Постанова № 43435844, 24.03.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/496/15

24 березня 2015 року 10год. 25хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Лукащик Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Клочек Г.В.

відповідача: представник Махаринець М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю - Фірма "Все до чаю"

до ДПІ у м.Рівному ГУ ДФС у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про опис майна у податкову заставу. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в листопаді 2014 року відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за період з 01.05.2013р. по 30.09.2014р., якою встановлено порушення платником податків п.181.1 ст.181 ПК України (не подано заяву про реєстрацію платником ПДВ), пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України (не подано податкові декларації з ПДВ за період травень 2013 року - вересень 2014 року), п.187.1 ст.187, п.200.1 ст.200 ПК України (занижено суму податкових зобов'язань за період з 01.05.2013 по 30.09.2014 року на суму 80 674,12грн.). На підставі висновків акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу. Позивач не погоджується з висновками акта, оскільки відповідач проігнорував зауваження законодавця щодо необхідності враховувати при визначенні обсягу оподатковуваних операцій за останніх 12 календарних місяців при застосуванні ст.181 ПК України суму ПДВ, а тому порушень Податкового кодексу України позивач не вчиняв, отже нарахування податкових зобов'язань, застосування штрафних санкцій та опис майна у податкову заставу є неправомірними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні надав усні заперечення проти позову в яких зазначив, що дійсно, у позивача була проведена перевірка, за результатами якої встановлено, що за період травень 2012 року - квітень 2013року, обсяг оподатковуваних операцій становить 303833,1грн., що є підставою для обов'язкової реєстрації позивача платником ПДВ. Оскільки позивач не подав заяву про реєстрацію платником ПДВ, не подавав податкову звітність з ПДВ, то відповідачем правомірно донараховано суму податкових зобов'язань за період з 01.05.2013р. по 30.09.2014р. на суму 80674,12грн. застосовані штрафні санкції та описано майно у податкову заставу. В задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю, виходячи з такого.

Так, посадовими особами відповідача була проведена документальна невиїзна перевірка даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за період з 01.05.2013р. по 30.09.2014р., якою встановлено порушення платником податків п.181.1 ст.181 ПК України (не подано заяву про реєстрацію платником ПДВ), пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України (не подано податкові декларації з ПДВ за період травень 2013 року - вересень 2014 року), п.187.1 ст.187, п.200.1 ст.200 ПК України (занижено суму податкових зобов'язань за період з 01.05.2013 по 30.09.2014 року на суму 80 674,12грн.).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 13.11.2014р. винесені податкові повідомлення-рішення: №0008091501, яким підприємству донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 80674,12грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 20168,53 грн.; №0008101501, яким підприємству нарахована суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 2890 грн.

17.02.2015 року податковим органом надіслано позивачу податкову вимогу №24-23 на загальну суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями з ПДВ 107531,93 грн.

18.02.2015 року відповідачем прийняте Рішення №39 про опис майна у податкову заставу.

В судовому засіданні позивач не заперечував того факту, що обсяг оподатковуваних операцій, встановлений відповідачем при проведенні перевірки становить 303833,1грн., однак посилався на п.181.1 ст.181 ПК України, яка, на думку позивача, фактично встановлює, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) платнику податків протягом останніх 12 календарних місяців разом з ПДВ має складати 360 000 гривень. Тобто, позивач стверджує, що суму в 360000грн. ним перевищено не було.

Суд погоджується з твердженнями позивача та зазначає наступне.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій, загальний обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців по ТОВ - Фірма «Все до чаю» складає: травень 2012р.-квітень 2013р. - 304724,14грн.; червень 2012р. - травень 2013р. - 309394,28грн.; липень 2012р. - червень 2013р. - 304669,19грн. серпень 2012р. - липень 2013р. - 307115,16грн.; вересень 2012р. - серпень 2013р. - 305016,74грн.; жовтень 2012р. - вересень 2013р. - 309728,34грн.; листопад 2012р. - жовтень 2013р. - 304760,39грн.; грудень 2012р. - листопад 2013р. - 300 494,99грн.; січень 2013р. - грудень 2013р. - 296931,63грн.; лютий 2013 р. - січень 2014р. - 295664,85грн.; березень 2013р. - лютий 2014р. - 293753,40грн.; квітень 2013р. - березень 2014р. - 292291,91грн.; травень 2013р. - квітень 2014р. - 289396,05грн.; червень 2013р. - травень 2014р. - 288921,06грн.; липень 2013р. - червень 2014р. - 295558,07грн.; серпень 2013р. - липень 2014р. - 293014,31грн.; вересень 2013р. - серпень 2014р. - 293144,92грн.; жовтень 2013р. - вересень 2014р. - 295702,37грн.; листопад 2013р. - жовтень 2014р. - 295130,68грн.

Тобто, платником податків жодного разу не було перевищено обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців 300 000 гривень без врахування податку на додану вартість, отже позивач не підлягає обов'язковій реєстрації платником ПДВ, податкові зобов'язання з ПДВ не занижувало, податкову звітність з ПДВ подавати не зобов'язане.

Відповідно до п.181.1. ст.181 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно з нормами п.188.1. ст.188 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Із аналізу зазначеної норми законодавства слідує, що не включаються до бази оподаткування податком на додану вартість: а) податок на додану вартість; б) акцизний податок на спирт етиловий, що використовується виробниками для виробництва лікарських засобів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів); в) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку.

Таким чином, положення «без урахування податку на додану вартість» в п. 181.1. ст. 181 ПК України слід розуміти як необхідність вирахування суми ПДВ, сплаченої позивачем при придбанні товару. В іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки п. 188.1. ст. 188 ПК України стосується осіб, що не є платниками ПДВ, відповідно не пов'язані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів.

Також суд зауважує, що податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп.4.1.4 п. 4.1. ст. 4 ПК України).

Враховуючи викладене, судом встановлено відсутність порушень позивачем щодо неподання заяви про реєстрацію платником ПДВ, неподання податкових декларацій з ПДВ за період травень 2013-вересень 2014р. та відсутність заниження суми податкових зобов'язань за період з 01.05.2013р. по 30.09.2014р. на суму 80674,12грн.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачем податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу та рішення про опис майна у податкову заставу винесені неправомірно, а тому належать до скасування.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про опис майна у податкову заставу. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в листопаді 2014 року відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за період з 01.05.2013р. по 30.09.2014р., якою встановлено порушення платником податків п.181.1 ст.181 ПК України (не подано заяву про реєстрацію платником ПДВ), пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України (не подано податкові декларації з ПДВ за період травень 2013 року - вересень 2014 року), п.187.1 ст.187, п.200.1 ст.200 ПК України (занижено суму податкових зобов'язань за період з 01.05.2013 по 30.09.2014 року на суму 80 674,12грн.). На підставі висновків акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу. Позивач не погоджується з висновками акта, оскільки відповідач проігнорував зауваження законодавця щодо необхідності враховувати при визначенні обсягу оподатковуваних операцій за останніх 12 календарних місяців при застосуванні ст.181 ПК України суму ПДВ, а тому порушень Податкового кодексу України позивач не вчиняв, отже нарахування податкових зобов'язань, застосування штрафних санкцій та опис майна у податкову заставу є неправомірними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні надав усні заперечення проти позову в яких зазначив, що дійсно, у позивача була проведена перевірка, за результатами якої встановлено, що за період травень 2012 року - квітень 2013року, обсяг оподатковуваних операцій становить 303833,1грн., що є підставою для обов'язкової реєстрації позивача платником ПДВ. Оскільки позивач не подав заяву про реєстрацію платником ПДВ, не подавав податкову звітність з ПДВ, то відповідачем правомірно донараховано суму податкових зобов'язань за період з 01.05.2013р. по 30.09.2014р. на суму 80674,12грн. застосовані штрафні санкції та описано майно у податкову заставу. В задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю, виходячи з такого.

Так, посадовими особами відповідача була проведена документальна невиїзна перевірка даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за період з 01.05.2013р. по 30.09.2014р., якою встановлено порушення платником податків п.181.1 ст.181 ПК України (не подано заяву про реєстрацію платником ПДВ), пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України (не подано податкові декларації з ПДВ за період травень 2013 року - вересень 2014 року), п.187.1 ст.187, п.200.1 ст.200 ПК України (занижено суму податкових зобов'язань за період з 01.05.2013 по 30.09.2014 року на суму 80 674,12грн.).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 13.11.2014р. винесені податкові повідомлення-рішення: №0008091501, яким підприємству донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 80674,12грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 20168,53 грн.; №0008101501, яким підприємству нарахована суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 2890 грн.

17.02.2015 року податковим органом надіслано позивачу податкову вимогу №24-23 на загальну суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями з ПДВ 107531,93 грн.

18.02.2015 року відповідачем прийняте Рішення №39 про опис майна у податкову заставу.

В судовому засіданні позивач не заперечував того факту, що обсяг оподатковуваних операцій, встановлений відповідачем при проведенні перевірки становить 303833,1грн., однак посилався на п.181.1 ст.181 ПК України, яка, на думку позивача, фактично встановлює, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) платнику податків протягом останніх 12 календарних місяців разом з ПДВ має складати 360 000 гривень. Тобто, позивач стверджує, що суму в 360000грн. ним перевищено не було.

Суд погоджується з твердженнями позивача та зазначає наступне.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій, загальний обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців по ТОВ - Фірма «Все до чаю» складає: травень 2012р.-квітень 2013р. - 304724,14грн.; червень 2012р. - травень 2013р. - 309394,28грн.; липень 2012р. - червень 2013р. - 304669,19грн. серпень 2012р. - липень 2013р. - 307115,16грн.; вересень 2012р. - серпень 2013р. - 305016,74грн.; жовтень 2012р. - вересень 2013р. - 309728,34грн.; листопад 2012р. - жовтень 2013р. - 304760,39грн.; грудень 2012р. - листопад 2013р. - 300 494,99грн.; січень 2013р. - грудень 2013р. - 296931,63грн.; лютий 2013 р. - січень 2014р. - 295664,85грн.; березень 2013р. - лютий 2014р. - 293753,40грн.; квітень 2013р. - березень 2014р. - 292291,91грн.; травень 2013р. - квітень 2014р. - 289396,05грн.; червень 2013р. - травень 2014р. - 288921,06грн.; липень 2013р. - червень 2014р. - 295558,07грн.; серпень 2013р. - липень 2014р. - 293014,31грн.; вересень 2013р. - серпень 2014р. - 293144,92грн.; жовтень 2013р. - вересень 2014р. - 295702,37грн.; листопад 2013р. - жовтень 2014р. - 295130,68грн.

Тобто, платником податків жодного разу не було перевищено обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців 300 000 гривень без врахування податку на додану вартість, отже позивач не підлягає обов'язковій реєстрації платником ПДВ, податкові зобов'язання з ПДВ не занижувало, податкову звітність з ПДВ подавати не зобов'язане.

Відповідно до п.181.1. ст.181 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно з нормами п.188.1. ст.188 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Із аналізу зазначеної норми законодавства слідує, що не включаються до бази оподаткування податком на додану вартість: а) податок на додану вартість; б) акцизний податок на спирт етиловий, що використовується виробниками для виробництва лікарських засобів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів); в) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку.

Таким чином, положення «без урахування податку на додану вартість» в п. 181.1. ст. 181 ПК України слід розуміти як необхідність вирахування суми ПДВ, сплаченої позивачем при придбанні товару. В іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки п. 188.1. ст. 188 ПК України стосується осіб, що не є платниками ПДВ, відповідно не пов'язані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів.

Також суд зауважує, що податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп.4.1.4 п. 4.1. ст. 4 ПК України).

Враховуючи викладене, судом встановлено відсутність порушень позивачем щодо неподання заяви про реєстрацію платником ПДВ, неподання податкових декларацій з ПДВ за період травень 2013-вересень 2014р. та відсутність заниження суми податкових зобов'язань за період з 01.05.2013р. по 30.09.2014р. на суму 80674,12грн.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачем податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу та рішення про опис майна у податкову заставу винесені неправомірно, а тому належать до скасування.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0008101501, №0008091501 від 13.11.2014 року, податкову вимогу №24-23 від 17.02.2015 року в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №39 від 18.02.2015 року.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю - Фірма "Все до чаю" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 495,61грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.