господарських потреб.

Виходячи з наведеного, суд погоджується з відповідачем щодо допущення позивачем порушень вимог ч.8 ст.2 Закону № 85/96-ВР та ч.2 ст.5 Закону2664-III.

Як вже зазналося раніше, згідно змісту п.9 констатуючої частини спірного розпорядження, у договорах добровільного медичного страхування та добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби від 30.09.2013 року № 084МС/13К та від 09.10.2013 № 107МС/13корп, строк дії яких не закінчився, відсутні підписи застрахованих осіб, які свідчать про їх згоду на здійснення страхування.

Згідно ст.979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.985 Цивільного кодексу України, страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відповідно до ст.3 Закону № 85/96-ВР, страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.

При цьому, за змістом ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з наведеного, суд погоджується з відповідачем щодо допущення позивачем порушення вимог ст.3 Закону № 85/96-ВР.

Як вже зазналося раніше, згідно змісту п.12 констатуючої частини спірного розпорядження, у договорі обов'язкового страхування нерухомого майна (нерухомості), що є предметом іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування від 02.06.2013 № 499ои/13п та у договорі добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17.06.2013 № 1203/005707 відсутній страховий тариф.

Відповідно до ст.16 Закону № 85/96-ВР. договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договір страхування повинен містити, крім іншого, страховий тариф.

Виходячи з наведеного, суд погоджується з відповідачем щодо допущення позивачем порушень вимог ст.16 Закону № 85/96-ВР.

Крім того, суд звертає увагу на те, що, як вбачається з повідомлення позивача про самостійне усунення порушень законодавства, вказаних у акті про правопорушення вимог законодавства про фінансові послуги № 141/13-15/13/7 від 18.02.2014 року, до договору страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17.06.2013 № 1203/005707 внесені зміни шляхом доповнення договору розміром страхового тарифу, що підтверджує визнання позивачем факту допущення відповідного порушення.

Як вже зазналося раніше, згідно змісту п.16 констатуючої частини спірного розпорядження, позивачем укладалися договори страхування подорожуючих за кордон за Програмами страхування, які не передбачені Правилами страхування, зокрема, за період 01.06.2012 по 16.12.2013 року було укладено 116 992 договори страхування осіб, які виїжджають за кордон, серед них 55 494 які діяли станом на момент проведення перевірки. Умови зазначених договорів передбачають страхування за Програмами страхування осіб, які виїжджають за кордон: Програма страхування «С», Програма страхування «G» та Програма страхування «Р», проте самі умови Програм страхування в договорах відсутні. Також п.6.1.1. п.6.1. зазначених договорів передбачено, що згідно з Правилами добровільного страхування медичних витрат страховим випадком є подія, передбачена Програмою, наведеною в частині А Договору, але умови Програм страхування в договорі відсутні.

Правила добровільного страхування медичних витрат № 019, які є чинними на момент укладання вищезазначених договорів страхування (надалі-Правила), також не містять умов страхування за Програмою страхування «С», Програмою страхування «G» та Програмою страхування «Р». До того ж, відсутність в Правилах вказаних Програм страхування свідчить про відсутність тарифів, які обчислені (математично) актуарієм та затверджені правилами страхування, які б застосовувалися при розрахунку страхового платежу за Договорами страхування подорожуючих за кордон.

Відповідно ч.3 ст.16 Закону № 85/96-ВР, договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Виходячи з наведеного та матеріалів справи, суд погоджується з відповідачем щодо допущення позивачем порушень вимог ч.3 ст.16 Закону № 85/96-ВР.

Крім того, суд звертає увагу на те, що, як вбачається з повідомлення позивача про самостійне усунення порушень законодавства, вказаних у акті про правопорушення вимог законодавства про фінансові послуги № 141/13-15/13/7 від 18.02.2014 року, відповідне порушення усунене, що підтверджує визнання позивачем факту допущення відповідного порушення.

Як вже зазналося раніше, згідно змісту п.17 констатуючої частини спірного розпорядження, за результатами страхової справи ТОВ «СТІКОН» встановлено, що між ПАТ «СК «АХА Страхування» та зазначеним товариством було укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25.06.2011 № АА/5879130.

Громадянином ОСОБА_1 та громадянкою ОСОБА_2 03.04.2012 було подано до ПАТ «СК «АХА Страхування» заяву про виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням 12.09.2011 події, що має ознаки страхового випадку, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб MITSUBISI OUTLANDER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Разом із заявою було подано копії всіх необхідних документів, передбачених ст.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

ПАТ «СК «АХА Страхування» складено калькуляцію/висновок від 21.10.2011 № в03057, відповідно до якого вартість матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу MITSUBISI OUTLANDER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 5 882,85 грн.

ПАТ «СК «АХА Страхування» було затверджено страхові акти від 13.12.2013 № 2011/V/OMTPL05352/VESKO44051 та від 13.12.2013 № 2011/V/OMTPL05354/VESKO44055 відповідно до яких сума страхових відшкодувань громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становить по 2 686,42 грн.

ПАТ «СК «АХА Страхування» було виплачено страхове відшкодування громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується платіжними дорученнями від 30.12.2013 № 81481 та № 81483.

За правилами ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

В той же час, позивачем не подано документів, що підтверджують його право визначати вартість відновлювального ремонт пошкодженого транспортного засобу.

Виходячи з наведеного, суд погоджується з відповідачем щодо допущення позивачем порушень вимог ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно прийнято спірне розпорядження від 10.04.2014 року № 1047 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» в частині: п.1 резолютивної частини щодо припису усунути порушення законодавства про фінансові послуги в частинах п.6, 7, 9, 12, 16, 17 констатуючої його частини.

З приводу п.2 резолютивної частини спірного розпорядження щодо припису про вжиття позивачем заходів для недопущення в подальшому порушень законодавства про фінансові послуги, зазначених в п. 7, 10, 13 констатуючої його частини, суд зазначає, що такий пункт спірного розпорядження не є заходом впливу на позивача, не несе для нього будь-яких негативних наслідків, а є лише інформаційним написом та застереженням до недопущення вчинення аналогічних порушень.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази та заслухавши пояснення їхніх представників, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем належним чином виконаний обов'язок щодо доказування.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «АХА Страхування» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій